Рішення № 7698034, 25.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10 Справа № 17/308

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Новоастрахань Кремінського району Луганської області

про стягнення 45291 грн. 77 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Дорогань О.М. - представник, довіреність № б/н від 01.07.09;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 21620 грн., курсову різницю у розмірі 12672,32 грн., пені у сумі 4177,39 грн., 3% річних у сумі 678,18 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2900,88 грн., штрафу у сумі 3243 грн., згідно з договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 03-21-08 від 27.03.2008.

Представником позивача у судовому засіданні 25.01.2010 надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він повідомляє про помилкове зазначення у прохальній частині позовної заяви всіх сум, що підлягають до стягнення.

З огляду на вказане, позивач просить прийняти до уваги цей факт та вважати позовними вимогами вимоги про стягнення основного боргу у сумі 21620 грн., курсову різницю у розмірі 12672,32 грн., пеню у сумі 4177,39 грн., 3% річних у сумі 678,18 грн., інфляційні нарахування у сумі 2900 грн., штраф у сумі 3249 грн., ці суми вказані у тексті позовної заяви та розрахунку до неї.

Суд приймає дане уточнення до розгляду.

Відповідач проти позову усно заперечив в судовому засіданні 04.01.2010.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»(позивач у справі), як Продавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу № 03-21-08 від 27.03.2008 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору, цей договір визнає умови купівлі-продажу насіння. Предметом Договору є Товар, який належить Продавцю на момент укладення Договору або буде набутий Продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпустку Товару, що є невід»ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Пунктом 5.3 Договору, Оплата Товару проводиться наступним чином: 50% від вартості Товару Покупець оплачує в строк до 01.04.2008 без обовязкового виставлення рахунку фактури; 50% від вартості Товару Покупець оплачує в строк до 30.11.2008 без виставлення рахунку фактури.

У додатку № 1, який є невідємною частиною Договору сторони узгодили право позивача щодо перегляду ціни на товар. В примітках Додатку зазначено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу S = (А1/А2)*В, де S ціна на момент оплати, В-ціна на момент підписання договору, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Отже, сторони довились, що покупець-відповідач зобовязаний сплатити вартість отриманого товару з врахуванням курсової різниці.

Згідно пункту 8.2 Договору за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

В пункті 8.3 Договору передбачено, що сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним Договором.

Крім цього, сторони, відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій прострочення виконання зобовязань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

У пункті 8.4 Договору за несплату або несвоєчасну оплату товару передбачена сплата покупцем штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу згідно видаткової накладної № РН-ЛУ00114 від 29.05.2008 товар на суму 25920,00 грн.

В порушення умов договору відповідач лише частково сплатив отриманий товар на суму 4300 грн., у звязку з чим за ним склався борг у сумі 21620 грн., за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю у сумі 12672,32 грн., пеню у сумі 4177,39 грн. за період з 01.10.2008 по 14.10.2009, 3% річних у сумі 678,18 грн. за період з 01.10.2008 по 14.10.2009, інфляційні нарахування у сумі 2900 грн. за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року та штраф у сумі 3249 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідно до замовлень товар на загальну суму 25920,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № РН-ЛУ00114 від 29.05.2008, довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯМА № 864828 від 29.05.2008 (а.с.18-19).

В порушення умов Договору відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції, тому за ним утворилась заборгованість у сумі 21620 грн., що є предметом спору.

Станом на день розгляду справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження оплати боргу.

З огляду на зазначене, вказана заборгованість підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає до задоволення.

Стосовно стягнення курсової різниці у сумі 12672,32 грн. слід зазначити наступне.

Згідно статті 524 ЦК України, зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Офіційний курс долара США до гривні на дату позовної заяви 14.10.2009, за офіційними даними НБУ становить 8,01 грн.

Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, додатком № 1 до Договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар, у звязку з чим, позивач правомірно просить стягнути суму курсової різниці 12672,32 грн., яка і підлягає до задоволення.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 8.2 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій прострочення виконання зобовязань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 4177,39 грн. за період з 01.10.2008 по 14.10.2009. З приводу даної позовної вимоги слід зазначити наступне.

Так, період нарахування пені визначений позивачем з 01.10.2008 по 14.01.2009. При розрахунку суми пені позивачем враховувалось те, що у 2008 році було 366 днів, тому за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 він рахував пеню виходячи з 366 днів у році, однак помилково зазначив кількість днів у цьому період як 31, оскільки в цьому періоді 92 дні. З огляду на зазначене, пеня за заявлений у позові період, з урахуванням змін облікової ставки НБУ 15.06.2009 та 12.08.2009, складає 5182,86 грн., тоді як позивачем до стягнення заявлено 4177,39 грн.

Проте, заявити до стягнення суму пені меншу, ніж можливо стягнути, є правом позивача, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу у сумі 3249 грн. слід зазначити, що вона підлягає задоволенню з огляду на передбачення такої штрафної санкції у пункті 8.4 Договору, де вказано, що за несплату або несвоєчасну оплату товару передбачена сплата покупцем штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи, що сума штрафу вірно розрахована позивачем, вона підлягає до стягнення повністю.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 678,18 грн. за період з 01.10.2008 по 14.10.2009 та інфляційні нарахування у сумі 2900 грн. за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно стягнення інфляційних нарахувань, то вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивачем заявлено інфляційні нарахування за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року на суму заборгованості 21620 грн., однак, прострочення відповідачем зобовязання щодо оплати відбулось на 50 % вартості товару з 02.04.2008, а на інші 50% вартості товару з 01.10.2008, відповідно до умов пункту 5.3 Договору.

Оскільки всього вартість товару складає 25920 грн., то право на нарахування інфляції за листопад 2008 року у позивача є тільки на 50 % від цієї суми, а саме на 12960 грн., тоді як позивач рахує на суму 21620 грн.

Крім того, відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 в якому містяться Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зазначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З урахуванням даних рекомендацій, суд встановив, що вірно розрахованими та обґрунтовано заявленими інфляційні нарахування будуть наступним чином.

1) 12960*101,5% 12960 = 194,40 грн.

2) 21620 * 111,4 % (індекс інфляції за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року) 21620 = 2464,68 грн.

Таким чином, до стягнення підлягають 2464,68 грн. +194,40 грн. = 2659,08 грн. інфляційних нарахувань. В решті інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних суд дійшов висновку про часткове їх задоволення з огляду на таке.

З розрахунку 3% річних, наданого позивачем до матеріалів справи вбачається, що вони нараховуються за період з 01.10.2008 по 14.10.2009, тобто за 381 день, однак позивач помилково зазначив дану кількість днів, оскільки в цьому періоді 379 днів.

Крім того, розрахунок суми 3% річних за період, який визначений у 2008-2009 роках, здійснювався позивачем виходячи з 365 днів у році, тоді як у 2008 році було 366 днів.

З урахуванням вищевикладеного, 3% річних за заявлений період складатимуть 673,04 грн.

Таким чином, вірно нарахованими та обґрунтовано заявленими є 3% річних у сумі 673,04 грн., а не 678,18 грн., як помилково вказав позивач.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 21620 грн., курсової різниці у сумі 12672,32 грн., пені у сумі 4177,39 грн., штрафу у сумі 3249 грн. слід задовольнити повністю, а вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних у сумі 2659,08 грн. та 673,04 грн. відповідно. В решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2200 грн., суд дійшов висновку про відмову у їх стягненні з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи міститься договір № 254/10/09 від 16.10.2009 про надання правової допомоги (а.с.22-24), укладеного між позивачем та ТОВ «Незалежна юридична компанія», а також свідоцтво та посвідчення адвоката ОСОБА_3 (а.с.27), який є заступником генерального директора зазначеного товариства, згідно наказу № 5 від 08.01.2008 по особовому складу (а.с.28).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак, до матеріалів справи було надано платіжне доручення № 1274 від 02.11.2009 на оплату послуг згідно договору № 254/10/09 від 16.10.2009 про надання правової допомоги на суму 2200 грн., одержувачем яких є ТОВ «Незалежна юридична компанія».

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Договір № 254/10/09 від 16.10.2009 про надання юридичних послуг укладено між ТОВ «Тридента Агро»та ТОВ «Незалежна юридична компанія», тобто в даному випадку ОСОБА_3 приймав участь у справі не як самозайнята особа адвокат, а як працівник юридичної особи ТОВ «Незалежна юридична компанія».

До того ж, позивачем не надано до суду доказів того, що зазначена юридична особа є адвокатською фірмою у розумінні статті 4 Закону України «Про адвокатуру», тобто зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду від 03.11.2009 № 35/77-09.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 45291,77 грн., отже державне мито складатиме 452,92 грн., тоді як позивачем сплачено 510 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 57,08 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а, ідентифікаційний код 25591321, основний борг у сумі 21620 грн., курсову різницю у сумі 12672,32 грн., пеню у сумі 4177,39 грн., штраф у сумі 3243 грн., інфляційні нарахування у сумі 2659,08 грн. та 3 % річних у сумі 673,04 грн.; витрати по сплаті держмита у сумі 450,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,71 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-а, ідентифікаційний код 25591321, зайве сплачене державне мито у сумі 57,08 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.02.2010.

Суддя О.С. Фонова