Рішення № 77153483, 20.09.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8043/15-ц

Провадження № 2/185/279/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Снаткіна Д.О., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу ЄУ № 185/8043/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Південкомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк», код ЄДРПОУ: 19358767, заборгованість за кредитним договором № 315К-72Ф від 26.11.2013 року в сумі 267 489, 62 в тому числі: прострочену заборгованість за кредитом 150 000, 00 грн., поточну заборгованість зі сплаті процентів за користування кредитом – 3 358, 33 грн., прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом – 42 899, 97 грн., пеню – 71 231, 32 грн.

Заочним рішенням Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (суддя Перекопський М.М.) від 01.10.2015 року позов ПАТ КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто на користь вищевказаного банку заборгованість у сумі 267 489,62 грн., та судовий збір у сумі 2 674,89 грн.

Відповідачем по справі 09.06.2017 року подано до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення.

12 червня 2017 року вищевказаним судом (суддя Зінченко А.С.) прийнято до провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року по справі № 185/8043/15-ц .

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 року, заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року у цивільній справі № 185/ 8043/15-ц за позовом ПАТ КБ «Півенкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та справу призначено до судового розгляду.

Представником відповідача подано відзив та заперечення на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи наступним. 26 листопада 2013 року між відповідачкою та позивачем було укладено кредитний договір №315К-72Ф, предметом договору були грошові кошти у сумі 150000грн., які відповідачка отримала від позивача на споживчі потреби, під 26% річних з кінцевим терміном повернення 23 травня 2014 року (п.1.1 договору). Розділом 2 договору сторони обумовили порядок надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, комісій. Відповідно до п.2.10 договору «з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов’язань Позивачальника за цим договором (в т.ч. із сплати пені, штрафів, тощо) останній відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку, а Банк набуває право (але не зобов’язаний) здійснювати договірне списання коштів на свою користь та спрямувати на погашення заборгованості за Кредитним договором, обставини за яких Банк набуває право здійснити (здійснювати) договірне списання - настання строків виконання Позивальником будь-яких грошових зобов’язань, передбачених договором. З метою виконання вище наведених умов договору між сторонами 21 листопада 2013 року було укладено договір банківського вкладу №458Д-72Ф відповідно до якого відповідачка передала позивачу, а позивач прийняв депозитний вклад у сумі 180 000 грн. 26 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір №1 про внесення змін до договору банківського владу №458Д-72Ф, відповідно до якого основний договір було доповнено п.3.19 наступного змісту «В разі настання обставин зазначених в пункті 2.10 кредитного договору, вкладник надає банку здійснити повне, або часткове списання суми в обсязі заборгованості за Кредитним договором на транзитний рахунок в забезпечення виконання зобов’язань Вкладника за Кредитним договором». Відповідно до додатку №1 до кредитного договору датою погашення відсотків є 15 число кожного місяця. Позивач з невідомих причин таке списання не провадив. 26 листопада 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №3153-72Ф, яким було забезпечено вимоги за кредитним договором, (п. 1.1 договору). Вартість предмета застави становила 180 000грн. (п.1.4 договору). Сторони домовились, іщо в розумінні ст.,49 Закону України «Про заставу» Боржником Заставодавця є ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» ( 1.2 договору). Відповідно до умов кредитного договору п.3.2.4 кредитор має право «Звернути стягнення на предмет застави у разі не повернення Позичальником Кредиту, несплати процентів, штрафних санкцій, інших платежів згідно з умовами Договору». Договором застави майнових прав обумовлений порядок задоволення вимог заставодержателя та порядок звернення стягнення на предмет застави. Так відповідно до п.5.4 Договору застави «Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст..23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Заставодавцем ОСОБА_3 права вимоги, що випливає із заставного права. У разі настання обставин, передбаченим цим Договором та відповідно до яких у ОСОБА_3 з’являється безумовне право на звернення стягнення за цим Договором, сторони домовились, що право вимоги, що є Предметом застави за цим Договором, автоматично переходить до ОСОБА_3 з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором у порядку передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу»». При цьому, уступка права вимоги за основним Договором здійснюється на підставі цього Договору, і не потребує укладання сторонами будь-яких додаткових угод. Після набуття ОСОБА_3 права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором,на підставі ст..606 Цивільного кодексу України, зобов’язання за цим Договором (в межах заборгованості Заставодавця (Позивчальника) припиняються, і на підставі меморіального ордеру ОСОБА_3 без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов’язань, забезпечених заставою. Відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу» в редакції,що була чинною на дату укладання договору «При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. ОСОБА_3 набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на дтелметзастази. Згідно додатку №1 до договору останнім днем виконання кредитних зобов’язань є 23 травня 2015 року. Відповідно до ст.530 ЦК України зобов’язання в якому встановлений строк його виконання, підлягає виконанню в цей строк. Боржник є таким, що прострочив зобов’язання, якщо він його не виконав у встановлений строк. Враховуючи, що сторонами був встановлений строк для виконання зобов’язання, у встановлений строк відповідачка зобов’язання не виконала і тому наступного дня у позивача виникло право вимоги. Відповідно до вище наведених умов позивач мав задовольнити свої грошові вимоги без будь - яких додаткових погоджень з боку відповідача. Як вбачається з умов кредитного договору кредит було надано на шість місяців, відповідачка що місяця до 15-го числа мала сплачувати відсотки за користування кредитом, погашення тіла кредиту мало відбутись одним платежем 23 травня 2014 року. Відповідно до платіжних квитанцій від 11.12.2013 року №1089938 відповідачка сплатила 541.67 грн., 13 січня 2014 року квитанція №1112159 - 3358.33 грн., квитанція від 14 лютого 2014 року №1136710 - 3358.33 грн. та 3033.33 грн. згідно квитанції №1155561 від 14 березня 2014 року, тобто відповідачка сплачувала проценти за користування кредитом згідно графіку. 13 березня 2014 року в місті Донецьк (зареєстроване місце проживання відповідачки) почалось захоплення адмін. будівель, це є загально відомий факт, відповідачка разом з родиною була змушена покинути місце свого проживання, відповідачка не сплатила черговий платіж до 15 квітня 2014 року, але це виникло у наслідок обставин непереборної сили, а саме військових дій, без оголошення війни, які згідно п.5.1 кредитного договору є підставою для звільнення від відповідальності за часткове невиконання зобов’язань за договором. У подальшому відповідачка була позбавлена фінансової можливості належним чином виконати зобов’язання. Відповідачка була впевнена, що позивач після спливу строку повернення кредиту задовільним свої вимоги за рахунок депозитних коштів. Коштів, що були на депозитному рахунку було достатньо для задоволення вимог банку, станом на дату виникнення у позивача права вимоги заборгованість складала - 150 000 грн. - тіло кредиту, 8 991.66 грн. - відсотки за користування кредитом ( квітень 3358.33 грн. + травень 3250.00 грн. + травень 2383.33 грн.). Тобто загальна сума заборгованості становила 158 991.66 грн. Штрафні санкції передбачені розділом 4 договору до несвоєчасно сплачених процентів у даному випадку не застосовуються у силу розділу 5 договору та приписів ст..2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з неї процентів до дати подачі позову тобто до липня 2015 року є безпідставними, так як в силу приписів ст.613 ЦК України є прострочкою кредитора, позивач не задовольнив свої вимоги за рахунок депозитних коштів. Провини відповідача у тому, що позивач не здійснив дій встановлених договором, щодо звернення стягнення на предмет застави немає.

12 вересня 2017 року ухвалою вищевказаного суду визнано явку представника позивача у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором обов’язковою.

15 березня 2018 року ухвалою Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області визнано явку представника позивача у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором обов’язковою та задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

18 квітня 2018 року ухвалою Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області визнано явку представника позивача у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором обов’язковою та роз’яснено позивачу обов’язок надати необхідні докази.

17.08.2017 було розпочато розгляд справи по суті, судом було роз’яснено положення ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, їх права та обов’язки, та п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засіданні представник позивача не з'явився, надіслав до суду заяву, відноповідно до якої просить розглянути справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, дала пояснення відповідно до відзиву на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «КБ «Південкомбанк» було укладено договір, відповідно до якого товариство надає ОСОБА_2 кредит в грошовій формі у сумі – 150 000, 00 грн. на споживчі потреби під 26 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 23.05.2014 року.

21 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» укладено договір банківського вкладу №458Д-72Ф, відповідно до якого ОСОБА_2 передає, а Банк приймає на депозитний вклад, на умовах цього договору, грошові кошти в сумі 180 000, 00 грн. на строк 212 днів. Датою початком строку розміщення вкладу – 21 листопада 2013 року, дата повернення – 21 червня 2014 року. Процентна ставка по вкладу 22.5% річних з виплатою процентів щомісячно.

26 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Південкомбанк» було укладено договір застави майнових прав на депозитний вклад №3153-72Ф, яким було забезпечено вимоги ОСОБА_3, що витікають з Кредитного договору № 315К-72Ф від 26 листопада 2013 року. Вартість предмета застави становила 180 000,00 грн., відповідно п.1.4 вищезазначеного договору. Сторони домовились, що в розумінні ст.49 Закону України «Про заставу» Боржником Заставодавця є ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», що підтверджується п. 1.2 вищезазначеного договору.

Позичальник належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, чим порушив передбачені договором строки сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до п.2.10 вищевказаного договору «З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов’язань Позивачальника за цим договором (в т.ч. із сплати пені, штрафів, тощо) останній відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає Банку, а Банк набуває право (але не зобов’язаний) здійснювати договірне списання коштів на свою користь та спрямувати на погашення заборгованості за Кредитним договором, за наступних умов: обставини за яких Банк набуває право здійснити (здійснювати) договірне списання - настання строків виконання Позивальником будь-яких грошових зобов’язань, передбачених договором , а також за умови невиконання або неналежного виконання Позичальником вимог Банку про дострокове повернення Кредиту згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.3.2.4 вищевказаного кредитного договору, кредитор має право «Звернути стягнення на предмет застави у разі не повернення Позичальником Кредиту, несплати процентів, штрафних санкцій, інших платежів згідно з умовами Договору». Договором застави майнових прав обумовлений порядок задоволення вимог заставодержателя та порядок звернення стягнення на предмет застави.

Основний договір було доповнено п.3.1.9 наступного змісту «В разі настання обставин зазначених в пункті 2.10 кредитного договору, вкладник надає банку здійснити повне, або часткове списання суми в обсязі заборгованості за Кредитним договором на транзитний рахунок № 3739,8,044346,001 в ПАТ «КБ «Південкомбанк», код (МФО) 335946, в забезпечення виконання зобов’язань Вкладника за Кредитним договором, згідно договору від 26 листопада 2013 року про внесення змін №1 до Договору банківського вкладу №458Д-72Ф від 21 листопада 2013 року.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Відповідно до п.5.4 Договору застави «Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Заставодавцем ОСОБА_3 права вимоги, що випливає із заставного права. У разі настання обставин, передбаченим цим Договором та відповідно до яких у ОСОБА_3 з’являється безумовне право на звернення стягнення за цим Договором, сторони домовились, що право вимоги, що є Предметом застави за цим Договором, автоматично переходить до ОСОБА_3 з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором у порядку передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу»». При цьому, уступка права вимоги за основним Договором здійснюється на підставі цього Договору, і не потребує укладання сторонами будь-яких додаткових угод. Після набуття ОСОБА_3 права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором, на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, зобов’язання за цим Договором (в межах заборгованості Заставодавця (Позивчальника) припиняються, і на підставі меморіального ордеру ОСОБА_3 без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов’язань, забезпечених заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 598 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 26.09.2014 № 101 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПІВДЕНКОМБАНК" (далі - ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 26.09.2014 по 26.09.2015 включно

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

За змістом пп. 1, 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції чинній на час запровадження у банку тимчасової адміністрації, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, суд приходить до висновку про те, що під час тимчасової адміністрації банку не проводяться активні операції, що підтверджується, зокрема, положеннями ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, вони можуть призвести до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим умовами договору застави від 26.11.2013 року, який забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.11.2013 року № 315К-72Ф, передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом відступлення відповідачем права вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) від 21.11.2013 року на суму, що рівна сумі заборгованості за кредитним договором від 26.11.2013 року № 315К-72Ф, усіх додаткових угод/додаткових договорів до нього, а також зі сплати процентів, штрафних санкцій (пені) за цим договором.

