Рішення № 7698033, 25.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.10 Справа № 19/301

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м.Київ

до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 120452 грн. 39 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача Дорогань О.М., довіреність № б/н від 01.07.2009;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01-27-08 від 21.04.2008 у сумі 56045,12 грн.; курсову різницю у розмірі 32850,12 грн.; пеню у розмірі 13493,35 грн.; 3% річних у розмірі 1056,64 грн.; інфляційні витрати у розмірі 8600,40 грн.; штраф у розмірі 8406,76 грн.; адвокатські витрати у розмірі 5000,00 грн. згідно договору № 252/10/09 про надання правової допомоги від 14.10.2009.

В судовому засіданні 24.12.2009 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст.22, п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з порушенням позивачем вимог ст.54 Господарського процесуального кодексу України. Дане клопотання було розглянуто у судовому засіданні та відхилено судом за безпідставністю.

14.01.2010 у судовому засіданні відповідач надав відзив на позовну заяву № б/н від 10.12.2009, в якому визнав суму основного боргу за договором № 01-27-08 від 21.04.2008 у розмірі 56045,12 грн., повідомив, що за його розрахунком сума 3% річних за період з 01.10.2008 по 08.10.2009 повинна складати 1708,99 грн., інфляційні нарахування 8406,65 грн., заперечив проти нарахування курсової різниці в сумі 32850,12 грн. та відшкодування витрат за юридичні послуги у розмірі 5000,00 грн. згідно договору № 252/10/09 від 14.10.2009. Також виклав декілька клопотань. Перше - про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме не стягувати штраф в сумі 8406,76 грн., у звязку зі спливанням строку позовної давності 30.10.2009 та зменшити розмір пені до 8778,18 грн. без урахування суми пені за період з 01.10.2008 по 31.12.2008. Друге про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

У судовому засіданні 14.01.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу, була оголошена перерва до 25.01.2010.

25.01.2010 представник позивача у судовому засіданні надав заперечення на відзив № 25 від 15.01.2010, де підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заперечив проти задоволення заявлених відповідачем клопотань.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить його власноручний підпис на бланку запису про оголошення перерви (а.с.71).

Неприбуття відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 01-27-08 від 21.04.2008 (далі договір), за умовами якого позивач продавець, взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача - покупця засоби захисту рослин (далі товар) на умовах відстрочення платежу, а відповідач - покупець, зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невідємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невідємною частиною (п.2.2 договору).

Відповідно п.3.2 договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до даних пунктів договору, видаткових накладних виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 85489,12 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-ЛУ00055 від 29.04.2008 на суму 10889,92 грн.; № РН-ЛУ00113 від 29.05.2008 на суму 55135,20 грн.; № РН-ЛУ00145 від 26.06.2008 на суму 12120,00 грн.; № РН-ЛУ00173 від 22.10.2008 на суму 7344,00 грн. та довіреностями суворої звітності серії ЯМА № 864823 від 29.04.2008; серія ЯМА № 864827; серія ЯМА № 864835 від 22.04.2008; серії ЯМА № 864839 від 16.10.2008 (а.с.21-28).

Тобто позивач виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі.

У п.5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, а 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.2008 (п.5.3 договору).

Але у порушення договірних зобовязань відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 2180,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.04.2008. 11.12.2008 відповідач частково повернув товар на суму 27264,00 грн., що підтверджується накладною № 48 від 11.12.2008 (а.с.29).

З урахуванням викладеного заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 01-27-08 від 21.04.2008 станом на 01.10.2008 становить 56045,12 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обовязків (господарських зобовязань).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.5.2 договору товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Пунктом 2 ст.533 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За умовами додатків № 1, № 2, № 3, які є невідємними частинами договору № 01-27-08 від 21.04.2008 встановлено право позивача на перегляд ціни на товар (а.с.18-20). В примітках додатків до договору сторони домовились, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S ціна на момент підписання, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А2 курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Офіційний курс долара США до гривні на день звернення до суду, тобто 08.10.2009, за офіційними даними НБУ становить 8,01 грн.

Позивач подаючи позов, скористався своїм правом, передбаченим в додатках № 1, № 2, № 3 до договору та керуючись ст.533 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що зазначені в даних нормах підстави відбулись, відповідно перерахував вартість поставленого товару з урахуванням зростання курсу долара США по відношенню до гривні на момент повного розрахунку за отриманий товар, а тому сума основного боргу змінилася та становить 88895,33 грн., що підтверджується матеріалами справи. Тобто розмір курсової різниці становить 32850,12 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.1 передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з діючим законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума нарахованих 3% річних з 01.10.2008 по 08.10.2009 становить 1056,64 грн., а розмір інфляційних нарахувань за період з жовтня 2008 року по вересень 2009 року 8600,40 грн.

Згідно п.8.2 договору за прострочення виконання зобовязання покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно позивачем правомірно нарахована пеня за період з 01.10.2008 по 08.10.2009 у сумі 13493,35 грн.

