Ухвала суду № 77022983, 10.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 жовтня 2018 року справа № 692/1062/17

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви фермерського господарства «Бірюк» до Драбівського відділення Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Драбівського районного суду Черкаської області звернулось фермерське господарство «Бірюк» з адміністративним позовом до Драбівського відділення Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить:

- визнати податкові повідомлення-рішення незаконними;

- скасувати податкові повідомлення-рішення;

- стягнути з відповідача на користь ФГ «Бірюк» кошти в розмірі 1 грн 00 коп. для відшкодування завданої незаконними рішеннями шкоди.

Крім того, позивачем заявлено клопотання витребувати у відповідач такі документи:

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011462310;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011492310;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011472310;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011381500;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2016 №0011371500.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 17.09.2018 справу на підставі даного позову передано до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Дана адміністративна справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 05.10.2018 та передана шляхом автоматизованого розподілу судді Кульчицькому С.О.

Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати податкові повідомлення-рішення незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, однак в описовій частині не обґрунтовано в чому саме полягає незаконність оскаржуваних рішень відповідача, тобто не викладені фактичні обставини в обґрунтування позовних вимог, за яких на думку позивача, були порушені його права, свободи чи інтереси, з посиланням на конкретні рішення, дії чи бездіяльність відповідача; не надані відповідні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач чи причини неможливості подання таких доказів.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві, зокрема, зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень.

Крім того, позивачем ставиться вимога про відшкодування шкоди у розмірі 1 грн 00 коп., однак позов не містить обґрунтованого розрахунку вказаної суми.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода – втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню у вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відтак, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, а саме зазначити, які саме рішення (зазначивши дату, номер та інше) відповідача, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як встановлено суддею, позивачем не зазначено власну адресу електронної пошти і не зазначено відомостей щодо її відсутності, а також не зазначено адресу електронної пошти відповідача і не зазначено чи така інформація відома позивачеві.

Згідно з пунктом 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У порушення зазначеної норми позивач в позовній заяві не зазначає про те, що ним не подано іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем у позові зазначено, що у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст вказаних норм вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об’єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Отже, п. 13 ч. 2 ст.3 Закону «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI поширюється лише на вимогу, щодо стягнення з суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Крім того суддя зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, з подальшими змінами та доповненнями.

Так, згідно з ст. 2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Водночас, ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої: за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2018 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня – 1762 грн.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Проте, оскільки позивачем у позовній заяві вимоги зазначено нечітко і незрозуміло, суд немає можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідності з уточненими позовними вимогами.

Належними реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів УК у м. Черкасах/Черкаси/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 38031150 , банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській обл., код банку отримувача МФО 899998, рахунок отримувача 34313206084028, код класифікації доходів бюджету 22030101 та призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Щодо заявленого позивачем клопотання, суддя зазначає, що воно буде вирішено при відкритті провадження у справі.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 159, 160, 168, 169, 241, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву фермерського господарства «Бірюк» до Драбівського відділення Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без руху.

Надати позивачу для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Відповідно до ч.2 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Кульчицький