Постанова № 76869435, 28.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/677/16-ц

Провадження № 22-ц/779/812/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д. В.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_5 на рішення Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2018 року у складі судді Флоряк Д.В., ухвалене в м. Надвірна, повний текст якого складено 27 квітня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №IFN0GA0000000014, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 276 800,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 08 квітня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №IFN0GA0000000014, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку житловий будинок, загальною площею 289,70 кв.м., житловою площею 150,20 кв.м. по вул. О.Кобилянської у с. Цуцилів Надвірнянського району. Вартість предмету іпотеки сторонами визначено в розмірі 357 500,00 грн.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором станом на 18 січня 2016 року заборгованість за кредитним договором становила 1 796 412,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 244 992,89 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 451 067,29 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом – 7 259,11 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 1 093 093,25 грн.

Посилаючись на невиконання умов кредитного договору, уточнивши позовні вимоги, банк просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFN0GA0000000014 від 08 квітня 2008 року в розмірі 357 500,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 244 992,89 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 112 507,11 грн звернути стягнення на будинок загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,4623 га по вул. О.Кобилянської, 44 в с.Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому по вул. О.Кобилянської, 44 в с.Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2018 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № IFN0GA0000000014 від 08 квітня 2008 року у розмірі 357 500,00 грн з яких: заборгованість за кредитом – 244 992,89 грн, заборгованість за відсотками – 112 507,11 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, яке складається із житлового будинку «А» загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м., стайні цегляної «Б», стодоли дощатої «В», воріт металічних «№1», огорожі з металічної сітки «№2», огорожі штахетної «№3», що знаходиться за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського район Івано-Франківської області вул. Кобилянської Ольги, №44, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Цуцилівською сільською радою на підставі рішення виконкому №64 від 13 липня 2004 року та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 21 липня 2004 року, реєстраційний № 6695295, земельну ділянку, яка розташована за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІV-ІФ № 013166, виданого Цуцилівською сільською радою 29 жовтня 1995 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів за №8 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 5 362,50 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині задоволених позовних вимог представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду не зазначено, що рішенням Надвірнянського районного суду від 13 червня 2014 року було задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку 784 417,04 грн заборгованості за спірним кредитним договором №IFN0GA0000000014 від 08 квітня 2008 року.

Вважає позицію суду про те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання невірною, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, аналогічна позиція висвітлена в постанові Верхового Суду України від 14 лютого 2018 року по справі №564/2199/15-ц.

Крім того, банк, надіславши відповідачу письмове повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, припинив дію кредитного договору та втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

У зв’язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Відповідно до п. 8 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У залі апеляційного суду представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

В попередньому судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» – ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечила, посилаючи на її безпідставність.

ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку був повідомлений, а тому, враховуючи його належне повідомлення про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неналежного виконання умов кредитного договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість, у рахунок погашення якої в розмірі 357 500,00 грн слід звернути стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку та житловий будинок шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Колегія суддів в повній мірі не погоджується із таким висновком суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № IFN0GA0000000014, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 276 800,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 квітня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 08 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав під іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Ольги Кобилянської, №44, с.Цуцилів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Цуцилівською сільською радою на підставі рішення виконкому №64 від 13 липня 2004 року та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 21 липня 2004 року, реєстраційний № 6695295; а також земельну ділянку, яка розташована за адресою: с.Цуцилів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІV-ІФ № 013166, виданого Цуцилівською сільською радою 29 жовтня 1995 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів за №8.

Пунктом 33.4 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 357 500,00 грн.

Пунктом 23 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених підпунктами 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу 5 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься у цьому договорі.

У пункті 23 договору іпотеки сторони погодили, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі 50 % від його вартості згідно пункту 33.4 цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.

За спірним позовом банк звернувся про стягнення заборгованості за кредитом станом на 18 січня 2016 року в розмірі 1 796 412,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 244 992,89 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 451 067,29 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом – 7 259,11 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 1 093 093,25 грн.

При цьому, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 357 500,00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно п.п. 9, 42 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред’явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов’язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Звертаючи стягнення на іпотечне майно та визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позичальником порушено взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, що зумовлює право кредитора на звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення наявної заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду в частині визначення заборгованості, в рахунок якої здійснюється звернення стягнення, оскільки рішенням Надвірнянського районного суду від 13 червня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено та стягнуто із ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за цим же кредитним договором достроково.

Звертаючись до суду з даним позовом у 2016 році, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 357 500 грн, з яких заборгованість за кредитом – 244 992,89 грн та заборгованість за відсотками – 112 507,11 грн.

Як пояснив в ході розгляду справи представник банку, банк визначив таку суму виходячи з вартості предмету іпотеки за договором і в межах цієї суми просив звернути стягнення на майно, що є правом банку як позивача у справі.

На вимогу суду банк не представив доказів, а саме розрахунку складових наведеної суми 357 500,00 грн щодо її визначення та періоду нарахування.

При цьому, сторони не заперечили, що вже згаданим рішенням Надвірнянського районного суду від 13 червня 2014 року було частково задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто зі ОСОБА_4 на користь банку 249 856,10 грн заборгованості за кредитом, 366 535,39 грн заборгованості за процентами, 5 888,97 грн – комісії, 61 886,58 грн штрафу (процентна складова), 250,00 грн штрафу (фіксована складова) та 115 451,16 грн пені.

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 348/1116/14-ц вбачається, що банк у наведеній справі звертався з позовом про дострокове стягнення заборгованості за спірним кредитом в сумі 1 299 868,20 грн з яких: 249 856,10 грн заборгованості за кредитом, 366 535,39 грн заборгованості за процентами, 5 888,97 грн – комісії, 61 886,58 грн штрафу (процентна складова), 250,00 грн штрафу (фіксована складова) та 615 451,16 грн пені.

Судом позов задоволено частково та стягнуто зі зменшенням розміру пені до 115 451,16 грн, а в цілому стягнуто 784 417,04грн.

На час звернення банку з даним позовом, зазначене рішення не виконане, що не заперечили сторони.

Таким чином, пред’явивши позов у 2014 році до боржника ОСОБА_4, банк реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості, чим змінив строк дії договору. Тобто строк кредитування закінчився з поданням дострокової вимоги.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, з огляду на чинність договору та наявність такого права у банку, суд повинен визначити заборгованість, в межах якої слід звернути стягнення, що є обов’язком суду.

В даному випадку, колегія суддів виходить з того, що при зверненні з позовом у 2014 році банк просив стягнути всю суму боргу за кредитом, тому з огляду на зміст правової позиції Верховного Суду, підстави для подальшого нарахування відсотків за договором в банку були відсутні.

Проте, оскільки зазначена в рішенні суду від 13 червня 2014 року сума боргу не стягнута за рішенням суду, банк вправі реалізувати своє право через предмет іпотеки, однак тільки з суми заборгованості визначеної рішенням суду, а саме: 249 856,10 грн заборгованості за кредитом, 366 535,39 грн заборгованості за процентами, 5 888,97 грн – комісії, 61 886,58 грн штрафу (процентна складова), 250,00 грн штрафу (фіксована складова) та 115 451,16 грн пені.

Тому в частині визначення суми заборгованості, в межах якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, рішення суду необхідно змінити вказавши всі складові боргу. В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № IFN0GA0000000014 від 08 квітня 2008 року, яка складається із: заборгованості за кредитом – 249 856,10 грн, заборгованості за відсотками – 366 535,39 грн, комісії – 5 888,97 грн, штрафів – 61 886,58 грн (процентна складова) та 250,00 грн (фіксована складова) та пені – 115 451,16 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, яке складається із житлового будинку «А» загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м., стайні цегляної «Б», стодоли дощатої «В», воріт металічних «№1», огорожі з металічної сітки «№2», огорожі штахетної «№3», що знаходиться за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського район Івано-Франківської області вул. Кобилянської Ольги, №44, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Цуцилівською сільською радою на підставі рішення виконкому №64 від 13 липня 2004 року та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 21 липня 2004 року, реєстраційний № 6695295, земельну ділянку, яка розташована за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІV-ІФ № 013166, виданого Цуцилівською сільською радою 29 жовтня 1995 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів за №8 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій .

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у резолютивній частині рішення суду слід зазначити і початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Згідно договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки 357 500,00 грн, а тому вказану ціну слід вказати як початкову.

У зв’язку вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення розміру заборгованості, в межах якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення початкової ціни предмета іпотеки змінити.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_5 задоволити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 17 квітня 2018 року в частині визначення розміру заборгованості, в межах якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення початкової ціни предмета іпотеки змінити та викласти в наступній редакції.

«В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № IFN0GA0000000014 від 08 квітня 2008 року, яка складається із : заборгованості за кредитом – 249 856,10 грн, заборгованості за відсотками – 366 535,39 грн, комісії – 5 888,97 грн, штрафів – 61 886,58 грн (процентна складова) та 250,00 грн (фіксована складова) та пені – 115 451,16 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, яке складається із житлового будинку «А» загальною площею 289,70 кв.м, житловою площею 150,20 кв.м., стайні цегляної «Б», стодоли дощатої «В», воріт металічних «№1», огорожі з металічної сітки «№2», огорожі штахетної «№3», що знаходиться за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського район Івано-Франківської області вул. Кобилянської Ольги, №44, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Цуцилівською сільською радою на підставі рішення виконкому №64 від 13 липня 2004 року та зареєстрованого в Івано-Франківському ОБТІ 21 липня 2004 року, реєстраційний № 6695295, земельну ділянку, яка розташована за адресою: с.Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, загальною площею 0,4623 га, надану для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства, яка належить ОСОБА_3 на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ІV-ІФ № 013166, виданого Цуцилівською сільською радою 29 жовтня 1995 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Державних актів за №8 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій за ціною продажу не нижчою узгодженої сторонами вартості предмету іпотеки 357500грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: Р.Й. Матківський

ОСОБА_7