Рішення № 7714051, 21.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    21.01.2010 Справа № 17/21-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль", м. Київ

до закритого акціонерного товариства "Красень", м. Херсон

про стягнення 5560 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Корольова М. П., дов. від 18.01.2010р.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства "Красень" (відповідач) 5560 грн. 18 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором поставки від 26.03.09р. № 16/03-09, з яких 2526 грн. 19 коп. основного боргу, 352 грн. 71 коп. пені, 2526 грн. 19 коп. штрафу, 106 грн. 09 коп. інфляційних збитків та 49 грн. 00 коп. річних.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника не забезпечив, із заявами про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не звертався. З відзиву на позовну заяву, наданого 20 січня 2010 року відповідачем до суду, вбачається, що нарахування позивачем пені більше ніж за 6 місяців відповідач вважає таким, що не відповідає положенням ч.6 ст.232 ГК України. Крім того, відповідач вважає незаконним нарахування штрафу, оскільки він не може нараховуватися поряд із пенею. Позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, річних, інфляційних збитків, а також пені, обрахованої із застосуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, відповідач визнає.

          В зв'язку з неявкою представника відповідача, суд вважає за можливе вирішити спір по суті за наявними в матеріалах справи доказами в порядку ст.75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

                                                  в с т а н о в и в:

          26 березня 2009 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 16/03-09, предметом якого є поставка швейних та трикотажних виробів, яка здійснюється на підставі попереднього замовлення - специфікації, якою також визначається кількість та асортимент товару.

          Пунктом 2.6 договору передбачено обов'язок покупця підписати накладну на отримання товару, в разі, якщо асортимент, кількість та якість поставленого товару визнаються останнім задовільними.

          Відповідно до п.3.3 договору, покупець зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 30 днів з моменту його фактичного отримання.

          Пунктом 6.2 договору передбачено право позивача вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у разі порушення покупцем строків виконання грошових зобов'язань. Тим же пунктом передбачено обов'язок покупця сплатити штраф у розмірі ста відсотків від вартості неоплаченого протягом більше ніж 60 календарних днів товару.

          27 березня 2009 року, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 2526 грн. 19 коп., що підтверджується накладною від 27.03.2009р. № РН-0000072 (а. с. 14). Проте, датою видачі довіреності на особу, яка збоку покупця була уповноважена отримати товар, і яка зазначена безпосередньо в накладній від 27.03.2009р. № РН-0000072, є 30 березня 2009 року. Така ж дата відображена і в самій накладній серії ЯПП № 380849 (а. с. 15). Таким чином, товар було отримано покупцем саме 30 березня 2009 року.

          Грошових зобов'язань у встановлений договором тридцятиденний строк відповідачем виконано не було, в зв'язку з чим 02 листопада 2009 року за вих. № 66/09 останньому разом з примірником акту звірки розрахунків було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 2526 грн. 19 коп. у триденний термін, та попереджено про право постачальника застосувати до покупця майнову відповідальність у вигляді штрафу.

          Дану претензію відповідачем було залишено без задоволення - ні у триденний строк, ні станом на час звернення позивача до суду за захистом майнових прав, грошових зобов'язань за договором відповідачем виконано не було.

          Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За умовами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. В односторонньому порядку відмовитися від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК України, не може.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Враховуючи викладене, відсутність доказів оплати боргу, приймаючи до уваги визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення 2526 грн. 19 коп. основної суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення 2526 грн. 19 коп. суми основного боргу суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Застосованим позивачем періодом нарахування пені, річних та інфляційних збитків є період з 27 квітня 2009 року по 18 грудня 2009 року. Проте, суд приймає до уваги, що товар, відповідно до видаткової накладної та довіреності на отримувача товару, фактично було передано покупцеві 30 березня 2009 року. А, оскільки, можливість реалізувати право на нарахування пені, інфляційних збитків та річних позивачу надана через 30 днів прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань, то період нарахування цих зобов'язань розпочинається на тридцять перший день невиконання відповідачем грошових зобов'язань, тобто з 30 квітня 2009 року включно.

          Щодо грошових зобов'язань по пені, застосування якої передбачено ст.549 ЦК України, законодавство містить обмеження максимального її розміру, який може бути стягнений в разі прострочення. Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

          З наданого суду розрахунку пені в сумі 352 грн. 71 коп. вбачається, що строк її нарахування, застосований позивачем, суперечить положенням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та про що вірно зазначив відповідач, в той час як позивач просить стягнути пеню за більший строк.

          За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, перерахувавши пеню, вважає, що максимально допустимим до нарахування її розміром в межах даного спору є 276 грн. 57 коп. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 352 грн. 71 коп. пені підлягають частковому задоволенню, в сумі 276 грн. 57 коп.

          Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

          В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

          Наведений позивачем розрахунок 106 грн. 09 коп. інфляційних збитків виконано в межах наведених нормативних актів, однак, при розрахунку річних позивачем неправильно визначено дату початку їх нарахування - 3 27 квітня 2009р., в той час як право нарахування річних у позивача виникло 30 квітня 2009 року, про що зазначено вище.

          За обрахунком суду максимально допустимим до стягнення в межах даного спору розміром річних є 48 грн. 17 коп. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 49 грн. 00 коп. річних підлягають частковому задоволенню, в сумі 48 грн. 17 коп.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення 2526 грн. 19 коп. штрафу слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 4 ст.231 ГК України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище, пунктом 6.2 договору передбачено обов'язок покупця сплатити штраф у розмірі ста відсотків від вартості неоплаченого протягом більше ніж 60 календарних днів товару.

          Статтею 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до п.4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 27.03.09р. № 16/03-09 сторони підписали та скріпили печатками без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач, у відповідності до п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. Таким чином, твердження відповідача про незаконність нарахування позивачем штрафу не відповідають вимогам наведених вище нормативних актів.

          За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 2526 грн. 19 коп. штрафу є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.          

          Доказів погашення боргу суду не надано.

          Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 5377 грн. 12 коп., з яких 2526 грн. 19 коп. основного боргу, 2526 грн. 19 коп. штрафу, 276 грн. 57 коп. пені, 106 грн. 09 коп. інфляційних збитків та 48 грн. 17 коп. річних. Решта позовних вимог в сумі 76 грн. 97 коп., з яких 76 грн. 14 коп. пені та 0 грн. 83 коп. річних, задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

          Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 98 грн. 64 коп. витрат по оплаті державного мита та 228 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про час виготовлення його у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, в сумі 5377 грн. 12 коп.

          2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Красень" (м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 49, код ЄДРПОУ 00309967, р/рах. 26007260 в Херсонській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 352015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (Юридична адреса - Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Пайова, буд. 24; фактична адреса: м. Київ, вул. Гришка, буд. 9, офіс 224, код ЄДРПОУ 35752453, р/рах. 26008026491 в АБ "Укргазпромбанк", МФО 320843) 2526 грн. 19 коп. основного боргу, 2526 грн. 19 коп. штрафу, 276 грн. 57 коп. пені, 106 грн. 09 коп. інфляційних збитків, 48 грн. 17 коп. річних, 98 грн. 64 коп. витрат по оплаті державного мита та 228 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог в частині стягнення 76 грн. 14 коп. пені та 0 грн. 83 коп. річних відмовити.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.           

Суддя М. Б. Сулімовська

Рішення складено у повному обсязі

та підписано 26 січня 2010 року.