Постанова № 7714235, 27.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

27.01.10                                                                                           Справа № 4596/09

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у Косівському районі

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2009р.

у справі № 4596/09

за заявою ДПІ у м.Косівському районі, м.Косів

до Косівської районної благодійної організації «Здорова нація», м.Косів

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Гордій М.Ю.

від боржника - не з”явився

          В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

          Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.11.2009р. № 4596/09 (суддя Валєєва Т.Е.) відмовлено ДПІ у Косівському районі у прийнятті до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство Косівської районної благодійної організації «Здорова нація», м.Косів.

          Не погоджуючись з даною ухвалою ініціюючий кредитор –ДПІ у Косівському районі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті вказаної заяви, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство додано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника ДПІ у Косівському районі були здійснені.

          Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області звернулася до господарського суду Івано - Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство Косівської районної благодійної організації "Здорова нація" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство). Свої вимоги заявник (ініціюючий кредитор) обґрунтовував тим, що суми заборгованості, несплачені протягом більше трьох місяців, є підставою для порушення справи про банкрутство у зв’язку із відсутністю коштів та будь-яких активів, за рахунок яких можна було б погасити податковий борг боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі ст. 6 Закону про банкрутство (в даному випадку також й ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника) мають враховувати й положення преамбули та ст. 1 Закону про банкрутство, якими визначено такі поняття, зокрема, як "боржник" та "кредитор" (п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 № 04-5/1193).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство кредитором, серед інших, є орган державної податкової служби.

Водночас, згідно із абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм, чинне законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов’язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо. Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому, суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, грошові вимоги ініціюючого кредитора –ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області до боржника на загальну суму 1 359,41 грн. виникли внаслідок неподання боржником декларацій з податку на прибуток підприємств та підтверджуються актом невиїзної документальної перевірки про порушення податкового законодавства №476/15-0/33731289 від 24.06.08, податковим повідомленням-рішенням №0002431501/0 від 24.06.08, першою податковою вимогою №1/140 від 21.07.08 та другою податковою вимогою №2/181 від 19.09.08.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002431501/0 від 24.06.08, доданого ініціюючим кредитором до заяви, ініціюючим кредитором нараховано боржнику штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості станом на 18.09.09 заборгованість боржника становить 1359,40 грн. недоїмки та 0,1 грн. пені.

Отже, вказані грошові вимоги ініціюючого кредитора становлять виключно штрафні санкції, в т.ч. пеню.

Таким чином, зазначена в заяві ДПІ у Косівському районі Івано-Франківської області заборгованість Косівської районної благодійної організації "Здорова нація" перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Івано-Франківської області №4246/09 від 22.10.09, вже було відмовлено у прийнятті заяви ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство з тих же підстав.

Посилання ініціюючого кредитора на п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, є необґрунтованим, оскільки вказаною нормою визначено порядок сплати (стягнення) штрафних санкцій, а не склад податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, цим положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прирівнюється сплата (стягнення) штрафних санкцій до сплати (стягнення) податку та не прирівнюються штрафні санкції до податку і збору (обов’язкового платежу).

          В контексті викладеного суд першої інстанції підставно дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви, оскільки ініціюючим кредитором не подано достатньо доказів, які є підставою для порушення справи про банкрутство відносно боржника в порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області № 4596/09 від 11.11.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Галушко Н.А.