Рішення № 7714043, 02.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.10           Справа № 11/326-09. за позовом Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в

особі Державного підприємства Львівського науково – дослідного

радіотехнічного інституту, м. Львів

до відповідача Державного науково – дослідного інституту хімічних продуктів,

м. Шостка

про стягнення заборгованості в сумі 1182 252 грн. 00 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:           Шафранський Р.Г. довіреность № 904/2-130 від 31.12.2009 р.

Від відповідача:          не прибув

Прокурор: Яковенко В.В.

За участю секретаря судового засідання Волохової Н.В.

Суть спору: прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 1182 252 грн. 00 коп., з яких: 956 545 грн. 90 коп. основного боргу, відповідно до договору № 904/1-42 на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи, шифр «Індикатор-РП», укладеного між сторонами 01.08.2007 року, 113527 грн. 50 коп. пені, 22170 грн. 80 коп. 3% річних, 90007 грн. 84 коп. інфляційних збитків.

Відповідач 18.01.2010 р. надіслав відзив на позовну заяву № 30к/юб від 18.01.2010 р., в якому визнає суму основного боргу, але заперечує проти штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання не прибув, проте надіслав клопотання, в яеому просить суд розглядати справу без участі представника інституту. Дане клопотання судом оглянуто та приєднано до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання подав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 956545 грн. 90 коп., 112950 грн. 90 коп. пені, 22170 грн. 80 коп. 3% річних, 74681 грн. 51 коп. інфляційних збитків. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Відповідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача та прокурор заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача та прокурору роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо їх процесуальних прав та обов’язків.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

01.08.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 904/1-42, відповідно до умов якого позивач зобов‘язувався виконати і здати відповідачу, а відповідач зобов‘язувався прийняти і оплатити складову частину (СЧ) дослідно-конструкторської роботи (ДКР) у відповідності до технічного завдання на виконання СЧ ДКР, шифр «Індикатор-РП».

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що ним було виконано 1 (перший) етап ДКР, що підтверджується актом приймання етапу № 1 від 11.12.2008 року, посвідченням № 1 головного представництва замовника № 4762 від 09.01.2009 р.

Відповідно до п. 26 вищевказаного договору, розрахунки здійснюються за кожен виконаний етап роботи. Тверда фіксована ціна етапу № 1 становить 1786545 грн. 90 коп., що підтверджується протоколом погодження твердої фіксованої ціни етапу № 1 від 22.12.2008 року.

Пунктом 16 вищезазначеного договору датою виконання обов‘язків за договором в цілому і за окремими етапами вважається дата затвердження акту прийняття роботи (етапу).

Позивач в судовому засіданні зазначив, що відповідачем відповідно до п. 27 зазначеного вище договору у 2008 році сплачено аванс у розмірі 830000 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідач не оплатив роботи по етапу № 1 ДКР на суму 956545 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію № 904/2-23 від 21.04.2009 р. з вимогою погасити заборгованість в 7-денний строк від дня пред‘явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів. Проте в своєму відзиві на претензію № 1006к/юр від 27.05.2009 р. відповідач визнав борг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Оскільки, відповідачем оплата за виконані роботи у визначені договором строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день звернення позивача до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача склала 956545 грн. 90 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача та прокурора, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 956545 грн. 90 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 112950 грн. 90 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що умовами договору № 904/1-42 на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи, шифр «Індикатор-РП» від 01.08.2007 року, не було обумовлено розміру пені, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 112950 грн. 90 коп. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по вказаному вище договору позивач просить стягнути з відповідача 22 170 грн. 80 коп. 3% річних та 74 681 грн. 51 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 22 170 грн. 80 коп. 3% річних та 74 681 грн. 51 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного науково – дослідного інституту хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, б. 59, код 14015318) на користь Державного підприємства Львівського науково – дослідного радіотехнічного інституту (79060, м. Львів, вул. Наукова, б. 7, код 14311429) 956545 грн. 90 коп. основного боргу, 22 170 грн. 80 коп. 3% річних, 74 681 грн. 51 коп. інфляційних збитків.

3.          Стягнути з Державного науково – дослідного інституту хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, б. 59, код 14015318) до державного бюджету м. Суми (№ р/р 31112095700002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 25 500 грн. 00 коп. державного мита.

4.          Стягнути з Державного науково – дослідного інституту хімічних продуктів (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна, б. 59, код 14015318) в доход державного бюджету м. Суми (№ р/р 31215259700002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині позову – відмовити

6.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                       Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 04.02.2010 р.

Суддя