Рішення № 76869438, 05.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/659/18

2/296/1205/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Сингаївської Т.В., Степанчук О.М., Яковенко О.В.,

представника позивача Шабліовської В.В.,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптоінвест», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 ПАТ «Український професійний банк» звернулося до суду з позовом, у якому просить:

- визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_3, що нотаріально посвідчений 28 травня 2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. Договір за реєстровим № 1612;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом: скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно, яким є частина вбудованого приміщення - Ательє мод "Оленка", загальною площею 163,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані літера "А" ( номер запису про право власності 9846813, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21680868 від 28.05.2015 року 21: 53:20, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я.), що є підставою для внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнання за ПАТ «УПБ» (ідентифікаційний код 19019775) права власності на нерухоме майно, яким є частина вбудованого приміщення - Ательє мод "Оленка", загальною площею 163,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані літера "А", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 637418918101;

- стягнути з відповідача на користь ПАТ «УПБ» (ідентифікаційний код 19019775) понесені витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 травня 2015 року між ПАТ «УПБ» та фізичною особою ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. договір купівлі-продажу нерухомого майна, реєстровий № 1612, згідно з умовами якого ПАТ «УПБ» здійснив відчуження на користь відповідача нерухомого майна, яким є частина вбудованого приміщення - Ательє мод "Оленка", загальною площею 163,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані літера "А" Зазначена в договорі купівлі - продажу ціна нерухомого майна становила 2 215 881,20 грн.

Вказаний договір купівлі - продажу має ознаки нікчемності, встановлені ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ознаки недійсності правочину, а нерухоме майно підлягає поверненню позивачу.

Позивач зазначає, що Постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних», банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Прийняттю вказаної постанови передувало ухвалення Правлінням НБУ Постанови від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», відповідно до якої було установлено ряд обмежень у здійсненні діяльності ПАТ «УПБ», запроваджено особливий режим контролю за його діяльністю та призначено куратора НБУ. На підставі вказаної Постанови Правління НБУ № 348 від 28.05.2015 року, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 р. №107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Даним рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 року по 28.08.2015 (включно).

Так, за наслідком запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 1.18. рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за N 1581/21893, уповноваженою особою Фонду, наказом № 26/ТА від 29.05.2015 р., створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ», якою здійснено перевірку усіх правочинів (договорів), укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. Метою проведення такої перевірки було виявлення правочинів, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних для неплатоспроможного банку наслідків, забезпечували виведення кредиторами та пов'язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку, та в подальшому унеможливили виконання цим банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Під час здійснення перевірки виявлено, що договір купівлі - продажу є нікчемним, оскільки при укладені даного договору допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України, до того ж, встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, визначені частиною 3 статті 38 Закону №4452-УІ, оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання банком зобов'язань перед іншими кредиторами та направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

Відповідно до постанови № 293/БТ від 30 квітня 2015 року зобов'язано позивача: - не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд ПАТ «УПБ», крім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «УПБ» на підставі реалізації прав заставодержателя, за вартістю, не нижче ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності, який уключений до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності та відповідає критеріям, передбаченим абзацами другим - шостим п. 7 Постанови Правління НБУ від 25.03.2014 року № 602 «Про заходи щодо забезпечення повернення кредитів, наданих Національним банком України»; - не здійснювати достроково повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ «УПБ», крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу; - зобов'язати ПАТ «УПБ» під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Оскільки постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 р. містить гриф «Банківська таємниця», то така постанова є нормативно-правовим актом з обмеженим доступом і була обов'язковою для виконання.

Так, відповідно до п. 12.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 року № 346, рішення Правління НБУ про віднесення банку до категорії проблемних має містити, зокрема, обмеження у діяльності банку. Відтак, оскільки ПАТ «УПБ» не мав права укладати договір купівлі - продажу, такий договір слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним.

Пунктом 7.9. цього ж положення передбачено, що банк після прийняття рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, виключно з урахуванням установлених обмежень, в даному випадку з урахуванням обмежень, визначених постановою Правління Національного банку України №293/БТ 30.04.2015 р. «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Відтак договір купівлі - продажу, в цілому, укладений з порушенням вимог Постанови Правління Національного банку України від 30.04.2015 року №293/БТ.

Крім того, не дивлячись на заборону, встановлену Постановою № 293/БТ, розрахунки за договором купівлі-продажу через кореспондентський рахунок Банку, відкритий в Національному банку не здійснювались, що підтверджується відповідною довідкою. Так, замість реальних розрахунків (через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України) в балансі ПАТ «УПБ» були відображені штучні транзакції з оплати договору, внаслідок чого ПАТ «УПБ» жодних грошових коштів отримано не було.

Крім цього, договір купівлі - продажу містить умову щодо можливості залучення покупцем третіх осіб для здійснення розрахунків за договорами з Продавцем. І як вбачається з аналізу довідки (виписки) по рахунку № 361075783 на який покупець мав здійснювати переказ коштів за купівлю нерухомості, здійснити оплату договору купівлі - продажу третя особа - ТОВ «РОЗВИТОК - 2012» не мало можливості.

Так, з метою проведення штучних розрахунків ТОВ «Розвиток -2012» було оформлено платіжне доручення №209 від 28.05.2015 року з перерахування коштів зі свого поточного рахунку, відкритого в ПАТ «УПБ», на рахунок ПАТ «УПБ» на суму 2 215 881,20 грн. Проте, виконання вказаного платіжного доручення не вбачалося можливим, оскільки станом на 28.05.2015 р. залишок коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» складав 43 805,61 грн. Отже, за відсутності коштів на кореспондентському рахунку ПАТ «УПБ» не мало можливості виконати платіжне доручення №209 від 28.05.2015 року з перерахунку коштів та власне перерахувати такі кошти.

Відтак, позивач вважає, що реально кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчать про безоплатність такого правочину, при цьому такий правочин унеможливлює виконання грошових зобов'язань банку перед кредиторами в ліквідаційній процедурі в частині ціни позову. Враховуючи, що за наслідком укладення між ПАТ «УПБ» та ОСОБА_3 договору купівлі - продажу на суму 2 215 881,20 грн. кошти не були відображені ані на кореспондентському рахунку, ані у касі банку - такі кошти не є високоліквідними, а отже не можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів. Уклавши зі ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, банк здійснив відчуження власних активів, що жодним чином не покращило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторам в частині ціни договору, такий правочин є нікчемним.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу, покупець має розрахуватись з продавцем сплатити вартість придбаної нерухомості після підписання договору, але не пізніше ніж: 30.06.2015 р. Тобто, за договором купівлі - продажу безпідставно встановлено відстрочку платежу, що з урахуванням перебування ПАТ «УПБ» у категорії проблемних та його неможливістю виконання зобов'язань перед кредиторами значно погіршувало фінансове становище останнього. При цьому, штучна оплата нікчемного договору здійснена третьою особою - ТОВ «Розвиток-2012», кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) якого є фізичні особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Разом з тим, ОСОБА_5 мав значний вплив на ПАТ «УПБ», про що свідчить той факт, що останній був акціонером банку і фактично здійснював усі управлінські функції. Про обізнаність ОСОБА_5 про фінансовий стан ПАТ «УПБ» та його вплив на банк, свідчить окрім іншого і лист, направлений на адресу Національного банку України №01-08/1521 від 27.05.2015 р., який власноручно був підписаний ОСОБА_5 від акціонерів ПАТ «УПБ». Зазначений лист містить виклад обставин, що підтверджують обізнаність останнього про фінансовий стан банку, про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та існування встановлених обмежень. Враховуючи вищезазначені обставини та факти, згідно положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_5 є контролером ПАТ «УПБ» та відповідно разом із ТОВ «Розвиток- 2012», ОСОБА_3 є пов'язаними особами з ПАТ «УПБ», відомості про що було подано до Національного банку України.

Позивач також зазначає, що жодного публічного конкурсу (тендеру) щодо продажу належних банку об'єктів нерухомості не проводилось, будь-які звернення ОСОБА_3 щодо наміру придбати належні Банку об'єкти нерухомості - відсутні. Укладення вказаного договору купівлі - продажу призвело до неплатоспроможності ПАТ «УПБ» та зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами.

Таким чином позивач вказує, що договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки має ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема: - п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону - банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; -п 2 ч. 3 ст. 38 Закону - банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; - п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

29.01.2018 ухвалою судді позовну заяву ПАТ «Український професійний банк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (т.1 а.с.42).

Ухвалою судді від 27.02.2018 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.52).

15.03.2018 ухвалою суду задоволено заяву ПАТ «Український професійний банк» про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, яким є частина вбудованого прибудованого приміщення Ательє мод «Оленка», загальною площею 163, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позначене на плані літера «А», реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 637418918101, що на праві власності належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) (т.1 а.с.62).

26.03.2018 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подала письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримала, посилаючись на наявність обставин, викладених у позовній заяві ПАТ «УПБ» (т.1 а.с.78-93).

12.04.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.

По-перше зазначає, що постанова на яку посилається позивач від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», містить гриф "Банківська таємниця". Станом на квітень 2018 року вказана постанова не зареєстрована в Міністерстві юстиції та не опублікована в офіційних періодичних виданнях, не набула чинності та не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, тому недодержання її приписів не може мати наслідком невідповідність договору купівлі-продажу, положенням ст.203 ЦК України, вимогам правочину.

По друге, щодо наявності ознак нікчемності згідно п.1 ч.3 ст.38 Закону України від 23.02.2012 р. №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не відповідає дійсності, оскільки відповідно до платіжного доручення №209 на рахунок позивача перераховано 2 251 881,20 грн., про що стверджує і сам позивач. Крім того, зазначає, що посилання позивача на п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні є недоречним, оскільки даний пункт регулює міжбанківські розрахунки. Неможливість виконання банком платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку такого банку стосується лише міжбанківських переказів. Для проведення розрахунків в одному й тому ж банку, наявність коштів на кореспондентському рахунку не вимагається. Кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, вимагати відкриття від ОСОБА_3, як фізичної особи, проведення розрахунку на кореспондентські рахунки є недоречним. Звідси висновок, що позивачем отримано кошти в розмірі 2 215 881,20 грн на його рахунок, відповідно до умов оспорюваного договору. Зобов'язання по сплаті за договором продажу виконані в повному обсязі.

Посилання позивача п.2 ч.3 ст.38 Закону України від 23.02.2012 р. №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким визначено, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, не відповідає обставинам справи та не має доказової бази, оскільки останнім не надано жодних допустимих доказів на підтвердження доводів того, що продане приміщення є єдиним у останнього.

Щодо посилання позивача на п.7 ч.3 ст.38 Закону України від 23.02.2012 р. №4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то покупець по договору ОСОБА_3 ніколи не був ні акціонером, а ні кредитором ПАТ "УПБ". Твердження позивача, що відповідач є пов'язаною особою з ПАТ "УПБ" не підтверджено доказами, а є лише домислом позивача. Також позивачем не надано документи та відомості, які підтверджують, що внаслідок оспорюваного правочину, ПАТ "УПБ" став неплатоспроможним, виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково неможливим, банк отримав кошти в якості оплати придбаного приміщення. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2015 року посвідчений нотаріально, вчинений повноважними особами, що мали необхідний обсяг дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним, правочин спрямовано на настання правових наслідків. Перерахування коштів здійснено 28.05.2015 до початку введення тимчасової адміністрації до банку - 29.05.2015 року.

Враховуючи наведене, зазначає, що відповідач є добросовісним набувачем, який не знав і не міг знати про наявність постанови від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». Підстави зазначені в ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягають застосуванню до вказаного правочину. Договір купівлі-продажу укладений відповідно до вимог законодавства (т.1 а.с.115-193).

17.04.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що дійсно постанова від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» містить гриф "Банківська таємниця", проте посилання відповідача на те, що порушення вимог цієї постанови немає наслідком недійсність правочину, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки Правління Національного банку України видавало виключно нормативно-правові акти. Посилання відповідача на те, що йому не було відомо про існування постанови не відповідають дійсності, адже відповідач є пов'язаною з банком особою, а по-друге не спростовують недійсності правочину. Крім того, зазначає, що оскільки позивач не мав права укладати договір купівлі-продажу, такий договір слід вважати укладеним з порушенням банком його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним, згідно ч.1 ст.207 ГК України. Зазначає, що положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні поширюється на виконання всіх платіжних доручень клієнтів, а не міжбанківських, як про це зазначає відповідач. Крім того, безпідставними є посилання відповідача на те, що останній не міг здійснити оплату нікчемного правочину через кореспондентській рахунок, відкритий в Національному банку України, оскільки з зазначених вище норм вбачається, що метою фактичного надходження коштів на кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України,, відповідачу необхідно було б здійснити оплату з власного поточного рахунку, відкритого в будь-якому іншому банку (т.1 а.с.194-211).

08.08.2018 Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира частково задоволено клопотання представника ПАТ «Український професійний банк»-Бондаренко М.Г., залучено до участі у розгляді справи ТзОВ «Криптоінвест» в якості співвідповідача, вимоги представника позивача про зміну предмету позову та про витребування доказів у ТзОВ «Криптоінвест», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Євдокимова С.М. залишено без задоволення у зв'язку із порушенням строків, встановлених ст.49 ЦПК України для звернення із клопотанням (т.2 а.с.72-74).

Представник позивача Шабліовська В.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив та просила їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю (т.2 а.с.43). Також надав суду письмові пояснення (т.1а.с.79-86,100-106)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я. в судове засідання не з'явилася, про день і час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, надала суду заяви про розгляд справи без її участі (т.1 а.с.46, т.2 а.с.2,76,82).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що між ПАТ «УПБ» (далі також Продавець) та ОСОБА_3 (далі також Покупець) 28 травня 2015 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі Договір). Даний Договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстровано в реєстрі за номером №1612 (т.1 а.с.29-31).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець передає належне йому на праві власності нежиле приміщення у власність покупцю, а покупець, приймає нежиле приміщення і сплачує за це обговорену даним Договором грошову суму.

Відповідно до п.1.2. договору, предметом цього Договору є нерухоме майно - частина вбудованого - прибудованого приміщення - Ательє мод "Оленка", загальною площею 163,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позначене на плані літ.А.

Відповідно до п. 2.1. договору, продаж вчинено за узгодженою між сторонами ціною і складає 2 215 881,20 грн., в тому числі ПДВ - 20% складає 369 313,53 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, договірна ціна сплачується покупцем у гривнях, шляхом безготівкового переказу суми договірної ціни на рахунок продавця №361075783, відкритий в ПАТ «УПБ», ідентифікаційний код отримувача за ЄДРПОУ 19019775, МФО 300205 (далі - Банк) після укладення цього договору, але не пізніше ніж 30.06.2015 р. Покупець має право залучити для здійснення оплати вартості нерухомого майна третіх осіб.

Відповідно до п. 2.3. договору, надходження договірної ціни, зазначеної в статті 2.1. договору, на рахунок продавця, вказаний в статті 2.2. цього договору, є єдиним та достатнім підтвердженням належного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за цим договором щодо оплати нерухомого майна.

28.05.2015 року на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання передачі вказаного нерухомого майна (т.1 а.с.32).

Відповідно до пояснень сторін та наданих ними доказів, судом встановлено, що оплата по спірному договору була вчинена третьою особою, а саме ТОВ «Розвиток -2012» відповідно до Договору доручення № 1/819-Д від 28.05.2015 року.

Даний факт підтверджується також і наданою до суду копією платіжного доручення № 209 від 28.05.2015 року, згідно якого кошти у сумі 2 215 881,20 грн. були перераховані з рахунку ТОВ «Розвиток -2012» №2600533879, відкритого у ПАТ «УПБ», на рахунок ПАТ «УПБ» № 361075783, з призначенням платежу: оплата за ОСОБА_3 вартості нерухомого майна АДРЕСА_1 згідно договору купівлі- продажу від 28.05.2018 (т.1а.с.126).

В подальшому постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року № 348 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Як вказує позивач, підставою для прийняття Національним банком України рішення про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних стало, у тому числі невиконання банком своїх грошових зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами банку щодо повернення депозитних вкладів, перерахування коштів, тощо, про що свідчили численні звернення вкладників та інших кредиторів Банку до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Верховної ради України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки зобов'язані провадити свою діяльність відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 28.05.2015 року № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ». Вказаним рішенням ФГВФО було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 року по 28.08.2015 року включно. Уповноваженою особою ФГВФО було призначено Пантіну Л.О. (а.с.15,16).

Постановою Правління НБУ від 28.08.2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ» та прийнято рішення про ліквідацію останнього (а.с.17).

На виконання вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято відповідне рішення від 28.08.2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Вказаним рішенням ФГВФО припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» з 28.08.2015 року і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31.08.2015 року по 30.08.2016 року, Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» призначено Пантіну Л.О. (а.с.17).

Здійснення діяльності тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Статтею 37 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ»).

На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону, Уповноваженою особою, згідно з наказом від 29.05.2015 р. № 26/ТА було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ» (а.с.23).

За результатами роботи комісією з перевірки виявлено, що при укладанні в тому числі спірного договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України.

Після здійсненої перевірки складено протокол №2/1 від 30.05.2015, яким затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемними правочини, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 1612.

Приймаючи рішення про визнання нікчемним вказаного договору, комісія посилалась на наявність підстав, визначених п. п. 1, 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ» зафіксовано факт виявлення комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями нікчемних договорів, в тому числі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за реєстровим № 1612.

На адресу відповідача позивачем було відправлено повідомлення від 31.03.2016 р. № 01-10/690 про нікчемність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі договору від 28.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за № 1612. У повідомленні про нікчемність банк, як на підстави нікчемності посилається на п.п. 2, 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».( т.1 а.с.34-36).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Як вже вище зазначалося, відповідно до платіжного доручення №209 від 28.05.2015 року на рахунок позивача було перераховано 2 215 881,20 грн. На вказаному платіжному дорученні міститься відмітка, що вказані кошти позивач одержав (т.1 а.с.126).

Разом з тим посилання позивача на п.1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні №22 від 21.01.2004 року для спростування факту проведеного розрахунку за договором купівлі-продажу від 28.05.2018 судом до уваги не приймаються, оскільки даний пункт регулює міжбанківські розрахунки.

Даний пункт передбачає алгоритм дій банку через відсутність коштів на кореспондентському рахунку. Так, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання, примусове списання, стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає, недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника, стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику, стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає, недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник, стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Жодних дій ПАТ «УПБ» не було вчинено, жодних доказів про здійснення таких дій позивачем суду не надано.

Крім того, відповідно п.1. Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ №320 від 16.08.2006 року: консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у територіальному управлінні і на якому об'єднані кошти банку та його філій (або певної кількості філій) у разі роботи банку (філії) у СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку; кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів; модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП - сукупність механізмів і правил роботи СЕП, банку та його філій, згідно з якими виконується міжбанківський переказ через консолідований кореспондентський рахунок.

Тобто, неможливість виконання банком платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку такого банку стосується лише міжбанківських переказів.

Для проведення ж розрахунків в одному й тому ж банку, наявність коштів на кореспондентському рахунку не вимагається.

Крім того, кореспондентський рахунок може відкрити лише банківська установа, тому доводи позивача відсутність у ОСОБА_3, як фізичної особи такого рахунку та проведення розрахунків через кореспондентські рахунки є необґрунтованими.

Так, позивачем були отримані кошти в розмірі 2 215 881,20 грн. на його власний рахунок, відповідно до умов оспорюваного договору. Зобов'язання по сплаті за договором купівлі продажу були виконані в повному обсязі. А тому, безоплатність даного правочину позивачем не доведена.

Таким чином, така підстава нікчемності правочину, що визначена в п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час розгляду справи судом не встановлена та позивачем не доведена.

При вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для визнання правочину нікчемним за п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, суд приймає до уваги, що укладення спірного договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року не призвело ні до визнання банку неплатоспроможним, ні до того, що виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим і позивачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних обставин. Крім того, Постановою Правління НБУ від 30.04.2015 року №293 ПАТ «УПБ» було віднесено до категорії проблемних.

В обґрунтування наявності підстав нікчемності правочину, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач посилається на те, що ТОВ «Розвиток - 2012» на момент укладення договору купівлі-продажу було кредитором ПАТ «УПБ», а ОСОБА_3 та ТОВ «Розвиток - 2012» - повязаними із банком особами. Крім того, позивач вказує, що укладенням такого нікчемного правочину відповідачу було надані пільги щодо позачергового задоволення його кредиторських вимог, порівняно з іншими кредиторами.

Ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, документального підтвердження зазначених доводів позивач суду не надав.

Відповідно до ЗУ «Про банки та банківську діяльність» пов'язана особа - це фізична особа, яка за своїм службовим статусом, родинними зв'язками або майновим станом пов'язана з діяльністю та управлінням банком і може одержати певні матеріальні переваги в процесі виконання банком своїх функцій. Пов'язаними особами можуть бути: 1) керівники банку; 2) власники істотної участі в банку; 3) близькі родичі, чоловік, жінка, діти, батьки керівника або власника істотної участі в банку; 4) афілійовані особи банку, керівники та власники істотної участі в афілійованих особах, а також їх близькі родичі.

На підтвердження своїх доводів щодо пов'язаності ОСОБА_3 з ПАТ «УПБ» позивачем надано довідку ПАТ «УПБ» від 28.11.2016 року з відповідним додатком, які, в свою чергу, не містять відомостей на підтвердження такого статусу відповідача і доказів, за яких позивач дійшов відповідного висновку (т.1 а.с.202-203).

Таким чином, у суду відсутні підстави для переконання, що відповідач ОСОБА_3 на час укладення спірного правочину перебував у статусі акціонера, кредитора чи пов'язаної особи з ПАТ «УПБ».

Стосовно доводів позовної заяви про укладення договору з порушенням вимог постанови Правління НБУ від 30.04.2015 №293/БТ в частині заборони банку здійснювати будь-яке відчуження будівель і споруд банку за вартістю нижчою ніж визначена за результатами оцінки, проведеної відповідно до вимог законодавства України незалежним суб'єктом оціночної діяльності; заборони дострокового повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в банку; а також обов'язку здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, суд враховує наступне.

Вказаною постановою Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів (п.1).

Пунктом 3 постанови обмеження в діяльності для Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» було встановлено з дня прийняття постанови та до кінця строку, визначеного в п.1 останньої.

Постановою Правління НБУ від 28.05.2015 року №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних» позивача віднесено до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову Правління НБУ від 30.04.2015 року №293/БТ.

Таким чином, з 28.05.2015 року постанова НБУ від 30.04.2015 року №293/БТ втратила чинність, а тому посилання позивача на порушення вимог цієї постанови при укладення договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року, суд вважає безпідставними.

Крім того, порушення встановлених цією постановою обмежень не є підставою нікчемності договору в силу ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.215 ЦК України, а може бути наслідком застосування до банку заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Також, не здійснення розрахунків в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ, не тягне за собою наслідків нікчемності чи недійсності правочину, оскільки стосується стадії виконання договору, а не стадії його укладення. Крім того, не здійснення оплати за придбане за договором купівлі-продажу майно не тягне за собою наслідків його нікчемності та/або недійсності, а може бути підставою для розірвання договору.

Щодо посилань позивача на обов'язковість виконання постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 р.

Позивач обґрунтував зазначені доводи, посилаючись на положення ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», відповідно до якої Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом), які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, як зазначив позивач, за п. 1.2. Інструкції Правління Національного банку України № 313 від 20.12.1995 року «Про порядок підготовки, видання, реєстрації надсилання та систематизації нормативних документів Національного банку України», нормативний акт Національного банку України - це офіційний документ, юридична форма правотворчої діяльності Національного банку України. Він містить правові норми з основних питань банківської діяльності, регулює відносини в межах банківської системи та містить у собі певні правила її діяльності. Нормативний акт є обов'язковим для виконання всіма банками, а також юридичними і фізичними особами під час здійснення банківських операцій.

У зв'язку з тим, що за загальним правилом акти органів державного управління поділяються на нормативні та розпорядчі (індивідуальні) акти, а відповідно до Закону України «Про Національний банк України», Правління Національного банку України наділено повноваженнями і видавало виключно нормативні акти, то постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 р. є саме нормативно-правовим актом.

Отже, позивач вказує, що постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 р., яка містить гриф «Банківська таємниця» є нормативно-правовим актом з обмеженим доступом і є обов'язковою для виконання, в тому числі і відповідачем ОСОБА_3 Таким чином, продаж спірного нерухомого майна був здійснений ОСОБА_3 після того, як НБУ видало Постанову №293/БТ від 30.04.2015 р., якою позивача було зобов'язано не здійснювати будь-яке відчуження будівель і споруд ПАТ «УПБ», крім відчуження майна, що перейшло у власність ПАТ «УПБ» на підставі реалізації прав застави зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентські рахунки.

Разом з тим, суд зважує на доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо врахування положень ст.56 ЗУ «Про Національний банк України», в редакції, що діяла станом на час прийняття Постанови №293/БТ від 30.04.2015 р., а саме: «Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.{Частина четверта статті 56 в редакції Закону № 1586-VII від 04.07.2014}.

Оскільки позивачем не надано доказів, що вказана Постанова №293/БТ від 30.04.2015 р була опублікована у зазначених офіційних друкованих виданнях та зареєстрована у Міністерстві юстиції України, то доводи щодо належності Постанови до нормативного-правового акту є безпідставними, а відтак недодержання її приписів не може мати наслідком невідповідність спірного договору купівлі-продажу положенням ст.203 ЦК України. Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач не знав і не міг знати про існування постанови від 30 квітня 2015 року № 293/БТ «Про віднесення ПАТ «УПБ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Посилання позивача на те, що правочин є нікчемним також згідно з п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки оплати вартості майна не відбулось, тому що дані кошти, які відповідач мав перерахувати банку, фактично перераховані не були, а відбулось коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов`язань, судом відхиляється, оскільки як вже зазначалось, судом встановлено, що оплата за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2015 року з боку ОСОБА_3 була здійснена належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. за реєстровим № 1612 у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і задоволенню не підлягають.

Так як, позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнати право власності на вказане нерухоме майно за ПАТ «УПБ, носять похідний характер від доводів про нікчемність правочину, а тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «УПБ» до ОСОБА_3 про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року) не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» у позові до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптоінвест», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна, повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.09.2018.

Суддя О. С. Рожкова