Постанова № 7699287, 27.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2010                                                                                           № 50/294

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокуратури: Лесько Г.Є., дов. №20 від 11.01.2010

від позивача 1: не з’явився

від позивача 2: Свистільник І.А., дов. №167/3632 від 09.10.2009

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГЕНтов”

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009

у справі № 50/294 (суддя

за позовом                               Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України в особі Національної академії оборони України

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГЕНтов”

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розірвання договору оренди № 22/3/08 від 25.07.2008 та виселення із займаного приміщення

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Військового прокурора Київського горнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство оборони України (далі-позивач 1) в особі Національної академії оборони України (далі-позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГЕНтов” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 121847,54грн. заборгованості по орендній платі 7917,12грн. пені та 1746,90грн. штрафу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (арк. спр.127).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі №50/294 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 заборгованість з орендної плати в розмірі 118952,03грн., суму земельного податку в розмірі 2895,51грн., пеню в розмірі 7917,12грн. та штраф в розмірі 1746,90грн. Крім того, стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 1315,12грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди та доведеністю факту наявності боргу відповідача перед позивачем 2.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі №50/294 та повернути справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

           В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на невідповідність висновків суду дійним обставинам справи. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що справу було розглянуто за відсутності його повноважного представника, оскільки про час та місце розгляду справи він належним чином повідомлений не був. Крім того, відповідач зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №40/213, яка розглядалася Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Тищенко О.В., Алданова С.О.) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.12.2009.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 12.01.2010 у зв’язку з виробничою необхідністю - закінченням повноважень судді Тищенко О.В, розгляд апеляційної скарги у справі № 50/294 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Моторного О.А. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

У судовому засіданні 13.01.2010 було розглянуто клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі №50/294 до вирішення пов’язаної з нею справи №40/213 та зазначене клопотання відхилено колегією суддів, у зв’язку з відсутністю підстав неможливості розгляду даної справи, оскільки результат розгляду справи №40/213 не вплине на розгляд даної справи.

У судове засідання 27.01.2010 з’явилися представник прокуратури та позивача 2, які повністю заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі посилаючись на відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2010, проте письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо апеляційної скарги відповідача суду не надали.

Представники позивача 1 та відповідача у судове засідання 27.01.2010 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, позивач 1 та відповідач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони (третьої особи), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.01.2010.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача 2, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.07.2008 між позивачем 2 (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) був укладений договір №22/3/08 (далі - договір) оренди нерухомого військового майна - будівлі теплиці загальною площею 282 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28, військове містечко №63, одноповерхова будівля інв. № 75.

На підставі договору, згідно з актом приймання-передавання не житлового приміщення від 01.08.2008 (додаток №2 до договору) відповідачеві було надано в строкове платне користування нерухоме військове майно - інв. №75 військового містечка №63 загальною площею 282 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28, яке знаходиться на балансі позивача 2.

Строк дії договору сторони визначили по 31.07.2011 (пункт 10.1. договору).

Згідно пунктів 3.1-3.3 договору, орендна плата становить без ПДВ за перший місяць оренди - липень 2008 року – 11562,00грн. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства в Солом’янському районі міста Києва на розрахунковий рахунок 35226064000881, Банк УДК в м.Києві МФО 820019, код ЄДРПОУ 07834530, інд. Податковий № 07834532053, призначення платежу: для Національної академії оборони України, щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім того, орендар зобов’язався щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яка знаходиться під орендованим майном, а також прилеглої до орендованого майна земельної ділянки площею 0,04 га, на яку орендарю відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) надається право користування для досягнення мети оренди (пункт 5.18 договору).

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором щодо здійснення орендної плати, позивач 2 звернувся до відповідача з претензією від 12.02.2009 №167/382в якій вимагав сплатити заборгованість по орендній платі та оформити акти звірки взаємних розрахунків з орендної плати.

Проте, відповідач залишив зазначену вимогу без відповіді та без задоволення, у зв’язку з чим, на розгляд суду було передано даний спір.

Відповідно до приписів частини першої 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно приписів статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (стаття 762 ЦК України).

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підставу позовних вимог, прокурор зазначив, що відповідач не виконуючи свої господарські зобов’язання перед позивачем 2, всупереч частин 1,3 статті 286 ГК України та частини 3 стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” постійно порушує обов’язок своєчасності та повноти сплати орендної плати, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

Станом на 20.05.2009 заборгованість орендаря по сплаті орендної плати становить 118952,03грн., заборгованість із земельного податку становить 2895,51грн., разом – 121847,54грн.

Оскільки, вищезазначені факти відповідачем не спростовано та суду не надано докази належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо сплати заборгованості у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 121847,54грн. основного боргу, з яких 118952,03грн. заборгованість з орендної плати та 2895,51грн. - сума земельного податку.

Відповідно до статті 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Статтями 230, 232 ГК України та 546 ЦК України встановлено, що штрафними санкціями у визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до пункту 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, згідно пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 2 статті 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки факт порушення відповідачем зобов’язань за договором визнано судом доведеним, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 7917,12грн. та штрафу в сумі 1746,90грн., нараховані відповідно до умов договору передбачених пунктами 3.7 та 3.8, також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2009 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та не вбачає підстав для його скасування, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГЕНтов” задоволенню не підлягає.

          При цьому, судова колегія критично оцінює посилання відповідача на неналежне повідомлення його про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом, оскільки зазначені твердження спростовуються матеріалами справи. Ухвала суду від 30.09.2009, якою розгляд справи було відкладено на 16.10.2009, містить відмітку відділу діловодства суду про направлення копії зазначеної ухвали всім учасникам судового процесу.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33,49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАГЕНтов” на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі №50/294 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 у справі №50/294 залишити без змін.

3. Матеріали справи №50/294 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді