Постанова № 77039930, 27.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.2018року м. Кропивницький

Справа № 2-337/11

Провадження № 22-ц/781/1494/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_4,

заінтересовані особи: державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Панфілова А.В.) від 4 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги заявника

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця посилаючись на те, що постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_5 від 5 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56075951 на підставі виконавчого листа № 2-337/11, виданого 15 березня 2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ АК «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 304092 грн. 48 коп. Такі дії і рішення державного виконавця заявник вважає неправомірними так, як виконавче провадження відкрито з порушенням територіальності. Крім того найменування та адреса стягувача, вказана у оскаржуваній постанові не відповідає судовому рішенню та правовстановлюючим документам. Рішення про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам закону. Виконавцем порушено термін надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження його сторонам. Він вважає, що форма та зміст постанови не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень. Виконавцем не здійснено перевірку відповідності виконавчого листа вимогам, що пред’являються до виконавчого документу. Постанова не містить відомостей про строк (5 робочих днів) протягом якого боржник зобов’язаний подати декларацію про доходи та майно.

Посилаючись на вказані обставини заявник просив суд визнати дії та рішення державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_5 про відкриття 5 квітня 2018 року виконавчого провадження ВП № 56075951 неправомірними а також визнати незаконною і скасувати відповідну постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 липня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено повністю

Суд мотивував своє рішення тим, що в ході розгляду справи не було встановлено фактів неправомірних дій чи рішень державного виконавця, які б порушували права боржника у виконавчому провадженні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги, викладені у скарзі на дії державного виконавця.

Заявник вказує на те, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, неповно з’ясував обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків. Викладених у оскаржуваному рішенні обставинам справи, ненадання судом оцінки усім аргументам заявника. Крім того. Заявник вказував, що суд порушив строки розгляду скарги, належним чином не мотивував ухвалене ним рішення, порушив право заявника на участь у розгляді справи, припустився інших порушень процесуальних норм.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Від Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький головного територіального управління юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому вказав, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ. Перевіряє його на відповідність вимогам закону, але не зобов’язаний перевіряти вказану в ньому інформацію. Саме на сторони покладається обов’язок повідомляти виконавця про виконання рішення,зміну у обставин, які впливають на виконання.

Інші учасники справи не скористалися правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи у судовому засіданні

У судовому засіданні представник заявника – адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.

Заінтересована особа - державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася у зв’язку зі звільненням з роботи.

Представник Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області заперечив проти доводів апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність.

Представник заінтересованої особи - ПАТ АБ «Укргазбанк» також не визнав доводів апеляційної скарги і просив відмовити у задоволенні вимог заявника.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_5 від 5 квітня 2018 року на підставі виконавчого листа № 2-337/11, виданого 15 березня 2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ АК «Укргазбанк» заборгованості всього в сумі 305912 грн. 48 коп., відкрито виконавче провадження ВП № 56075951.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом рішення - Закону № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).

Статтею 2 Закону № 1404-VIII передбачено, що Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, заявник посилався на ряд порушення виконавцем норм закону та прав боржника у виконавчому провадженні.

Щодо доводів заявника про відкриття виконавчого провадження з порушенням територіальної юрисдикції державного виконавця.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Заявник стверджував, що в оскаржувані постанові невірно вказано місце його проживання, а саме: м. Кропивницький, проїзд Петровського, 15, що привело до відкриття виконавчого провадження неналежним державним виконавцем. В дійсності протягом останніх трьох років він проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку поширюється юрисдикція Полідьського ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області.

Проте місцевий суд правильно встановив, що у виконавчому листі № 2-337/11, виданому Кіровським районним судом м. Кіровограда 15 березня 2018 року, вказано місце проживання боржника ОСОБА_4 за адресою: м. Кіровоград, проїзд Петровського, 15. Ця адреса відноситься до юрисдикції Фортечного ВДВС ГТУЮ в Кіровоградській області.

Норми ст. 24 Закону № 1404-VIII не покладають на державного виконавця обов’язок перевірити достовірність інформації викладеної у виконавчому листі. За загальним правилом вважається, що така інформація є достовірної доки її достовірність не буде спростована.

Таким чином, на час вирішення державним виконавцем питання про відкриття виконавчого провадження він обґрунтовано виходив з того, що виконання поданого виконавчого листа належить до його юрисдикції.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження заявника про відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Щодо доводів заявника про невідповідність найменування та адреса стягувача, вказаних у оскаржуваній постанові судовому рішенню та правовстановлюючим документам.

Заявник вказує на те, що в оскаржуваній постанові вказано назву і адресу стягувача – ПАТ АК «Укргазбанк», Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 17, в той час, як у виконавчому листі зазначено ПАТ АБ «Укргазбанк» та іншу адресу: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1.

Суд першої інстанції встановив, що за адресою: Кіровоградська обл. м. Кропивницький, вул. Соборна, 17, знаходиться Кіровоградська обласна дирекція ПАТ АБ «Укргазбанк», яка звернулася до ВДВС із заявою про примусове виконання рішення суду та пред’явила виконавчий лист до виконання (а.с. 40).

Щодо назви стягувача, то зазначаючи абревіатуру в назві юридичної особи – стягувача, державний виконавець допустив помилку в одному символі.

Суд правильно оцінив таку невідповідність, як описку державного виконавця оскільки ідентифікація стягувача у виконавчому листі та у постанові про відкриття виконавчого провадження здійснюється не лише за його назвою та адресою, а й за ідентифікаційним кодом юридичної особи – 23697280, який відповідає коду вказаному у виконавчому листі та згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належить Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк».

Твердження заявника про неналежність стягувача у виконавчому провадженні є помилковим.

Щодо доводів заявника про прийняття виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору всупереч вимогам закону.

Суть скарги в цій частині полягає в тому, що в п. 3 оскаржуваної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 30591 грн. 20 коп. Заявник вказує на те, що державний виконавець не має права на отримання основної винагороди, а розмір судового збору визначено невірно – недораховано 0 грн. 04 коп.

Державний виконавець використав у тексті п. 3 постанови косу риску («/»), як знак пунктуації, що в даному випадку має розумітися, як одне з двох вказаних, тобто виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця.

Оскільки виконання здійснюється державним виконавцем, то заявник правильно вказує, що він не має права на отримання винагороди. Отже мова в постанові йде про виконавчий збір.

Зазначення в постанові про винагороду приватному виконавцю, як альтернативний вид стягнення, є помилковим.

Проте це не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови так, як в ній вказано і про правильний вид стягнення – виконавчий збір. При цьому сума платежу визначена одна і за ставкою для виконавчого збору, передбаченою ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Нарахування виконавчого збору в сумі меншій на 4 коп. не є порушенням прав стягувача, про що вірно зазначив суд.

Щодо порушення державним виконавцем терміну надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам.

Заявник стверджував, що державний виконавець порушив встановлений ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII строк направлення сторонам виконавчого провадження копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 5 квітня 2018 року, яка була направлена лише 12 квітня 2018 року. Він також зазначав, що вказане порушення позбавляє його можливості добровільно виконати рішення, без вжиття виконавцем заходів примусового виконання, що має наслідком стягнення виконавчого збору, тобто додаткових витрат боржника.

Факт затримки у надіслані копії постанови про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження державним виконавцем не заперечувався.

Проте таке порушення не впливає на законність рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яке оскаржує заявник, оскільки надіслання копії постанови слідує за прийняттям відповідного рішення, а не передує йому.

Крім того, норми Закону № 1404-VIII, на відміну від Закону № 606-ХІV, не передбачає надання боржнику строку для добровільного виконання рішення без сплати ним виконавчого збору.

Отже твердження заявника про те, що несвоєчасне направлення йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження потягло за собою для нього додаткові витрати є безпідставним.

Щодо невідповідності форми та зміст постанови не відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Заявник стверджує, що всупереч п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, оскаржувана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не містить мотивувальної частини, а в її резолютивній частині не зазначено строк і порядок її оскарження, а загальна вказівка у п. 5 резолютивної частини постанови, що вона може бути оскаржена у порядку та у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» не містить відомості про строк оскарження та про орган до якого належить скаржитися.

Дійсно, в мотивувальній частині постанови державний виконавець не виклав мотивів, з яких він дійшов висновку про відкриття виконавчого провадження. Проте він вказав зміст пред’явленого до виконання виконавчого листа та послався на норми відповідних статей Закону України «Про виконавче провадження», якими керувався при ухваленні свого рішення.

Посилання державного виконавця на закон, яким він керувався при ухваленні рішення є виявом мотивів прийнятого рішення, а тому воно не може вважатися абсолютно немотивованим.

Відсутність у резолютивній частині постанови чіткої вказівки на строк та порядок її оскарження є невідповідністю приписам п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5. Проте таке порушення може бути підставою для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, але не вказує на незаконність прийнятого рішення в цілому.

Щодо відсутності в тексті постанови відомостей про строк подання боржником декларації про доходи та майно.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов’язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 5 ст. 26 цього ж Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Однак вказаним Законом не встановлено строк подання боржником декларації.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець зобов’язаний у постанові про відкриття виконавчого провадження встановити такий строк тривалістю п’ять робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попередити про відповідальність за невиконання цієї вимоги.

Відповідальність за невиконання законних вимог виконавця настає лише за наявності вини особи, що вбачається зі змісту ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Не встановлення виконавцем у постанові строку подання боржником декларації може свідчити про відсутність вини останнього, у разі подання її після спливу п’ятиденного строку з дня відкриття виконавчого провадження.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді скарги

Доводи апеляційної скарги про невідповідність форми і змісту ухвали суду вимогам закону є вочевидь безпідставними.

Порушення судом встановленого законом строку розгляду скарги також не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення.

Твердження апеляційної скарги про те, що заявник та його представник були позбавленні судом права приймати участь у її розгляді не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Суд розглянув справу і ухвалив рішення 4 липня 2018 року за відсутності заявника і його представника та представників заінтересованих осіб. При цьому учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується їх розписками (а. с. 56). Однак представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав заяву про розгляд справи без його присутності (а.с. 60), а представник Фортечного ВДВС в судове засідання не з’явився, що підтверджено його поясненнями наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Натомість представник заявника подав 4 липня 2018 року суду заяву про проведення судового засідання за його участю (а. с. 58), однак згідно довідки складеної секретарем судового засідання (а.с. 64) всі учасники справи в судове засідання не з’явилися.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ЦПК України у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 ЦПК України, учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п’яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Як вбачається з матеріалів справи, ні заявник, ні його представник до суду із заявою про неправильність фіксації судового засідання не зверталися.

Доказів того, що вони з’явилися до суду у призначений день і час, але не були допущені до залу судового засідання не подали.

Інші доводи апеляційної скарги також не вказують на наявність підстав для задоволення її вимог.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргумент апеляційної скарги є аналогічними доводам поданої заявником скарги на державного виконавця та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 липня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: С.М. Єгорова

ОСОБА_3