Рішення № 77116808, 12.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9087/15-ц

2/214/1165/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Гриня Н.Г.,

за участю секретаря - Печарник З.І.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа: ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання правочину удаваним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3Г, що діє в інтересах ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа: ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання правочину удаваним, в якому просить суд визнати кредитний договір №5707С17 від 19.02.2007 року удаваним правочином; визначити зобов’язання за п.2.1. кредитного договору №5707С17 від 19.02.200 р. В розмірі 115 689,89 грн.; зобов’язати відповідача зробити відповідний перерахунок виконаних зобов’язань та коригування майбутніх зобов’язань за кредитним договором №5707С17 від 19.02.2007 р.; інші умови договору залишити без змін.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між стороами було укладено кредитний договір №57078С17 від 19.02.2007 року. Позивачу були необхідні кошти для купівлі нерухомості, співробітник банку, який безпосередньо займався підготовкою кредитної справи та договору для підписання вмовив його оформити кредит у швейцарських франках, мотивуючи це тим, що цей кредит є для нього вигідним, таким, що не несе ризиків. Враховуючи той факт, що швейцарський франк є досить екзотичною валютою для України, маючи сумніви щодо вигідності цієї угоди, позивач піддався на вмовляння та аргументи співробітників банку та погодився на такі умови кредитування. Проте з моменту підписання договору курс швейцарського франку зріс більше ніж на 500%. Враховуючи той факт, що єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, доходи він отримує у гривні, то на таку зміну істотних умов договору кредиту Позивач не розраховував при укладенні договору та не міг передбачати, при цьому співробітники банку будучи спеціалістами, не зробили жодних попереджень з цього приводу. Жодних пояснень, що курс швейцарського франку може коливатись , а тим паче в таких обсягах йому не давалась. Позивач впевнений, що операція з видачі йому готівкою швейцарського франку приховує операцію з видачі йому кредиту в гривні, а вираження зобов’язання в іноземній валюті зроблено з метою отримання прихованих прибутків, що отримує банк від коливань валютних курсів. З заяви про видачу готівки №3003 від 19.02.2007 року була начебто здійснена операція з видачі йому готівкового швейцарського франку в сумі 28 310 з каси банку, проте жодних франків не отримував, навіть не бачив як вони виглядають. Вважає, що Відповідач не мав відповідної кількості готівки і тому фактично не міг видавати кредит у цій валюті. На його думку банк не мав готівкового швейцарського франку в операційній касі, а отже не міг здійснити готівкову видачу кредиту в іноземній валюті. А отже оспорюваний кредитний договір було укладено під впливом обману, адже йому не було роз’яснено відносно того, що валютні ризики пов’язані з коливанням курсу валют будуть в повному обсязі покладені на нього, що можливе зростання вартості кредиту більше ніж на 500% протягом дії договору тощо, та той факт, що кредит по суті є псевдо валютним, адже позивач фактично не отримував. Ненадання повної та достовірної інформації про продукцію призвело до того, що позивач не міг зробити свідомий вибір щодо обраного ним кредитного продукту. Враховуючи вище викладене вважає, що укладений кредитний договір є удаваним, адже фактично було вчинено інший. Позивач не відмовляється від виконання взятих на себе зобов’язань по сплаті кредиту, проте вважає, що зобов’язаний повернути лише отриманий кредит в розмірі 115 689,89 грн. у той же строк та на тих же умовах, адже на його думку між сторонами було укладено саме кредит у гривні, а не у швейцарських франках.

До судового засідання позивач та його представник не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача неодноразово надав заяви про розгляд справи за його відсутності та наполягав на виклику у наступне судове засідання.

Представник Відповідача у судове не з’явився, про дату, час, місце слухання справи повідомлялась належним чином, надав у заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Надав письмовий відзив в якому зазначив, що Відповідач не згодний з вимогами Позивача та позовні вимоги мають бути відхилені, оскільки згідно кредитного договору ОСОБА_1 отримав 19.02.2007 року кредит у сумі 28 310 швейцарських франків, він підписав договір та Графік погашення кредиту. 11.03.2015 року додатковим договором було змінено валюту кредитування за кредитним договором та він отримав 599 312,84 грн., з умовою погашення заборгованості за швейцарськими франками. У 2015 році у Позивача не виникло питань щодо зміни валюти кредитування, на теперішній час заборгованість нараховується у гривні. ОСОБА_1 не вказує у позовній заяві, що сторони змінили валюту кредитування, та вимагає визнати його удаваним. Рішенням Саксаганського суду м. Кривого Рогу від 05.04.2017 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором, рішення набрало сили 07.06.2017 року, та ПАТ «Укрексімбанк» отримав виконавчі листи.

Вказує, що Позивач побажав укласти кредит у швейцарських франках, оскільки відсотки на той час були найменші. Крім того, п. 6.13 кредитного договору вказано, що Позичальник підтверджує, що його попереджено про валютні ризики, які він може понести у разі отримання кредитних коштів та надають інформацію щодо методик, які використовуються банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти. Позичальник погоджується нести будь-які валютні ризики, що можуть виникнути у зв’язку з укладанням цього договору та погоджується, що зміна курсу валют не є зміною істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Ця подія не є підставою для зміни або розірвання договору за ініціативою позичальника. Таким чином, Позивач у позові стверджує, що: погодився на кредит у швейцарських франках; вчинив правочин під впливом помилки (не знав про валютні ризики), правочин може бути визначений судом недійсним, ним отримано кредит у розмірі саме 115 689,89 грн., хоч і не надав суду жодного доказу отримання цієї суми від Відповідача (навпаки згідно заяви на видачу готівки №3003 від 19.02.2007 року ОСОБА_1 зі свого рахунку 2620200019471 у касі банку отримав 28 310 швейцарських франків та розписався особисто у їх отриманні на заяві. Однак, Відповідач вважає, що обґрунтування Позивача не можуть слугувати підставою для визнання правочину удаваним згідно ст.. 235 ЦК, у зв’язку із чим просить відмовити у позові ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_2, повідмолений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Також враховуючи вимоги статті 210 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом тридцяти днів з дня початку розгляду по суті, а справа у провадженні суду (після скасування ухвали про залишення позову без розгляду судді Ковтун Н.Г.) перебуває з 20.10.2017 року, у зв’язку із чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та його представника, повідомлених про її розгляд належним чином.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, 19 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1 було укладено Договір Кредитний договір №5707С17 (т.1 а.с. 17-21).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк надав Позивачу кредит у сумі 28 310 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 18.02.2028 року для оплати за 3-кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за купівельною вартістю 126 250 грн.

Згідно із п.2.2.1, 2.3.1, Кредитного договору Позивач щомісячно зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної ставки, не менше 10,24% річних. Кредит надається у готівковій формі. Платежі здійснюється у швейцарських франках з одночасним утворенням заборгованості за Кредитному на позичковому рахунку №2233020019471. Кредит надається шляхом безготівкового переказу суми Кредиту, згідно з цим договором, шляхом перерахування суми Кредиту на поточний рахунок Позивача №2620200019471 з подальшим зняттям готівкових коштів через касу банку.

Укладаючи договір, сторони за ним погодили також порядок нарахування та сплати процентів (п. 2.4, 2.5), черговість погашення грошових зобов'язань (п. 1.6).

Того ж дня (19.02.2007), з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 5707Р11 (а.с. 41- 42), за яким останній зобов'язався перед позивачем відповідати за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань фізичною особою ОСОБА_1 по кредитному договору № 5707С17 від 19.02.2007 року, і зобов’язується нести солідарну відповідальність по відшкодуванню заборгованості по основній сумі кредиту, відсотків та комісій, що нараховуються Банком, а по відшкодуванню збитків та виплаті неустойки тощо.

За погодженням між сторонами до вказаного кредитного договору вносились зміни, шляхом підписання додаткових договорів №5707С17-1 від 22.03.2010 року, №5707С17-2 від 25.10.2012 року, №5707С17-3 від 19.02.2007 року (зворот а.с. 24, а.с. 25-27).

11.03.2015 року був укладений Додатковий договір №5707С17-4 від 11.03.2015 року згідно якого була змінена валюта договору та згідно Додаткового договору Позивач отримав 599 312,84 грн. кредитних коштів з умовою погашення заборгованості за швейцарськими франками (зворот а.с. 27-32).

11.03.2015 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 5707Р11-1 до договору поруки №5707Р11 від 19.02.2007року до кредитного договору № 5707С17 від 19.02.2007 р. (Т. а. с. 43), яким доповнено договір підпунктом 1.1.7.: поручитель надає свою згоду на внесення до Кредитного договору змін на умовах, викладених в Додатковому договорі №5707С17-4 від 11.03.2015 року та погоджується з тим, що встановлена порука залишатиметься чинною після внесення цих змін, а саме було змінено валюту кредитування

Відповідач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, видавши кредитні кошти Позичальнику, що підтверджується меморіальним ордером №2984 від 19.02.2007 року згідно якого банк перерахував з позичкового рахунку №2233020019471 (Т.1 а.с. 117) (п.2.3.1 Договору) Позивачу на його поточний рахунок 2620200019471 (п.2.3 договору) суму 28 310 швейцарських франків. Згідно Заяви Позивача №3003 від 19.02.2007 року на видачу готівки зі свого рахунку у касі банку отримав 28 310 швейцарських франки та розписався особисто в їх отримання (Т.1а.с. 118), що спростовують посилання Позивача щодо не отримання коштів у швейцарських франках. Згідно квитанції №2935 від 19.02.2007 року Позивач сплатив банку 462,76 грн. комісії за видачу готівки з поточного рахунку (Т.1 а.с. 119). Крім того згідно довідки від 23.05.2016 року №057-03-00/862 встановлено, що в сховищі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Кривому Розі по пр. Карла Маркса, 37 дійсно знаходились готівкові кошти в валюті швейцарський франк у сумі, яка перевищувала 28 310 швейцарських франків, що спростовує посилання позивача на відсутність валюти у банку (Т.1 а.с. 75). Крім того отримані кошти Позивач обміняв на долари США та отримав 21 204 дол. США. (Т.1 а.с. 121). За рахунок кредитних коштів Позичальником було придбано нерухомість, яку останній передав банку в іпотеку.

Як було встановлено судом, вимоги закону були банком в повному обсязі виконані; підписуючи договір, який є актом волевиявлення сторін, сторони за ним підтвердили їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили. Крім того, були укладені і Додаткові договори, та позивач здійснював сплату відсотків за його користування на виконання умов договору, тобто частково виконував зобов’язання за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредиту) (Т. 1 а.с. 3-11).

При укладенні кредитного договору банком були дотримані вимоги ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», при цьому, Позивач не скористався правом та на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» протягом 14 днів не відкликав свою згоду на укладення договору про надання кредиту, враховуючи передбачену законом можливість не пояснювати причини такого відкликання.

Разом з тим, на даний час між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України та договором, адже кредит отримано, отримані кредитні кошти стали засобом для задоволення позивачем своїх власних майнових потреб, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК). Більш того, Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05.04.2017 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Кривому Розі заборгованість за кредитним договором у розмірі 593206, 89 грн., в тому числі заборгованість за основним боргом 477308, 37 грн., заборгованість за процентами 80323, 40 грн., пеня за прострочення основного боргу 29019, 19 грн., пеня за прострочення процентів 6 555, 93 грн.., рішення набрала законної сили, і неоскаржувалось (Т.1 а.с. 159-161).

Водночас, виходячи із змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що позичальник на момент укладання кредитного договору мав можливість отримати кредит в ВАТ«Укрексімбанк» (правонаступник ПАТ «Укрексімбанк») або в іншій банківській установі в національній валюті, або оформити кредит на інших умовах тощо. Право вибору конкретної споживчої послуги належить виключно споживачеві, тим більше що Позичальник до укладення кредитного договору отримав інформаційний лист, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», також погодився з умовами кредитного договору, та усвідомлював можливість коливання валютного ринку.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.05.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Отже у будь-якому випадку ризики, у т.ч. валютні щодо повернення кредитних коштів несе саме споживач послуг.

Пунктом 19 Постанови Пленуму .Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК ( 435-15 ) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ( 435-15 )), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, у п. 6.13 договору зазначено, що Позичальник підтверджує, що його попереджено про валютні ризики, тобто Позивачу на момент укладення договору було відомо та роз’яснено про можливі ризики. Факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору та подальше його виконання також свідчить про згоду останнього з його умовами, зокрема і в частині валюти кредитного договору.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір укладено у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. На момент укладення оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 не заявляв додаткових умов, щодо яких повинно бути досягнуто згоди та було відомо по валютні ризики, тому його посилання на укладення договору під впливом помилки у зв’язку із валютою договору не знайшли свого підтвердження в суді.

Крім того, суд доходить висновку про безпідставність посилання позивача на те, що укладений між сторонами правочин був удаваним, адже фактично було вчинено інший, з наступних підстав.

Так як, відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Перевіривши матеріали справи суд доходить до висновків про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України вона не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_4 виникли інші правовідносини, ніж передбачені Кредитним договором, та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки, умов кредитування та їх відмінностей, у додатках до кредитного договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту", які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування (правова позиція у справі № 6-1341цс15 від 02.12.2015р.)

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо слід відмовити, у зв’язку із чим слід відмовити і в інших позовних вимогах, оскільки вони є похідними.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 18-184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання правочину удаваним, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.10.2018 року.

Суддя Н.Г. Гринь