Постанова № 7698460, 14.02.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2008 р. Справа № 4/56-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор» м.Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 15.009грн.87коп.

за участю представників сторін:

від позивача – заступник начальника відділу Щербина В.В.

від відповідача - уповноважена особа Васільєв Д.Є.

          Позивач звернувся з заявою про стягнення 13.892грн.31коп. адміністративно - господарських санкцій та 1.117грн.56коп. пені у зв’язку з нестворенням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006році.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідно до ч.3 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Оскільки в 2006році він не мав прибутку, то і відповідальність не наступає, оскільки він повинен бути звільнений від сплати штрафу за нестворення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, він зазначає, що ним подавалися заявки про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і в 2006році Голопристанським центром зайнятості направлялися інваліди, але вони відмовилися від працевлаштування за станом здоров’я.

Справа розглядалася з перервою, яка за клопотанням представника позивача оголошувалася в засіданні суду 07.02.2008року до 14.02.2008року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

                                        в с т а н о в и в :

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991року №875-ХП для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частина 3 статті 19 зазначеного Закону передбачає, що підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, а виконанням нормативу робочих місць відповідно до частини 5 зазначеної статті вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. На виконання зазначеного Порядку та відповідно до плану роботи на Ш квартал 2007року, позивач сумісно з прокуратурою Голопристанського району Херсонської області здійснив сумісну виїзну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор» вимог статей 19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про що складено акт від 28.09.2007року.

В ході перевірки встановлено, що виходячи із середньооблікової чисельності працюючих 91 чоловік, відповідачу на 2006рік визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 4 робочих місць. Відповідно до розрахунку позивача із належного нормативу у відповідача в 2006 році фактично працював 1 інвалід. Зазначене свідчить про те, що відповідачем не було створено нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006році в кількості 3 робочих місць. У зв’язку з цим позивачем нараховано 13.892грн.31коп. адміністративно-господарських санкцій, виходячи із середньорічної заробітної плати штатного працівника в сумі 4.630грн.77коп.

Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, об’єднанні, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому, санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону.

Частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120% річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суми недоїмки за весь її строк.

Документального підтвердження створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 3 робочих місць, або добровільного перерахування адміністративно - господарських санкцій відповідач суду не надав, тому вимоги позивача про стягнення 13.892грн.31коп. адміністративно - господарських санкцій та 1.117грн.56коп. пені підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на створення ним передбачених нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006році та той факт, що до нього не направлялися Голопристанським центром зайнятості інваліди з питань працевлаштування, не є підставою несплати передбачених законом санкцій, оскільки відповідно до частин 3 та 5 статті 19 Закону відповідач зобов’язаний самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів, а виконанням нормативу вважається фактичне працевлаштування інвалідів підприємством відповідача.

Не є підставою звільнення від сплати санкцій і посилання відповідача на те, що відповідно до ч.3 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплата адміністративно-господарських санкцій здійснюється за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, а він такого прибутку в 2006році не мав. Частиною 3 статті 20 Закону зазначено лише джерело, за рахунок якого здійснюється сплата адміністративно-господарських санкцій, однак зазначеним законом не передбачено звільнення підприємств, установ, організацій від сплати адміністративно - господарських санкцій в разі відсутності прибутку. До того ж, частина 5 статті 20 Закону передбачає, що в ході примусового виконання рішення суду стягнення може бути звернено на майно відповідача.

Пунктом 3 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” також зазначено, що у разі, коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно - господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина постанови.

          Керуючись ст. 87, 94, 95, 96, 98, 162, 163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.                                                            2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пріор» м.Гола Пристань вул.Козацька, 2 Херсонської області р/р 26005002638 в Херсонській філії КБ «Західінкомбанк» МФО 352327 код 32267672:

          а) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Херсон пров.40 років Жовтня, 5-а одержувач УДК в м.Херсоні; код 24104230 р/р № 31219230700002 в банку Головного управління Державного казначейства по Херсонській області МФО 852010; * код ЗКПО підприємства; 50070000; 01; - платежі до Фонду соціального захисту інвалідів –13.892грн.31коп. адміністративно-господарських санкцій та 1.117грн.56коп. пені;

б) в доход державного бюджету –одержувач управління Державного казначейства у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095 –150грн.10коп. державного мита.           

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили та надіслати ДПІ у м.Гола Пристань.

          Для апеляційного оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя З.І. Ємленінова

                                                                                Повний текст постанови підписано

                                                                                18.02.2008року.