Рішення № 7713564, 18.01.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2010 р.Справа № 17/123 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/123

за позовом: дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор", м. Миколаїв

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Польова", с. Олександрівка Маловисківського району Кіровоградської області

про стягнення 29407,89 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №682346 від 23.12.2009 р. (а.с.69) та розпискою від 16.12.2009 р. (а.с.67);

від відповідача - участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №682354 від 22.12.2009 р. (а.с.68).

Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор" подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Польова" 26508,10 грн. збитків, завданих порушенням зобов'язання, та 1038,69 грн. штрафу за порушення строку повернення об'єкту позики.

16.12.2009 року позивачем подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог №1058/10 від 16.12.2009 року (вх. №02-14/28093 від 16.12.2009 року), в якій позивач поряд з сумою штрафу в сумі 1038,69 грн. за порушення строку повернення об'єкту позики просить стягнути з відповідача суму збитків, завданих порушенням зобов'язання, у розмірі 28369,20 грн. (а.с. 58-59).

Відповідач до суду не з’явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №682354 від 22.12.2009 року (а.с. 68); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

28.03.2008 року між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор" ("позикодавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Польова" ("позичальник”) було укладено договір позики №51 (далі- договір №51 від 28.03.2008 року), за умовами якого позикодавець передав позичальнику у власність дизельне паливо у кількості 5030 літрів (об'єкт позики) вартістю 20773,90 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві дизельне паливо такої ж кількості та якості (а.с. 15).

Даний договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором позики в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000010 від 28.03.2008 року та довіреністю серії ЯИЛ №987391 від 28.03.2008 року (а.с. 18, 19).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При настанні терміну, вказаного в пункті 4.1 договору №51 від 28.03.2008 року, позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві об'єкт позики (пункт 5.1 договору №51 від 28.03.2008 року).

Згідно пункту 4.1 договору №51 від 28.03.2008 року строк повернення позики встановлено пред'явленням письмової вимоги до позичальника із зазначенням строку повернення.

На виконання пункту 4.1 договору №51 від 28.03.2008 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення об'єкту позики №105/10 від 09.02.2009 року із зазначенням терміну повернення дизельного палива у кількості 5030 літрів в строк до 01.03.2009 року (а.с. 20, 45); надсилалась також відповідачеві претензія №355/10 від 18.05.2009 р., докази отримання якої містяться в матеріалах справи (а.с.21,22).

Проте зазначені вимоги відповідачем залишено без задоволення.

У відповідності до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Докази повернення відповідачем об'єкту позики за договором №51 від 28.03.2008 р. в матеріалах справи відсутні.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Умови і порядок відшкодування збитків визначені статтею 226 Господарського кодексу України, пунктом 5 якої встановлено, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

За правилами частини третьої статті 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно наказу Міністерства економіки України "Про затвердження показників середніх роздрібних цін на автомобільне паливо, які застосовуються для обчислення мінімального розміру тарифів на перевезення вантажів автотранспортними засобами територією України" від 04.09.2009 року №961, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2009 року за №884/16900 (а.с.60), яким затверджені показники середніх роздрібних цін на паливо на 4 квартал 2009 р., вартість одного літра дизельного палива становить 5,64 грн. Відтак вартість 5030 літрів дизельного палива станом на день подання до суду позову (22.10.2009 р.) складала 28369,2 грн.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №51 від 28.03.2008 року в частині повернення дизельного палива у кількості 5030 літрів в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги про стягнення 28369,20 грн. збитків з огляду на викладені вище норми заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1038,69 грн., який виник внаслідок порушення відповідачем строку повернення об'єкту позики за договором №51 від 28.03.2008 року.

Пунктом 6.2 договору №51 від 28.03.2008 року визначено, що при порушенні позичальником строку повернення об'єкту позики (пункт 5.1 договору №51 від 28.03.2008 року) він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця штраф у розмірі 5% від ринкової вартості об'єкту позики, встановленої цим договором.

У відповідності до приписів частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При визначені суми штрафу позивачем врахована вартість дизельного палива, яка існувала станом на момент укладення договору та передачі об'єкту позики.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 1038,69 грн., який також підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Польова" (26243, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олександрівка, р/р №260034949 в Маловисківському відділенні АППБ "Аваль", МФО 323538, код ЄДРПОУ 31493045) на користь дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор" (54042, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122/1, р/р №26004001325425 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 00954969) - 28369,20 грн. збитків, 1038,69 грн. штрафу, 283,69 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Польова" (26243, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олександрівка, р/р №260034949 в Маловисківському відділенні АППБ "Аваль", МФО 323538, код ЄДРПОУ 31493045) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р №31115095700002, код 24145329) - 10,39 грн. державного мита.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя