Рішення № 77165205, 16.10.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14085/16-ц

Провадження № 2/263/42/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., при секретарі Диміч Т.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності у якому просить визнати договір купівлі-продажу від 27.06.2012, зареєстрований в реєстрі за №656 від 27.06.2012 недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 12.07.2012, номер витягу 34812074. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

На підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012, зареєстрованого в реєстрі за №656 від 27.06.2012, ОСОБА_2 набула право власності на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, проспект Металургів, 54. Зазначена нежитлова будівля належала ОСОБА_5 на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.05.2012 року по справі №2/0519/1977/2012.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 06.11.2013 року по справі №0519/4038/2012 було скасовано рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.05.2012 року по справі №2/0519/1977/2012 та в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно-зведене самовільно – торгівельний павільйон літ. А-1 загальною площею 13, кв.м. по пр. Металургів, 54 у м.Маріуполі – відмовлено.

На час вчинення правочину ОСОБА_5 був власником зазначеного нерухомого майна на підставі неправомірного рішення, яке було прийнято з порушенням норм діючого законодавства. Відповідно до ч.25 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 41Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_5, після набрання рішенням Жовтневого районного суду від 15.05.2012 законної сили, відповідно до п.10.11,12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, повинен був здати до експлуатації об’єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: пр.. Металургів, 54 у м.Маріуполі. Відповідно до листа з Управління архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, інформація стосовно прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна за адресою: пр.. Металургів, 54 не надходила.

Позивач у позовній заяві зауважує, що на теперішній час рішення суду на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на нежитлове приміщення у вигляді торгівельного павільйону літ А-1 загальною площею 13,1 кв.м., що розташований по пр.. Металургів, 54 в м.Маріуполі скасоване як незаконне, а також враховуючи відсутність документу щодо прийняття об’єкту нерухомого майна в експлуатацію вважає, що зазначені факти є підставами для визнання договору купівлі-продажу від 27.06.2012, зареєстрованого в реєстрі за №656 від 27.06.2012 недійсним.

За зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 міської ради, третя особа ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності, в якому просить визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем торгового павільйону (нежитлового приміщення) по пр.. Металургів, 54 у м.Маріуполь, площею 13,11 кв.м., яке було придбане 27.06.2012 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за №656. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Право власності на торговий павільйон (нежитлове приміщення) по пр.-ту Металургів,54 у м.Маріуполь 27.06.2012 року ОСОБА_2 набула на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна між нею - покупцем та продавцем - ОСОБА_5, договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №656. Також отримано витяг про реєстрацію права власності в ОСОБА_1 комунальному підприємстві «ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації» від 12.07.2012 року. У договорі купівлі-продажу у п.п.1.2 зазначено, що відчужуваний об’єкт належить продавцю на праві власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.05.2012 року (справа №2-0519/1977/12р), яке набрало законної сили 28.05.2012 року, зареєстрованого Міським Комунальним підприємством «ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації» 05.06.2012 року, реєстраційний номер №36815262, номер запису 4875 в книзі 7 (витяг 34378070). На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, ОСОБА_5 мав зареєстроване в установленому законом порядку право власності та торговий павільйон по проспекту Металургів, 54 м.Маріуполь, набуте на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Вказані обставини були перевірені приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4, яка здійснювала посвідчення договору купівлі-продажу. Через півтора року після укладення договору купівлі-продажу, рішення Апеляційного суду Донецької області від 06.11.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою прокурора Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, було скасоване рішення Жовтневого районного суду від 15.05.2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, зведене самовільно, було відмовлено. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції була власником об’єкту нерухомості, щодо якого приймалось рішення, проте не була залучена до участі у справі. Про існування рішення Апеляційного суду Донецької області від 06.11.2013 дізналась лише коли отримала Ухвалу про відкриття провадження по справі№263/14085/16-ц від 10.11.2016 року. Посилаючись на вимоги ст. 388 ЦК України, зазначає, що є добросовісним набувачем нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, проспект Металургів, 54, площею 13,1 кв.м. На момент вчинення договору купівлі – продажу, відповідач не мав зареєстроване в установленому законом порядку, право власності на нежитлову будівлю, і як наслідок не був його власником, а тому це право не могло бути ним загублене, викрадене або іншим чином бути таким, що вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Представник позивача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_6 у судовому засіданні просила задовольнити їх позовні вимоги, відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності. У подальшому була надана заява з проханням закінчити розгляд справи у їх відсутність. У заперечення на зустрічну позовну заяву зазначено, що у задоволенні зустрічних позовних вимог, стосовно визнання добросовісним набувачем торгівельного павільйону, що розташований за адресою: проспект Металургів, 54 у м.Маріуполі просить відмовити, оскільки на сьогоднішній день, власником нежитлового приміщення у вигляді торгівельного павільйону літ. А-1, загальною площею 13,1 кв.м., що розташований по пр. Металургів, 54 в м.Маріуполі на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012, зареєстровано в реєстрі за №656 від 27.06.2012 р. посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 є ОСОБА_2 На час вчинення правочину ОСОБА_5 був власником зазначеного нерухомого майна на підставі неправомірного рішення, яке було прийнято з порушенням норм діючого законодавства. У зустрічному позові йде мова про те, що ОСОБА_2 не знала про рішення апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя від 06.11.2013, яким скасоване рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 15.05.2012, , з тієї причини, що вона не була стороною по справі. Вона не була залучена стороною по справі, оскільки рішення стосувалося попереднього власника нежитлової будівлі, що розташована за адресою: пр. Металургів,54, у м.Маріуполі Аріх ОСОБА_7 увагу суду на те, що добросовісний набувач – це не предмет спору, а обставина, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню, про що зазначено в рішенні Верховного суду України від 19.01.2011 у справі №6-13839св10. Відповідно до п.п. 10,11,12 порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.20111 р. №461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається до експлуатації згідно з цим порядком і експлуатація об’єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. Виходячи з чого, ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: проспект Металургів, 54, з ОСОБА_5 могла знати про те, що після отримання рішення Жовтнеовго районного суду стосовно визнання права власності на самочинно збудований торгівельний павільйон, ОСОБА_5 повинен був ввести його до експлуатації, як цього потребує закон, а саме, вищевказаний Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2011 р. №461. ОСОБА_1 міська рада вважає, що в даному випадку не можна ставити питання про добросовісність набуття нежитлової будівлі, тому що на час вчинення правочину ОСОБА_5 був власником зазначеного нерухомого майна на підставі неправомірного рішення, яке було прийнято з порушеннями вимог діючого законодавства. Відповідно до вказівки про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 07.06.2017 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.06.2017. ОСОБА_2 використовуються земельна ділянка за адресою: пр.. Металургів, 54, загальною площею 0,0013 га під розміщення торгівельного павільйону та дана споруда не є капітальною. ОСОБА_1 міська рада обмежена у праві вільно розпоряджатися своїм майном, ОСОБА_1 міська рада не може в повній мірі володіти, розпоряджатись своєю земельною ділянкою. У зв’язку з тим, зо ОСОБА_5 самовільно встановив об’єкт нерухомості, потім оформив право власності на нього з порушенням чинного законодавства, а потім перепродав іншому власнику ОСОБА_2 ОСОБА_1 міська рада була обмежена у праві виділити цю земельну ділянку третім особам, а повинні були виділяти цю земельну ділянку примусово тільки громадянину, який мав пріоритетне право. Також суду надано письмові пояснення у яких зазначено, що міська рада звернулася до суду про визнання правочину недійсним після доручення по доповідній записці начальника відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно від 09.09.2016 № 05/06-76, яка надійшла до юридичного департаменту після вивчення матеріалів до проекту рішення міської ради «Про повторний розгляд звернення громадянки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр.Металургів, 54 у Центральному районі міста». Відповідно, ухвалою Жовтневого суду від 10.11.2016 було відкрито провадження по даній справ,тому строки давності у даному випадку не застосовуються.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 міської ради, просила відмовити у задоволені позову, наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог та застосуванні строків позовної давності до позовних вимог позивача. Також її думка наведена у наданих письмових судових дебатах, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 міської ради з підстав порушення строку позовної давності, позивачу з 2012 року було відомо про існування договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_2 як новий власник приміщення зверталася до позивача з питання оренди земельної ділянки під даним приміщенням. З моменту скасування рішення суду та до відкриття провадження за даною цивільною справою сплинуло більше троьх років. При цьому зазначила, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна за оспорюваним договорм купівлі-продажу нежитлового приміщення, будь-яких порушень законодавства з її боку не мало місця.

Відповідач ОСОБА_3, яка є правонаступником після смерті відповідача ОСОБА_5, в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, надала заяву у якій просила розглянути справу у її відсутність, у зв’язку із завантаженням на роботі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Так, рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15.05.2012 року (провадження №2/0519/1977/12р.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно зведене самовільно, визнано за ОСОБА_5 право власності на самовільно збудовані: торговий павільйон на пр..Металургів, 54 у Жовтневому районі м.Маріуполі, «А-1», площею 13,1 кв.метрів. (а.с.6).

05.06.2012 Міським комунальним підприємством «ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації» здійснено державну реєстрацію прав ОСОБА_5 на нежитлову будівлю, торговий павільон, адреса: Донецька область, м.Маріуполь, проспект Металургів, буд. 54 на підставі рішення суду №2/0519/1977/12р. Жовтневого районного суду м.Маріуполя (а.с.46-47).

Рішенням Апеляційного суді Донецької області рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно, зведене самовільно – відмовлено. (а.с. 7-8).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області з питання прийняття спірного нежитлового приміщення в експлуатацію. Вирішуючи справу щодо самочинного будівництва, суд повинен перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається під час будівництва об’єкта нерухомості, в тому числі, наявності права на земельну ділянку, на якій ведеться нове будівництво, дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої в установленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво, дозвіл на будівництво, дотримання правил, нормативів, прав та законних інтересів інших осіб. Позивачем не надано доказів щодо приймання і введення в експлуатацію у встановленому законом порядку нежилого приміщення, звернення позивача до Інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об’єкта до експлуатації, органу місцевого самоврядування. За таких обставин, оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення, що призвело до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно договору купівлі-продажу укладеного 27.06.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5 здійснив продаж ОСОБА_2 нежитлової будівлі літ А.-1 (торговий павільйон), площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою : мітсо Маріуполь, Донецької області, проспект Металургів, будинок 54, зазначений об’єкт розташований на земельній ділянці ОСОБА_1 міської ради, загальною площею 0,0015 га кадастровий номер:1412300000:04:005:0183, якою продавець користується на підставі Договору оренди, посвідченого 09.03.2010 року ОСОБА_9, приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області. Відповідно до п.1.6. цього договору, право власності на придбаний об’єкт виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством (ст.334 ч.4 Цивільного кодексу України). Право власності на зазначену нерухомість також підлягає державної реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України). (а.с.11)

У Міському комунальному підприємстві «ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації» було здійснено державну реєстрацію 12.07.2012 прав ОСОБА_10 на нежитлову будівлю, торговий павільон, адреса об’єкту: Донецька область, м.Маріуопль, проспект Металургів, будинок 54 (а.с.12)

Відповідно повідомлення Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради, від 03.10.2016 №06-819-01, будь-яка інформація стосовно прийняття в експлуатацію об’єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: проспект Металургів, 54 у м.Маріуполі, не надходила. Інформація о деклараціях про початок виконання підготовчих на будівельних робіт, декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів вноситься до Єдиного реєстру дозвільних документів, який знаходиться у вільному доступі офіційних Інтернет ресурсів інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (http://dabi.gov.ua/index.php/reestr-dozvilnikh-dokumentiv) (а.с. 13).

Тобто, у зв'язку із скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності ОСОБА_5 на зведену будівлю (торгівельний павільйон) за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, проспект Металургів, будинок 54, предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу є самочинно зведене на земельній ділянці комунальної власності нежитлове приміщення (торгівельний павільйон).

Проте, до прийняття самочинно зведеної будівлі в експлуатацію, до її узаконення в установленому законом порядку ця будівля не є об'єктом нерухомого майна і не може бути предметом купівлі-продажу, як нерухоме майно.

Після скасування рішення суду про визнання права власності на самочинно зведену будівлю відповідачі не прийняли передбачені законом заходи до узаконення спірної будівлі, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності.

Ухвалою суду від 08.12.2016 року (справа №263/14085/16-ц) накладено арешт на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: проспект Металургів, 54, м.Маріуполь, Донецька область, яка складається з торговельного павільйону літ. А-1 загальною площею 13,1 кв.м., яка належить ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012, зареєстровано в реєстрі за №656 від 27.06.2012.

ОСОБА_5 помер 25.06.2017 року, його правонаступником є ОСОБА_3 (а.с. 105, а.с. 144).

Управлінням земельних відносин ОСОБА_1 міської ради, виписано вказівку (попередження) 07.06.2017 №92/2017 про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства, при перевірці додержання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2, пр.Металургів, 54 в Центральному районі, землі житлової та громадської забудови, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовується земельна ділянка за адресою: проспект Металургів, 54, загальною площею: 0,0013 га під розміщення торгівельного павільйону «L`amore» на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2012 №656, зареєстрованого 12.07.2012 за №36815262, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, запропоновано усунути виявлені порушення земельного законодавства в тридцяти денний строк, дана вказівка належить до обов’язкового виконання (а.с.165-166).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно з п. «в» ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв’язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідногозапису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Відповідно до діючого на момент виникнення спірних правовідносин Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до п.5 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, для пред'явлення закінченого будівництвом об'єкта державній приймальній комісії відповідно до пункту 3 Порядку замовником будівництва об'єкта (далі - замовник) утворюється робоча комісія.

