Ухвала суду № 77098645, 04.10.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/15/2018

Справа № 646/12316/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шелест І.М.,

за участі секретаря судового засідання Ушакової Г.В.,

розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, третя особа Четверта Харківська Державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/ 2 частину житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Харківська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

у присутності сторін:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

04.10.2018р. в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявив відвід судді Шелест І.М. Заяву обґрунтовано тим те, що суддя Шелест І.М. нібито при особистих зустрічах з ним та іншими особами неодноразово висловлювала своє бачення щодо подальшого розгляду справи, майбутнього судового рішення та ставлення до позовних вимог, їх збільшення та зміни, а тому подальший розгляд справи суддею Шелест І.М. буде упередженим та необ'єктивним.

Предстввник відповідача за первісним позовом проти заявленого відводу заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини проводить відмінність між: суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (рішення Кіпріану проти Кіпру, П'єрсак проти Бельгії, Грівз проти Сполученого Королівства). При цьому чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест).

Так, щодо безсторонності суду існує дві вимоги. По-перше, суд повинен бути суб’єктивно вільний від упередження чи зацікавленості в результаті справи. По-друге, суд має бути безсторонній з об’єктивної точки зору, тобто має запропонувати досить гарантій для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб’єктивному і об’єктивному тесту: існування безсторонності для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинно визначатись згідно суб’єктивного тесту, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і також згідно об’єктивного тесту, тобто встановлення, чи суддя має гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно безсторонності.

В той же час, твердження представника однієї із сторін у справі про наявність у судді заздалегідь сформованої думки щодо процесуальних питань та рішення у цивільній справі, що нібито обумовлено висловленнями суддею своєї думки з цих питань, може створити для стороннього спостерігача помилкове враження про особисте переконання судді у цій справі, та, як наслідок, посіяти сумнів стосовно неупередженості судді. Разом з тим, для жодного стороннього спостерігача не може бути сумніву у безсторонності та неупередженості судді навіть у тому випадку, коли це викликано лише суб'єктивними чинниками.

Одним з завдань правосуддя є не тільки правильне вирішення конкретної судової справи, але й сприяння зміцненню авторитету судової влади як гарантії принципу верховенства права, що може бути досягнене тільки за наявності таких результатів суб'єктивного та об'єктивного тесту, які виключать будь-які сумніви у безсторонності та неупередженості суду.

Лише такі обставини можуть сприяти досягненню цілей цивільного судочинства.

Оскільки твердження представника позивача про ті обставини які нібито мали місце та на які посилається представник позивача, як на підставу для відводу, є безпідставними, вважаю заявлений відвід необгрунтованим.

В той же час, наведені обставини створюють умови, за яких для стороннього спостерігача результат суб'єктивного тесту може створити хибне переконання щодо неупередженості судді, що в свою чергу, може негативно позначитися на завданнях правосуддя.

Виходячи з наведеного, суддя Шелест І.М. ввжає правильним заявити самовідвід.

Так, в силу пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню на підставі ст. 8 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Отже, суддя Шелест І.М., заявивши самовідвід у даній справі виконала свій процесуальний обов’язок щодо достатнього гарантування громадянам (позивачу) і суспільству доступу та здійснення неупередженого і об’єктивного правосуддя, тобто: з виключенням всіх можливих обставин, які можуть викликати сумніви в об’єктивності та упередженості судді, в тому числі наведене також є добросовісним наміром судді сприянню розгляду справи у розумні строки.

За цих конкретних обставин, з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань на необ'єктивність та неупередженість головуючого, а також звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого та для прискорення подальшого розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про задоволення самовідводу головуючому судді Шелест І.М.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,37,40, п.7 ч.1 ст.252, п.11 ч.1 ст.253, п.14 ч.1 ст.353, ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Шелест І.М. необґрунтованою.

Задовольнити самовідвід головуючого судді Шелест І.М., передати керівнику апарату суду цивільну справу № 646/12316/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, третя особа Четверта Харківська Державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на 1/ 2 частину житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Харківська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування за законом для вирішення питання про визначення іншого судді у порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.10.2018 року.

Суддя І .М.Шелест