Рішення № 7699062, 18.08.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2009 Справа № 4/170-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровцветмет"

м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" м.Херсон

про стягнення 69439грн.32коп.

за участю представників сторін:

від позивача –уповноважена особа Орлов Ю.М.

від відповідача - уповноважена особа Кириченко К.І.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровцветмет" (позивач по справі) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" (відповідач ) про стягнення 52.829грн.00коп. основного боргу, 9.343грн.20коп. пені, 6.375грн.13коп. втрат від інфляції та 852грн.99коп. –3% річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки за отриману відповідачем продукцію згідно з договором купівлі-продажу від 02.06.2008року №21/06.

          Ухвалою від 06.08.2009року розгляд справи відкладався через неявку в засідання суду представника відповідача та неподання витребуваних судом доказів.

          В засідання суду відповідачем подано клопотання відповідно до якого він не погоджується із сумою боргу, посилаючись на часткові розрахунки та просить відкласти розгляд справи, зобов'язавши сторони скласти акт звірки.

          Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду.

          Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв’язку з тим, що розгляд справи відкладався ухвалою від 06.08.2009року і у відповідача було досить часу, щоб надати до суду належні докази на обґрунтування розрахунків за отриману продукцію, однак належних доказів на підтвердження часткових розрахунків після звернення позивача з позовною заявою відповідач суду не надав.

          Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Крім того, суд враховує те, що позивач знаходиться в м.Дніпропетровську. Через невиконання відповідачем вимог, зазначених в ухвалах суду від 23.07.2009року та від 06.08.2009року його представник вдруге змушений був з’явився в судове засідання і подальше відкладення розгляду спору призведе до додаткових затрат позивача.

          Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до статті 77 ГПК України оголошувалася в судовому засіданні 18.08.2009року до 15.00год. цього ж дня.

          Після перерви позивач подав заяву про уточнення позовних вимог. З урахуванням часткового погашення боргу відповідачем після порушення провадження у справі, позивач просить стягнути 50.829грн.00коп. основного боргу, 2.638грн.21коп. пені, та збільшив позовні вимоги в частині. втрат від інфляції та 3% річних, які просить стягнуть відповідно в розмірі 6.964грн.41коп. та 1227грн.66коп.

Позовні вимоги в частині збільшення позову судом відхиляються, оскільки вони не відповідають вимогам статті 22 ГПК України та здійснені під час перерви, копія заяви не надсилалася відповідачу і державне мито у встановленому законом порядку та розмірі в частині збільшення позову не сплачено.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають розгляду в розмірі 50.829грн.00коп. основного боргу, 2.638грн.21коп. пені, 6.375грн.13коп. втрати від інфляції та 852грн.99коп. 3% річних.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

02 червня 2008року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №21/06.

          Згідно з цим договором позивач, як поставщик, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, продукцію –кольоровий прокат, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах, зазначених договором.

          Відповідно до пункту 7.1 договору сторони узгодили строк його дії до 31.12.2008року, а в частині розрахунків та поставки –до повного виконання своїх обов'язків, та зазначили пунктом 7.2, що договір є пролонгованим на той же строк і на тих же умовах, якщо ні одна із сторін за місяць до закінчення його строку не виявить бажання письмово його розірвати.

          Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

          Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 02.06.2008року позивач 15.10.2008року передав відповідачу через його представника Федина В.В. (довіреність №000351 від 15.10.2008року) продукцію на загальну суму 89.581грн.20коп. Зазначений факт підтверджується наданими до матеріалів справи витратними накладними № РН-0000013 від 15.10.2008року, №РН-0000014 від 15.10.2008року та не заперечується представником відповідача.

          Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

          При укладені договору від 02.06.2008року сторони пунктом 4.2 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату продукції в розмірі 10%. Залишок суми (90%) перераховується відповідачем позивачу на протязі 20 календарних днів з моменту надходження продукції.

          Фактично оплату вартості отриманої продукції відповідач здійснив частково на суму 31.752грн.00коп. та 01.04.2009року перерахував 5000грн.00коп. Його борг станом на день звернення позивача з позовом (22.07.2009року) становив 52.829грн.20коп., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком позивача та актом звірки розрахунків станом на 17.08.2009року, підписаним представниками сторін.

          Після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано позивачу 24.000грн.00коп, а саме: 04.08.2009року –2.000грн.00коп., 13.08.2009року –20.000грн.00коп., 17.08.2009року –2.000грн.00коп., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків і не заперечується представниками позивача та відповідача в засіданні суду.

          Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 24.000грн.00коп. підлягає припиненню згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору в цій частині позову.

          Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 02.06.2008року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

          Документального підтвердження перерахування решти суми боргу –28.829грн.20коп. відповідач суду не надав, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

          Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          При укладені договору від 02.06.2008року, сторони пунктом 6.1 узгодили, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

          Відповідно до статті 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Однак, статтею 3 зазначеного Закону ( в редакції Закону від 10.01.2002року) встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня.

          З урахуванням вимог статті 3 зазначеного Закону, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який встановлений договором, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

          При зверненні з позовом позивачем нарахована пеня з перевищенням розміру, встановленого статтею 3 зазначеного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в межах подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

          Будь-яких пояснень причин невиконання обов'язків за договором від 02.06.2008року щодо здійснення своєчасних розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не надав, тому пеня підлягає стягненню на користь позивача частково в сумі 2.638грн.21коп.

          Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивачем обгрунтовано нараховані інфляція в розмірі 6.375грн.13коп. та проценти в розмірі 3%, і вони також стягуються з відповідача в сумі 852грн.99коп.

          Судові витрати понесені позивачем при сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача пропорційно від суми задоволених вимог, при цьому судові витрати сплачені позивачем в межах суми позову в частині стягнення з відповідача 24.000грн.00коп., які сплачені відповідачем після порушення провадження у справі, відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

          В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, п.1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" м.Херсон вул.Фрунзе, 11 р/р 26005870840881 в Херсонскьій філії АКБ «Укрсоцбанк»м.Херсон МФО 352015 код 32125274 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровцветмет" м.Дніпропетровськ вул.Артема, 19/22 р/р 26009050219209 в КБ «Приватбанк»м.Дніпропетровськ МФО 305299 код 35739150 – 28.829грн.20коп. основного боргу, 2.638грн.21коп. пені, 6.375грн.13коп. втрат від інфляції, 852грн.99коп. - 3% річних, 626грн.95коп. витрат по сплаті державного мита та 315грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 24.000грн.00коп. основного боргу.

4. В стягненні 6.704грн.99коп. пені відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено відповідно до

                                                                                ст.84 ГПК України 21.08.2009року.