Постанова № 76884167, 25.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1469/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Т.А. Величко, І.Г. Філінюка,

секретар судового засідання – О.В. Клименко,

за участю представників сторін:

від Заступника прокурора Одеської області: О.М. Бондаревський,

від Визирської сільської ради: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2018р. (суддя І.А.Малярчук, м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 02.08.2018р.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/1469/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 7 820 130 грн.,

встановив:

Заступник прокурора Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7 820 130грн., завдані через несплату коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Одночасно із позовом прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована, тим, що в разі задоволення позовної заяви, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а тому заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу в сумі 7 820 130 грн.

В запереченні на заяву про забезпечення позову відповідач зазначив про те, що звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявник не обґрунтував та не надав будь-яких доказів необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

В доповненнях до заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову відповідач зазначив, що у випадку задоволення позову це не призведе до неможливості його виконання або утруднення, оскільки у відповідача на праві власності наявний значний обсяг майна, у тому числі об’єкти нерухомого майна, а саме: службово-побутові приміщення з оздоровчим пунктом, єдиного майнового комплексу – залізничної станції «Хімічна», що підтверджується витягами №30265659 від 10.06.2011р., №11664620 від 29.08.2006р., за рахунок якого є можливим виконання рішення суду. Накладення арешту на грошові кошти відповідача ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльність, внаслідок позбавлення можливості розпорядження обіговими коштами, призведе й до неможливості сплати податків до бюджетів всіх рівнів, виплати заробітної плати працівникам, що порушує принцип адекватності заходу до забезпечення позову. Крім того, відповідач вказав на необхідність дотримання принципу рівності сторін судового процесу, що полягає у наданні кожній зі сторін розумної можливості представити свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєве менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом, до якого звертався ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема у справі «Устименко проти України».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2018р. у задоволенні заяви Заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову відмовлено з посиланням на те, що прокурором не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що є наявні підстави вважати, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим в подальшому виконання рішення суду у даній справі.

Не погодившись з ухвалою суду, Заступник прокурора Одеської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що при прийнятті ухвали судом порушено вимоги пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16, а також приписи ст.ст. 136,137,140 ГПК України. При прийнятті оскаржуваної ухвали судом не з'ясовано та не підтверджено доказами загальний обсяг руху коштів на рахунках відповідача. Існування ймовірної вірогідності у відповідача бажання ухилитися від виконання рішення у справі №916/1469/18 прокурором обгрунтовано позицією Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс”, викладеною у відзиві на позовну заяву, з якої вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та відшкодування завданої державним інтересам шкоди у вигляді вартості втраченого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів, викладених в скарзі та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Представник Визирської сільської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і застосування заходів забезпечення позову, пославшись на те, що відповідач є містоутворюючим підприємством, яке платить значні податки і в 2018році за його кошти була побудована школа.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З урахуванням предмету позову у даній справі - стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 7 820 130грн., завданих через несплату коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов'язань за спірними договорами, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідачів тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачами умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірними договорами або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор наполягав на задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі, що підлягає до стягненню з посиланням на те, що заявлена ним сума упущеної вимоги є великою, а тому існує ймовірна вірогідність невиконання відповідачем рішення.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що існування, на думку прокурора, ймовірної вірогідності відповідача ухилитися від виконання рішення, не заслуговує на увагу, оскільки самі лише припущення заявника не можуть свідчити про неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Сам по собі факт подання відзиву, в якому відповідач заперечує проти позову, в жодній мірі не свідчить про те, що рішення суду, яким лише вірогідно може бути задоволений позов, буде ускладнене до виконання. Необхідність подання відзиву зумовлено правом відповідача на висвітлення своїх обґрунтувань щодо підстав та предмету позову. Це здійснюється з огляду на необхідність забезпечення реалізації таких засад господарського судочинства як змагальність сторін, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Реалізація таких засад є необхідною передумовою для об’єктивного та всебічного розгляду справи, але аж ніяк не свідчить про те, що суб’єкт такого права, після прийняття рішення про задоволення позову, ухилитиметься від його виконання.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову» від 26.12.2011р. №16 визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не сучасниками даного судового процесу.

За правовою позицією Вищого господарського суду України (абз.3 п.9 Постанови пленуму від 26.12.2011р. №16) господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зокрема, накладення арешту на кошти TOB «ТІС» призведе до фактичного задоволення на певний час позовних вимог з огляду на позбавлення відповідача права на час розгляду справи розпоряджатись такими грошовими коштами. Забезпечення позову може призвести до фактичного вирішення позовних вимог на період розгляду справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову та часткового вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи «Устименко проти України" принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Саме до цього й може призвести задоволення заяви прокуратури про забезпечення позову без з’ясування обставин справи по суті спору та без дослідження і надання правової оцінки наданих учасниками спору доказів по справі.

Накладення арешту на грошові кошти відповідача ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності, внаслідок позбавлення можливості розпорядження обіговими коштами, і приведе до неможливості сплати податків до бюджетів всіх рівнів, виплати заробітної плати, розрахунків з ПАТ «Укрзалізниця», що призведе до відмови у наданні послуг та зупинку всього найбільшого в Україні транспортного вузла, а саме, морських терміналів «ТІС», що матиме негативний вплив не лише для ТОВ «ТІС» та для названих суб’єктів господарювання (морських терміналів «ТІС»), а й для економіки держави внаслідок зриву виконання договорів з перевалки вантажів, а відповідно й зовнішньоекономічних контрактів з експорту/імпорту вантажів ключових експортерів та імпортерів України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст.136-138,269,270,271,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

постановив:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2018р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/1469/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.09.2018

ОСОБА_4 ОСОБА_1

Суддя Т.А. Величко

Суддя І.Г. Філінюк