Постанова № 76900103, 27.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9602/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/924/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого- судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

за участю представника ОСОБА_3-ОСОБА_4, представника стягувача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А :

04 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6, в якій просила: визнати незаконними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 щодо виставлення на торги квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності у зв’язку з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; заборонити державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 проводити торги квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності у зв’язку з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між ВАТ «ОСОБА_7 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» та нею, ОСОБА_3, 08 травня 2007 року було укладено кредитний договір № 014/1312/74/48968, відповідно до умов якого вона отримала грошові кошти в іноземній валюті. В цей же день між нею та ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за даним договором є квартира, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Галицька,3/3.

В подальшому у зв»язку з неможливістю виконання нею умов кредитного договору, банком подано позовну заяву до суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.04.2010 року позов ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08 травня 2007 року.

На виконанні Шевченківського ВДВС ЛМУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 26049569, відносно боржника ОСОБА_3, в тому числі виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1424/10, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 20.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ОСОБА_7 Аваль» 68900,39 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 550534,79 грн. заборгованості за кредитним договором .

01 грудня 2017 року ОСОБА_3 дізналася із сайту ДП «СЕТАМ», що її квартиру АДРЕСА_1 виставлено на торги, які мають відбутися 08 грудня 2017 року. Дана квартира належить їй на праві приватної власності, вона, ОСОБА_3, зареєстрована та проживає у даній квартирі та така є її єдиним житлом.

Квартира АДРЕСА_1 заставлена під отриманий кредит в іноземній валюті, а тому дана квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не може бути відчужена без згоди власника. Таким чином, вважає, що дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 щодо виставлення на торги квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності у зв’язку з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є незаконними.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 відмовлено.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3. Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права. Звертає увагу, що суд не врахував того факту, що кредит був наданий в іноземній валюті для задоволення потреб не пов"язаних з підприємницькою діяльністю, оскільки це був споживчий кредит. Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року та постановити нову ухвалу про задоволення вимог її скарги.

21 червня 2018 року від представника АТ «ОСОБА_7 Аваль» - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено, що квартира № 3 в будинку № 3 на вул. Галицькій у м. Львові не є постійним місцем проживання і єдиним власним нерухомим майном боржника. Тому вважає, що оскаржувана скаржником ухвала суду є законною. Зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які доводи, які б підтверджували висновки скаржника про неправильне, неповне з»ясування судом обставин справи та відповідали наявним в матеріалах справи доказам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 незаконними, суд виходив з тих обставин, що майно, яке виставлено на торги - квартира № 3, загальною площею 30,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 3 та належить на праві власності ОСОБА_3, виступає як забезпечення за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08.05.2007 року, який укладено між ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» та ОСОБА_3 та не є споживчим кредитом. Відтак, підстав для задоволення скарги немає, оскільки в процесі виконання рішення суду, що набрало законної сили державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, даним Законом чітко передбачені умови за яких цей мораторій застосовується, зокрема, якщо нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачає, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг у тимчасове користування, під процент, на умовах строковості та платності.

Судом встановлено, що 08 травня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_7 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/ 1312/74/48968, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти в розмірі 86 153 доларів США.

На забезпечення виконання кредитного договору № 014/ 1312/74/48968, 08 травня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором, а тому Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_7 Аваль» в особі ЛОД ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08 травня 2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_7 Аваль» 68900 доларів США 39 центів, що в еквіваленті до національної валюти становить 550534 гривні 79 копійок заборгованості за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08 травня 2007 року, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді. Дане рішення суду набрало законної сили, а тому підлягає обов»язковому виконанню.

20.01.2011 року судом видано виконавчий лист № 2-1424/10 на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2010 року.

05 листопада 2011 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ відкрито виконавче провадження ВП №40409757 на виконання виконавчого листа № 2-1424/10.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2017 року встановлено, що у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3 знаходиться квартира №45 в будинку №157 на вул. Лінкольна у м. Львові, загальною площею 81,2 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 13.02.2017 року.

Відтак, державним виконавцем правомірно у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вживались заходи щодо звернення стягнення на інше майно боржника ОСОБА_3, а саме: квартиру № 3 на вул. Галицька, 3 у м. Львові.

Враховуючи, що майно, яке виставлено на торги - квартира № 3, загальною площею 30,40 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 3 та належить на праві власності ОСОБА_3, виступає як забезпечення за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08.05.2007 року, який укладено між ВАТ «ОСОБА_7 Аваль» та ОСОБА_3 та не є споживчим кредитом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в процесі виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16.04.2010 року, що набрало законної сили, державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6 діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З наведених мотивів, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального права, у зв»язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківськогорайонного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01.10.2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2