Рішення № 77031262, 01.10.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/179/18

01 жовтня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Флоряк Д.В.

секретаря Буратчук О.В.

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням огорожі.

Свої вимоги мотивує тим, що їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.08.2015 року на праві власності належить домоволодіння, що знаходиться за адресою с. Назавизів, вул. Перемоги, № 28. В дане домоволодіння входить житловий будинок, 1971 року побудови; літня кухня 1980 року побудови; стайня, стодола, гараж, вбиральня 1973 року побудови; літня кухня, гараж, 1991 року побудови; металева огорожа площею 59,3 кв. м.; колонка, ворота з хвірткою, площею 7,9 кв.м. та огорожа, площею 18,5 кв.м. За даним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 0, 2574 га., яка також їй належить на праві приватної власності. По сусідству з її земельною ділянкою межує земельна ділянка відповідача ОСОБА_2, на межі з якою завжди була огорожа, яка стояла вже більше як 10 років. 18.09.2017 року відповідач почав руйнувати її огорожу, а 16.10.2017 року зруйнував огорожу повністю. З приводу протиправних дій відповідача вона та її мати ОСОБА_4 зверталися в Надвірнянський ВП, на що отримали відповідь про відсутність складу кримінального правопорушення та наявність цивільно-правових відносин. Добровільно відшкодовувати завдану шкоду її майну відповідач не бажає. Розмір завданих збитків згідно оцінки спеціаліста становить 44725 грн. Крім того внаслідок неправомірних та незаконних дій з боку відповідача їй та її сім’ї також заподіяна і моральна шкода, яка полягає в знищенні її майна та яку вона оцінює в 5000 грн. Наявність моральної шкоди вона обґрунтовує душевними стражданнями, що вона пережила у зв’язку з самими фактом пошкодження майна, негативними емоціями і переживаннями з приводу пошкодження майна, порушення звичайного способу життя. Тому просить суд стягнути загалом з відповідача ОСОБА_2 в свою користь 44725,00 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1Я в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала з підстав, які викладені в позовній заяві, просить суд позов задоволити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію за заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 44725,00 грн., в яку входить: ринкова вартість будівельних робіт, необхідних для будівництва-відновлення об’єкту - огорожі 19739,00 грн., ринкова вартість будівельних матеріалів і конструктивних елементів 24986,00 грн., а також стягнути з відповідача в користь позивача компенсацію за заподіяну ОСОБА_3 та її сім’ї моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., та понесені ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1409,60 грн. сплаченого судового збору, 2000,00 грн. за надання правової допомоги та 2000,00грн. за виготовлення висновку будівельно-технічної експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, однак належним чином не спростував обставини, на які посилається позивач. Суду пояснив, що по-сусідству з його домоволодінням в с.Назавизів, по вул. Перемоги, 30, межує земельна ділянка позивача ОСОБА_3 На межі між земельними ділянками завжди була огорожа. Однак дана огорожа була встановлена відповідачем з порушенням меж їх земельних ділянок. Фактично позивач, встановився свою огорожу, частково захопила надежну йому земельну ділянку. Він сам провів обміри своєї земельної ділянки і виявив порушення межі позивачем. Тим більше огорожа по свої структурі була різна, половина її складалась з паркану із дерев'яного штахетника, а друга половина - із кліток сітки рабиці, бляхи та каменю. Окрім того будівлі та вигрібна яма, які находяться на межі між їхніми земельними ділянками, споруджені родиною позивачки з порушенням будівельних та санітарних норм. Він вирішив поставити свою капітальну огорожу, щоб стічні вони не текли до нього, а оскільки ОСОБА_3 зі своєю сім'єю постійно проживає за кордоном, він не одноразово звертався до її батьків з питанням заміни огорожі за його кошти. По приїзду ОСОБА_3 вони зустрілись, обговорили, обміряли його ділянку, порушень з його боку з межею не було виявлено, позивач не ставила до нього жодних претензій, а тому ним за його ж рахунок огорожа (клітки, сітки рабиці) були розібрані і складені на ділянці ОСОБА_3 Також за його рахунок огорожа із металопрофілю без порушення конструкції і порушення меж була перенесена на 15 см. в сторону сусіда - позивачки, для бетонування фундаменту ним та укріплення огорожі, а зараз за його кошти проводиться капітальне будівництво огорожі між його та ОСОБА_3 земельними ділянками. Дана огорожа повністю находиться на його земельній ділянці, не виступаючи за її межі. По закінченню будівництва огорожі, по потребі і за бажанням ОСОБА_3 перенесена ним огорожа буде встановлена на межі між їхніми ділянками, хоча будувати огорожу ОСОБА_3 між їхніми ділянками не потрібно, так як свою огорожу, яка розмежовуватиме їх земельні ділянки, він будує повністю за свої кошти. Окрім того стороною позивача жодним чином не доведено зазначену в позові вартість огорожі, яку він змістив, але не пошкодив. Висновок есперта, який наданий позивачем, вважає недійсним. А також позивачем не доведено факт спричинення їй моральної шкоди. Тому просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності із ст.76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь -які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_3 належить домоволодіння в с.Назавизів по вул.Перемоги,28, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.08.2015 року (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_2 проживає по-сусідству із позивачем в с.Назавизів по вул. Перемоги, 30, Надвірнянського району і між ними існують напружені стосунки з приводу меж земельних ділянок. Даний факт не заперечується самими сторонами по справі.