За п.9, на підставі проведеної перевірки робоча комісія визначає готовність закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії. Результати перевірки робочою комісією готовності закінченого будівництвом об'єкта до пред'явлення державній приймальній комісії оформляються актами, форми яких затверджуються Мінрегіонбудом. Акти робочої комісії оформляються генеральним підрядником, підписуються головою та членами робочої комісії і передаються державній приймальній комісії. Підготовку акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта для підписання членами державної приймальної комісії забезпечує замовник (п.16). Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта здійснюється за умови закладення проектної документації до страхового фонду документації, що підтверджується відповідним актом, виданим Державним департаментом страхового фонду документації (п.17). За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (п.27). Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію (п.29).

Тобто, ОСОБА_5, повинен був здати до експлуатації об’єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: проспект Металургів, 54 у м.Маріуполі.

У відповідності до пп.1 п.б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Та обставина, що на час укладення договору купівлі-продажу було чинним рішення суду про визнання права власності на самочинно зведену спірну будівлю, не є підставою для відмови в позові, оскільки вказане рішення суду скасовано, а спірне нежитлове приміщення не визнано нерухомим майном.

Визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним не позбавляє відповідачів права при наявності підстав у встановленому законом порядку, оскільки це приміщення зведено самочинно, встановити своє право власності на спірне приміщення, як на будівлю, вирішивши питання про прийняття його в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів, як на нерухоме майно. відповідно до вимог чинного законодавства

Відповідно до ч. 2 ст. 26 чинного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи скасовуються якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

У абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що аргументи, наведені в обґрунтування позову ОСОБА_1 міської ради є обґрунтованими, підтвердженими наданими належними та допустимими, достовірними доказами, наявність реєстрації права власності на нерухоме майно, розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, проспект Металургів, 54 на підставі договору купівлі-продажу №656 від 27.06.2012 порушує права позивача, оскільки об’єкт розташований на земельній ділянці ОСОБА_1 міської ради, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про недійсність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з наведених обгрунтувань, то вимоги відповідача ОСОБА_2 про визнання її добросовісним набувачем задоволенню не підлягають. При цьомудетальне викладення по кожному окремому доводу відповідача обгрунтування щодо висновку суду про відмову у його задоволенні не потребує, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Також відсутні підстави для застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача за заявою відповідача. Відповідно до доповідної записки начальника відділу прав реєстрації на нерухоме майно юридичного депертаменту ОСОБА_1 міської ради від 09.09.2016 року зазначено, що після вивчення матеріалів до проекту рішення міської ради «Про повторний розгляд звернення громадянки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр.Металургів, 54 у Центральному районі міста» встановлено, що нежитлова будівля по пр.Металургів, 54 зведена смовільно, а право власності зареєстровано із порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позов до суду позивачем надано 09.11.2016 року, тобто через два місяці з моменту виявлення порушення прав позивача, тому суд погоджується з позицією позивача, що звернення до суду ним здійснено у межах строку позовної давності з моменту виявлення факту порушення права позивача. Тому є неслушним посилання відповідача на ту обставину, що позивачу було відомо пр право власності відповідача ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, оскільки остання зверталася у 2012 році до позивача з питання надання земельної ділянки за адресою м.Маріуполь, пр.Металургів, 54 та проект рішення міської ради з цього питання було розміщено на сайті позивача 26.11.2012 року. На час розміщення даного проекту рішення відсутні були відомості щодо недійсності оспорюваного правочину. Лише після повторного звернення відповідача ОСОБА_2 у 2016 році до позивача та вивченя ним матеріалів до проекту рішення міської ради про повторний розгляд звернення ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр.Металургів, 54 встановлено недодержання вимог законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у справі у повному обсязі підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 19, 82, 133, 141,229, 258, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 міської ради Донецької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ А.-1 (торговий павільйон), площею 13,1 кв.м, що знаходиться за адресою : місто Маріуполь Донецької області, проспект Металургів, будинок 54, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 27.06.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу Донецької області , зареєстрована в реєстрі за №656 та скасувати рішення про державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 12.07.2012 (реєстраційний номер 36815262).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного на користь ОСОБА_1 міської ради у відшкодування витрат на судовий збір по 689 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності– відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів, або в порядку ч.2. ст.354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.І. Скрипниченко