Постанова № 77173602, 27.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/562/18

Номер справи місцевого суду: 523/18411/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018 року м. Одеса

Справа № 523/18411/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про припинення договору застави, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», подану представником Ананьєвою Ганною Сергіївною, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Бабакова В.П. 16 лютого 2017 року,

встановив:

У грудні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить припинити заставу належного йому автомобіля марки «CRYSLER», модель 300 С, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1.

ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовує тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №2008/13-1-08/182 від 09.04.2008 р. він передав Банку у заставу вищевказаний автомобіль.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.10.2016 р. Банку відмовлено у задоволенні позову про стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитним договором, у зв'язку з пропуском строків позовної давності. На підставі викладеного вважає заставу припиненою (а. с. 1 - 3).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 р. вищевказаний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано припиненим договір застави № 06-09/795 від 09.04.2008 р., укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, предметом якого є транспортний засіб марки «CHRYSLER», модель 300 С, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 09.04.2008 р. ОСОБА_4 уклав з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є - ПАТ «Укрсоцбанк», кредитний договір №2008/13-1-08/182.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, сторони уклали договір застави №06-09/795 від 09.04.2008 р.. Предмет застави є транспортний засіб марки «CHRYSLER», модель 300 С, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.10.2016 р. позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором залишено без задоволення, у зв'язку з пропуском банком строків позовної давності. Дане рішення набрало законної сили та сторонами не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що встановлений рішенням апеляційного судом Одеської області пропуск ПАТ «Укрсоцбанк» строків позовної давності фактично має наслідком звільнення останнього від виконання зобов'язань як за кредитним договором, так і за договором застави.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що зазначений вище договір застави слід визнати припиненим (а. с. 21 - 21 зворотна сторона).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2017 р. заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» від 03.04.2017 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Банк) вапеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Банк вказує, зокрема, що він не був сповіщений про судове засідання. Зобов'язання за кредитним договором не припинилися, оскільки кредитний договір не визнано недійсним, зобов'язання за ними не виконанні. Предмет застави не знищено. Рішення апеляційного суду оскаржено в касаційному порядку.

Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому вирішені спору, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищезазначеного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 572, 576, 585, 589, 593, 1054 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про заставу») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо припинення застави.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами передбаченими ст. ст. 546, 572, 576, 585, 589, 593 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконана боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, встановлених законом.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Оскільки беззаперечно встановлено, що у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 на користь Банку відмовлено рішенням суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду про припинення застави.

Доводи апелянта про те, що зобов'язання за кредитним договором не припинилися, оскільки кредитний договір не визнано недійсним, зобов'язання за ним не виконанні, предмет застави не знищено, колегія суддів не приймає до уваги за наявності рішення суду про відмову у стягненні з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованості за кредитним договором.

Доводи Банку про те, що рішення апеляційного суду оскаржено в касаційному порядку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в залежності від рішення касаційної інстанції наступлять відповідні наслідки, зокрема, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи Банку про його несповіщення про судове засідання спростовуються наявними у справі відомостями про сповіщення Банку 10.01.2017 р. (а. с. 18) про судове засідання, призначене на 16.02.2017 р..

Таким чином, апеляційна скарга Банку є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів Банку, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», подану представником Ананьєвою Ганною Сергіївною, - залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 08 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова