Ухвала суду № 77015792, 09.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"09" жовтня 2018 р. Справа № 0940/1446/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного реєстратора Івано-Франківської філії Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу в Івано-Франківській області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання дій неправомірними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.08.2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Івано-Франківської філії Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу в Івано-Франківській області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

08.10.2018 на адресу суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що під час розгляду справи існує реальна загроза вчинення дій щодо зазначеного майна, а це, в свою чергу може призвести до негативних наслідків для позивачів як власників квартири. Вказали, що рішення про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 на ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи та керуючись законом.

За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов’язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підсумовуючи вищенаведене, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік видів забезпечення позову, зокрема позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, обраний позивачами спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не відноситься до видів забезпечення позову в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, і відповідно не може застосовуватись судом.

Крім того, судом встановлено, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває цивільна справа №344/4531/18 (провадження №2/344/2773/18) за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя сторона: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотеко держателя в позасудовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.04.2018 задоволено заяву про забезпечення позову в цивільній справі №344/4531/18 шляхом накладення заборони вчинення ПАТ «Укрсоцбанк» будь-яких дій щодо квартири АДРЕСА_3, до набрання законної сили рішення по даній справі (а.с.15).

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення заяви позивачів про забезпечення позову, а також те, що Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області в цивільній справі №344/4531/18 вжито заходи забезпечення позову щодо квартири квартири АДРЕСА_3, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 153, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 08.10.2018 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного реєстратора Івано-Франківської філії Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу в Івано-Франківській області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання дій неправомірними та скасування рішення, - відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку, оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ ОСОБА_8