Рішення № 77116802, 08.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1269/14-ц

2/214/1210/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/1269/14-ц

за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УкрСиббанк»

до відповідача-1: ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_2,

відповідача-2: ОСОБА_3

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

Представники сторін:

від позивача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

від відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7, ОСОБА_8

За участю:

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7

СУТЬ СПОРУ:

12.02.2014 року представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому уточнивши вимоги 01.03.2016 року (т.1 а.с.145-146), просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11216433000 від 25.09.2007 року станом на 29.02.2016 року в загальному розмірі 10 409,55 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту – 9012,37 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1397,18 доларів США, а також стягнути пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 29 916,20 грн., яка включає: пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 21 575,88 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 8340,32 грн.; стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі 815 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 25.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №11213650000 (кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальникові кредитні послуги в рамках ліміту до 100 000 доларів США за окремими додатковими угодами. Так, 25.09.2007 року до вказаного договору було укладено додаткову угоду №11216433000, відповідно до якої банк надав позичальникові кредит в сумі 22 000 доларів США строком до 24.09.2019 року на умовах повернення в терміни та розмірах, встановлених Графіком погашення кредиту – додатком №1 до кредитного договору. В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №11213650000-П від 25.09.2007 року, за яким поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником кредитно-договірних зобов’язань солідарно. Свої зобов’язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі. Однак ОСОБА_2 свої зобов’язання не виконував належним чином, допускаючи прострочку в погашенні кредиту, у зв’язку з чим ПАТ «УкрСиббанк» скористався своїм правом шляхом пред’явлення вимоги до нього та поручителя ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а також нарахованої пені за порушення строків погашення тіла кредиту та процентів за користування ним.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року (т.2 а.с.21-22) за результатами повторного автоматизованого розподілу матеріали справи прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки залишено без розгляду (т.2 а.с.43).

Ухвалою суду від 20.06.2018 року у зв’язку зі смертю позичальника ОСОБА_2, померлого 04.01.2016 року, судом залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача його спадкоємця ОСОБА_1 (т.2 а.с.187-188)

Не погоджуючись з пред’явленими вимогами, представник правонаступника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» (т.2 а.с.197-198). Свої заперечення представник мотивував тим, що дійсно 25.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №11213650000, за умовами якого банк надав позичальникові кредит в сумі 22 000 доларів США строком до 24.09.2019 року. При цьому 04.01.2016 року ОСОБА_2 помер. Спадщину після його смерті прийняв одноособово в обсязі всієї спадкової маси його син ОСОБА_2 Однак, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 прийняв спадщину, він не зобов’язаний виконувати зобов’язання свого батька ОСОБА_2 за кредитним договором. Крім того, направлену ПАТ «УкрСиббанк» до нотаріуса вимогу до спадкоємця померлого позичальника від 17.10.2016 року представник вважає неналежним способом реалізації банком права на отримання виконання зобов’язань позичальника його спадкоємцями в розумінні 1281 ЦК України, адже дана вимога взагалі не адресована конкретній особі. До того ж представник вважав, що банком пропущено 6-місячний строк пред’явлення такої вимоги до спадкоємців позичальника, не вчинено жодних активних дій в межах цього строку, спрямованих на отримання відшкодування по кредиту від спадкоємця ОСОБА_2 Окремо представник зауважив, що з огляду на забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_2 іпотекою – приміщенням №196 у будинку №3 по пр-т. 200-річчя ОСОБА_9 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, яке успадковане ОСОБА_2, нотаріус повідомив банк про видачу свідоцтва про право на спадщину, у т.ч. на вказане приміщення спадкоємцю ОСОБА_2 листом від 02.08.2016 року, а тому логічним є те, що ПАТ «УкрСиббанк» набагато раніше дізнався про смерть позичальника, однак вимогу до спадкоємця його не пред’явив. За даних обставин представник вважав, що ПАТ «УкрСиббанк» не має правових підстав для пред’явлення в судовому порядку вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стосовно пред’явлення вимог до ОСОБА_3 як поручителя, представник зазначив, що в силу ст.559 ЦК України порука є припиненою у зв’язку з переведенням боргу на іншу особу. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 поручився перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання зобов’язань саме ОСОБА_2, в той час як за виконання зобов’язань його спадкоємцем ОСОБА_2 він не поручався, а обсяг відповідальності яких є відмінним, порука є припиненою та підстави для стягнення з нього заборгованості також відсутні.

