Ухвала суду № 7693663, 28.01.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Кірієнко В.О. Суддя-доповідач Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

28 січня 2010 року справа № 2а-4735/09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ястребової Л.В.

суддів: Ляшенко Д.В., Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання Назаренко О.В. за участю представників:

від позивача:

від відповідача: розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні в м. Донецьку

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року по адміністративній справі № 2а-4735/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санайя» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у справі № 2а-4735/09/0570 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санайя» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування повідомлень-рішень. Скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ в Калінінському районі м. Донецька № 00000741542/0 від 12.03.2009 року на суму податкового зобовязання у розмірі 36096 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000186154/0 від 12.03.2009 року на суму податкового зобовязання в розмірі 78268 грн. частково в сумі 75000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санайя» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради від 27.06.2006 року за номером 1 266 102 0000 019353, здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Санайя» № 1 від 14.05.2008 року, юридична адреса: 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 109А.

У період з 08.01.2009 року по 24.02.2009 року посадовими особами ДПІ в Калінінському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Санайя» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.06.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 699/23-1/34500050 від 25.02.2009 року та прийняті податкові повідомлення рішення № 0001861540/0 від 12.03.2008 року, яким позивачеві згідно підпункту «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 78268 грн., у тому числі основний платіж 62500 грн., штрафні (фінансові) санкції 15768 грн. та № 0000741542/0 від 12.03.2009 року, яким позивачу згідно підпункту «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 36096 грн., у тому числі основний платіж 24064 грн., штрафні (фінансові) санкції 12032. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 18.3 ст. 18 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 69428 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року в сумі 807 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 580 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 5541 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 62500, 00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 24064 грн., у тому числі у т.ч. у 2007 році у розмірі 10703 грн., у 2008 році у розмірі 13361 грн. у т.ч.1-4 квартал 2007 року - 10703 грн. та 1-3 квартал 2008 року - 13361 грн.

Як вбачається із матеріалів справи позивач згоден із встановленими порушеннями законодавства з податку на прибуток та відповідними нарахованими штрафними санкціями в сумі 3268 грн.

Суть спору полягає у тому, що як зазначено відповідачем, надані на перевірку документи, які містять назву «Акти здачі-прийняття робіт», не відповідають вимогам п.9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року. Оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг та не надані копії товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу, та отримання товарно-матеріальних цінностей, та інші документи, що свідчать про транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно п.1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

За змістом частини І ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, зазначені у ч. І ст.9 Закону, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимір; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи наданні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договору № 7/2008 від 01.07.2008 року та сам Договір № 7/2008 на транспортно-експедиційне обслуговування, містять усі реквізити, що зазначені у ч. 2. ст.9 вищезазначеного Закону, які суд першої інстанції правомірно розцінив як первинні документи та такі, що фіксують здійснення відповідної господарської операції, а саме транспортно-експедиційне обслуговування.

Договором № МТ-003 від 28.03.2007 року передбачена поставка Товару на умовах СІР у відповідності до правил «Інкотермс-2000»

Згідно зі ст...Б.8 (обов'язки покупця) Правил від 01.01.2000 року № 56: «ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгове: палати» встановлено, що Покупець зобов'язаний надати продавцю належні докази прийняття поставки.

Стаття А.8. (обов'язки продавця) передбачає, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Згідно з умовами договору, заключного між компанією МТ Тгаdіng LLР (Великобританія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санайя» та правилами ІНКОТЕРМС таким документом є міжнародна товарно-транспортна накладна СМК, в якій зазначено, що товар перетнув кордон України, про що є відмітка, та 03 серпня 2008 року доставлений на Східну митницю. В якості отримувача вантажу позначено ТОВ «Санайя», тобто, згідно зі ст.А.4 (обов'язки продавця) поставка товару вважається здійсненою.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати надані для перевірки документи, такими, що не є первинними, а вартість послуг з товарно-експедиційного обслуговування такою, що не пов'язана із веденням господарської діяльності.

Згідно п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до акту перевірки у перевіряємому періоді підприємством ТОВ «Санайя» були отримані, згідно ВМД на безоплатній основі товари та продукція від нерезидентів згідно ВМД у сумі 120321,24 грн. У подальшому товари безкоштовно передавалися вітчизняним покупцям згідно актів прийому-передачі та видаткових накладних.

Отже, товар що передавався ТОВ «Санайя» на безоплатній основі (рекламні матеріали для демонстрації) третім особам (вітчизняним покупця) з метою просування товарів нерезидента на території України та не належав на праві власності підприємству, а був майном нерезидентів

Вартість таких безоплатних товарів зазначалася у відповідній митній декларації нерезидентами виключно з метою здійснення відповідних митних процедур, необхідних для перетинання такими товарами митної території України у тому числі сплати податку на додану вартість.

На підставі п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставкою товарів вважається будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що безоплатна передача не може вважатися операцією з поставки товарів без оплати або з частковою оплатою, а отже дії позивача не порушували п.4.2.ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у справі № 2а-4735/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санайя» до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 02.02.2010 року

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: