Рішення № 77258824, 22.10.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/447/18 Провадження № 2/478/240/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Цуркан Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу № 478/447/18 за позовною заявою заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, який діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави, -

В с т а н о в и в:

Заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави, де посилаючись на порушення умов договору оренди земельної ділянки, а саме, використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, просив суд:

- розірвати достроково договір оренди землі від 01.09.2016 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2, який зареєстрований 12.09.2016 року за № 16391242;

- зобов’язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 57,3457 га (кадастровий номер 4823685300:04:000:0147), нормативно – грошовою оцінкою 225751,67 грн., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі 5148,27 грн. сплачений за подачу позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що 01.09.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, який зареєстрований 12.09.2016 року за № 16391242.

Згідно умов вказаного договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 57,3457 га пасовищ для сінокосіння та випасу худоби строком на 7 років. За цільовим призначенням земельна ділянки відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Проте, було встановлено, що вказана земельна ділянка, використовується відповідачем не за цільовим призначенням, пасовище розоране, на ньому у 2017 році вирощувався соняшник.

Отже відповідач, самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення та через нецільове використання земельної ділянки були завдані втрати бюджету за її оренду, які складають приблизно 100 000,00 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2018 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи призначено в порядку загального провадження.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав суду відзив, де зазначив, що укладеною додатковою угодою від 28.12.2017 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було внесено зміни до пунктів 2 та 4 договору оренди від 01.09.2016 року, передана в оренду відповідачу земельна ділянка визначається як рілля. В свою чергу, рілля – це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур тощо.

Крім того, використання земель не за цільовим призначенням з боку відповідача не відбулось, оскільки земельна ділянка використовувалась ним в межах тієї категорії, яка була йому надана.

В ході проведення підготовчого засідання суду було надано відповідь на відзив, якою заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури заперечив проти наведених вище доводів відповідача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Також, від відповідача надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій він заперечував проти позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року підготовче засідання було закрито, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні, прокурор заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причину своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В ході судового розгляду, суд, заслухавши пояснення прокурора, допитавши свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, кримінального провадження № 42017151140000121, прослухавши аудіо запис судового засідання Новобугзького районного суду Миколаївської області в адміністративній справі щодо визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, прийшов до наступних висновків.

Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804017602017 від 27.10.2017 року, судом встановлено наявність земельної ділянки державної форми власності в Миколаївській області, Казанківського району на території Скобелевської сільської ради за кадастровим номером: 4823685300:04:000:0147, площею 57,3457 га, яку віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення, за видом використання: для сінокосіння і випасання худоби, цільове призначення: А.01.08.

01.09.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, який зареєстрований 12.09.2016 року за № 16391242.

Згідно умов договору, визначених в п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Згідно п. 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка в межах території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області загальною площею 57,3457 га, у тому числі 57,3457 га пасовищ для сінокосіння і випасання худоби. Кадастровий номер земельної ділянки 4823685300:04:000:0147. Пунктом 4 договору визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 189051,32 грн.

Відповідно до п.п. 7 та 9 договору оренди землі, визначено, що договір укладений на 7 років. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Умови використання земельної ділянки, визначені в п. 13 договору оренди землі, згідно якого земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби.

Пунктом 14 вказаного договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки – землі сільськогосподарського призначення.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.04.2016 року за № 14-3079/14-16-СГ, відповідачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою та технічної документації щодо земельної ділянки наданої в оренду із цільовим призначенням – для сінокосіння і випасання худоби.

Рішенням Казанківської районної ради від 14.07.2017 року № 176/14 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 57,3457 га для сінокосіння і випасу худоби. Визначено нормативно грошову оцінки земельної ділянки в розмірі 1 064 129,35 грн.

28.12.2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.09.2016 року, де сторони домовились внести зміни до пунктів 2 та 4 договору, виклавши їх зміст в наступній редакції:

«2. В оренду передається земельна ділянка в межах території Скобілівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області загальною площею 57,3457 га, у тому числі 57,3457 га рілля для сінокосіння і випасання худоби. Кадастровий номер земельної ділянки: 4823685300:04:000:0147.»

«4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4823685300:04:000:0147 на дату укладання угоди складає 1 064 129,35 грн.».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109871159 від 04.01.2018 року, додаткову угоду було зареєстровано в реєстрі із визначенням складу угідь, які передаються відповідачу в оренду у виді рілля, площею 57,3457 га з цільовим призначенням: для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, відповідач отримав в користування земельну ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння і випасання худоби.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд керуються наступними нормами законодавства.

Так, одним із основних принципів Земельний Кодекс України визначає принцип раціонального використання та охорони земель.

Відтворюючи дієвість цього принципу, ЗК України поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначенням на категорії.

Стаття 19 ЗК України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 34 ЗК України, передбачено, право громадян орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», під цільовим призначенням земельної ділянки вбачається її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.10 р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306 (далі КВЦПЗ), розподілено землі на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Так, з огляду на розділ ІІ вказаної Класифікації, землі сільськогосподарського призначення поділяють на окремі види цільового призначення, зокрема: за кодом 01.01. – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 01.08. – для сінокосіння і випасання худоби.

Тобто, вбачається, що для земель за категорією сільськогосподарського призначення встановлено різні правові режими їх використання, зокрема, як з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва на них, так і для сінокосіння і випасання худоби.

Як вже зазначалось вище, для земельної ділянки отриманої відповідачем в користування на підставі договору оренди землі від 01.09.2016 року визначено вид цільового призначення, а саме: для сінокосіння і випасання худоби, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804017602017 від 27.10.2017 року. Саме з цією метою та за даним видом цільового використання відповідач отримав вказану земельну ділянку для використання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було самостійно змінено вид використання земельної ділянки, у зв’язку з чим використовуючи земельну ділянку для вирощування соняшника відповідач допустив невідповідність її цільового призначення та порушив умови договору оренди землі від 01.09.2016 року.

При цьому, сам факт вирощування соняшника на спірній земельній ділянці відповідачем не спростовувався в судовому засідання та випливає із показів свідка – ОСОБА_3, яка будучи допитана в судовому засіданні, перебуваючи під присягою, пояснила суду, що нею проводилась перевірка в серпні 2017 року цільового використання відповідачем спірної земельної ділянки та виявлено, що на неї знаходився соняшник.

Аналізуючи все наведене вище в сукупності, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 вказаного Закону визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на п. «ґ» ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини даної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на укладену додаткову угоду від 28.12.2017 року до договору оренди землі від 01.09.2016 року та неправомірність проведеної перевірки з питань додержання відповідачем вимог земельного законодавства, оскільки наведені обставини не спростовують факту використання відповідачем земельної ділянки для вирощування соняшника.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України вважає стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 5148 грн. 27 коп.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовні вимоги заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури, який діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, вул. Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404) до ОСОБА_2 (55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Урицького, 19, РНОКПП НОМЕР_1) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у розпорядження держави задовольнити.

Розірвати достроково договір оренди землі від 01.09.2016 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2, який зареєстрований 12.09.2016 року за № 16391242.

Зобов’язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 57,3457 га (кадастровий номер 4823685300:04:000:0147), нормативно – грошовою оцінкою 225751,67 грн., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі 5148,27 грн. сплачений за подачу позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 22 жовтня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_4