Відповідь на відзив ПАТ «УкрСиббанк» не подано, заяв про надання додаткового часу для цього на адресу суду не надходило. Натомість 13.09.2018 року від представника позивача ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення стосовно заперечень, наведених у відзиві представником відповідача ОСОБА_2 (т.2 а.с.216-217). Так, представник зазначив, що банк своєчасно направив спадкоємцю позичальника ОСОБА_2 через нотаріальну контору вимогу, а відтак дотримався визначених ч.2 ст.1281 ЦК України строків. Необхідність пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців не означає, що кредитори зобов’язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог до спадщини безпосередньо. Таке повідомлення має бути зроблено через нотаріальну контору, що відповідає вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги до ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором підтримав, наполягав на їх задоволенні (т.1 а.с.213).

Присутній в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що на момент прийняття спадщини ОСОБА_2 не знав про кредитні боргові зобов’язання батька ОСОБА_2 Крім того, ПАТ «УкрСиббанк», будучи іпотекодержателем могло самостійно відслідковувати зміни у власниках предмету іпотеки, права на яке в порядку спадкування перейшли до ОСОБА_2, що відображено в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно. Станом на момент розгляду справи ПАТ «УкрСиббанк» не пред’являв конкретно до ОСОБА_2 жодної вимоги як до спадкоємця про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2, а відтак своєчасно не реалізував право на пред’явлення вимог до спадкоємця, пропустивши 6-місячний строк. Крім того, представник посилався на припинення поруки ОСОБА_3 у зв’язку зі смертю боржника, адже за виконання кредитних зобов’язань його спадкоємцями він не поручався. Позаяк, представник вважав, що суд повинен вирішувати спір в межах первісного позову без врахування збільшених вимог, за якими банком нарахована кредитна заборгованість після смерті ОСОБА_2 04.01.2016 року, що є протиправним.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання в черговий раз не з’явився, будучи повідомленим належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву він не подав, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України»). Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_10 проти Іспанії» від 07.07.1989 року зазначено, що «… учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.»

З урахуванням позиції представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача, а також з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, уникнення зловживання сторонами процесуальними правами, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності відповідачів, а також за відсутності представника ПАТ «УкрСиббанк», оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

В ході розгляду справи представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 заявлялось клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого ухвалою суду від 06.09.2018 року було відмовлено (т.2 а.с.204-205, 208-209). Ухвалою суду від 21.02.2018 року витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (т.2 а.с.44-45). Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило, інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін та їх представників, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов’язання як правового зв’язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов’язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов’язання надано право, що кореспондує обов’язку першої. Обов’язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов’язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, 25.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», як банком з однієї сторони, та ОСОБА_2 як позичальником з іншої сторони, укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №11213650000 (далі за текстом – кредитний договір), за умовами п.1.1 якого банк надав позичальникові кредитні послуги в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 100 000 доларів США. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов’язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього кредитного договору оформлюються додатковими (індивідуальними) угодами. Ліміт договору розраховується в базовій валюті – доларах США (USD) незалежно від валюти кредитних послуг, що надаватимуться. Загальна сума кредитних послуг за всіма індивідуальними угодами не може перевищувати встановленого ліміту договору незалежно від виду валюти наданих кредитних послуг (т.1 а.с.12-18).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, надання кредитних послуг здійснюється відповідно до термінів, передбачених індивідуальними угодами, та не раніше 25.09.2007 рокую Позичальник повинен виконати свої зобов’язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту в термін не пізніше 24.09.2018 року (т.1 а.с.13).

25.09.2007 року до вказаного кредитного договору було укладено додаткову угоду №11216433000 (т.1 а.с.19-20), відповідно до якої АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», надав позичальникові ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 22 000 доларів США строком до 24.09.2018 року за цільовим призначенням – на споживчі потреби, на умовах повернення в терміни та розмірах, встановлених Графіком погашення кредиту – додатком №1. За використання кредитних коштів в межах встановленого ліміту позичальник сплачує проценти за ставкою 12% річних (п.3.1 додаткової угоди).

Як слідує з п.5 додаткової угоди, банк надає позичальникові кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26208144447900 в банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Сторонами погоджено, що погашення кредиту здійснюється у валюті кредиту шляхом сплати позичальником щомісячних ануїтетних платежів відповідно до Графіку погашення кредиту (т.1 а.с.21-23).

Додатковою угодою №2 від 27.08.2009 року до кредитного договору (т.2 а.с.141) за погодженням сторін змінено кінцевий термін повернення кредиту за кредитним договором та визначено 24.09.2019 року.

Визначаючи обсяг відповідальності за порушення виконання кредитних зобов’язань сторонами погоджено, що відповідно до п.4.1 кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених договором, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку:

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена в гривні;

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на день нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

За порушення позичальником термінів виконання зобов’язань за ануїтетним порядком погашення кредиту, банк нараховує пеню на суму прострочених процентів, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів за вказаним методом та порядком нарахування (т.1 а.с.15-16).

Правомірність надання банком кредиту ОСОБА_2 в іноземній валюті підтверджується наявною у АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №75 від 24.12.2001 року згідно офіційних відомостей Національного Банку України з інтернет-порталу www.bank.gov.ua (а.с.29, 46-49), що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та правовою позицією Верховного Суду України у справах № 6-190цс15 та № 6-1680цс15.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору (т.1 а.с.14), забезпеченням виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором №11213650000 від 25.09.2007 року виступають іпотека нежитлового приміщення, вбудованого в І поверх 9-поверхового будинку, розташованого за адресою: пр-т. 200 річчя ОСОБА_9 буд.3 прим.196, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область згідно договору іпотеки №11213650000-З від 25.09.2007 року (т.2 а.с.143-148), а також фінансова порука ОСОБА_3 за договором поруки №11213650000-П від 25.09.2007 року (т.1 а.с.24-25, оригінал договору т.1 а.с.128).

Згідно ст.ст.525, 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.

Як встановлено в ході судового розгляду, що також не оспорювала сторона відповідачів, ПАТ «УкрСиббанк» свої зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в сумі 22 000 доларів США. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

ОСОБА_2 свої зобов’язання по поверненню кредиту спочатку належним чином виконував, сплачуючи ануїтетні платежі по 166,67 доларів США, у тому числі з переплатою по окремим платежам, інколи допускаючи незначні прострочки (зокрема 31.12.2008 року, 04.05.2011 року, 30.05.2011 року), однак починаючи з 01.07.2013 року почав допускати більш значні порушення, що слідує з розрахунку заборгованості, відповідно до якого станом на 05.02.2014 року заборгованість за кредитом склала 10 594,63 доларів США, по процентам – 113,41 доларів США, та пені – 6,92 доларів США (т.1 а.с.34-44).

Як передбачено ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Право банку достроково вимагати дострокове повернення кредиту передбачено п.3.1.2 кредитного договору (т.1 а.с.14). Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші обумовлені договором платежі.

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явивши відповідну вимогу до нього та поручителя ОСОБА_3, фактично направлену згідно реєстрів 10.01.2014 року (т.1 а.с.26-31) із наданням їм строку на усунення порушення протягом 31 дня з дня отримання вимоги. У випадку не усунення порушень на 32-й день з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності доказів отримання вимоги – з 41-го календарного дня з дати відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту, ПАТ «УкрСиббанк» вправі вимагати виконання ними зобов’язань в судовому порядку.

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов'язаних із ним платежів 10.01.2014 року, кредитор ПАТ «УкрСиббанк» змінив строк виконання основного зобов'язання, який вважається таким, що настав для позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 з 20.02.2014 року (тобто через 41 календарний день з огляду на відсутність доказів отримання ними вимоги), що зумовило для них виникнення обов'язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі.

Хоча ОСОБА_2 достроково кредит не повернув, однак як слідує з розрахунку заборгованості станом на 29.02.2016 року (т.1 а.с.148-155) продовжував періодично погашати кредитну заборгованість, внісши востаннє:

- 30.01.2015 року 200 доларів США в рахунок погашення тіла кредиту, а загалом 12 987,63 доларів США, в результаті чого залишок заборгованості за тілом кредиту становить 9012,37 доларів США (т.1 а.с.149, 154-зворот);

- 31.12.2014 року 110,40 доларів США в рахунок погашення процентів за користування кредитом, а загалом 14 053,24 доларів США, в результаті чого залишок заборгованості по процентам за користування кредитом становить 1397,18 доларів США (т.1 а.с.153, 153-зворот);

- не погашаючи пеню, у зв’язку з чим станом на 29.02.2016 року заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості складає 29 916,20 грн. та включає: пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 21 575,88 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 8340,32 грн.

04.01.2016 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-КИ №656300, виданим 08.01.2016 року Саксаганським відділом ДРАЦС Криворізького МУЮ у Дніпропетровській області (т.2 а.с.74).

З доводів позовної заяви, наданих позивачем до неї письмових доказів не вбачається, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 кредитний договір №11213650000 від 25.09.2007 року припинив свою дію на момент смерті позичальника.

Згідно з ч.1 ст.608 ЦК України, зобов’язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов'язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України.

Оскільки кредитні зобов’язання не включені до визначеного ст.1219 ЦК України переліку зобов'язань, які не входять до складу спадщини, тому вони спадкуються спадкоємцями померлого позичальника – спадкодавця в загальному порядку, встановленому законом, що спростовує доводи представника відповідача ОСОБА_7 в частині неможливості включення кредитних зобов’язань ОСОБА_2 до обсягу спадкової маси.

Частинами 1,3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку з дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За змістом зазначених норм вбачається, що прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин – поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК України 6-місячний строк.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав i не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Як зазначено в п.32 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо виконання зобов’язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців слід враховувати, що з урахуванням ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Приймаючи до уваги, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України. До того ж включення до складу спадщини обов’язків спадкодавця зумовлено універсальним характером спадкового наступництва, за яким до правонаступника переходить весь комплекс прав та обов’язків, які належали право попереднику на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дослідженням матеріалів витребуваної судом спадкової справи №25-2016, заведеної після смерті ОСОБА_2, померлого 04.01.2016 року (т.2 а.с.56-174) встановлено, що за життя заповітів від імені ОСОБА_2 не складалося та не посвідчувалося. Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори звернулися:

- син спадкодавця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із заявою про прийняття спадщини від 26.05.2016 року після смерті батька (т.2 а.с.64, 67);

- мати спадкодавця ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на момент смерті ОСОБА_2 значилась зареєстрованою з ним – із заявою про відмову від прийняття спадщини від 26.05.2016 року після смерті сина (т.2 а.с.68, 71-73);

- колишня дружина спадкодавця – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, що народилася в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.82-85) – із заявою від 01.08.2016 року про відсутність наміру поділу майна із визнанням нею майна, належного ОСОБА_2 за життя, його особистою приватною власністю.

Таким чином, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, який прийняв спадщину в порядку спадкування за законом є його син – ОСОБА_2, який 02.08.2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії НВХ №884541, а саме: на нежитлове приміщення загальною площею 189,5 кв.м., вбудоване в І поверх 9-поверхового житлового будинку, яке знаходиться за адресою: пр-т. 200-річчя ОСОБА_9 буд.3 приміщення 196, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, яке належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу та було придбано ним для здійснення підприємницької діяльності (т.2 а.с.90-92, 96, 114, 116).

Крім того, 07.12.2016 року спадкоємець ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії НВІ №945462, а саме: грошовий вклад з належними відсотками, нарахуваннями, компенсаціями та індексаціями, що знаходяться на зберіганні в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рахунку № 26007053506592 в сумі 2031,32 грн. (т.2 а.с.171).

Посилання представника відповідач ОСОБА_2 на його необізнаність з наявністю у спадкодавця ОСОБА_2 не виконаних кредитних зобов’язань перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором №11213650000 від 25.09.2007 року суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються обсягом наявних доказів, у тому числі запитом приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 до ПАТ «УкрСиббанк» з приводу надання оригіналів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки у зв’язку з його успадкуванням ОСОБА_2, яка конкретно зазначила, що про перебування оригіналів вказаних документів саме в ПАТ «УкрСиббанк» їй повідомив спадкоємець ОСОБА_2 (т.2 а.с.81).

02.08.2016 року приватним нотаріусом направлено повідомлення до ПАТ «УкрСиббанк» про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_2 – ОСОБА_2, який є боржником ПАТ «УкрСиббанк», у тому числі іпотекодавцем за договором іпотеки від 25.09.2007 року (т.2 а.с.117).

17.10.2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направлено вимогу кредитора приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 до спадкоємців померлого ОСОБА_2, який є позичальником за кредитним договором №11213650000 від 25.09.2007 року. Вимога до спадкоємців надійшла на адресу нотаріуса 19.10.2016 року (т.2 а.с.122).

Про надходження вимоги кредитора нотаріусом повідомлено спадкоємця ОСОБА_2 із зазначенням розміру кредитної заборгованості та роз’ясненням, що в силу ст.1219 ЦК України вона підлягає задоволенню ним як спадкоємцем в межах вартості успадкованого ним майна (т.2 а.с.165). Крім того, нотаріусом повідомлено ПАТ «УкрСиббанк» про те, що про надходження вимоги кредитора нею повідомлено спадкоємця ОСОБА_2 (т.2 а.с.166).

Отже, кредитор в межах визначеного ст.1281 ЦК України строку реалізував своє суб’єктивне право на виконання спадкоємцем боргових зобов’язань померлого позичальника, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 12.04.2017 року у справі №6-2962цс16, а відтак доводи представника відповідача ОСОБА_2 з приводу пропуску ПАТ «УкрСиббанк» преклюзивного (присічного, обмежувального) строку пред’явлення вимоги до спадкоємця позичальника є неспроможними.

Разом з тим, невиконання спадкоємцем ОСОБА_2 покладеного на нього в силу ч.1 ст.1281 ЦК України обов’язку повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини (за явної обізнаності з наявністю невиконаних його батьком за життя кредитних зобов’язань) тягне за собою наслідки, визначені ч.3 ст.1281 ЦК України та в черговий раз доводить пред’явлення кредитором вимоги в межах визначеного законом строку.

Виходячи зі змісту ст.1281 ЦК України, допускаються два способи пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консула, що узгоджується з п.2.1 п.2 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, відповідно до якого претензії кредитора визначені однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

При цьому, заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч.2 ст.1281 ЦК України та здійснене в строк. На відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов’язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

З огляду на те, що про обов’язок погасити кредитну заборгованість в межах успадкованого майна ОСОБА_2 був повідомлений нотаріусом, вимогу кредитора в добровільному порядку станом на момент ухвалення рішення не виконав, суд приходить до висновку про дійсність наявності між сторонами спору та необхідність захисту прав ПАТ «УкрСиббанк», порушення яких є доведеним, адже відмова виконувати спадкоємцем вимоги кредитора добровільно є обов’язковою умовою задоволення позову кредитора.

Перевіряючи наданий позивачем ПАТ «УкрСиббанк» розрахунок заборгованості станом на 26.02.2016 року в межах заявлених банком збільшених вимог (т.1 а.с.148-155), суд враховує, що відповідно до п.32 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов’язання фактично не пов’язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість за тілом кредиту станом на 04.01.2016 року становить 9012,37 доларів США. При цьому, нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом, пені здійснювалося вже після смерті ОСОБА_2 04.01.2016 року, що є протиправним та не відповідає вимогам законодавства. У зв’язку з цим нараховані ПАТ «УкрСиббанк» зобов’язання, вчинені після смерті позичальника, не можуть присуджуватися до сплати його спадкоємцем – ОСОБА_2, а відтак суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості по процентам за користуванням кредитом та пенею станом на 04.01.2016 року, що становить 1159 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, а заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 17 051,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 6101,78 грн.

Згідно ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, розмір заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 на час його смерті 04.01.2016 року за кредитним договором № НОМЕР_1 від 25.09.2007 року становить 10 171,37 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9012,37 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1159 доларів США, а також пеня станом на 04.01.2016 року в загальному розмірі 23 152,81 грн., з яких: заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 17 051,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 6101,78 грн. – та підлягає стягненню виключно в межах вартості успадкованого ОСОБА_2 майна.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення встановленого судом розміру кредитної заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3, як це заявлено позивачем, суд виходить з наступного.

ЦК України визначає випадки, у яких зобов’язання припиняється через смерть фізичної особи. Так, відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов’язане з його особою, з огляду на що не може бути виконане іншою особою. У разі смерті фізичної особи — боржника за зобов’язанням, у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємця (ст.ст.1216, 1218 ЦК України). Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.

Оскільки під час спадкування права й обов’язки померлого переходять до його правонаступників як єдине ціле (крім тих, існування яких є невіддільним від особи спадкодавця), спадкове правонаступництво є універсальним (загальним).

Таким чином, внаслідок смерті боржника ОСОБА_2 за кредитним договором та прийняття спадщини його спадкоємцем ОСОБА_2 в обсязі всієї спадкової маси, він став універсальним правонаступником прав та обов’язків боржника, у тому числі за кредитним договором № НОМЕР_1 від 25.09.2007 року, унаслідок чого відбулася заміна боржника в кредитному зобов’язанні (з померлої особи на її спадкоємця).

Заперечуючи проти солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_7 посилався на припинення поруки на підставі ст.559 ЦК України у зв’язку з переведенням боргу на іншу особу – спадкоємця, за якого ОСОБА_3 за умовами кредитного договору та договору поруки не поручався.

Натомість суд не може повністю погодитись з такими доводами представника, оскільки ним невірно надано тлумачення норми ст.559 ЦК України в контексті спірних правовідносин.

Спеціальні норми ЦК України, що регулюють відносини поруки, не містять такої підстави для припинення договору поруки, як смерть боржника за основним договором. Водночас глава 47 ЦК України, яка регулює питання щодо поняття зобов’язання та сторін у ньому, містить ст.523 ЦК України, яка передбачає, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником. Схоже за змістом правило міститься також в ч.3 ст.559 ЦК України, згідно якої порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

З аналізу вказаних матеріально-правових норм слідує, що у ст.523 ЦК України йдеться про заміну боржника в зобов’язанні, що може бути наслідком як сингулярного, так й універсального правонаступництва, натомість положення ч.3 ст.559 ЦК України стосується суто сингулярного правонаступництва під час переведення боргу на іншу особу, за якого до правонаступника переходить тільки певне право чи певний обов’язок.

В рамках виниклого між сторонами спору наявне не сингулярне (часткове) правонаступництво, а універсальне, пов’язане зі спадкуванням, адже перехід прав та обов’язків боржника відбувається не за волею сторін та не внаслідок угоди, тому правила про переведення боргу (так само, як про уступку вимоги) до відносин, що виникають за універсального правонаступництва, не застосовуються.

Таке рішення законодавця пояснюється тим, що порука ґрунтується на довірі сторін, і головним критерієм у вирішенні поручителем питання про взяття на себе тягаря відповідальності за виконання ним обов’язку іншої особи є урахування особистих якостей боржника, його платоспроможність, фінансове становище, ділова репутація. При заміні боржника новою особою, з якою поручителя довірчі стосунки не пов’язують, логічним є припинення поруки, якщо поручитель не надав згоди на її збереження.

І хоча наслідок, як у разі переведення боргу, так і заміни боржника, і в ст.523 ЦК України, і в ст.559 ЦК України передбачено однаковий – припинення поруки, якщо поручитель не поручився за нового боржника, ототожнення представником відповідача ОСОБА_7 зазначених норм є некоректним, як власне й застосовування положення ч.3 ст.559 ЦК України для регулювання відносин за договором поруки в разі смерті боржника.

Аналогічні висновки також зазначено в п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, яка передбачає, що на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов’язку щодо виконання зобов’язання за кредитним договором у разі смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксованої в договорі поруки чи шляхом укладення нового договору поруки. При цьому відповідальність поручителя, який поручився за нового боржника - спадкоємця, також має обмежуватися вартістю майна, одержаного у спадщину, а не усією сумою боргу у випадку, якщо борг перевищує спадкову масу.

Отже, на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладено відповідальність лише за наявності таких умов: 1) наявності у боржника правонаступника – спадкоємця, який прийняв спадщину; 2) наявності спадкового майна; 3) зафіксованої письмово згоди поручителя відповідати за нового боржника, у тому числі й у договорі поруки.

Умовами п.3.1 договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором (т.1 а.с.24).

Положення договору поруки не містять застереження, відповідно до якого поручитель надавав би згоду відповідати за зобов’язаннями за кредитним договором у разі заміни боржника ОСОБА_2, а смерть боржника не припиняла поруку.

Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 погодився забезпечувати виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_2 перед новим боржником – його спадкоємцем ОСОБА_2, позивачем в рахунок доведення пред’явлених вимог не надано, а в ході судового розгляду не встановлено.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що порука за спадкоємця може бути тільки добровільною, суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_3 за договором поруки №11213650000-П від 25.09.2007 року, укладеним в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором №11213650000 від 25.09.2007 року є припиненою на підставі ст.523 ЦК України після смерті позичальника ОСОБА_2

Вказані обставини в їх сукупності визначають необхідність часткового задоволення позовних вимог із стягненням виключно зі спадкоємця позичальника ОСОБА_2 – ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого ним майна на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 25.09.2007 року станом на 04.01.2016 року в розмірі 10 171,37 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9012,37 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1159 доларів США, а також пені станом на 04.01.2016 року в загальному розмірі 23 152,81 грн., з яких: заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 17 051,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 6101,78 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ст.141 ЦПК України та п.11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», відповідно до яких у випадку пред’явлення позову, ціна якого визначається в іноземній валюті, одночасно ціну позову необхідно визначати і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову в національній валюті визначається розмір судового збору. Однак, якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти саме на день сплати, а не на день подання позову.

Як слідує з платіжного доручення №0009717751 від 29.01.2014 року (т.1 а.с.4), за пред’явлення ПАТ «УкрСиббанк» позову до ОСОБА_2 сплачено судовий збір в сумі 870,15 грн. 29.01.2014 року, в той час як позов направлено до суду 11.02.2014 року відповідно до відтиску поштового штемпелю на конверті (т.1 а.с.45). За даних обставин, враховуючи ціну позову за позовом в первісній редакції 10 714,96 доларів США в еквіваленті по курсу долару США на момент сплати судового збору 29.01.2014 року 85 644,68 грн. (1 долар США =7,9930 грн.), розмір судового збору, який підлягав сплаті, складає 856,45 грн. (з розрахунку: 85 644,68 * 1% : 100%). В подальшому ПАТ «УкрСиббанк» змінював позовні вимоги за складовими заборгованості. У зв’язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 856,45 грн., що не позбавляє позивача права на звернення із відповідною заявою в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» стосовно повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємця первісного позичальника – ОСОБА_2, померлого 04.01.2016 року, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 25.09.2007 року станом на 04.01.2016 року в загальному розмірі 10 171 (десять тисяч сто сімдесят один) доларів США 37 центів, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9012 (дев’ять тисяч дванадцять) доларів США 37 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом – 1159 (одна тисяча сто п’ятдесят дев’ять) доларів США 00 центів, а також стягнути пеню станом на 04.01.2016 року в загальному розмірі 23 152 (двадцять три тисячі сто п’ятдесят дві) грн. 81 коп., з яких: заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 17 051 (сімнадцять тисяч п’ятдесят одна) грн. 03 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом – 6101 (шість тисяч сто одна) грн. 78 коп. – виключно в межах вартості успадкованого ним майна після смерті позичальника ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 856 (вісімсот п’ятдесят шість) грн. 45 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, юридична адреса: пр-т. Московський 60, м. Київ.

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.