Рішення № 76896100, 05.09.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16163/17

Провадження № 2/752/1605/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства "Наш дім" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку, та виселення з гуртожитку без надання іншого житла, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2017 року ДП "Наш дім" звернувся у суд з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку, та виселення з гуртожитку без надання іншого житла.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

В обгрунтування позовних вимог ДП "Наш дім" посилається на те, що у березні 2006 року згідно усного розпорядження директора ДП "Наш дім" було надано в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 разом з родиною на період її роботи двірником в ДП "Наш дім", куди вона була прийнята на роботу на підставі наказу № 27-к від 30 вересня 2005 року. З 01 червня 2006 року відповідач за згодою сторін була переведена на постійну роботу двірника на підставі наказу № 10-к від 30.05.2006 р.

Починаючи з 2009 р. до ДП "Наш дім" почали надходити скарги від мешканців будинків на АДРЕСА_1 про незадовільний стан прибудинкової території, за наслідками перевірки яких було встановлено невиконання своїх обов"язків двірником ОСОБА_1 Наказом № 7 від 16.10.2009 р. їй було оголошено догану, після чого наказом № 02-к від 18.01.2010 р. відповідачу було повторно оголошено догану. 20 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнена з посади двірника ДП "Наш дім" за власним бажанням.

Оскільки, на думку позивача, ОСОБА_1 разом зі своєю родиною без дозвільних документів проживає у кімнаті АДРЕСА_1, відповідача було попереджено про необхідність виселення з вказаної кімнати гуртожитку.

Вимоги ДП "Наш дім" виконано не було, кімната не звільнена.

За таких підстав, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1, а також виселити відповідачів з вказаної кімнати гуртожитку без надання іншого житла.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов, зазначивши, що відповідач ОСОБА_1 та її родина не мають підстав для проживання та користування кімнатою АДРЕСА_1.

Представник відповідачів в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що спірна кімната була надана ОСОБА_1 на підставі рішення адміністрації та профкому ВАТ "Київський завод "Радар" від 04 квітня 2006 р. як службову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 443 від 28 грудня 1999 року "Про створення державного підприємства "Наш дім" на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар" було створено державне підприємство "Наш дім" з правами юридичної особи та зареєстровано 17.01.2000 р. За даними, що містяться в додатку до вказаного наказу, Перелік основних фондів та обігових коштів, швидкозношуваного та малоцінного інвентаря, матеріалів, які передаються з балансу заводу "Радар" на баланс ДП "Наш дім", гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1.(а.с. 7)

Майно ДП "Наш дім" є державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

У позовній заяві ДП "Наш дім" просить визнати ОСОБА_1, її чоловіка - ОСОБА_2, та їх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1, а також виселити відповідачів з вказаної житлової кімнати без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кривіцька та Кривіцький проти України" (№ 8863/06) 2 грудня 2010 року, установив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло, останні були позбавлені процесуальних гарантій.

Міжнародною судовою установою встановлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Розглядаючи справи цієї категорії, суди повинні враховувати інтереси сторін і вирішувати такі спори залежно від установленого та на підставі закону, а також ураховувати, що внаслідок виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення без забезпечення житлом, порушується право цих осіб і членів їхніх сімей на житло.

ДП "Наш дім" у позовній заяві вказує на те, що відповідач разом з сім"єю без дозвільних документів проживає у спірному жилому приміщенні - кімнаті АДРЕСА_1, у зв"язку з чим підлягають виселенню.

Як на правову підставу, позивач посилається на ст. 132 ЖК України (виселення з гуртожитків).

Положеннями ст. 132 ЖК України визначено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 27к від 30 вересня 2005 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ДП "Наш дім" по строковому договору двірником з 01.10.2005 р. по 31.05.2006 р. (а.с. 11)

Наказом № 10к від 30 травня 2006 р. ОСОБА_1 переведена на постійну роботу за особистою згодою, як таку, що працює по строковому договору, з 01.06.2006 р. (а.с. 12)

Наказом № 7 від 16 жовтня 209 р. ОСОБА_1 оголошено догану за прогул без поважних причин 21.09.2009 р. і неповне виконання своїх службових обов"язків. (а.с. 13)

Наказом № 02к від 18 січня 2010 р. ОСОБА_1 також оголошена догана за прогул без поважних причин 4, 5 січня 2010 р. та недбале ставлення до своїх службових обов"язків. (а.с. 14)

Наказом № 19к від 28 липня 2010 року ОСОБА_1 була звільнена з посади двірника ДП "Наш дім" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 16)

Також встановлено, що кімната АДРЕСА_1, була надана ОСОБА_1, як службова, на підставі рішення адміністрації та профкому ВАТ "Київський завод "Радар", що підтверджується витягом із протоколу № 5 спільного засідання від 04 квітня 2006 р. (а.с. 95)

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як убачається з матеріалів справи спірним житловим приміщенням є кімната АДРЕСА_1, жилою площею 12,7 кв.метрів.

Згідно з положенням ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Статтями 128, 129 ЖК Української РСР визначено порядок та умови надання жилої площі в гуртожитку.

Так, відповідно до статті 129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Ордер видається лише на вільне житлове приміщення (ст. ЖК України)

Встановлено, що в кімнаті АДРЕСА_1, мешкає відповідач із складом сім'ї 4 особи : вона, чоловік та двоє їх дітей.

Факту проживання відповідача у спірній кімнаті позивач не заперечує, крім того таке підтверджується наданими сторонами доказами.

Представник відповідачів стверджує, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП "Наш дім", поселилася за розпорядженням директора підприємства та проживає у спірній кімнаті гуртожитку понад 12 років.

Зазначені твердження відповідача ніяким чином не спростовані.

Отже, власник та балансоутримувач гуртожитку, яким було ДП "Наш дім", ще у 2006 році визнав за відповідачем право на проживання у спірному приміщенні, з урахуванням чого суд не може погодитися з тим, що ОСОБА_1 без дозвільних документів проживає у спірній кімнаті і вважає, що вона не може бути виселена.

Суд з урахуванням встановлених обставин вважає, що відповідачем надано аргументи про неможливість виселення ОСОБА_1 та її родини без надання іншого жилого приміщення: відсутність іншого житла. Виселення її зі службового житла становитиме надмірний тягар, оскільки у відповідача відсутнє інше житло та фінансова можливість його придбати.

Крім того, судом не було встановлено фактів, які б свідчили про явну потребу суспільства у житлі, що має звільнити відповідач, та чи буде відповідати це виселення вимогам закону, ураховуючи наведені доводи відповідача.

Доводи представника відповідача про відмову у задоволенні позову у зв"язку з застосуванням строку позовної давності суд не приймає до уваги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Допоки особа є володільцем нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

З наведених підстав, суд вважає, що в задоволенні позову ДП "Наш дім" необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 127, 129 та 132 ЖК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Державного підприємства "Наш дім" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку, та виселення з гуртожитку без надання іншого житла.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 вересня 2018 року.

Суддя: