Рішення № 7698894, 18.12.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2008 Справа № 2-341/06-2/428-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою позивача-1: ОСОБА_1 м. Херсон

позивача-2: ОСОБА_2, м.Херсон

до відповідача-1: Сільськогосподарського племінного птахівничого Закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське", Білозерський район Херсонської області

до відповідача-2: ЗАТ "ФК "Сократ", м. Київ

до відповідача-3: ОСОБА_3, Білозерський район Херсонської області

до відповідача-4: ОСОБА_4, Білозерський район Херсонської області

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_1

ОСОБА_5, довіреність від 21.10.2008р

від позивача-2: ОСОБА_2

від відповідача-1: Мачнєва М.І., доручення від 07.07.2008р

від відповідача-2: не прибув

від відповідача-3: ОСОБА_3

ОСОБА_7, довіреність від 11.06.2007р.

від відповідача-4: ОСОБА_4

3-ті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30

в с т а н о в и в:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Білозерського районного суду Херсонської області з позовами до Сільськогосподарського племінного птахівничого закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське" (далі - СПП ЗАТ "Чорнобаївське" - відповідач-1), закритого акціонерного товариства "ФК "Сократ" (далі - ЗАТ "ФК "Сократ" - відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3), ОСОБА_4 (відповідач-4), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ", та № Т-188/20 від 22.05.2003 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ "ФК "Сократ", з посиланням на положення ст.ст.48, 113, 114 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, чинним на час здійснення правочинів.

Ухвалами від 28.02.2006 року за вказаними позовами були відкриті провадження по цивільним справам № 2-341 та № 2-342, які ухвалою того ж суду від 16.03.2006 року об'єднані в одне провадження. (т.1 а.с.1, 3-5, 89, т.2 а.с.1, 3-6).

Позивачі звернулись з вказаними позовами до суду, мотивуючи їх тим, що вони є одними з акціонерів сільськогосподарського племінного птахівничого закритого акціонерного товариства "Чорнобаївське", що підтверджується сертифікатом акцій та випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку. Як їм відомо, ряд акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" продали свої акції ЗАТ "ФК "Сократ". Так, у відповідності до договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ", ОСОБА_4 продав ЗАТ "ФК "Сократ" цінні папери - акції СПП ЗАТ "Чорнобаївське" кількістю 80770 штук за ціною 0,03 грн. за одну акцію на загальну суму 2423,10 грн., а ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-188/20 від 22.05.2003 року продала 45771 акцію на загальну суму 1373,13 грн.

Зазначені акції у відповідності до вказаних вище договорів були передані від ОСОБА_4 до ЗАТ "ФК "Сократ" за актом прийому-передачі 21.05.2003 року та від ОСОБА_3 до ЗАТ "ФК "Сократ" за актом прийому-передачі 22.05.2003 року.

Позивачі вважають, що договори купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року та № Т-188/20 від 22.05.2003 року є недійсними, оскільки укладаючи вказані угоди, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не повідомили інших акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" про продаж належних їм акцій, чим порушили переважне право інших акціонерів на придбання акцій закритого акціонерного товариства. Позивачі просили про задоволення їх вимог.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також вказують на те, що у відповідності до ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на момент укладення спірних договорів, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно діючої на момент укладення спірних договорів ст.113 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Відповідно до ст.114 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.

Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку в спільній власності, право вибору покупця надається продавцю.

Таким чином, на думку позивачів, на день укладення спірних договорів купівлі-продажу цінних паперів, діючим законодавством було передбачено право інших учасників спільної часткової власності на переважне право викупу частки, що продається, натомість продавець частки повинен повідомляти в письмовій формі інших учасників про продаж акцій.

Але ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продавши свої акції ЗАТ "ФК "Сократ" не повідомили інших акціонерів акціонерного товариства про те, що розпоряджаються своєю часткою (акціями) у сумісній частковій власності і позбавили інших акціонерів права на преважний викуп акцій, тому зазначені договори купівлі-продажу від 21.05.2003 року та 22.05.2003 року укладені між ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ" і ОСОБА_3 та ЗАТ "ФК "Сократ" є недійсним у відповідності до ст.48 ЦК УРСР.

Недійсність зазначених договорів підтверджується також тим, як вважають позивачі, що відповідно до Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське", зі змінами в редакції, що був чинним на момент укладання спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, було передбачено, що акціонери ЗАТ мають право на переважне право придбання акцій, ідо продаються іншими акціонерами товариства.

Рішенням Конституційного суду України від 11.05.2005 року у справі № 1-11/2005, зазначають позивачі, було дано офіційне тлумачення положенням законів України, що регулюють питання стосовно продажу акцій закритих акціонерних товариств.

Так Конституційний Суд України вирішив:

1. В аспекті конституційного звернення:

1.1.Положення ч.2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" у системному зв'язку з положеннями ч.5 ст.4, ч.1 ст.25 цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб) а тому не виключає і не виключало можливості передбачати в установчих документах закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства. 1.2.Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" у контексті частин першої, сьомої статті 4 і Конституції України, у системному зв'язку з частиною третьою статті 81 Господарського кодексу України треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

Таким чином, з огляду на рішення Конституційного суду України позивачі роблять висновки про наступне:

По-перше те, що положення, які містились в Статуті СПП ЗАТ "Чорнобаївське", щодо переважного права акціонерів товариства, щодо придбання акцій, відповідали на той момент діючому законодавству України;

По-друге те, що власники - колишні акціонери, які продали свої акції ЗАТ "ФК "Сократ", повинні були використовуючи своє право на продаж акцій, не порушувати права інших власників акцій на переважне їх придбання, та повинні були запропонувати придбати акції іншим акціонерам.

Позивачі також відзначають, що їм та іншим акціонерами СПП ЗАТ "Чорнобаївське" керівництво відмовляє в ознайомленні та отриманні копій всіх установчих документів, включаючи Статут, чинний на момент укладання спірних договорів. Вони (позивачі) зазначають, що продаж акцій підприємства, на якому вони та інші акціонери працювали, призвело до реалізації майна товариства різним юридичним особам, робітники були звільнені, дивіденди не отримуються, діяльність підприємства зупиняється.

З вищенаведених підстав, як вказав суд вище, позивачі просили визнати недійсним договори купівлі-продажу цінних паперів: № Т-184/5 від 21.05.2003 року укладений між ОСОБА_4 за ЗАТ "ФК "Сократ" і № Т-188/20 від 22.05.2003 року укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ "СК "Сократ", судові витрати покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивачі та представник одного з них позов підтримали, з посиланням на надані докази та матеріали справи.

Відповідач-1 (СПП ЗАТ "Чорнобаївське") позовні вимоги не визнав, про що ним було повідомлено як у письмовому відзиві на позов, так і через свого представника у відбувшихся судових засіданнях. Відповідач-1 вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону, просить у задоволенні позовів відмовити.

Відповідач-2 (ЗАТ "СК "Сократ") теж позов не визнав, про що вказав у письмовому відзиві на позов, вважаючи, що угоди про продаж акцій укладені з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у травні 2003 року відповідають чинному на той час законодавству, не порушують прав і законних інтересів інших акціонерів та третіх осіб.

Відповідач-3, 4 (ОСОБА_3, ОСОБА_4П.) позов визнають, вважаючи свої дії з укладення договорів по продажу належних їм акцій ЗАТ "ФК "Сократ" весною 2003 року такими, що протирічать Статуту підприємства та порушують права інших акціонерів.

Залучені до участі у розгляді даної справи треті особи на стороні позивачів, які не мають самостійних вимог та є фізичними особами - акціонерами СПП ЗАТ "Чорнобаївське", також вважають позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, посилаючись нібито на наявність Положення про продаж акцій, низьку ціну, за якою ті акції скупались у акціонерів товариства, відсутність важелів впливу на здійснення господарської діяльності підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони і представників, третіх осіб, дослідивши правоустановчі документи, рішення загальних зборів акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" в оригіналах і копіях, зміни до Статуту підприємства за час його існування, суд встановив наступне та прийшов до таких висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31 січня 1998 року загальними зборами акціонерного товариства затверджений Статут СПП ЗАТ "Чорнобаївське", який був зареєстрований Білозерською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 45 від 09 лютого 1998 року.

Розпорядженням № 45 від 9 лютого 1998 року Білозерської районної державної адміністрації зареєстрований Статут СПП ЗАТ "Чорнобаївське". Згідно п.1.1 Статуту "СПП ЗАТ "Чорнобаївське," надалі Товариство засновано відповідно до рішення Регіонального фонду державного майна України по Херсонській області від 12 травня 1996 року № 544 у відповідності до Указу Президента України від 19 січня 1995 року № 66-95 "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі", Декрету Кабінету Міністрів України № 51-93 від 17 травня 1993 року "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

10 березня 1998 року на засіданні правління СПП ЗАТ "Чорнобаївське" були погодженні доповнення до Статуту, а саме до п.2.2. Статуту, які зареєстровані розпорядженням № 106 від 31 березня 1998 року Білозерською районною державною адміністрацією.

26 березня 1998 року загальними зборами СПП ЗАТ "Чорнобаївське" затвердженні доповнення та додаткове погодження до установчого рішення СПП ЗАТ "Чорнобаївське".

Згідно до змін та доповнень до Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське" затверджених розпорядженням № 240 від 17.07.1998 року п.5.1 викладено в такій редакції "Статутний фонд СПП ЗАТ "Чорнобаївське" становить 2031105 грн.", п.5.2 викладеного в такій редакції "Уставний фонд поділено на 8124420 штук простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. кожна".

В зв'язку з приєднанням до СПП ЗАТ "Чорнобаївське" СВТ "Олешье", статутний фонд Товариства затверджено в сумі 6093315 грн. (ст.11 Установчого рішення про створення СПП ВАТ "Чорнобаївське" від 12 травня 1996 року) та ст.12 цього Установчого рішення викладена в новій редакції, згідно якій статутний фонд розділений на 8124420 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,75 грн. кожна. Дані зміни зареєстровані Білозерською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 240 від 17.07.1998 року.

Цим же розпорядженням зареєстровані зміни та доповнення до Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське", згідно з якими внесені зміни до п.4.2. другий абзац: в п.4 - слово "пай" замінено на слово "акції"; п.4.2 викладений в новій редакції, згідно з якою "акціонер, який володіє акціями СПП ЗАТ "Чорнобаївське" має право продати свої акції у відповідності до Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів"; п.4.2 виключений; п.5.2 викладений в новій редакції, згідно з якою Статутний фонд Товариства розділений на 8124420 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,75 грн. кожна; доповнена ст.6 пунктом 6.2 згідно з якою акціонер має право володіння акціями, які в совокупності не перевищують 2% акцій Товариства, крім голови правління товариства.

Але таке рішення про затвердження Положення загальними зборами акціонерів не приймалось. Суд також прийшов до висновку про те, що Положення про врегулювання щодо обігу власних акцій СПП ЗАТ "Чорнобаївське", порядку їх купівлі, продажу, перерозподілу в середині підприємства, між акціонерами, або іншим фізичним або юридичним особам, розроблено не було, проект або оригінал цього Положення в природі не існує, текст цього Положення до відома акціонерів не доводився, і воно (Положення) не затверджувалось загальними зборами акціонерів за весь час існування СПП ЗАТ "Чорнобаївське". Доказів зворотнього в ході розгляду справи суду надано не було, а сукупність досліджених судом доказів лише підтверджують правильність висновку суду, до якого він дійшов з'ясовуючи обставини справи та правовідносини сторін.

Вказаним вище розпорядженням Білозерської районної державної адміністрації зареєстровані зміни та доповнення до п.5.1 Статуту, згідно з яким статутний фонд СПП ЗАТ "Чорнобаївське" складає 6093315 грн., а в совокупності зі змінами, внесеними в п.5.2 Статуту статутний фонд розділений на 8124420 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,75 грн. кожна.

На підставі рішення № 36 від 17.03.2000 року Білозерської районної державної адміністрації внесені зміни в Статут СПП ЗАТ "Чорнобаївське" згідно з якими пункт 8.2.4 Статуту (про скликання загальних зборів акціонерів) викладений в новій редакції.

Отже, як вбачається з наведених вище посилань на установчі документи СПП ЗАТ "Чорнобаївське", вказане товариство діяло на підставі Статуту, зареєстрованого Білозерською районною державною адміністрацією 9 лютого 1998 року за № 45 з подальшими змінами та доповненнями та установчого рішення, прийнятого засновником в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області.

Судом встановлені такі факти і відповідні ним відносини сторін.

Так, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що у відповідності до договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ", ОСОБА_4 продав ЗАТ "ФК "Сократ" цінні папери - акції СПП ЗАТ "Чорнобаївське" кількістю 80770 штук за ціною 0,03 грн. за одну акцію на загальну суму 2423,10 грн., а ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № Т-188/20 від 22.05.2003 року продала 45771 акцію на загальну суму 1373,13 грн.

Вказані акції у відповідності до вказаних договорів були передані від ОСОБА_4 до ЗАТ "ФК "Сократ" за актом передачі цінних паперів 21.05.2003 року, а від ОСОБА_3 до ЗАТ "ФК "Сократ" 22 травня 2003 року.

В той же час, позивачі вважають, що договори купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 від 21.05.2003 року та № Т-188/20 від 22.05.2003 року є недійсними, так як у відповідності до положень ст.48 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

З цим ствердженням не можна погодитись з огляду на наступне.

21 та 22 травня 2003 року власниками цінних паперів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продано ЗАТ "ФК "Сократ" акції за ціною, встановленою в договорах купівлі-продажу та за домовленістю сторін. Перехід права власності на іменні цінні папери за наслідком цивільно-правової угоди здійснено без порушень на підставі передавального розпорядження, складеного від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Крім того, згідно п.2 Договору від 21.05.2003 року та 22.05.2003 року продавець гарантує, що він має всі необхідні права для продажу цінних паперів покупцю і що ніяка третя сторона не має жодних претензій з будь-яких операцій з вказаними цінними паперами, а також те, що цінні папери не є предметом застави, не обтяжені ніякими обов'язками і правами третіх осіб, і не знаходяться під арештом. Даний факт підтверджує п.5 Передавальних розпоряджень від 21 та 22 травня 2003 року - "вищевказані цінні папери не обтяжені ніякими зобов'язаннями та не блоковані".

У відповідності з ч.2 ст.28 Закону України "Про господарські товариства" акція може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем по ціні, яка визначається сторонами, або по ціні, яка склалася на фондовому ринку, а також в порядку успадковування громадянами або право наступництва юридичних осіб та по іншим основам, передбачених законодавством.

Як вбачається із оспорюваних договорів ціна акцій визначена сторонами на підставі договору з її власником та склала 0,03 грн. за одну акцію. Така ціна визначена в зв'язку з тим, що акції СПП ЗАТ "Чорнобаївське" не котирувалися на ринку цінних паперів та попиту на них не було.

Отже, сторонами при укладанні договору дотримано форму договору, його умови та встановлені правомочності осіб, які уклали договір.

Крім того, як свідчать змісти передавальних розпоряджень складених 21.05.2003 року та 22.05.2003 року, продавці ОСОБА_4, ОСОБА_3, покупець ЗАТ "ФК "Сократ" звернулись до реєстратора цінних паперів про перереєстрацію цінних паперів з продавців на покупця на підставі операції з ними (цінними паперами) у вигляді їх купівлі-продажу. Ці передавальні розпорядження засвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клічановською С.І., яка як відповідальна посадова особа перевірила правильність та законність укладених сторонами договорів, відповідальність їх до вимог чинного законодавства.

До цього слід також додати, що ЗАТ "ФК "Сократ" свої дії виконував у повній відповідності до положень Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХІІ від 18.06.1991 року, з якого спливає, що акціями, які є одним з видів цінних паперів, що засвідчує право володіння цими грошовими документами і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів, можливість передачі грошових і інших прав іншим особам. До того ж акції засвідчують дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і управління ним, одержання прибутку, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

У даному конкретному випадку ЗАТ "ФК "Сократ" діяла у межах зазначеного Закону, як учасник по обігу цінних паперів, здійснюючі комерційну діяльність по цінних паперах, якою визнається їх купівля-продаж, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок (стаття 26).

Крім того, за даними наданими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, які містяться у листі за вих.№ 16/02/11882 від 10.07.2007 року, ЗАТ "ФК "Сократ" (ідентифікаційний код юридичної особи 21645965) отримало ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по випуску та обігу цінних паперів серії АА 241705 від 19.10.2001р., строк дії ліцензії - 19.10.2001-19.10.2004р..

У зв'язку із закінченням строку дії попередньо виданої ліцензії ЗАТ "ФК Сократ" отримало ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності по випуску та обігу цінних паперів серії АА 770458 від 20.10.2004р., строк дії ліцензії - 20.10.2004-20.10.2007р.

Наказом Голови Комісії від 30.11.2006р. № 1083 вказана ліцензія була переоформлена на ліцензію серії АВ № 189806 від 30.11.2006р., строк дії ліцензії: 20.10.2004-20.10.2007р. на підставі заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Враховуючи вищевикладене, станом на 22.05.2003р. у ЗАТ "ФК Сократ" діяла ліцензія серії АА 241705 від 19.10.2001 року, строк дії ліцензії - 19.10.2001-19.10.2004 року.

Із наданих Реєстраційною палатою Білозерської районної державної адміністрації копій Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське" зі змінами та доповненнями, внесеними да Статуті та Установчого рішення про створення вказаного господарського товариства копії установчого рішення від 12.05.1996 року, згідно з яким засновником є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області вбачається, що Договір про утворення закритого акціонерного товариства в порядку, передбаченому ст.26 ч.2 Закону України "Про господарські товариства", ст.4 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв станом на 12 травня 1998 року, коли вказане товариство було створене та такий що повинен бути був укладений між засновниками - не укладався.

Із Установчого рішення вбачається, що питання відносно переважного права акціонерів придбання акцій при продажу їх акціонерами цього товариства в ньому відсутні і угода з цього приводу, яка могла бути обов'язковою для акціонерів та Товариства - не укладена.

Установче рішення, прийняте засновником - Регіональним відділенням Фонду державного майна по Херсонській області не є установчим договором.

Згідно до Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство створюється на підставі установчого договору та Статуту. Відповідно де ст.26 ч.2 цього Закону засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, які підписались на акції та третіми особами.

Так як, установчий договір відповідно до загальних положень цивільного права є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов'язань для кола осіб, які його підписали.

Договір згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України (2003 року) є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають як із передбачених законом договорів, так і із договорів, не передбачених законом, але таких, які йому не протирічать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. До обставин, які викають із договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не витікає із закону або самого договору, як і будь-яка угоди, договір є волевим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, яка знаходить свою реалізацію в договорі. Змістом договору є власне ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір та вони повинні дотримуватись взятих на себе зобов'язань. Так як установчий договір є видом цивільного договору, то він тягне за собою виконання зобов'язань для кола осіб, які його підписали. Та порушення (недотримання) цих зобов'язань дає підстави для договірної відповідальності.

В ст.11 Закону України "Про господарські товариства" передбачені обов'язки учасників господарського товариства, а саме: п."а" - дотримуватись установчих документів Товариства та виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління.; п."г" - нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

В п.4.4 Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське" в редакції від 09.02.1998 року передбачені права акціонерів, у відповідності до яких "акціонери мають право брати участь в загальних зборах акціонерів і голосувати особисто, або через своїх представників, обрати органи управління товариством визначені розділом цього Статуту і бути обраним до них, брати участь в розподілі прибутку товариства. Згідно п.4.7. акціонери товариства зобов'язані "додержуватись установчих документів товариства, виконувати рішення загальних зборів товариства і правління, не розголошувати комерційної таємниці та конфедиційної інформації про діяльність товариства, виконувати інші обов'язки, якщо це передбачено чинним законодавством України". Вказані пункти не передбачають права та обов'язки акціонерів, щодо переважної купівлі-продажу акцій СПП ЗАТ "Чорнобаївське" іншими акціонерами.

Що ж стосується Статуту, то він не є договором, а являється актом, який визначає правове положення підприємства. Враховуючи роз'яснення Президіума Вищого, господарського Суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів", статути суб'єктів підприємницької діяльності відносяться до індивідуальних актів ненормативного характеру і у відповідності до ст.ст.25, 26 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення договорів купівлі-продажу акцій) є правовою підставою діяльності юридичної особи та визначає її специфічну правоздатність.

По вказаним підставам, посилання в п.4.2. Статуту СПП ЗАТ " Чорнобаївське" на право акціонерів продавати свої акції у відповідності до Положення, яке підлягає затвердженню загальними зборами акціонерів є безпідставним, так як таке положення не приймалось та загальними зборами акціонерів не затверджувалось.

Але, згідно п.4.1 Статуту "засновниками товариства являється Товариство акціонерів. Акціонерами Товариства можуть бути державні органи приватизації, а також фізичні та юридичні особи, які придбали право власності на акції Товариства в процесі приватизації, випуску нових акцій, на вторинному ринку цінних паперів". Функцією вторинного ринку є забезпечення обігу акцій, тобто можливість торгівлі акціями. Головною метою вторинного ринку акцій є забезпечення їх ліквідності, тобто створення умов для широкої та гарантованої торгівлі. Із викладеного вбачається, що п.4.1 Статуту не обмежує продаж акцій і не зобов'язує акціонерів продавати їх тільки акціонерам цього товариства.

Частина 1 ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" визначаючи види акціонерних товариств і відмінності між ними, встановлює, що акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розподілятися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Іншої заборони відносно купівлі-продажу акцій закритого акціонерного товариства вказаний Закон не встановлює, і вони можуть купуватися та продаватись в порядку, передбаченому ст.28 Закону України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог ст.11 вказаного закону, яка зобов'язує учасників товариства діяти у відповідності до умов установчих документів товариства, виконувати свої зобов'язання перед товариством, нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Здійснюючи розгляд даної справи за позовами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів (акцій ЗАТ) у травні 2003 року, суд бере до уваги Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, прийняті Постановою Президії Верховного Суду України від 03.03.2004 року № 15.

Зокрема, у пункті 2 "Вирішення спорів щодо розповсюдження акцій", зазначено наступне.

Як свідчить аналіз судової практики, при розгляді цієї категорії спорів найскладнішим для судів як загальних, так і спеціалізованих господарських, є питання щодо встановлення установчими документами переважного права акціонерів закритого акціонерного товариства та/або самого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються акціонерами цього товариства.

З 1 січня 2004 р. порушене питання втратило актуальність, оскільки зазначені відносини врегульовані ч.3 ст.81 Господарського кодексу України (436-15), згідно з якою "акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства".

Відповідно до ст. 24 Закону (1576-12) акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

Згідно зі ст.25 Закону (1576-12) до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Ця норма кореспондується зі ст. 29 Закону, якою передбачено, що при створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах). У разі якщо всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 % номінальної вартості акцій (ст.31 Закону).

Статтею 27 Закону (1576-12) передбачено право акціонерного товариства випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених ДКЦПФР. Цінні папери (акції) можуть бути іменними або на пред'явника (статті 1, 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12). Закрите акціонерне товариство, відповідно до ст.27 Закону має право випускати лише іменні акції.

Згідно із ч.2 ст.25 Закону (1576-12) закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери та фондову біржу, і внесенням змін до статуту.

Таким чином, встановлена законодавством відмінність між відкритими та закритими акціонерними товариствами полягає у такому. По-перше, при створенні ВАТ розповсюдження акцій здійснюється шляхом відкритої підписки на них, тоді як акції ЗАТ розподіляються серед заздалегідь визначеного кола засновників. По-друге, акції ВАТ можуть розповсюджуватися шляхом купівлі-продажу на біржі, а акції ЗАТ не можуть купуватися та продаватися на біржі. По-третє, ВАТ може випускати іменні акції та акції на пред'явника, а ЗАТ - лише іменні акції.

Інших відмінностей у правовому статусі відкритих та закритих акціонерних товариств або акцій, що ними випускаються, законодавство, чинне станом до 1 січня 2004р., не передбачає. Зокрема, не передбачено спеціальних процедур відчуження акцій ЗАТ щодо кола осіб, яким можуть продаватися такі акції, переважного права на придбання таких акцій тощо. Частина 2 ст.28 Закону (1576-12) передбачає можливість придбання акції на підставі договору з її власником або держателем, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та на інших підставах, передбачених законодавством. Ця норма поширюється як на акції відкритих акціонерних товариств, так і на акції закритих акціонерних товариств, оскільки у згаданій статті не зазначене інше.

Можливість переходу акцій закритого акціонерного товариства до третіх осіб, крім випадків, чітко встановлених законом і загальновизнаних (наприклад, у порядку спадкоємства громадян або правонаступництва юридичних осіб), реалізується також при даруванні, дотриманні порядку звернення стягнення на акції у порядку виконання судового рішення, наприклад про стягнення боргу, реалізації інституту застави, коли предметом застави є акції закритих акціонерних товариств, тощо. При зверненні стягнення на акції акціонера в порядку примусового виконання судового рішення реалізація акцій здійснюється з дотриманням конкурентних засад, а не за принципом здійснення переважного права акціонерів чи самого товариства на придбання акцій товариства.

У ході вивчення судових справ виявлено непоодинокі випадки закріплення в установчих документах закритих акціонерних товариств положень про наявність у акціонерів та/або у самого акціонерного товариства переважного права на придбання акцій, що відчужуються акціонерами цього товариства. Законодавством станом до 1 січня 2004р. не передбачено підстав для внесення до установчих документів закритих акціонерних товариств таких положень. Слід зазначити, що такі підстави існували до моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" (769/97-ВР) від 23 грудня 1997р., яким було внесено зміни, зокрема, до ст.28.

Стаття 28 Закону (1576-12) в редакції до 23 грудня 1997р. містила ч.2 такого змісту: "Якщо інше не передбачено статутом товариства, акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб. Порядок реалізації акцій визначається відповідно до законодавства України". Керуючись цією нормою ("якщо інше не передбачене статутом товариства"), закриті акціонерні товариства включали до своїх установчих документів положення про переважне право акціонерів товариства та самого товариства на придбання акцій, що відчужуються акціонерами цього товариства.

Зазначена вище норма ч.2 ст.28 Закону (1576-12) 23 грудня 1997р. була замінена частинами 2 і 3, які передбачають відповідно: "Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та на інших підставах, передбачених законодавством"; "Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України".

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" (769/97-ВР) господарські товариства були зобов'язані у б-місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести установчі документи у відповідність до цього Закону. Незважаючи на це, в установчих документах (установчому договорі та/або статуті) деяких акціонерних товариств до цього часу збереглися положення щодо переважного права на придбання акцій.

При вирішенні спорів, пов'язаних із намаганням акціонерів закритого акціонерного товариства використати передбачене установчими документами переважне право на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами цього товариства, слід виходити з того, що Законом таке право не передбачено, а також не передбачено можливості договірного обмеження правоздатності акціонера щодо реалізації акції (акцій) третім особам без пропозиції щодо її (їх) придбання іншим акціонерам або самому акціонерному товариству.

Згідно зі ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст.12 ЦК УРСР (1540-06) ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, є недійсними.

Порядок здійснення права власності визначений ст.4 Закону України "Про власність" (697-12):

"1. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

3. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

5. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

6. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами".

Цим законом не встановлено жодних обмежень щодо здійснення права власності власниками акцій закритих акціонерних товариств.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством України. Застосування цього конституційного принципу при вирішенні порушеного питання означає, що встановлений установчими документами закритого акціонерного товариства обов'язок акціонера, що має намір відчужувати акції, запропонувати їх іншим акціонерам або товариству, не є обов'язковим для виконання, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві.

Слід зазначити, що до установчих договорів застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, тобто установчий договір закритого акціонерного товариства є угодою, на яку поширюються положення ЦК УРСР (1540-06) про недійсні угоди. Вимоги щодо змісту установчих документів закритого акціонерного товариства містяться у статтях 4, 37 Закону (1576-12). До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України. Викладене вище дає підстави для висновку про те, що до установчих документів закритого акціонерного товариства не можуть включатися положення про переважне право акціонерів чи товариства на придбання акцій товариства, що відчужуються акціонером, оскільки законодавство не передбачає можливості обмеження правоздатності або дієздатності у договірному порядку. У разі невідповідності договору вимогам закону або іншим нормативно-правовим актам, він є нікчемним повністю або у певній частині, незалежно від визнання його таким у судовому порядку. Аналогічні наслідки настають для положень статуту товариства, рішень загальних зборів та інших органів товариства, що суперечать вимогам закону чи інших нормативно-правових актів. Водночас це не перешкоджає заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання недійсними відповідних документів або окремих положень із дотриманням правил підсудності спору.

З вищенаведеного слід зробити висновок про те, що переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, було встановлено пунктом 3 статті 81 Господарського кодексу України тільки з 01.01.2004 року, тобто з дати набрання чинності Господарським кодексом України відповідно до Розділу ІХ Прикінцевих положень (пункт 1). Пунктом 4 цих Прикінцевих положень встановлено, що Господарський кодекс України (що набирає чинності з 01.01.2004 року) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Оскільки статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, то у даному випадку суд при вирішенні спору користується ЦК УРСР в редакції 1963 року, положеннями ст.48 цього Кодексу, законодавством, яке діяло на час укладення договорів (травень 2003 року).

Правильність цього висновку підтверджується Постановою Верховного Суду України від 24.06.2008 року по даній справі, у якій зазначено, що до 1січня 2004 року, тобто до набрання чинності Господарським кодексом України, законодавством не було встановлено жодних обмежень щодо здійснення права власності власниками акцій закритих акціонерних товариств.

Отже, наявність у статуті закритого акціонерного товариства будь-яких обмежень щодо відчуження акціонерами належних їм акцій, зокрема встановлення переважного права акціонерів чи товариства на придбання акцій цього товариства, суперечить чинному на час укладення спірних договорів законодавству, а відтак не створює підстав для визнання даних угод недійсними.

Як вже зазначалось вище, позивачі посилаються на наявність у статуті СПП ЗАТ "Чорнобаївка" обмежень на відчуження акціонерами належних їм акцій, зокрема встановлення переважного права акціонерів чи товариств на придбання акцій цього товариства. Але вказана вимога суперечить ст.28 Закону України "Про господарські товариства", ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів України", а відтак не створює підстав для визнання згаданих угод недійсними. Положення статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївка", що передбачає переважне право акціонерів цього товариства чи самого товариства на придбання акцій, які відчужуються акціонерами товариства, суперечать чинному на час укладення угод законодавству і є нікчемними незалежно від того, чи вони визнані такими судом, чи ні під час вирішення спорів.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися свою власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст.12 ЦК України (в редакції 1963) ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності або дієздатності, недійсні.

З 1 січня 2004 року відносини з приводу продажу акцій закритого акціонерного товариства урегульовані ч.3 ст.81 Господарського Кодексу України, згідно з якою акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами товариства.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року по справі 1-11/205 року на яке посилаються позивачі в позовній заяві і яке було прийняте після укладення договорів купівлі продажу акцій між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ" та введення в дію Господарського Кодексу України, ст.81 цього Кодексу, оскаржуємих позивачами по справі, перелік відомостей, які повинні містити установчі документи товариства, встановлює ст.4 Закону України "Про господарські товариства". Він не є вичерпним, так як ч.5 цієї статті передбачає, що в установчі документи товариства можуть бути включені інші умови, які не протирічать законодавству України.

Серед таких умов може бути закріплення установчими документами закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншим акціонерам.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу акцій СПП ЗАТ "Чорнобаївське" між акціонерами цього товариства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ" законодавством не було передбачено заборони відносно продажу акцій закритого акціонерного товариства третім особам, які не є акціонерами товариства та не обумовлено в установчих документах право переважної покупки акцій при їх продажу акціонерам закритого акціонерного товариства, акції якого продаються.

Ні Статутом СПП ЗАТ "Чорнобаївське", ні законодавством не визначена станом на травень 2003 року норма по обов'язку акціонерів (при їх бажанні продати акції) спочатку запропонувати їх товариству (акціонерам товариства) та права акціонера розпоряджатися акціями на свій розсуд у випадках, якщо акціонери товариства або товариство відмовляються використовувати своє право на придбання акцій.

Отже, законом на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів, таке право не передбачене, а також не передбачено можливості договірного обмеження правоздатності акціонера щодо реалізації акцій (акції) третім особам без пропозиції щодо їх (її) придбання іншим акціонерам (враховуючи те, що Статутом ЗАТ "Чорнобаївське" із змінами і доповненнями в редакції, що була чинною на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів не було передбачено переважне право акціонера на придбання акцій). Відповідно акціонер мав право відчужити акції згідно договору купівлі-продажу.

Крім того, позивачами по справі не надано доказів, щодо існування Положення, яке регулює порядок продажу акцій акціонерами, а у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року по справі 1-11/205 року, на яке посилаються позивачі в позовній заяві і яке було прийняте після укладення договорів купівлі продажу акцій між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ЗАТ "ФК "Сократ" та введення в дію Господарського Кодексу України, ст.81 цього Кодексу, оскаржуємих позивачами по справі, перелік відомостей, які повинні містити установчі документи товариства, встановлює ст. 4 Закону України "Про господарські товариства". Він не є вичерпним, так як ч.5 цієї статті передбачає, що в установчі документи товариства можуть бути включені інші умови, які не протирічать законодавству України.

Ствердження позивачів та третіх осіб (акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" - фізичних осіб) про нібито прийняття загальними зборами Положення про порядок розподілу і купівлі акцій між працівниками підприємства перевірені судом і спростовуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами, а саме - протоколами загальних зборів за період 1996-2006 років, Статутами з першої до останньої редакції.

При вивченні цього питання було встановлено, що рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.04.2000 року № 42 дійсно було затверджено Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерами товариства власних акцій. Цим нормативним документом передбачалось право підприємства придбати в акціонерів (за їх згодою) акції для їх наступного перепродажу, розповсюдженню серед своїх працівників або анулювання. Процедура придбання товариством власних акцій передбачала проходження такого порядку: прийняття уповноваженим органом управління товариства рішення про придбання власних акцій; повідомлення товариством акціонерів стосовно рішення про придбання власних акцій; прийняття акціонерним товариством пропозицій від акціонерів щодо реалізації акцій; укладання цивільно-правових угод з придбання товариством власних акцій. Кожний акціонер за цим Положенням мав право реалізувати акції, а товариство зобов'язане придбати їх. Реалізація товариством придбаних акцій повинна була здійснюватись шляхом їх перепродажу або розповсюдженню серед працівників товариства на підставі рішення уповноваженого органу управління товариства або відповідного рішення загальних зборів акціонерів, або ради (Спостережної ради) товариства.

У ході дослідження діяльності СПП ЗАТ "Чорнобаївське" було встановлено, що за весь час існування товариства, жоден акціонер не звертався до підприємства з пропозицією продажу своїх акцій, підприємство ніколи не ініціювало покупку акцій своїх акціонерів і не здійснювало їх перепродаж. Внутрішні документи відповідно до вказаного Положення СПП ЗАТ "Чорнобаївське" не розроблялись і загальними зборами акціонерів не затверджувались. До того ж, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.12.2000 року № 246 попереднє рішення № 42 від 19.04.2000 року, яким затверджувалось "Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами власних акцій" скасовано.

До того ж, суд прийшов до висновку про те, що відсутність локального нормативно-правового акту, в даному випадку Положення про продаж акцій, не може перешкоджати власнику цих акцій вільно розпоряджатися своєю власністю. Це відповідає положенням конституційного права особи на розпорядження своєю власністю (ст.41 Конституції України) та судовій практиці в Україні по цій категорії справ.

Не може суд також погодитись із посиланням позивачів в обґрунтування своїх вимог на норми матеріального права, а саме статті 113, 114 ЦК УРСР, з огляду на наступне.

Позивачі посилаються на статтю 114 ЦК України, згідно якої при продажу частки в спільній частковій власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілейованої купівлі частки, що продається. Продавець частки в спільній частковій власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких її продає.

Як суб'єкти права власності господарські товариства, відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства", є власниками:

- майна, переданого їм засновниками та учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; - продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

- доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Викладене також знайшло підтвердження у п.3.5. Статуту СПП ЗАТ "Чорнобаївське", зареєстрованого 9 лютого 1998р.

Отже, суб'єктом права власності господарських товариств виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувать лише зобов'язального права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишилась після ліквідації товариства (ліквідаційну квоту).

Що стосується права власності на акції товариства, то вони належать на праві власності кожному окремому акціонеру. Таким чином, висновок позивача про належність відчужуваних акцій акціонерам на праві спільної часткової власності є помилковим. Тим більше, позивачі не мали права привілейованої купівлі акцій. Таке право у них станом на травень 2003 року не було передбачено чинним на момент виникнення правовідносин законодавством.

До того ж, Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", зокрема ст.8 Закону, що регулює порядок придбання акцій, не містить вимог щодо повідомлення решти акціонерів про відчуження акцій чи надання їм права привілейованої купівлі акцій.

Виходячи навіть із того, що правильним є твердження позивача щодо його переважного права на придбання акцій, а також укладення оспорюваної угоди з порушенням ст.113, 114 ЦК УРСР, не можна погодитись із тим, що таке порушення вимог ЦК, коли б воно і мало місце, може бути підставою для визнання угоди недійсною. Відповідно до п.16.2. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", при вирішенні питання про визнання недійсною угоди, що не відповідає вимогам закону, необхідно враховувати, що саме по собі недодержання вимог ст.114 ЦК УРСР при продажу учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. Відсутність згоди другого з співвласників на відчуження, спільного майна може бути підставою для визнання угоди недійсною в тому випадку, коли угода потребує обов'язкового нотаріального посвідчення або судом встановлено, що сторони в угоді діяли недобросовісно.

Отже, відповідно до вимог закону та судової практики, підставою для застосування ст.48 ЦК УРСР при визнанні договору недійсним є не будь-яка невідповідність вимогам закону при укладенні договору. Зміст угоди визначається змістом волі її сторін, а останній, в свою чергу, повинен відповідати нормам права. Якщо воля сторін в угоді не збігається зі змістом правових норм, є підстави говорити про те, що дана угода суперечить вимогам закону. В даному випадку при укладенні договору його сторонами дотримано форму договору; їх волевиявлення є вільним та не суперечить вимогам закону; спрямоване на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, про що свідчить фактична передача акцій їх продавцями ОСОБА_4 і ОСОБА_3 покупцю ЗАТ "ФК "Сократ" 21.05.2003 року та 22.05.2003 року відповідно до Актів приймання-передачі цінних паперів. Отже, за таких обставин вимоги про визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів № Т-184/5 та № 188/20 недійсними суд вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не засновані на нормах чинного законодавства, що діяло на час укладання угод з продажу акцій.

В ході розгляду справи позивачі неодноразово стверджували про те, що у травні 2003 року вони були позбавлені права на придбання акцій СПП ЗАТ "Чорнобаївське", оскільки ТзОВ "ФК "Сократ" самостійно, з порушенням переважного права товариства і самих акціонерів здійснило скупку акцій у працівників підприємства.

Голослівність цього ствердження спростовується наступними фактами та обставинами. встановленими судом.

Так, з досліджених судом доказів, якими є протокол № 1 загальних зборів акціонерів СПП ЗАТ "Чорнобаївське" від 05 липня 2003 року та додатки до нього, які судом були вивчені в оригіналах, встановлено те, що товариством було прийнято рішення про збільшення статутного фонду ЗАТ шляхом додаткового випуску акцій існуючої номінальної вартості у кількості 1 316 951 штук на загальну суму 987 713,25 грн. Інформаційне повідомлення про збільшення розміру статутного фонду товариства було надіслано кожному акціонеру персонально та опубліковано у відповідних печатних виданнях. Ці факти судом перевірені і їх дійсність підтверджена дослідженими доказами.

На час припинення приймання заяв від бажаючих придбати акції додаткового випуску надійшла лише одна заява від акціонера - ТзОВ ЗАТ "ФК "Сократ". Інших заяв від акціонерів про використання свого права про придбання акцій додаткового випуску не надійшло. Рішенням загальних зборів було вирішено продати емісійні акції у загальній кількості ТзОВ ЗАТ "ФК "Сократ".

Вищенаведене свідчить про те, що як самі позивачі, так і інші акціонери не були зацікавлені та не мали ніякого бажання придбати акції свого підприємства - СПП ЗАТ "Чорнобаївське" у липні 2003 року, стверджуючі одночасно про те, що за два місяця потому - у травні 2003 року вони нібито такого права на придбання акцій були позбавлені.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про те, що якщо положення статуту закритого акціонерного товариства, що передбачають переважне право акціонерів цього товариства чи самого товариства на придбання акцій, які відчужуються акціонерами товариства, суперечать чинному на час укладення угоди законодавству, вони є нікчемними незалежно від того, чи визнані вони такими судом, чи ні під час вирішення спорів.

Отже, за вказаних обставин суд вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали право відчужувати акції згідно договорів купівлі-продажу ЗАТ "ФК "Сократ", яке на той час тобто на 21 та 22 травня 2003 року також було акціонером ПП ЗАТ "Чорнобаївське", а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до положень ст.12 ГПК України, ст.202 ЦК України, ст.ст.179-181 ГК України, недійсним можливо визнати тільки той правочин, тобто дії сторін, що направлені на виникнення взаємних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (в ред.1963р.), що діяв на той час, тобто при укладанні 21, 22.05.2003 року договорів купівлі-продажу акцій.

Відповідно до пункту 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тобто у разі, коли це прямо передбачено правовою нормою, що регулює даний вид угод. У разі визнання угоди за статтею 48 ЦК УРСР недійсною, суд повинен у рішенні посилатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає (ч.4 п.5 Постанови № 3 від 28.04.1978р.). Але, як встановлено судом, сторони при купівлі-продажу акцій у травні 2003 року не порушили жодної норми діючого законодавства, а зворотнього позивачами не доведено.

Вирішуючи спір про визнання правочинів недійсними, господарський суд належним чином здійснив дії, направлені на встановлення саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, в тому числі зокрема: відповідність змісту правочинів вимогам ЦК України та ГК України, іншим актам цивільного та іншого законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі, спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Це в свою чергу надано суду можливість всебічно з'ясувати дійсні обставини справи та правовідносини сторін, дослідити суперечливість думок щодо правової природи договорів та законності їх укладання, належно дослідити наявність тих обставин, які позивачами зазначені як підстави для визнання спірних договорів недійсними.

Розглядаючи дану справу, суд також прийняв до уваги судову практику по даній категорії спорів, яка ґрунтується на судових актах, прийнятих Верховним Судом України. Згідно до цієї практики визнана правильною така позиція, згідно до якої у відповідності до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на свій особистий розсуд. На підставі цього, цивільно-правові угоди з акціями закритих акціонерних товариств укладаються в порядку, встановленому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств, із урахуванням обмежень, встановлених ст.25 Закону України "Про господарські товариства" у частині лише неможливості розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі.

Наявність у статуті закритого акціонерного товариства обмежень щодо відчуження акцій акціонерами іншим особам (фізичним чи юридичним), окрім акціонерів та власного закритого акціонерного товариства, суперечить вимогам ст.41 Конституції" України, ст.28 Закону України "Про господарські товариства", ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів України", а відтак не створює підстав для визнання згаданої угоди недійсною.

Положення статуту закритого акціонерного товариства, що передбачають переважне право акціонерів цього товариства чи самого товариства на придбання акцій, які відчужуються акціонерами товариства, суперечать чинному на час укладення угоди законодавству і є нікчемними незалежне від того, чи визнані вони такими судом, чи ні під час вирішення спорів.

З цих підстав слід вважати, що не можна визнавати угоди з продажу акцій недійсними, оскільки це буде суперечить чинному на час укладення угоди законодавству. (Судова практика відносно угод, прийнятих до внесення змін в законодавчі акти).

Звернувшись до суду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходили з того, що спірними угодами були порушені їх особисті майнові права, оскільки останні мають переважне право на купівлю акцій СПП ЗАТ "Чорнобаївське". Водночас вищезазначені позивачі за весь час розгляду справи так і не обґрунтували такий висновок посиланням на конкретну норму права, якою передбачена така можливість. Крім цього, позивачі взагалі не є стороною договорів купівлі-продажу.

Надаючи належну правову оцінку заявленій вимозі позивачів, суд при цьому зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України право на позов у особи виникає після порушення відповідачами її права, тобто захисту підлягає порушене право позивача.

На день розгляду справи судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав та інтересів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 як позивачів - фізичних осіб або як акціонерів товариства з боку як відповідачів - учасників договорів купівлі-продажу акцій, так і з боку інших відповідачів або інших осіб. Зазначене підтверджує безпідставність звернення позивачів до суду, оскільки порушення їх прав і інтересів не мало місця, що є теж достатнім у відмові в задоволенні позову.

Таким чином, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до СПП ЗАТ "Чорнобаївське", ЗАТ "ФК "Сократ", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

2. Копію рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін