Рішення № 77017160, 10.10.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1882/17

Провадження № 2/316/170/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді Вільямовської Н.О.

секретар судового засідання Рябуха О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодарі Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 року позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі свого представника ОСОБА_2, звернулось до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з підстав передбачених ст.ст.509,512, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України.

В обґрунтування позовної заяви, представник зазначає, що між ПАТ «Альфа-Банк» (далі- первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500377515 від 31 травня 2013р. на суму 11080 грн. (далі – Договір кредиту). 30.09.2014 між первісним кредитором ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата ОСОБА_3» було укладено Договір факторингу (далі – Договір факторингу1), відповідно до умов якого, до ТОВ «Дата ОСОБА_3» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №500377515 від 31 травня 2013р., відповідно до умов Договору1.

10.10.2016 р. між ТОВ «Дата ОСОБА_3» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі- ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено Договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ (далі- Договір факторингу2), у відповідності до умов якого, ТОВ «Дата ОСОБА_3» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» належне йому Право вимоги коштів до відповідача, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата ОСОБА_3», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

Відповідно до Додатку №1-1 до Договору факторингу2, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 30887,14 грн., з яких:

-10593.76 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;

-8943.38 грн. - заборгованість за процентами та комісією;

-11350 грн. – пеня штраф, неустойка.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору факторингу2, згідно вимог ст.ст.512-514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в ОСОБА_4 договорі, від імені ТОВ «Дата ОСОБА_3» відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Однак, зобов’язання відповідача за Договором кредиту виконано не було, у зв’язку з чим, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по ОСОБА_4 договору та включення персональних даних Відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Попереднього кредитора -ТОВ «Дата ОСОБА_3» або ж на рахунки Первісного кредитора ПАТ «Альфа-Банк», які вказані в ОСОБА_4 договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

В разі сплати відповідачем коштів на рахунки попередніх кредиторів, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

Всупереч умовам ОСОБА_4 договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов’язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 10.10.2016 р., позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №500377515 від 31 травня 2013р. в сумі 30887.14 грн., з яких:10593.76 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;8943.38 грн. - заборгованість по процентам та комісією;11350 грн. - пеня, штраф, неустойка. У зв’язку з чим, просив суд стягнути зазначений розмір заборгованості з відповідача на свою користь (а.с.2-4)

Ухвалою суду від 29.11.2017 року провадження по справі було відкрито суддею Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинським М.В. (а.с.34).

У зв’язку із закінченням повноважень у суді ОСОБА_5, розпорядженням заступника керівника апарату Енергодарського міського суду ОСОБА_6 №13-182 від 24.05.2018 року було призначено повторний перерозподіл судової справи між суддями (а.с.69) та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа надійшла до провадження судді Вільямовській Н.О. (а.с.70)

Ухвалою суду від 25.05.2018 року справа була прийнята до провадження суддею Енергодарського міського суду Вільямовською Н.О. та призначена до судового розгляду (а.с.71).

Ухвалою від 19.07.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.102)

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» за довіреністю (а.с.147) ОСОБА_2 не з’явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи у відсутні, позовні вимоги підтримує просить задовольнити (а.с.146).

Також, представником позивача було надано на електронну адресу суду 30.07.2018 року та на поштову адресу суду 06.08.2018 року Відповідь на відзив представника відповідача, в якому зазначаючи на безпідставність причин на які посилається представник відповідача у відзиву на позов, а також зазначаючи на пропуск строків подання відзиву, просить суд залишити відзив на позовну заяву без розгляду, позовні вимоги задовольнити (а.с.105-110, 116-121).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з’явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності за присутності представника за довіреністю ОСОБА_7 (а.с.88).

Представником відповідача ОСОБА_7 було надано до суду 19.07.2018 року Відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки надані позивачем вимоги не підтверджують перехід права вимоги до відповідача за ОСОБА_4 договором від 31.05.2013 р., відсутність доказів розміру заборгованості, ненадання оригіналів договорів, при цьому надання лише копій витягів з договорів. Відсутність доказів повідомлення ТОВ «Дата ОСОБА_3» від 19 жовтня 2016 року за вих. № 001470136-1 про відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Альфа-Банк» згідно з договором факторингу від 10 жовтня 2016 року та повідомлення позивача від 24 жовтня 2016 року за ідентичним вихідним номером про порядок погашення заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2013 року. При цьому, зазначаючи, що копія повідомлення від 19 жовтня 2016 року не містить підпису директора, що не може вважатись належним доказом.

Також представником відповідача було заявлено про застосування строку позовної давності. Зазначивши, що визначений законодавством строк позовної давності позивачем пропущено, виходячи з того, що останні платіж на виконання умов ОСОБА_4 договору було здійснено ОСОБА_1Ю, 22.10.2013 р., позов було подано в листопаді 2017 р., тобто після спливу сороку встановленого ст.256 ЦК України. Також зазначає, що із розрахунку заборгованості, який надано позивачем, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту нарахована станом на 01 липня 2013 рік в розмірі 243,12 грн., поза межами строку позовної давності, а нарахування заборгованості за тілом кредиту – закінчується станом на 01.08.2014 рік. Тобто позивачем не доведено розмір заборгованості за тілом кредиту за період в межах строку позовної давності, враховуючи дату звернення позивача до суду, розмір же процентів, пені і штрафу – є похідними від основного розміру заборгованості (а.с. 92-99).

Крім того, представником відповідача ОСОБА_7 надано до суду письмові заперечення на відповідь на відзив позивача по справі, відповідно до яких наполягає на застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин. Зазначаючи, що згідно з умовами ОСОБА_4 договору позичальник зобов’язаний здійснювати платежі з повернення кредиту, сплату процентів за його користування та інші платежі щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів (п. 2.6 договору). Дата остаточного повернення кредиту 01.06.2016р. Згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, тобто право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань. Позивач до суду звернувся в листопаді 2017 року, із розрахунку заборгованості за кредитним договором, що наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту (колонка 10 розрахунку) нарахована станом на 01 липня 2014 року (останній черговий нарахований платіж) поза межами строку позовної давності, а нарахування заборгованості за тілом кредиту після зазначеної дати відсутнє. Отже, позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, встановленої ст.256 ЦК України.

А також зауважує, що додані до матеріалів справи документи жодним чином не завірені копії - кредитного договору, копії розрахунку заборгованості та копії інших документів, не міститься будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві, відсутні належним чином завірені копії договорів факторингу. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.134-139)

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступних підстав:

В силу вимог п.9 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VІІ, якій набрав чинності з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, розгляд даної справи відбувається за правилами ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року (зі змінами).

Згідно приписів ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, відноситься до основної засади судочинства.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, позивач та відповідач повинен подати суду докази. Отже, надання доказів є не правом, а обов’язком сторін по справі. При цьому, надані сторонами докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності (ст. 77-80 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України та застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 1, 2 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, як: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно наданої представником позивача ОСОБА_4 договору № 500377515 від 31.05.2013 року ПАТ «Альфа-Банк» надав відповідачу по справі ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 11080 грн. (п.2.1 п.2 р.1 ОСОБА_4 договору). Згідно п. 2.3 п.2 р.1 ОСОБА_4 договору – дата остаточного повернення кредиту, після якої припиняється нарахування відсотків та комісії є 01.06.2016 рік (а.с.4). Додатковою угодою до зазначеного ОСОБА_4 договору було встановлено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту (а.с.6), який, відповідно до п.п.2.6 п.2 р.1 ОСОБА_4 договору є невід’ємною його частиною (а.с.4). З розрахунку заборгованості встановлено, що останній платіж було внесено відповідачем в розмірі 341,91 грн. 01.10.2013 р. (а.с.10).

Отже, з зазначеного розрахунку заборгованості та графіку платежів, судом встановлено, що дійсно відповідачем було порушено графік платежів за ОСОБА_4 договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Крім того, суд зауважує, що в порушення приписів ст.43, 95 ЦПК України, стороною позивача не було надано до суду оригінал ОСОБА_4 договору або належним чином завірена його копія.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Постановою Верховного Суду України № 6-979цс15 від 23.09.2015 року зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів

До матеріалів позову надано повідомлення від 19.10.2016 року №001474242-1 ТОВ «Дата майнінг груп» на ім`я ОСОБА_1 про те, що право вимоги за ОСОБА_4 договором викуплено ТОВ ФК «ЄАПБ», при цьому зазначено, що розмір заборгованості за ОСОБА_4 договором становить 30887,14 грн. (а.с.11), проте повідомлення не містить ні підпису ні печатки установи, крім того, не відповідає приписам ст.43, 95 ЦПК України та надано договір факторингу між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата майнінг груп» від 30.09.2014 р. з додатковою угодою від 08.12.2014 р. (а.с.16)

З наданих позивачем договорів та повідомлень підтверджується перехід права вимоги за ОСОБА_4 договором до нього, та первинний перехід права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Дата майнінг груп».

Крім того, матеріали справи не містять жодного підтвердження того, що повідомлення про перехід права вимоги було направлено (реєстри поштових відправлень, тощо) та не було отримано (конверти з відповідною відміткою, тощо) чи було отримано.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Постановою Верховного Суду України № 6-979цс15 від 23.09.2015 року визначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Однак, як зазначалось вище, матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів направлення відповідачу повідомлення про перехід права вимоги за ОСОБА_4 договором до ТОВ «Дата майнінг груп», а отже позивачем не доведено права вимоги до відповідача за договором факторингу - саме позивачем ТОВ ФК «ЄАПБ».

Крім того, матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів направлення відповідачу повідомлення про перехід права вимоги за ОСОБА_4 договором і до ТОВ ФК «ЄАПБ».

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов’язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, згідно з умовами кредитного договору за даним позовом, позичальник зобов’язаний здійснювати платежі з повернення кредиту, сплату процентів за його користування та інші платежі щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів (п. 2.6 договору). Дата остаточного повернення кредиту – 01 червня 2016 року (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4 кредитного договору, позичальник зобов’язується за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій, якщо сплата комісій передбачена розділом 1 цього договору, та/або інших платежів за договором, сплатити банку штраф у розмірі – якщо сума кредиту становить суму грошових коштів у розмірі до 20000,00 грн. – 150 грн. за перший прострочений платіж, та 350 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

Отже, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 5 квітня 2017 року у справі 6-522цс17, а також від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_8 здійснено 22 жовтня 2013 року (а. с. 10), а із позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся в листопаді 2017 року, тобто після спливу позовної давності, встановленої ст. 256 ЦК України.

Доводи позивача про те, що строк позовної давності для позивача розпочався із моменту укладення договору факторингу 10 жовтня 2016 року і триває до 10 жовтня 2019 року не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, що наданий позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту (колонка 10 розрахунку) нарахована станом на 01 серпня 2014 року в розмірі 10583,76 грн. поза межами строку позовної давності, а нарахування заборгованості за тілом кредиту після зазначеної дати відсутнє.

Відтак позивачем не доведений розмір заборгованості за тілом кредиту за період в межах позовної давності, враховуючи дату звернення позивача до суду – 27.11.2017 року, а також розмір процентів, пені і штрафу, що є похідними від основного розміру заборгованості.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, розрахунку заборгованості за кредитним договором в межах позовної давності позивачем надано не було, суд відмовляє в задоволенні позову із підстав спливу позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає необхідним відмовити позивачу у розподілі судових витрат на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 43, 76-83, 95, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року)

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. О. Вільямовська