Також судом встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_2 розпочав будівництво паркана на межі земельної ділянки, яка дотична до земельної ділянки позивача та 18.09.2017 року почав руйнувати огорожу ОСОБА_3, що знаходиься на межі між їх земельними ділянками, а 16.10.2017 року зруйнував її повністю.

Даний факт в судовому засіданні ствердили допитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в суді ствердили, що між господарствами позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 був побудований камінний паркан ще до 2000 року. На даний час у господарстві позивачки проживає її мама. ОСОБА_2 в 2017 році паркан позивачкеи зруйнував і порізав арматуру, так як почав будувати свій паркан з бетонний блоків, каменю.

Та обставина, що відповідач посилається на факт порушення самим позивачем меж земельних їх суміжних ділянок, в зв"язку з чим він самочинно пересунув (зруйнував) наявний паркан між їх земельними ділянками, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Так, протягом всього розгляду справи відповідач, заперечуючи протиправність своїх дій, не надав суду жодного доказу того, що він звертався до будь-яких органів, в тому числі правоохоронних, з приводу нібито порушення позивачем меж його земельної ділянки, не вимагав проведення перевірки та чіткого відображення (встановлення) відповідними земельними комісіями, органом місцевого самоврядування та ін. меж земельних ділянок, які належать як йому, так і позивачу, а у випадку наявності порушення межі зі сторони позивача, не вирішував дане питання в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (такі правові висновки викладені і в ухвалах ВССУ від 30 листопада 2016 року у справі № 760/15560/15-ц; від 7 червня 2017 року у справі № 638/3357/15-ц; від 9 серпня 2017 року у справі № 208/5292/14-а).

В результаті протиправних дій ОСОБА_2 було пошкоджено майно позивача, а саме огорожу, і згідно наданого позивачем висновку № 053/БТ-17 спеціаліста будівельно-технічного дослідження ринкової вартості зруйнованої огорожі, яка знаходиться за адресою вул. Перемоги, 28, що в с. Назавизів, Надвірнянського району, і який відповідачем не спростований, вартість ремонту становить 44725,00 грн. Тому дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

Крім того, позивачем понесені додаткові витрати, пов'язані із залученням спеціаліста-оцінювача для оцінки розміру завданого їй матеріального збитку у загальному розмірі 2000 гривень.

У розумінні положень статті 22 ЦК України дані витрати, які поніс позивач для відновлення свого порушеного права є збитками, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок винних осіб.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За принциповими положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України, які встановлюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, визначаючи коло доказів, які надаються суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність доказів, вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено розмір заподіяної саме їй моральної шкоди і в чому саме вона полягає. Позивач перебуває за межами держави, питання врегулювання спірних правовідносин з самого початку делегувала представнику. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати, а саме 1409,60 грн. судового збору, 2000,00 грн. за надання правової допомоги згідно наданих квитанцій.

Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 44 725,00 грн. матеріальної щкоди, 1409,60 грн. сплаченого судового збору, 2000 грн. за надання правової допомоги, 2000 грн. за виготовлення висновку експерта, в решта позовних вимог слівд відмовити.

Тому оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,19, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 44725,00 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням огорожі та 4704,80 грн. понесених судових витрат по справі, а всього 49429,80 грн.

В решта позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2018 року