Рішення № 77079543, 02.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року о 17 год. 43 хв.Справа № 0840/2970/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Запорізького області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд від 13.06.2018 №0042355-5602-0832, №0042356-5602-0832 та №0042357-5602-0832.

Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2018.

Ухвалою суду від 15.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.09.2018.

25 вересня 2018 року в судовому розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 02 жовтня 2018.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкове зобов’язання на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, які є власниками об’єктів житлової нерухомості за 2017 рік. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що нерухоме майно загальної площею 583,7 кв.м, не підпадає під визначення об’єкта оподаткування, оскільки з вказаної площі лише 75 кв.м. відноситься до житлової площі, а інша площа це вбудовані нежитлові приміщення. Також, позивач зазначив, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області було встановлено стовідсоткову пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням. Зазначає, що друга група приміщень – нежитлові основні приміщення з допоміжними, загальна площа-464,1 кв.м, основна площа – 376,9 кв.м., допоміжна площа-87,2 кв.м, не функціонує та не використовується будь-яким чином. За таких обставин позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для визначенні позивачу суми грошового зобов’язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що згідно баз даних ДФС України у власності позивача перебуває квартира загальною площею 49 кв.м., житловий будинок площею 128,7 кв.м та житловий будинок загальною площею 583,7 кв.м, у зв’язку з чим в автоматичному режимі засобами ІС «Податковий блок» сформовано оскаржувані податкові повідомлення – рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13.06.2018 контролюючим органом, за результатами опрацювання бази даних ДФС, було сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення – рішення:

№0042355-5602-0832, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості в розмірі 1197,31 грн.;

№0042356-5602-0832 – 3144,78 грн.;

№0042357-5602-0832 – 39262,70 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень – рішень став висновок контролюючого органу про те, що ОСОБА_3 є власником наступної нерухомості:

- квартира загальною площею 49 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- житловий будинок загальною площею 128,7 кв.м, розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Толстого, 26;

- житловий будинок загальною площею 583,7 кв.м, розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Толстого, 26.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Суд зазначає, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.07.2016 №1/4 встановлено з 01.01.2017 на території м. Мелітополя ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб – у розмірі 2,0 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.

Як встановлено з оскаржуваних податкових повідомлень – рішень позивачу визначено зобов’язання, як власнику житлової нерухомості, про що зазначено в податкових повідомленнях – рішеннях.

Разом з тим, судом встановлено, що об’єкт нерухомості – житловий будинок загальною площею 128,7 кв.м. за адресою: м. Мелітополь, вул. Толстого, 26, було знесено під час реконструкції та збудовано житловий будинок з будованими нежитловими приміщеннями, загальною площею 583,7 кв.м, розташований за тією ж адресою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2018.

Крім того, реконструкція зазначеного об’єкту нерухомості підтверджується довідкою від 18.09.2018 №28/2, складеною експертом-інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4

Крім того, з наданої до матеріалів адміністративної справи Декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності судом встановлено, що житлова площа будинку площею 583,7 кв.м складає лише 119,6 кв.м (а.с.82).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач є власником об’єктів житлової нерухомості загальною площею 168,6 кв.м, в саме квартира – 49 кв.м та частина будинку 119,6 кв.м.

В свою чергу, відповідно до приписів пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Отже, суд дійшов висновку, що загальна площа об’єктів житлової нерухомості належних позивачу на праві власності не перевищує розмір пільги, яка передбачена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, у зв’язку з чим у позивача відсутній обов’язок сплати грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Також, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, не було враховано ту обставину, що рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.07.2016 №1/4 було запроваджено стовідсоткову пільгу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на території міста Мелітополя, серед іншого на об’єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції або законсервовані та не використовуються за призначенням (пункт 4 рішення).

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи нежитлові приміщення загальною площею 464,1 кв.м за адресою: м. Мелітополь, вул. Толстого, 26, не функціонують та не використовуються будь-яким чином, що підтверджується звітом про обстеження від 17.07.2018 №28/1 (а.с.19-20).

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв не обґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийнятті рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (72300, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізького області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 13.06.2018 №0042355-5602-0832, №0042356-5602-0832 та №0042357-5602-0832.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.10.2018.

Суддя М.С. Лазаренко