Рішення № 77015910, 09.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. справа № 0940/1242/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 4 514,07 гривень та пені по земельному податку з фізичних осіб в сумі 634,19 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі по тексту також – позивач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) 17.07.2018 звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту також – відповідач, ОСОБА_1Д.) про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік в сумі 4 514,07 гривень та пені по земельному податку з фізичних осіб в сумі 634,19 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57, підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України не сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосованого податковими повідомлення-рішеннями №27314-13 і №27315-13 від 02.06.2017 року в загальному розмірі 4 514,07 гривень, а також пені по земельному податку з фізичних осіб в сумі 634,19 гривень. Вказані грошові зобов’язань є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов’язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становив 5 148,26 гривень, і несплачений ОСОБА_1 до бюджету.

За наслідками виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 08.08.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також – КАС України) відкрито провадження адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с. 1-2).

Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 19.07.2018 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи щодо ОСОБА_1 (а.с. 18).

24.07.2018 поштовим зв’язком на адресу суду, через канцелярію, надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, згідно якої місце проживання ОСОБА_1 станом на 04.04.2016 значиться: вул. Заводська, 28, м. Снятин Івано-Франківська область (а.с. 28).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018 надіслана відповідачу за адресою, зазначену позивачем в адміністративному позові: вул. Воєводи Коснятина, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область (а.с. 41), а також за адресою, зазначену у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області: вул. Заводська, 28, м. Снятин, Івано-Франківська область (а.с. 42).

Однак, 20.08.2018 дана ухвала повернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за двома вказаними адресами із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 44-47, 48-51).

Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

За змістом частини 11 статті 126 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251цього Кодексу.

За змістом вимог пункту 4 частини 1 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018 вважається врученою позивачу належним чином з 20.08.2018.

Незважаючи на вказане, відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які надійшли на адресу суду 27.08.2018 (а.с. 52-57, 59-67). Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, оскільки податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №27314-13 і №27315-13 від 02.06.2017 року в загальному розмірі 4 514,07 гривень, ним сплачені 28.08.2017 згідно квитанцій №40.93.1/5472690 і №39.93.1/5472301. Також зазначив про неприпустимість наявності у нього заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку за 2016 рік, як зазначає позивач, оскільки такий податок справляється не раніше 2016 року. Щодо стягнення пені по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 634,19 гривень, вказав на відсутність основного боргу, а отже й пеня є безпідставно нарахована контролюючим органом. Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності податкових зобов’язань (заборгованості) з податку на нерухоме майно відмінне від земельного податку за 2016 рік, а також доказів наявності основного боргу із земельного податку та належного розрахунку пені, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, виходячи із доводів відповідача і принципу офіційного з’ясування усіх обставин у справі, ухвалою від 11.09.2018 витребував у ГУ ДФС в Івано-Франківській області додаткові докази, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставини справи (а.с. 68-70).

Відповідач 24.09.2018 подав в суд клопотання, в якому зазначив, що не він не отримував від позивача жодного доказу, витребуваного судом, у зв’язку із чим просив не брати такі докази до уваги при вирішенні справи та повідомити відповідача про виконання ГУ ДФС в Івано-Франківській області ухвали суду від 11.09.2018.

25.09.2018 на адресу суду поштовим зв’язком надійшли письмові пояснення позивача за №649/09-19-10-03/08 від 21.09.2018, згідно яких представник позивача щодо податкового боргу станом на 31.12.2016 в сумі 4 103,68 гривень повідомив про прийняття у відношенні до відповідача податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016 про визначення зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, в сумі 396,58 гривень, терміном сплати до 29.08.2016, а також податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016 з того ж зобов’язання на суму 3 707,10 гривень, терміном сплати до 29.08.2016. З приводу підставності нарахування пені в сумі 634,19 гривень по податковому зобов’язанні з плати за землю, представник позивача пояснив про її нарахуванні на підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №809/487/15, залишеної без змін судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій. Вказані письмові пояснення надійшли без будь яких письмових доказів (а.с. 78-80).

