Рішення № 77079546, 02.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2018 року 17 год. 11 хв.Справа № 0840/3112/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Новікової Д.А.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Максимівка, вул. Шевченко, 1)

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання від 13.06.2018 з врахуванням висновків суду по даній адміністративній справі та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,55 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зверталась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,55 га на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. У відповідь відповідачем було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. На думку позивача такі дії відповідача є незаконними. З урахуванням викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених вище.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3112/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про зобов’язання вчинити певні дії. Призначено судове засідання на 16 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 16.08.2018 відкладено судове засідання в адміністративній справі №0840/3112/18 на 25 вересня 2018 року.

У судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву до 02.10.2018.

У судове засідання 02.10.2018 прибула представник відповідача, проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях проти позову вказала, що листом від 11.07.2018 № Б-3042-2373/0/18-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало мотивовану відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,55 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що відмова була обумовлена невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно-правових актів. У зв’язку з викладеним, у позові слід відмовити.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні 02.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

28.02.2018 ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,55 га для ведення селянського господарства на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Листом від 04.04.2017 № Б-2198-2102/6-17 відповідач відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на наступне. Зокрема, додані до клопотання картографічні матеріали не дозволяють визначити: чи відноситься позначена на графічних матеріалах земельна ділянка до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави на надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

13.06.2018 позивач знову звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Листом від 11.07.2018 № Б-3042-2373/0/18-18 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу посилаючись на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З огляду на таке, ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Так, частиною 1, пунктом “а” частини 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно абзацу 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Таким чином, викладені відповідачем у листі від 11.07.2018 №Б-3042-2373/0/18-18 мотиви для відмови не обґрунтовані належним чином, не зазначено, у чому саме полягає невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому, суд зазначає, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявою про надання

Статтею 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У відповідності до пунктів 2, 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність та безпідставність рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11.07.2018 №Б-3042-2373/0/18-18 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд вважає за необхідне, для відновлення порушених прав позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладене у листі від 11.07.2018 №Б-3042-2373/0/18-18.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути її клопотання з урахуванням висновків суду, необхідно зазначити, що враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд вважає, що позивачем обрано вірно такий спосіб захисту порушених прав по даній адміністративній справі, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов’язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки суд зазначає, що право на прийняття того чи іншого рішення про надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, є виключним правом позивача. Тож зобов'язання відповідача прийняти те чи інше рішення, за результатами розгляду заяви позивача, буде втручанням суду в дискреційні повноваження органу державного управління, що є недопустимим.

Таким чином, у задоволенні позову, в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за результатами повторного розгляду заяви позивача, необхідно відмовити.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Максимівка, вул. Шевченко, 1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11.07.2018 №Б-3042-2373/0/18-18 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 13.06.2018 з врахуванням висновків суду.

В задоволенні позовних вимог про зобов’язання Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,55 га – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.10.2018.

Суддя М.С. Лазаренко