Рішення № 7699051, 18.08.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2009 Справа № 4/129-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" м. Київ

до: приватного малого підприємства "Генезіс" м. Херсон

про стягнення 14256грн. 13коп.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача - не з'явився

                                                            встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" (позивач по справі) звернулося з позовом до приватного малого підприємства "Генезіс" (відповідач) про стягнення 13.200грн.12коп. основного боргу та 1.056грн.01коп. штрафу, посилаючись на невиконання зобов'язання по розрахунках за отриманий товар відповідно до договору поставки №КН/299 від 22.02.2008року. Крім того, позивач просить віднести на відповідача судові витрати та витрати за надані послуги адвоката.

          Ухвалою від 21.07.2009року суд відклав розгляд справи через неявку представників сторін та неподання витребуваних судом доказів.

          Представник позивача в засідання суду не прибув, надіславши клопотання від 04.08.2009 року без номера про відкладення розгляду справи, посилаючись на службову необхідність представника позивача.

          Відповідно до статті 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін. Відкладення розгляду справи є правом, а не обов’язком суду.

          Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у зв’язку з тим, що розгляд справи відкладався ухвалою від 21 липня 2009року і у позивача було досить часу щоб надати до суду належні докази на обґрунтування викладених у позові обставин. Жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки в засідання суду його представника позивачем не надано.

          Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Крім того, неявка представників позивача не є перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою зазначеною в реєстраційних документах.

Ухвали про порушення справи від 25.06.2009року та про відкладення розгляду справи від 21.07.2009року направлені відповідачу у встановленому порядку. Доказів які б свідчили про їх неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло. Відзив на позов і витребувані господарським судом документи відповідач суду не надав, тому справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

22 лютого 2008року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №КН/299.

Згідно з цим договором позивач, як постачальник, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, зазначених договором.

Відповідно до пункту 13.1 договору поставки сторони узгодили строк його дії до 31.12.2008року та зазначили, що після закінчення цього терміну, в разі відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією із сторін іншій за 20 днів до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на наступний період.

          Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки від 22.02.2008року позивач передав відповідачу через його уповноваженого представника Журбина О.А., який діяв на підставі довіреностей НБИ №161547 від 23.09.2008року та НБИ №161559 від 25.10.2008року товар на загальну суму 13200грн.12коп. Зазначений факт підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними № ДВ-0004832 від 18.09.2008року та №ДВ-0005465 від 23.10.2008року.

          Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

При укладенні договору від 22.02.2008року сторони пунктом 6.1 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару на протязі 30 календарних днів з дати отримання товару.

Фактично оплату вартості отриманого товару відповідач не здійснював взагалі.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 22.02.2008року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів перерахування боргу, або будь-яких заперечень проти позову суду не надав. Його борг, серед іншого, підтверджується також і актом звірки розрахунків від 04.12.2008року, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 13.200 грн.12коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При укладені договору від 22.02.2008року, сторони пунктом 10.5 узгодили, що у разі порушення відповідачем строку оплати товару, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 8% від вартості всього поставленого, але не сплаченого товару.

Будь-яких пояснень причин невиконання обов'язків за договором від 22.02.2008року щодо здійснення розрахунків у встановлений договором строк відповідач суду не надав, тому нарахований позивачем штраф в розмірі 1056грн.01коп. підлягає стягненню на користь позивача.

Судові витрати понесені позивачем при сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Правові підстави стягнення з відповідача вартості витрат за послуги адвоката відсутні, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що такі послуги надавалися адвокатом та йому була сплачена позивачем певна сума коштів суду не надано. В позовній заяві також не зазначено суми, яку позивач просить йому відшкодувати за послуги адвоката.

З урахуванням вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

          2. Стягнути з приватного малого підприємства "Генезіс" м. Херсон вул.Жовтневої революції, буд. 47 код 21281138 (інші реквізити суду невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна" м. Київ вул.Ярослава Гашека, буд. 17 код 34184986 (інші реквізити суду невідомі) – 13.200грн.12коп. основного боргу, 1.056грн.01коп. штрафу, 142грн.56коп. витрат по сплаті державного мита та 312грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             З.І. Ємленінова          

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 21.08.2009року