Рішення № 77017148, 28.09.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/872/16-ц

Провадження № 2/316/27/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вільямовської Н.О.,

секретар судового засідання Рябуха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодарі цивільну справу №316/872/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

за участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач ПАТ «ОТП Банк», в особі свого представника ОСОБА_4, звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за Кредитним договором № ML-206/007/2007 від 04 грудня 2007 року у сумі 575993,14 грн., що включає суму заборгованості за тілом кредиту - 469415,49 грн. та суму заборгованості за нарахованими відсотками – 106577,65 грн..

В обґрунтування вимог, в позовній заяві зазначено, що відповідно до умов Статуту АТ «ОТП Банк», згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів Протокол №53 від 23.04.2009 року, Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» Банк змінило назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (скорочена назва АТ «ОТП Банк»). 04.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (далі – відповідач1) був укладений Кредитний договір №МL-206/007/2007 (далі – Кредитний договір). Позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 у сумі 20000 доларів США, шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок позичальника. Згідно з п.1.1 частини №2 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті визначеній Договором, а позичальник приймає кредит та зобов’язується належним чином використати та повернути банку суму кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати інші зобов’язання, як вказано у Договорі. Згідно з п.3 частини №1 Кредитного договору, було встановлено плаваючу процентну ставку, у розмірі 3,99% річних плюс FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та в строк, що визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок. Датою остаточного повернення кредиту є 04 грудня 2037 рік. Станом на 20.05.2016р. заборгованість відповідача складає: 18626,49 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.05.2016р. складає 469415,49 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; 4229,02 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.05.2016р. складає 106577,65 грн. – сума заборгованості за нарахованими відсотками. Загальна заборгованість за тілом кредиту та відсотками, станом на 23.05.2016 рік, становить 575993,14 грн..

04.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, уклали Договір поруки №SR-206/007/2007, згідно якого ОСОБА_2 (далі – відповідач2) зобов’язалася відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Крім того, 04.12.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, уклали Договір поруки №SR-206/007/2007, згідно якого ОСОБА_3 (далі – відповідач3) зобов’язався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, і Банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника так і до Поручителя, чи до обох одночасно.

Проте сума боргу залишається не погашеною.

Представник позивача ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила направлення 20.03.2015 року Вимоги про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором до відповідача ОСОБА_1, зазначивши також, що після направлення вимоги, відсотки продовжували нараховуватися, оскільки строк дії кредитного договору до 04.12.2037 року. З часу направлення вимоги, відповідачами заборгованість не сплачувалась. Протягом шести місяців після 20 квітня 2015 року до поручителів вимога про виконання зобов’язань не направлялась. Строк дії поруки, на думку представника позивача, припиняється після виконання зобов’язання за Кредитним договором Позичальником, та до поручителя можливо пред’явити вимогу до 04 липня 2038 року, тобто через шість місяців після закінчення строку виконання основного зобов’язання Позичальником. На позовних вимогах наполягає та просить суд їх задовольнити.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які суд відповідно ст.10 ЦПК України, застосовує при розгляді справ, як джерело права, визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії» від 07 липня 1989 рокуЮ, ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Однак, відповідач ОСОБА_1 – в судове засідання не з’явилась повторно, причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за її відсутності, відзив на позовну заяву, заяв про зміну місця проживання, або інформацію про місце роботи - до суду не надала. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зазначеною безпосередньо нею у письмовій заяві (а.с.76) та про перебування даної справи на розгляді в суді відповідач була повідомлена належним чином про що свідчить отримання нею судового відправлення на рекомендованому повідомленні (а.с.113, 128, 137, 155, 157, 171, 182, 278, 279, 246).

В судове засідання 28.09.2018 року відповідач ОСОБА_3 не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним судового відправлення (а.с.218, 232, 233, 244), заяв/клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення суду від 12.04.2017 року, наявні обґрунтування в заперечення вимог позовної заяви надані відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.50-55).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась повторно, про причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за її відсутності, відзив на позовну заяву, заяв про зміну місця проживання, або інформацію про місце роботи - до суду не надала. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялась шляхом направлення судових повісток рекомендованим поштовим відправленням за останньою відомою адресою місця проживання, однак до суду повернулися конверти з відміткою «Укрпошти», яка свідчить про їх неотримання відповідачем.

Вислухавши думку представника позивача, суд, враховуючи строки розгляду справи по суті визначені ст.210 ЦПК України, право відповідачів не бути присутніми у судовому засіданні, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів.

Відповідно до Ухвали суду від 21.12.2017 року провадження по справі здійснюється з урахуванням редакції Цивільного процесуального кодексу України від 15.12.2017 року (а.с.146).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 (відповідачем1) було укладено Кредитний договір №МL-206/007/2007 (далі – Кредитний договір) (а.с.4-8).

Крім того, Додатком № 1 до Кредитного договору, який як визначено у п.5 Кредитного договору є невід’ємною частиною самого Кредитного договору (а.с.4), передбачено Графік платежів за Кредитним договором (а.с. 14зворот).

04.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, а також між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR-206/007/2007 та SR-206/007/2007/1, відповідно, (а.с.15, 16).

Згідно п.2 ч.1 Кредитного договору, строк дії договору – 04.12.2037 рік (а.с.4).

Пунктом 1.9.1 Кредитного договору, передбачена можливість дострокового пред’явлення позивачем вимоги щодо виконання зобов’язань Позичальником та/або Поручителем.

Відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у заяві про перегляд заочного рішення в заперечення позовних вимог, зазначено на невірний розрахунок заборгованості враховуючи у тому числі і отримання вимоги про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором від 20.03.2015 року (а.с.51-53).

Відповідно до досудової вимоги №22-2/812689 від 20.03.2015 року на ім’я ОСОБА_1 (відповідача1), направлення якої підтверджено представником позивача, встановлено пред’явлення до ОСОБА_1 вимоги про дострокове виконання зобов’язання за Кредитним договором в продовж 30 календарних днів з дати відправлення Банком цієї вимоги у вигляді сплати суми кредиту в розмірі 18626,49 доларів США, суми процентів за користування кредитом в розмірі 2098,36 доларів США, пені – 0 грн. (а.с.66)

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту статей 1054 та 559 ЦК України свідчить, що в разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності (Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16).

Тобто, направивши вимогу ОСОБА_1 про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором позивач змінив строк виконання зобов’язань за Кредитним договором, а отже і змінив строк пред’явлення вимоги до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який рахується від кінцевого строку дострокового виконання зобов’язання зазначеного у вимозі. Як зазначалось, в досудовій вимозі встановлено строк виконання зобов’язання – 30 днів від 20.03.2015 року (а.с.66), тобто шестимісячний строк в який позивач мав можливість пред’явити вимогу до поручителів, закінчився 20.10.2015 року.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що до поручителів вимогу про стягнення заборгованості пред’явлено не було.

Вчинення дій передбачених п.1.9.2 Кредитного договору щодо відкликання позивачем пред’явленої вимоги – не встановлено.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний був пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Отже, судом встановлена відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості з поручителів у зв'язку із припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Однак, враховуючи, що позов пред’явлено до суду 13.06.2016 року, вимога направлена 20.03.2015 року, трирічний строк пред’явлення позову до відповідача ОСОБА_1 позивачем не пропущено.

Представником позивача надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором (а.с.250), відповідно до якого, сторона позивача зазначає заборгованість за тілом кредиту, станом на 21.03.2014 рік – 18626,49 доларів США, розмір заборгованості за відсотками визначено станом на 22.05.2016 рік в сумі 4247,63 долари США, при зазначаючи заборгованість у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.05.2016 рік зазначаючи загальний розмір заборгованості в сумі 22874,12 доларів США, що становить 576462,27 грн.

З зазначеним розрахунком суд не може погодитися, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, позивачем було змінено строк виконання зобов’язання, а отже позивач, з наступного дня дати пред’явлення вимоги про дострокове виконання зобов’язання, тобто з 21.03.2015 року, втратив можливість нарахування відсотків, у зв’язку з чим, питання про стягнення заборгованості за Кредитним договором судом вирішується в рамках сум зобов’язань належних до сплати відповідачем1 станом на 20.03.2015 рік, який становить наступний розмір: сума тіла кредиту в розмірі 18626,49 доларів США, сума процентів за користування кредитом - в розмірі 2098,36 доларів США.

При цьому, згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною другою статті 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Однак відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, виконано грошове зобов’язання повинно бути у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 ЦК України).

У разі, якщо сторони визначити в договорі грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 і підстав для відступлення від цього висновку немає.

Як встановлено, пред’явлення вимоги про дострокове виконання зобов’язання позивачем було здійснено 20.03.2015 року, тобто, сума заборгованості повинна визначатися у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 20.03.2015 рік.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті Національного банку України в мережі Інтернет (посилання: https://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/currency/...), станом на 20.03.2015 рік, офіційний курс гривні до долару США становив: 100 доларів США = 2319.0613 гривень.

Отже, розмір заборгованості повинен бути розрахований з урахуванням зазначеної суми вартості 100 доларів США у гривневому еквіваленті, а отже:

-розмір заборгованості за тілом кредиту, який становить 18626,49 доларів США, буде дорівнювати 431959 гривень 72 копійки,

-розмір заборгованості за процентами, який становить 2098,36 доларів США, буде дорівнювати 48662 гривні 25 копійок.

Загальний розмір заборгованості становить 20724 долари США 85 центів, що становить, у перерахунку на гривневий еквівалент, розмір у 480621 гривень 97 копійок.

При цьому суд зауважує, що ні від відповідачів, ні від позивача клопотань про призначення експертиз, у тому числі, з метою встановлення вартості кредитних зобов’язань - до суду не надходило.

Отже, враховуючи вищевикладене з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача – ПАТ «ОПТ Банк» підлягає стягненню вище визначений судом розмір заборгованості, вимоги ж про солідарне стягнення заборгованості також з поручителів – задоволенню не підлягають.

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом частково задоволено позовні вимоги, то судовий збір та інші судові витрати, пов’язані із розглядом справи, необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до платіжного доручення (а.с. 3), позивачем за звернення до суду, сплачено судовий збір в розмірі 8639,90 грн.

Всього позивачем заявлено позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 575993,14 грн., задоволено судом – на суму 480621,97 грн., що становить 83,4 % від заявленої суми. Таким чином, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 83,4% від понесених позивачем судових витрат, а саме – 7205,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 131, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ: 21685166, р.р.: 29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528), заборгованість за Кредитним договором №МL-206/007/2007 від 04 грудня 2007 року, станом на 20.03.2015 рік, в загальному розмірі 480621 (чотириста вісімдесят тисяч шістсот двадцять одна) гривня 97 копійок(що еквівалентно 20724 дол. США 85 центів), з яких: тіло кредиту складає суму у 431959 (чотириста тридцять одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) гривень 72 копійки(що еквівалентно 18626 дол. США 49 центів), проценти за користування кредитом складають розмір у 48662 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 25 копійок(що еквівалентно 2098 дол. США 36 центів).

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, ОСОБА_3 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ: 21685166, р.р.:29093002900200 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) – судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 7205 (сім тисяч двісті п’ять) гривен 80 копійок.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року)

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. О. Вільямовська