У зв’язку з ненаданням позивачем письмових доказів, витребуваних ухвалою суду від 11.09.2018, Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 25.09.2018 повторно витребувано у позивача документи, які засвідчують обставини визначення відповідачу податного зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, станом на 31.12.2016 в загальній сумі 4 103,68 гривень, а також, які засвідчують підстави і своєчасність нарахування пені в сумі 634,19 гривень по податковому зобов’язанні з плати за землю (а.с. 86-88).

ГУ ДФС в Івано-Франківській області, 05.10.2018, на адресу суду поштовим зв’язком, надано письмові пояснення із відповідними доказами, а також заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по несплаті пені із земельного податку в розмірі 634,19 гривень (а.с. 93, 94-102, 104).

Згідно вимог пункту 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В силу вимог пункту 1 статті 47 КАС України у суду відсутні перешкоди для прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог.

З урахуванням поданої ГУ ДФС в Івано-Франківській області заяви про зменшення позовних вимог, суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є виключно юридичні підстави і правомірності нарахування контролюючим органом пені по земельному податку в розмірі 634,19 гривень.

Судом здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) перебуває на обліку у Снятинському відділенні Коломийської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області як платник податків.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту також – ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як встановлено судом, 27.06.2014 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" за №6425548, яким визначено ОСОБА_1 грошове зобов’язання із земельного податку в розмірі 1 590,23 гривень. Станом на 18.02.2015 податковий борг відповідача із вказаного податку становив 1 382,20 гривень, а також обліковувалась пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в розмірі 1,18 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №809/487/15 за позовом Державної податкової інспекції в Снятинському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу із земельного податку в розмірі 1 383,38 гривень, задоволено повністю (а.с. 94-96).

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до Львівського апеляційного адміністративного суду, ухвалою якого від 10.12.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №809/487/15, залишено без змін (а.с. 97-100).

В подальшому, не погодившись з рішеннями попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі №809/487/15, залишено без змін (а.с. 101-102).

24.03.2017 відповідачем сплачено податковий борг в розмірі 1 383,38 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг облікової картки платника за 2017 рік (а.с. 13).

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.

Суд відзначає, що правові підстави нарахування контролюючим органом грошового зобов’язання із земельного податку в розмірі 1 382,20 гривень, згідно податкового повідомлення-рішення "Ф" за №6425548№, та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в розмірі 1,18 гривень, об’єкт оподаткування та порядок його обчислення, досліджувалися при розгляді адміністративної справи №809/487/15.

Обставини з даного приводу встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1. пункт 129.3 статті 129 ПК України).

Пунктом 129.4 статті 129 вказаного Кодексу передбачено, що на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наявний у матеріалах справи витяг із облікової картки платника податків відповідача із земельного податку фізичних осіб за період з 31.12.2016 по 30.04.2017 свідчить про те, що за відповідачем рахується пеня в сумі 634,19 гривень, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань в розмірі 1 382,20 гривень. Період нарахування пені з 11.05.2015 по 24.04.2017 (а.с. 13).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДФС в Івано-Франківській області надіслано відповідачу поштовим зв’язком податкову вимогу форми "Ф" за №988-25 від 15.10.2014, яка отримана останнім 20.10.2014, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання протягом установленого строку.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою вимогою форми "Ф" за №988-25 від 15.10.2014, довідкою про суму податкового боргу за платежами від 14.05.2018, розрахунком пені по відповідачу, витягом із облікової картки платника податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11, 13, 39).

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахована ГУ ДФС в Івано-Франківській області пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань із земельного податку сумі 634,19 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено нараховану контролюючим органом пеню в сумі 634,19 гривень, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 634,19 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність відповідного обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1, 634,19 гривень, є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету податковий борг із земельного податку з фізичних осіб в сумі 634 (шістсот тридцять чотири) гривні 19 (дев’ятнадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1), вул. Заводська, 28, (Воєводи Коснятина, 1) м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2