При цьому умови п. 2.1.6 договору застави від 26.11.2013 сформульовані таким чином, що виключають подвійне трактування: якщо настане певна обставина, заставодавець отримає право (а не вправі набути) одержати задовлення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене майно переважно перед іншими кредиторами всі права вкладника в частині розміру заборгованості за кредитом.

26 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір №1 про внесення змін до договору банківського владу №458Д-72Ф, відповідно до якого основний договір було доповнено п.3.19 наступного змісту «В разі настання обставин зазначених в пункті 2.10 кредитного договору, вкладник надає банку здійснити повне, або часткове списання суми в обсязі заборгованості за Кредитним договором на транзитний рахунок в забезпечення виконання зобов’язань Вкладника за Кредитним договором».

Відповідно до п.5.4 Договору застави «Звернення стягнення на Предмет застави здійснюється ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Заставодавцем ОСОБА_3 права вимоги, що випливає із заставного права. У разі настання обставин, передбаченим цим Договором та відповідно до яких у ОСОБА_3 з’являється безумовне право на звернення стягнення за цим Договором, сторони домовились, що право вимоги, що є Предметом застави за цим Договором, автоматично переходить до ОСОБА_3 з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором у порядку передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу»». При цьому, уступка права вимоги за основним Договором здійснюється на підставі цього Договору, і не потребує укладання сторонами будь-яких додаткових угод. Після набуття ОСОБА_3 права на звернення стягнення на Предмет застави за цим Договором, на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, зобов’язання за цим Договором (в межах заборгованості Заставодавця (Позивчальника) припиняються, і на підставі меморіального ордеру ОСОБА_3 без будь-яких додаткових узгоджень із Заставодавцем здійснюється списання коштів з рахунку, зазначеному у пункті 1.2. цього Договору, із зарахуванням цих коштів в рахунок виконання зобов’язань, забезпечених заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Таким чином, на банк, як на обтяжувача в розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не покладено обов'язок надіслати письмове повідомлення, передбачене статтею 32 цього Закону, оскільки банк є єдиною особою, яка повинна виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника.

Згідно із вимогами ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до ст. 1074 ЦК України (в редакції станом на листопад 2013 року), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Таким чином, суд виходить із того, що між сторонами склались зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківського вкладу та договору застави, які носять майново-грошовий характер і відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на яку поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто договірне списання коштів з рахунку відповідача є неможливим через запровадження в банку тимчасової адміністрації. Проте умови пп. 2.1.6, 5.4 договору застави, який є засобом забезпечення кредитного договору, передбачає обов'язкові для сторін і узгоджені між ними правовідносини, а саме звернення стягнення банком на предмет застави, за яким банк набуває прав вкладника за договором банківського вкладу, що не суперечить ст. 23, 24, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

При цьому суд виходить з умов договору застави, укладеного між сторонами, що згідно зі ст. ст. 3, 627, 628 ЦК є свободою договору і сторони його укладають вільно та на свій розсуд погоджують. Отже, відбувається фактична реалізація права застави шляхом задоволення вимог ПАТ «КБ «Південкомбанк» за кредитним договором № 315К-72Ф від 26.11.2013 року за рахунок майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу.

Аналогічне застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду України від 13.10.2010 у справі № 6-17282св09 та від 10.09.2008 № 6-13697св07, та ухвалі ВССУ від 21.06.2017 № 465/5180/15.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись: ст. 5,12,13, 81,89,141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «КБ «Південкомбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «КБ «Південкомбанк», код ЄДРПОУ: 19358767, знаходиться за адресою: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб – адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя А. С. Зінченко