Рішення № 77022981, 09.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року справа № 823/2227/18

м. Черкаси

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в загальному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся у ОСОБА_1 окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача (п.15 протоколу №37 від 06.04.2018) про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 та здійснити її виплату.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що з 06.05.1986 по 08.06.1986 він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової військової служби. 10.02.1999 йому була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням військового обов’язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а в подальшому 12.01.2018 – ІІ група інвалідності. Вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про виплату такої допомоги. Однак згідно пункту 15 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 37 від 06.04.2018 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що виплата такої допомоги має здійснюватись органом МВС, оскільки військова частина у складі якої позивач проходив військову службу не належала і не належить до військових частин Міністерства оборони України, а належить до органів Міністерства Внутрішніх справ. Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_2 звернувся з відповідним позовом до суду.

Позивач та його представник до зали судового не прибули, заявою від 17.09.2018 просили розглядати справу за їх відсутності (позовні заяви підтримали в повному обсязі).

Представник відповідача, а також третьої особи до зали судового засідання не прибув, в заяві від 01.10.2018 просив проводити розгляд справи за його відсутності. У наданих відзивах на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі та наголосив, що у відповідності до п.6 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.17 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, особам звільненим з військової служби виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Міністерство оборони України не здійснювало ОСОБА_2 розрахунок під час його звільнення з МВС України, оскільки останній не проходив військову службу в Міністерстві оборони, відтак витрати, що пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в органах МВС мають здійснюватись вказаним органом. Вищевказане свідчить, що відмова Міністерства оборони України у проведенні ОСОБА_2 виплати одноразової грошової допомоги є правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що рішення в даній справі приймається в межах строку розгляду справи, яка в даному випадку розглядається за правилами загального позовного провадження.

Вивчивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 в період з 27.04.1985 по 21.05.1987 проходив строкову військову службу.

За часу служби брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 06.05.1986 по 08.06.1986, що підтверджується копією довідки про період участі в ліквідації наслідків аварії, копією виписки з наказу та копією військового квитка.

В подальшому, позивач проходив службу в органах МВС.

21.05.1987 позивача було звільнено із строкової військової служби з внутрішніх військ МВС та 10.02.1999 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 1-4К № 012646 від 10.02.1999), а 12.01.2018 під час повторного огляду визнано інвалідом ІІ групи внаслідок тієї ж причини (довідка МСЕК серії 12 ААА № 875655 від 12.01.2018).

У квітні 2018 ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

У відповідності до п.15 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 37 від 06.04.2018 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що виплата такої допомоги має здійснюватись органом МВС, оскільки військова частина у складі якої позивач проходив військову службу не належала і не належить до військових частин Міністерства оборони України, а належить до органів Міністерства внутрішніх справ.

Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п.6 ч.2 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до ч.9 ст.163 Закону № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п.2 ст.162 та п.9 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (надалі – Порядок № 975).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами (п.12 Порядку № 975).

У відповідності до п.17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Матеріалами справи встановлено, що позивача звільнено із строкової військової служби, яку останній з травня 1985 по червень 1987 спочатку проходив у ВЧ № 3350, а в подальшому у ВЧ № 3395.

З пояснень наданих представником відповідача в судових засіданнях встановлено, що ВЧ № 3395 це 50-й окремий мотострілецький полк оперативного призначення ВВ МВС СРСР, яка ніколи не входила та не входить до складу ЗС України тим більше не є структурним підрозділом Міністерства оборони України.

Відповідно до Порядку № 975 фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до ст. 23 Закону № 2011-XII.

У відповідності до ст.23 вказаного Закону, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок не лише Міністерства оборони України, а й інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 (далі - Положення № 878), Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Виходячи із основних завдань Міністерства внутрішніх справ України, визначених у п.3 Положення № 878 та визначення поняття головного розпорядника коштів, наведеного у ст.22 Бюджетного кодексу України, а також враховуючи підпункт 14 п.11 Положення № 878, суд дійшов висновку про те, що Міністерство внутрішніх справ України є головним розпорядником коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства внутрішніх справ України та за рахунок яких, згідно зі ст.23 Закону № 2011-XII, виплачується одноразова грошова допомога колишнім працівникам, які мають на це право у відповідності до закону.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 виконував обов’язки військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі ВЧ № 3395, яка не належала до військових частин Міністерства оборони України, а належала до органів Міністерства внутрішніх справ, беручи до уваги, що Міністерство оборони України не здійснювало ОСОБА_2 розрахунок під час його звільнення з МВС України, оскільки останній не проходив військову службу в органах Міністерства оборони України, відтак витрати, що пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в органах МВС мають здійснюватись вказаним органом.

Вищевказане свідчить, що відмова Міністерства оборони України у проведенні ОСОБА_2 виплати одноразової грошової допомоги є правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст.90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань