Рішення № 7713001, 01.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2010 р.           Справа 11/3-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО», м. Київ

до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства

«Птахокомплекс «Яришів», с. Яришів Могилів-Подільського району

про стягнення 147041,36 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: М. Крутько за довіреністю б/н. від 16.03.2009р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Птахокомплекс «Яришів»заборгованості за договором поставки № 7/09 від 07.09.2009р. в загальному розмірі 147041,36 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки № 7/09 укладеного між сторонами 07.09.2009р. позивач згідно накладних поставив відповідачу товар, а саме префікс для тварин, на загальну суму 168583,36 грн.. Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата здійснюється не пізніше дати поставки. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки за товар, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 147041,36 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 04.12.2009р. та 12.01.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 134087. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 15.12.2009р., тобто у останнього було достатньо часу для реалізації прав визначених статтею 22 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

07 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО» (позивач, за договором Постачальник) та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Птахокомплекс «Яришів»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № 7/09.

За умовами даного договору позивач зобов’язався постачати товар у власність відповідача, а відповідач приймати товар та оплачувати його вартість у відповідності до умов договору.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач згідно накладних № ТК-0000375 від 07.04.2009р., № ТК-0000430 від 17.04.2009р., № ТК-0000471 від 29.04.2009р., № ТК-0000934 від 04.08.2009р., № ТК-0000963 від 10.08.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 168583,36 грн..

Відповідач отримав вказаний товар за довіреностями серії ЯПИ № 301567 від 06.04.2009р., № 301568 від 16.04.2009р., № 301571 від 29.04.2009р., № 301596 від 04.08.2009р., № 301597 від 04.08.2009р..

Пунктом 4.3 договору визначено, що Покупець здійснює оплату на умовах передоплати у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання відповідного рахунку-фактури Постачальника, але в будь-якому випадку не пізніше дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку, відповідачем проведено часткові розрахунки за товар в розмірі 21542 грн.. Таким чином, за відповідачем утворився борг у розмірі 147041,36 грн., що також підтверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 12.10.2009р..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 147041,36 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 2253 від 19.11.2009р. зайво сплачено 4 грн. 59 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Птахокомплекс «Яришів»(24024, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яришів, вул. Леніна, 1-Б, код 05521169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО»(04070, м. Київ, вул. Хорива, 33, оф. 33, код 25409463) 147041 (сто сорок сім тисяч сорок одну) грн. 36 коп. боргу; 1470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 41 коп. витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕКРО»(04070, м. Київ, вул. Хорива, 33, оф. 33, код 25409463) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 4 грн. 59 коп. перерахованого платіжним дорученням № 2253 від 19.11.2009р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/3-10).

5.           Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 02.02.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 - позивачу - (04070, м. Київ, вул. Хорива, 33, оф. 33)

(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 126/3)

4 - відповідачу - (24024, Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яришів, вул. Леніна, 1-Б)