У п.8.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару передбачена сплата покупцем штрафу в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Позивачем у відповідності до умов договору вірно нарахований штраф, що становить 8406 грн. 76 коп.

Сторони, відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п.8.3).

Тобто клопотання відповідача стосовно не стягнення штрафу в сумі 8406,76 грн., у звязку зі спливанням строку позовної давності 30.10.2009 та зменшення розміру пені до 8778,18 грн. без урахування суми пені за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 залишається без задоволення.

Посилання відповідача на необґрунтованість та завеликий розмір нарахованих сум відповідальності є безпідставним, оскільки сторони уклали договір купівлі-продажу № 01-27-08 від 21.04.2008, тобто вони дійшли згоди по всім істотним умовам договору. Даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань та є дійсним. Відповідач підписавши даний договір погодився на відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання договірних зобовязань, зазначену у п.8.2 та п.8.4 договору.

Як встановлено ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності і справедливості.

Господарську діяльність відповідач здійснює на власний ризик з метою отримання прибутку, а тому наведені ним доводи у підтвердження власного важкого фінансового становища не можуть визнаватися як форс-мажорні обставини, а тому не можуть бути підставами для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобовязань.

3% річних та індекс інфляції є відповідальністю встановленою Цивільним кодексом України за користування чужими грошовими коштами при несвоєчасному виконанні грошового зобовязання, що за своєю правовою природою не є навіть штрафними санкціями й не може зменшуватись чи скасовуватись, а штраф та пеня є договірними штрафними санкціями.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, але не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Матеріали справи свідчать, що порушення зобовязання відповідачем за договором від 21.04.2008 № 01-27-08 не потягло за собою значні збитки для позивача.

Господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 4203,38 грн., пені до 6746,68 грн., оскільки заявлені до сплати штраф у розмірі 8406,76 грн. та пеня у розмірі 13493,35 грн. надмірно великі для відповідача.

Що стосується другого клопотання відповідача стосовно розстрочення виконання рішення на 12 місяців, господарський суд дійшов наступного.

Згідно ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначається у абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” від 26.12.03 року № 14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Майновий стан боржника, відсутність у нього на цей час коштів, не може розглядатись тією винятковою обставиною, що надає право на розстрочку виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідачем у справі не надані докази, які доводять обставини, що ускладнюють виконання даного рішення суду або роблять його неможливим.

За таких обставин, клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 19/301 слід залишити без задоволення.

Судові витрати по даній справі покладаються на відповідача у повному обсязі, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати на надання послуг адвоката також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5000,00 грн., оскільки ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

З п.10 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 14.10.2009 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Незалежна юридична компанія” укладено договір про надання правової допомоги № 252/10/09 (а.с.32-34).

На виконання умов договору, виконавець надав, а позивач прийняв надання послуг та виконання робіт з підготовки позовних матеріалів та надання юридичних консультацій щодо стягнення з відповідача заборгованості, а також розрахунки штрафних санкцій, що підтверджується актом здачі-приймання від 21.10.2009 (а.с.36).

Для виконання даного договору позивач видав довіреність на імя Бонтлаба В.В., який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 (а.с.37) та на підставі наказу № 5 від 08.01.2008 по особовому складу (а.с.38) є працівником виконавця, здійснював підготовку й написання позову та розрахунків до нього про що свідчать його підписи.

Представник позивача надав суду адвокатські повноваження та довів причинно-наслідковий звязок між підготовкою та написанням позову адвокатом та те, що даний адвокат є працівником юридичної компанії, а тому оплата відповідно здійснювалась на юридичну компанію.

Позивач, в свою чергу, згідно платіжного доручення № 1275 від 02.11.2009, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, здійснив оплату наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт в сумі 5000,00 грн. (а.с.40).

Також позивач видав довіреності на імя Назаркевича О.В. та Дороганя О.М., які здійснювали представництво інтересів позивача в суді.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви державне мито в сумі 95 грн. 48 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 25.01.2009 за згодою представника позивача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м.Київ, вул.Ямська, б.28А, (м.Київ, проспект Академіка Глушкова, б.1, павільйон № 60), код 25591321 - заборгованість за договором № 01-27-08 від 21.04.2008 у сумі 56045,12 грн., курсову різницю у сумі 32850,12 грн., пеню у сумі 6746,68 грн., 3% річних у сумі 1056,64 грн., інфляційні нарахування у сумі 8600,40 грн., штраф у сумі 4203,38 грн., витрати на послуги адвоката у сумі 5000 грн. 00 коп. за договором про надання правової допомоги № 252/10/09 від 14.10.2009, державне мито у сумі 1204,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м.Київ, вул.Ямська, б.28А, (м.Київ, проспект Академіка Глушкова, б.1, павільйон № 60), код 25591321 зайве сплачене за платіжним дорученням № 1276 від 02.11.2009 державне мито в сумі 95 грн. 48 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.02.2010.

Суддя Т.В.Косенко