Рішення № 7698214, 26.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                           Справа№ 30/218

за позовом: ТзОВ „ИРБИС-АВТО”, м. Харків

до відповідача: ТзОВ „ТРАК СЕРВІС Львів”, с. Воля Бартатівська, Городоцький район          

про стягнення 28873,27 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача – Оленчук В.Я., Николишин Ю.Ю.

від відповідача – Калашник С.В.

Суть спору:

Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю „ИРБИС-АВТО”, м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАК СЕРВІС Львів”, с. Воля Бартатівська, Городоцький район           про стягнення 28873,27 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.12.2009 року.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 03.12.2009р. з причин, наведених у відповідній ухвалі.

24.12.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2010р.

Представник позивача в судове засідання з"явився, та повідомив про часткове погашення відповідачем основного боргу в сумі 2000,00 грн., що підтвердив відповідними доказами. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з”явився, подав відзив на позовну заяву №2312/09-01 від 23.12.2009р. Ствердив, що поставка товару позивачем здійснювалась на підставі усної домовленності сторін, а твердження позивача щодо відвантаження товару за видатковими накладними згідно умов договору №125 від 01.01.2008р. не відповідає дійсності, оскільки у всіх видаткових накладних, долучених до позовної заяви, підставою поставки товару зазначений договір №125 від 17.12.2007р. Крім того зазначив, що строк дії договору №125 від 01.01.2008р. закінчився 31.12.2008р., відтак поставка товару протягом 2009р. на підставі його умов здійснюватись не могла. В позові просить відмовити.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару №125 від 01.01.2008р., згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору. Дана обставина відповідачем не заперечена.

В підтвердження виконання господарського зобов”язання, позивач представив видаткові накладні (в матеріалах справи) на загальну суму 45036,71 грн.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1 договору, відповідач зобов”язувався оплатити за отриманий товар протягом 30 днів з моменту одержання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата здійснена частково, в результаті чого на момент подачі позову до суду виникла заборгованість в сумі 26000,00 грн. Проте, під час судового розгляду, відповідачем сплачено 2000,00 грн. основного боргу, а відтак провадження в цій частині слід припинити.

В силу ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.8.1 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 1365,40 грн. та підлягає стягненню.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 179,54 грн. та 3% річних на загальну суму 1328,33 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з врахуванням пояснень представників позивача, що у видаткових накладних та рахунках на оплату допущено технічну помилку (замість 01.01.2008р. вказано 17.12.2007р.), а будь-яких інших укладених сторонами спору господарських договорів, суду не надано. Найменування та ціна продукції узгоджувалось сторонами і визначалось сторонами у видаткових накладних, на підставі договору №125. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач без заперечень приймав товар та здійснював оплату за отриманий товар на підставі виставлених позивачем рахунків, у яких зазначався договір №125 від 17.12.2007р. Не заслуговують на увагу суду також заперечення відповідача щодо закінчення терміну дії договору, оскільки договір автоматочино пролонговувався, з врахуванням п.10.7 укладеного договору.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

г. . ВИРІШИВ:

зо

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства „ТРАК СЕРВІС Львів”, с. Воля Бартатівська, Городоцький район, (р/р 2600149 у ВАТ „Ерсте Банк”, МФО 380009, код ЄДРПОУ 31417137) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ИРБИС-АВТО”, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А (р/р 26006300100053 в ХК АКБ „Форум”, МФО 350772, ЄДРПОУ 35352325) –24000,00 грн. основного боргу, 1365,40 грн. пені, 3% річних в сумі –1328,33 грн., 179,54 грн. інфляційних нарахувань, 288,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2000,00 грн. основного боргу- провадження припинити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя