Ухвала суду № 77244270, 19.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5343/18

УХВАЛА

19 жовтня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання неправомірними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в якій позивач просить визнати неправомірними дію у створені перепон та бездіяльність у забезпеченні права на доступ позивачем до публічної інформації стосовно всіх матеріалів та документів усіх звернень позивача та проведених за ними перевірок щодо виконання рішення МВК №1500р від 29.03.2003 року та зобов'язати відповідача надати усю публічну інформацію стосовно всіх матеріалів та документів усіх звернень позивача та проведених за ними перевірок щодо виконання рішення МВК №1500р від 29.03.2003 року.

Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.160 КАС України.

Відповідно до положень ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зазначення ціни позову; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення вимог зазначеної статті позивачем не зазначено офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача.

Крім того, позивач не надає власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що передбачено п.11 ч.5 ст.160 КАС України.

Позивачем також не зазначено зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАСУ, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Частинами 1 та 2 ст.80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст.79 цього Кодексу. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В позовній заяві позивач посилається на рішення Міжвідомчої комісії №1500р від 29.10.2018 року, на скаргу, на підставі якої було прийнято вказане рішення, також зазначає, що неодноразово позивачем подавались запити щодо виконання рішення Міжвідомчої комісії №1500р від 29.10.2018 року, зокрема заява від 26.03.2018 року щодо забезпечення доступу до ознайомлення з матеріалами перевірок, про доступ до інформації стосовно всіх документів, на які у відповідях посилався відповідач, проте до суд позивачем не надано оригіналів чи належним чином засвідчених копій вказаних документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Крім того, позивачем не надано до суду доказів що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідних доказів.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з п.5.27 ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року №55 відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

В порушення зазначених норм, позивачем до позовної заяви надано додатки, які не засвідченні належним чином.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи.

Так, згідно з п.3, 4 ч.2 вказаної статті КАС України, в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та, відповідно, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У позовній заяві позивач просить визнати неправомірними дію у створені перепон та бездіяльність у забезпеченні права на доступ позивачем до публічної інформації стосовно всіх матеріалів та документів усіх звернень позивача та проведених за ними перевірок щодо виконання рішення МВК №1500р від 29.03.2003 року та зобов'язати відповідача надати усю публічну інформацію стосовно всіх матеріалів та документів усіх звернень позивача та проведених за ними перевірок щодо виконання рішення МВК №1500р від 29.03.2003 року.

Проте позивачу слід визначитись з належним способом захисту порушених прав та вказати в чому саме полягає протиправність дій відповідача, його бездіяльність та конкретизувати які саме дії суд має зобов'язати вчинити відповідача.

Поряд з позовною заявою позивачем надано клопотання про вирішення питання про судові витрати, в якому позивач просить на підставі ст.ст.143,160 КАС України вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 3 ст.132 КАС України, передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Врховуючи наведене обґрунтування суд зазначає, що клопотання позивача щодо вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог в частині сплати судового збору - не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання про вирішення питання про судові витрати в розумінні ч.3, ст.132 КАС України, суд повідомляє, що вказане клопотання буде вирішено ухвалою суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 ст.132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справ «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Предметом позову в даному випадку є визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, які пов'язані між собою та містять вимоги майнового характеру, які вцілому являються однією вимогою стосовно сплати судового збору.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України про судовий збір, за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору.

Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. (1762,00*0,4).

Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду наступних документів: належним чином оформленого адміністративного позову із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача (відомої позивачу) (з екземплярами відповідно до кількості учасників справи); власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання належним чином засвідчених доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема рішення Міжвідомчої комісії №1500р від 29.10.2018 року, скарги, на підставі якої було прийнято вказане рішення, запитів позивача щодо виконання рішення Міжвідомчої комісії №1500р від 29.10.2018 року, заяви від 26.03.2018 року щодо забезпечення доступу до ознайомлення з матеріалами перевірок, про доступ до інформації стосовно всіх документів, на які у відповідях посилався відповідач та буд-яких інших доказів, які позивач вважає за необхідне надати; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 79, 80, 132, 143, 160, 161, 169 КАС України суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача щодо вирішення питання про судові витрати в частині сплати судового збору - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання неправомірними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя П.П. Марин