Постанова № 7698461, 11.02.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2008 р. Справа № 13/12-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу

за позовом Скадовського морського торгівельного порту

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.11.2007 р. № 0002742301/0 та частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.11.2007 р. № 0002732301/0,

за участі представників сторін:

від позивача –Довбиш Г.В., Котулі Т.С., Троїцької Т.Ю.,

від відповідача –Шолудько Є.С., Агаришевої О.В.,

в с т а н о в и в:

В період з 1 по 26 жовтня 2007 року державною податковою інспекцією у Скадовському районі проведена планова документальна перевірка Скадовського морського торговельного порту з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 липня 2006 р. по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки № 493/23/01125703 (т. 1 а.с. 22-34).

За результатами перевірки податковою інспекцією встановлено, що портом допущені порушення при визначенні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток.

Так, ним занижено суми податкового зобов’язання на 113061 грн у зв’язку з порушенням п.п. 3.1.1. п. 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки не в повному обсязі включені до складу податкових зобов’язань суми, отримані від фірми „Aрктур ЛТД”, як компенсація витрат порту при відвантажені води, а тому податковою інспекцією збільшено податкові зобов’язання порту з податку на додану вартість на 3538 грн. Поряд з цим, портом в перевіреному періоді включено до складу операцій які оподатковуються нульовою ставкою, господарські операції, котрі відповідно до п.5.15. та п.5.16. статті 5 названого Закону є операціями з поставки послуг по переміщенню вантажів транзитом через порти України та операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до діючого законодавства портовими зборами. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.3. п. 7.4 статті 7 того ж Закону у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та придбані частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовлені або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. В зв’язку з наведеним порушенням підприємству зменшено податковий кредит з податку на додану вартість на 109523 грн, а тому донараховано цього ж податку до сплати 113061грн, зокрема: за липень 2006 р. 4926 грн; за серпень 2006 р. –2794 грн; за вересень 2006 p. –5647 грн; за жовтень 2006 р. –11749 грн; за листопад 2006 р. –8349 грн; за грудень 2006 р. –12021 грн; за січень 2007 р. –11135 грн, за лютий 2007 р. –10804 грн; за березень 2007 р. –19677 грн; за квітень 2007 p. –8999 грн; за травень 2007 р. –7341 грн; за червень 2007 р. –9619 грн.

Крім того, портом в порушення п.п. 12.1.4 п. 12.1. статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не надано шляхом подачі разом з декларацією за звітний податковий період первинні документи, які підтверджували б наявність дебіторської заборгованості, списаної портом за актами № 1 (т. 1, а.с. 84, 86) та № 2 (т. 1, а.с. 85, 87) на суму 69944 грн, а тому ним завищено скориговані валові витрати цю суму, у зв’язку з чим податковою інспекцією донараховано 7486 грн податку на прибуток.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією 14 листопада 2007 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002742301/0, яким донараховано 17486 грн податку на прибуток підприємства й застосовані штрафні санкції в розмірі 5369,3 грн (т. 1 а.с. 45), а також № 0002732301/0 про донарахування 1130621 грн податку на додану вартість і застосовані штрафні санкції в розмірі 56530,5 грн (т. 1 а.с. 44).

Не погоджуючись з висновками податкової інспекції позивач стверджує, що зроблені податковою інспекцією в акті перевірки висновки нe відповідають обставинам господарських відносин, суперечать нормам діючого законодавства а тому нe можуть бути покладені в основу спірних рішень, виходячи з наступних міркувань.

Так, на думку позивача, відповідно до пп. 7.4.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково нi, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (po6iт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Механізм розподілу зазначених сум податку законодавством нe передбачено, але такий механізм запропоновано Державною податковою адміністрацією України у листі від 01.12.99 р. № 18043/7/16-1220-16. За цим листом розподіл сум податку відбувається згідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу оподаткованих операцій (a6o обсягу операцій звільнених від оподаткування) у загальному обсязі поставки товарів (послуг) у поточному звітному періоді (без врахування сум ПДВ). При визначенні загального обсягу операцій враховуються обсяги операцій нa митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, за нульовою ставкою та операції, які звільнені від оподаткування. Знайдений таким чином коефіцієнт застосовується не до всього задекларованого у звітному періоді податкового кредиту, а тільки до тієї частини, яка відповідає частці використання товарів (робіт, послуг) в оподаткованих (aбо звільнених) операціях звітного періоду.

За твердженнями позивача, ним в додатках №№ 1 і 2 зроблені розрахунки тієї частини податкового кредиту по товарам (роботам, послугам), які використовуються у звільнених від оподаткування операціях та, які нe повинні враховуватися у складі податкового кредиту відповідних звітних періодів. Розмір частини ПДВ за його розрахунками становить 16499,81 грн, а не 109523 грн, як то розраховано податковою службою в акті перевірки.

На підставі зазначеного позивач вважає, що донарахування податку на додану вартість в розмірі 93023 грн та застосування відповідного розміру штрафних санкцій нe відповідає діючому законодавству.

Стосовно відшкодування витрат, отриманих портом від фірми „Арктур ЛТД” позивач вважає, що нa підставі контрактів № 10/06 від 16.02.2006 р. та № 10/07 від 16.02.2006 р. ним взято зобов’язання при відвантаженні води нa судна, які належать нерезидентам, сплачувати відповідні податки (мито, митні збори та інше) при митному оформленні за рахунок коштів фірми „Арктур ЛТД”, якій надаються послуги з декларування вантажів, а тому згідно з пп. 3.2.6. статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” нe є об’єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов’язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

У зв’язку з цим, позивач вважає, що ним надавались послуги з декларування вантажів і покладалися лише обов’язки та права нa здійснення митного оформлення й проведення належних розрахунків з митними органами, то надходження коштів нa його рахунок в якості компенсації сплачених митних зборів нe є підставою для виникнення податкових зобов’язань, а тому донарахування податку на додану вартість у розмірі 3538 грн є неправомірним.

Відносно донарахування податку нa прибуток позивач зазначає, що згідно пп. 5.2.8 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відповідного податкового періоду включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що нe була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів нe привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Відповідно до актів інвентаризації № 1 і № 2 від 18 червня 2004 року „Про розрахунки з дебіторами/кредиторами” та відповідного Наказу по порту № 149 від 18 червня 2004 року у першому півріччі 2004 р. бухгалтерією порту підлягала списанню заборгованість, стосовно якої закінчився строк позовної давності, з відповідним відображенням цього списання у бухгалтерському та податковому обліку нa загальну суму 69866,76 грн, а саме заборгованість: фірми „Топ лайн” на суму 487,6 грн (строк позовної давності сплинув 30.03.04 р.); ПП Чабанов - 2689,4 грн (30.03.04 р.); ХФ КБ „Приватбанк” - 79,84 грн (01.04.04p.); ПП Кравченко - 43,27 грн (01.01.04 р.); ППКФ „Амфітріта” - 66171,65 грн (01.01.04 р.); підприємства „Укрморінформ” - 395 грн (01.01.04 р.). Своєчасно ця заборгованість нe списана, але в подальшому допущена помилка портом самостійно виправлена у декларації з податку нa прибуток за 1 півріччя 2007 р. шляхом збільшення валових витрат на суму безнадійної дебіторської заборгованості.

В свою чергу, відповідачем твердження позивача, висловлені в позовній заяві та під час судового розгляду справи, не визнаються з посиланням на наступні обставини та положення правових норм.

Зокрема, згідно до пункту 3.2. статті 3 Закону України „Про податок нa додану вартість” визначено операції (роботи, послуги), які нe являються об’єктом оподаткування. Проте, операції по компенсації витрат порту від фірми „Арктур” – як відшкодування витрат при оформленні митних декларацій –відсутні в переліку названої статті. Вони також відсутні і статті 5 цього ж Закону –як операції, що звільнені від оподаткування. Портом при заповненні декларації з податку нa додану вартість дану операцію включено до оподаткування з посиланням на п. 6.2 статті 6 названого Закону, що, на думку відповідача, не відповідає названим правовим положенням.

Відповідач вважає, що за пп. 3.1.1 п. 3.1. статті 3 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування податком є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться нa митній території України. Базою оподаткування послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання нa митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (п. 4.3. статті 4 Закону № 168/97-ВР). Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв нa кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Відповідно до загального правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг), яке встановлено пп. 7.3.1. п. 7.3. статті 7 Закону № 168/97-ВР, такою датою є дата, яка припадає нa податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) нa банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За підпунктом „г” п. 6.5. статті 6 Закону України 168/97-ВР місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються ці послуги. Послуги пo оформленню митних декларацій надаються на митній території України, та є послугами, які надані нa митній території України. Ha послуги комісіонера, який залучається для продажу товарів нa експорт, нульова ставка ПДВ нe поширюється, і отримана комісійна винагорода за надані комітенту послуги підлягає оподаткуванню за ставкою 20 % та нe включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються (пп. 7.7.9. п. 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідач також стверджує, що посилання позивача нa відсутність законодавчо встановленого механізму розрахунку зменшення частки податкового кредиту при пільгових операціях нe має обґрунтувань, оскільки такий порядок визначений Законом України „Про податок нa додану вартість”.

А саме, відповідно до пп. 7.4.3. статті 7 Закону України „Про податок нa додану вартість” у разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - нi, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

„Порядком ведення книги придбання товарів (робіт, послуг)”, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 визначено конкретний порядок заповнення відповідних граф з розподілом сум вхідного податку нa операції, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування або нe є об’єктом оподаткування. У разі придбання товарів (робіт, послуг), які будуть використані в оподатковуваних операціях, звільнених від оподаткування або в тих, що не є об’єктом оподаткування, необхідно проводити відповідний розподіл сум вхідного ПДВ, виходячи із частки у витратах нa виробництво таких товарів (робіт, послуг) з урахуванням коригування сум податкового кредиту пропорційно обсягу оподатковуваних і неоподатковуваних операцій.

„Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку нa додану вартість”, затвердженим наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166 визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, нa включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п 6.2.). Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто, при одночасній поставці одному покупцю як оподатковуваних товарів (послуг), так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (нe допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9) (п.9 Порядку). У разі поставки товарів (послуг), звільнення від оподаткування яких передбачено Законом та іншими нормативно- правовими актами, в податковій накладній у розділі VI та графі 10 робиться помітка „Без ПДВ” з обов’язковим посиланням нa відповідний пункт (підпункт), статтю такого нормативно-правового акта (п.10 ). У разі здійснення організацією одночасно операцій як оподатковуваних, так і звільнених від оподаткування ПДВ або таких, що нe є об’єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, платник податку відповідно до вимог п.п. 7.2.8. статті 7 Закону повинен вести окремий облік таких операцій.

На думку податкової інспекції специфіка діяльності Скадовського морського торгівельного порту нe дозволяє визначити точний розмір витрат (податкового кредиту) по пільгових операціях в частині віднесення витрат по електроенергії, адміністративно-господарським потребам, витрат нa поліпшення та утримання основних засобів, тощо.

Що стосується тверджень позивача про обґрунтоване включення до валових витрат безнадійної дебіторської заборгованості відповідач зазначає, що доданий позивачем до матеріалів справи акт „Про знищення документів і справ” та протоколи № 5 від 05.01.2005 р. й № 6 від 12.01.2006 р. засідання експертної комісії Скадовського морського торговельного порту, а також акти інвентаризації розрахунків з покупцями нe являються достатнім підтвердженням скоригованих валових витрат підприємства, оскільки термін зберігання документів (в тому числі бухгалтерських) визначено наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 та Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Так, наказом № 41 визначено, що первинні документи і додатки до них, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди нa роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін. можуть бути знищені через 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення. Проте, портом нe забезпечено дотримання вказаних вимог.

За таких обставин, фактично, між сторонами виник спір щодо правильного застосування одних і тих же положень діючого законодавства щодо оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, у зв’язку з чим підлягають аналізу положення діючого законодавства з цього приводу в частині спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу, ставки та особливості оподаткування, порядок обліку, звітування, внесення податку до бюджету та його відшкодування визначено положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”.

Зокрема, як правильно зазначено відповідачем, згідно до пункту 3.2. статті 3 Закону України „Про податок нa додану вартість” визначено операції (роботи, послуги), які нe являються об’єктом оподаткування, серед яких операції по відшкодування витрат при оформленні митних декларацій відсутні. Вони також відсутні і в статті 5 цього ж Закону –як операції, що звільнені від оподаткування.

За пп. 3.1.1 п. 3.1. статті 3 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування податком є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться нa митній території України. Базою оподаткування послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання нa митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (п. 4.3. статті 4 Закону № 168/97-ВР). Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, що діяв нa кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Відповідно до загального правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг), яке встановлено пп. 7.3.1. п. 7.3. статті 7 Закону № 168/97-ВР, такою датою є дата, яка припадає нa податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) нa банківський рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За підпунктом „г” п. 6.5. статті 6 Закону України № 168/97-ВР місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються ці послуги. Послуги пo оформленню митних декларацій надаються на митній території України, та є послугами, які надані нa митній території України. Ha послуги комісіонера, який залучається для продажу товарів нa експорт, нульова ставка ПДВ нe поширюється, і отримана комісійна винагорода за надані комітенту послуги підлягає оподаткуванню за ставкою 20 % та нe включається до митної вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються (пп. 7.7.9. п. 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Поряд з цим, відповідно до пп. 7.4.3. статті 7 Закону України № 168/97-ВР у разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - нi, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

„Порядком ведення книги придбання товарів (робіт, послуг)”, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 визначено конкретний порядок заповнення відповідних граф з розподілом сум вхідного податку нa операції, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування або нe є об’єктом оподаткування. У разі придбання товарів (робіт, послуг), які будуть використані в оподатковуваних операціях, звільнених від оподаткування або в тих, що не є об’єктом оподаткування, необхідно проводити відповідний розподіл сум вхідного ПДВ, виходячи із частки у витратах нa виробництво таких товарів (робіт, послуг) з урахуванням коригування сум податкового кредиту пропорційно обсягу оподатковуваних і неоподатковуваних операцій.

Безпосередньо „Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку нa додану вартість”, затвердженим наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166 визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, нa включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п 6.2.). Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто, при одночасній поставці одному покупцю як оподатковуваних товарів (послуг), так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (нe допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 10 та граф 7, 8 і 9) (п.9 Порядку). У разі поставки товарів (послуг), звільнення від оподаткування яких передбачено Законом та іншими нормативно- правовими актами, в податковій накладній у розділі VI та графі 10 робиться помітка „Без ПДВ” з обов’язковим посиланням нa відповідний пункт (підпункт), статтю такого нормативно-правового акта (п.10 ). У разі здійснення організацією одночасно операцій як оподатковуваних, так і звільнених від оподаткування ПДВ або таких, що нe є об’єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, платник податку відповідно до вимог п.п. 7.2.8. статті 7 Закону повинен вести окремий облік таких операцій.

На підставі зазначеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість.

Порядок сплати податку на прибуток, базу, ставки та особливості оподаткування цим податком визначено положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Статтею 12 цього Закону надано визначення безнадійної податкової заборгованості. Так, за підпунктом 12.3.1. цієї статті безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, у разі якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позовної давності у відповідний податковий період.

Підпунктом 5.2.8. статті 5 цього ж Закону встановлено, що суми безнадійної заборгованості, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності включаються до складу валових витрат.

Поряд з цим, статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо—безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В той же час, наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 визначено термін зберігання документів (в тому числі бухгалтерських). Так, ним визначено, що первинні документи і додатки до них, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди нa роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін. можуть бути знищені через 3 роки за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Проте, портом нe забезпечено дотримання вказаних вимог щодо збереження документів бухгалтерського обліку та надання їх для перевірки, а тому у відповідності до підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі зазначеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірні рішення відповідають діючому законодавству, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, сплачений позивачем судовий збір відноситься на нього.

На підставі зазначених правових норм й керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Роз’яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підпису постанови - 15 лютого 2008року          

Суддя М.К. Закурін