Постанова № 76869374, 25.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1751/17

Провадження № 22-ц/779/921/2018

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Бойчука Л. М.

з участю представника Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, та її представника ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», третьої особи на стороні позивача: Профспілковий комітет Бурштинської теплової електростанції про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з апеляційною скаргою Генерального директора Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року, ухваленого суддею Юсип І.М.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом та просила ухвалити рішення про негайне поновлення на роботі на посаді товарознавця відділу закупівель департаменту сервісів Бурштинської ТЕС ПАТ «Західенерго» шляхом скасування наказу Бурштинської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» №874 від 09 листопада 2017 року про звільнення у зв’язку з відсутністю на роботі без поважних причин та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що працювала у ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» товарознавцем відділу із закупівель департаменту сервісу. 07 серпня 2017 року звернулась до Бурштинської міської лікарні за наданням медичної допомоги, їй встановлено захворювання та заведено листок непрацездатності на період 07 – 09 вересня 2017 року. 09 вересня 2017 року після чергового лікарського огляду продовжено листок непрацездатності на період до 11 серпня 2017 року. У вказаний день листок непрацездатності виданий не був, лікарем повідомлено, що медична карта та листок непрацездатності вилучено головним лікарем Бурштинської міської лікарні з мотивів наявності порушень при його видачі. Лікарняний листок позивач отримала 14 серпня 2017 року з виправленням, зокрема закреслено дату продовження лікарняного на наступний період – 10 серпня 2017 року.

Адміністрацією Бурштинської ТЕС такі дії позивача визначено як прогул за невихід на роботу без поважних причин 11 серпня 2017 року та проведено звільнення. Профспілковим комітетом Бурштинської ТЕС не надано згоди на звільнення. Оскаржуваним наказом вона була звільнена з роботи за прогул 11 листопада 2017 року. Вважає звільнення неправомірним, оскільки відсутність на роботі зумовлена поважною причиною – хворобою. При оформлені листка непрацездатності службові особи Бурштинської міської лікарні діяли у змові з керівниками Бурштинської ТЕС через неприязні відносини у зв’язку з активною діяльністю її чоловіка – члена профспілки ОСОБА_4

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано наказ директора відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» від 09 листопада 2017 року №874 про звільнення ОСОБА_2, поновлено її на роботі товарознавцем відділу із закупівель департаменту сервісу Відокремленого підрозділу Бурштинська теплова електростанція ПАТ «ДТЕК Західенерго» з 10 листопада 2017 року та стягнуто з ПАТ «ДТЕК Західенерго» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2017 року по 21 червня 2018 року включно в розмірі 44 565, 95 гривень за мінусом загальнообов’язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати.

На дане рішення Генеральний директор Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вважає оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема, не з’ясовано обставини здійснення виправлень у лікарняному листі, не встановлено і не досліджено факт непрацездатності позивача з 10 по 11 серпня 2017 року; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. А саме, не доведено факт непрацездатності позивача з 10 по 11 серпня 2017 року, оформлення лікарняного до 11 серпня 2017 року, не доведено факт його дострокового закриття у зв’язку з порушенням режиму; висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що наданий позивачем лист непрацездатності свідчить про його закриття 09 серпня 2017 року та необхідність приступити до роботи з 10 серпня 2017 року. Лист непрацездатності оформлювався медичною установою, був отриманий в лікарні самим позивачем, тому відповідач не міг вносити до нього доповнення та виправлення.

Згідно листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 28 серпня 2017 року наданий позивачу листок непрацездатності закрито 09 серпня 2017 року, в медичній карті позивача 09 серпня 2017 року зроблено запис лікуючого лікаря про те, що ОСОБА_2 не з’явилася на прийом і не повідомила про свою неявку лікаря.

Враховуючи ненадання доказів поважності причин відсутності на робочому місці більше 3 годин, було прийнято законне рішення про звільнення ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни.

Враховуючи, що позивач з 04 вересня 2017 року по 08 листопада 2017 року перебувала у відпустці, факт виявлення дисциплінарного стягнення мав місце наприкінці серпня 2017 року, звільнення відбулося 09 листопада 2017 року, тобто в межах місячного строку накладення дисциплінарного стягнення.

Документально встановивши факт відсутності позивача на робочому місці 10-11 серпня 2017 року, відповідачем на ім’я голови профспілкового комітету Бурштинської ТЕС направлено подання від 28 серпня 2017 року про отримання згоди на звільнення позивача за порушення трудової дисципліни (прогул), 13 вересня 2017 року профком Бурштинської ТЕС прийняв відмову у наданні згоди на звільнення позивача, не вказавши належного обґрунтування прийнятого рішення. В цьому випадку відповідач має право на звільнення працівника, що підтверджується висновками постанови Верховного Суду по справі №521/7522/14.

23 липня 2018 року апелянт подав доповнення до апеляційної скарги, зазначивши, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд безпідставно «надав віри» словам позивача та не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Чинне процесуальне законодавство України не передбачає пояснень сторін в якості засобу доказування, тому по даній справі встановлення факту продовження лікарняного і факту змови відповідача з працівниками лікарні можливо виключно на підставі письмових доказів та показів свідків. Відповідач заявляв клопотання про необхідність допиту свідків, однак суд таке клопотання не задоволив. Наявні в матеріалах справи письмові докази спростовують доводи позивача про продовження його лікарняного з 10 серпня 2017 року по 11 серпня 2017 року.

Наданий самим позивачем листок непрацездатності спростовує висновки про явку на огляд до лікаря 09 серпня 2017 року і продовження лікарняного з 10 серпня 2017 року до 11 серпня 2017 року. З листка непрацездатності чітко видно про його закриття 09 серпня 2017 року та необхідність приступити до роботи з 10 серпня 2017 року.

Наявні у справі документи спростовують факт присутності і огляду позивача у лікарні 09 серпня 2017 року.

Безкарне порушення трудової дисципліни працівниками станції матиме негативний вплив на рівень виробничої дисципліни трудового колективу. Бурштинська ТЕС є неперервно працюючим режимним об’єктом, тому адміністрація станції не може не реагувати на факти порушення працівниками трудової дисципліни і наслідками цих порушень можуть бути життя та здоров’я людей.

Відповідно до п.8 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року.) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Позивач та її представник вимоги апеляційної скарги не визнали просили відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення не враховано поважність причин відсутності позивача на роботі, помилково кваліфіковано такі дії позивача як прогул, при тому, що працівник за зазначених обставин не інакше як був впевнений, що звільнений від роботи через хворобу, та як наслідок прийняв протиправне рішення.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала товарознавцем відділу із закупівель департаменту сервісу ВП Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Наказом від 09 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнена з роботи за прогул без поважних причин (а.с. 13). Від підпису про ознайомлення з наказом відмовилась, про що складено акт (а.с. 99).

Попередньо 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Бурштинської ЦМЛ за медичною допомогою, внаслідок чого їй було призначено лікування та відкрито листок непрацездатності з 07 серпня 2017 року до 09 серпня 2017 року серія АДД № 258518 (а.с. 5).

Згідно службової записки начальника ВЗ ОСОБА_5 в понеділок 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 повідомила по телефону, що захворіла і йде на лікарняний, а в середу передзвонила і повідомила, що закриває лікарняний п’ятницею 11.08.2017 року. В період з 07 серпня 2017 року по 11 серпня 2017 року товарознавець ОСОБА_2 була відсутня на роботі (а.с. 81).

Комісійним актом Бурштинської ТЕС встановлено, що 11 серпня 2017 року з 08.00 години до 16.00 години впродовж робочого дня ОСОБА_2 була відсутня на роботі. Також в акті є зазначення, що за попередньою інформацією ОСОБА_2 повідомила, що перебуває на лікарняному. ( а.с. 82).

Згідно даних листка непрацездатності серії АДД № 258518 ОСОБА_2 перебувала на лікарняному 07 – 09 серпня 2017 року з призначеним амбулаторним режимом. 09 серпня 2017 року вчинено запис про порушення режиму, стати до роботи 10.08.2017 року.

ОСОБА_6 лікаря КО «Бурштинськох ЦМЛ» ОСОБА_7 від 14 серпня 2017 року та ОСОБА_6 заступника начальника управління ВД у Івано-Франківській області Фонду соцстрахування ОСОБА_8 від 15 серпня 2017 року повідомлено керівництво Бурштинської ТЕС про те, що ОСОБА_2 перебувала на лікарняному 07 – 09 серпня 2017 року. 09 серпня 2017 року порушила режим не з’явившись до лікаря (а.с. 85,87).

Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 року за №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Порядок заповнення та видачі листка непрацездатності визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055

У відповідності до п. 1 цієї Інструкції, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицевий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи в ЛН здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом.

Згідно з пунктом 3.5. Інструкції у графі "Відмітки про порушення режиму:" зазначається дата порушення режиму, що засвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму вказуються у графі "Примітка:" з обов'язковим записом у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

Встановлено, що 07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Бурштинської ЦМЛ за медичною допомогою, внаслідок чого їй було призначено лікування та відкрито листок непрацездатності з 07 серпня 2017 року до 09 серпня 2017 року.

Як виходить зі змісту позову та пояснювальної записки ОСОБА_2, 09 серпня 2017 року лікар продовжив лікування та листок непрацездатності до 11 серпня 2017 року. У вказаний день лікарняного листка не отримала, оскільки його забрав головний лікар. Тільки 14 серпня 2017 року позивачу видали лікарняний листок із закресленням: в другому рядку в графі «звільнений від роботи» має місце закреслення дати 10 серпня 2017 року. До роботи 09 серпня 2017 року не приступила, оскільки була впевнена, що лікарняний листок продовжено з 10 серпня 2017 року (а.с. 84).

Однак, в ході розгляду справи обставини щодо продовження лікарняного листка ОСОБА_2 не підтвердилися, як поважна причина для відсутності на роботі, тому роботодавець мав право розглядати питання про застосування дисциплінарного заходу за допущений прогул.

Зокрема, як вбачається з наявної у справі копії листка непрацездатності, ОСОБА_2 перебувала на лікарняному 07 – 09 серпня 2018 року.

09 серпня 2018 року в листку вчинено запис про порушення режиму та запис «стати до роботи 10.08.2018 року» .

Як пояснив допитаний в якості свідка лікар ОСОБА_9, 07 серпня 2017 року їй було відкрито лікарняний листок, видано направлення для здачі матеріалу для аналізів та призначено відповідне лікування, призначена явка до лікаря на 09.08.2017 року.

09.08.2017 року ОСОБА_2 не з’явилася на прийом до 17.15 год, тобто до кінця робочого дня лікарні, відомості про здачу нею матеріалу для аналізів були відсутні, у зв’язку з чим ним було внесено запис у листок непрацездатності про порушення режиму та прийнято рішення про закриття лікарняного листка із вказівкою стати до роботи 10.08.2017 року. Записи про призначення лікування, видачу направлень для здачі матеріалу для аналізів та про порушення режиму внесені у амбулаторну карту позивача. Жодного тиску зі сторони адміністрації лікарні чи інших установ і осіб про вчинення запису у лікарняному листку, зокрема змісту «порушення режиму» на нього не було вчинено. Адміністрацією підприємства 10 серпня 2017 року з»ясовувалося питання щодо перебування позивача на листку непрацездатності. Він це сприйняв так, що адміністрація мала намір просити про анулювання запису «за порушення режиму». Однак, ним уже такий запис був вчинений.

Наступного дня, тобто 10.08.2017 року ОСОБА_2 прийшла на прийом, була оглянута, проте не зважаючи на скарги, за станом здоров’я підстав для відкриття лікарняного листка встановлено не було. В будь-який спосіб про продовження до 11.08.2017 року лікарняного він ОСОБА_2 не повідомляв. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив, що усі записи у листку непрацездатності внесені ним, зокрема і закреслення.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснила, що 09.08.2017 року у призначений день була на огляді у лікаря і оглянувши, він їй усно повідомив про продовження лікарняного до 11.08.2017 року, однак жодних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не представлено.

Таким чином, обставини щодо відсутності ОСОБА_2 на роботі з поважних причин, у судовому засіданні не підтвердилися.

Доводи апелянта про те, що закреслення у листку непрацездатності свідчать про вирішення питання про продовження лікування до 11.08.2017 року не заслуговують на увагу, оскільки таких доказів суду не представлено, а наявні закреслення у листку непрацездатності не свідчать про явку на прийом до лікаря позивача 09.08.2017 року та поважність причин її відсутності на роботі 11.08.2017 р. ОСОБА_7 по собі заповнення лікарем листка непрацездатності з такими порушеннями як закреслення та виправлення не можуть бути підставою для задоволення позову про поновлення на роботі позивача, оскільки не свідчать про поважність причин її відсутності на роботі.

Також відсутні належні, допустимі та достатні докази про те, що запис у амбулаторну карту позивача за 09.08.2017 року про порушення режиму лікування (а.с.172) внесений пізнішою датою.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив, що цей запис вчинений ним, та пояснив, що заповнення амбулаторної карти у суворій послідовності відповідно до розкреслених граф жодними нормативними документами не визначено.

У суду відсутні підстави піддавати сумніву показання свідка ОСОБА_9, а позиція позивача про внесення цього запису пізнішою датою є припущенням.

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обгрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 163цс14).

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням висновку про право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки слідує, що оскільки необгрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обгрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обгрунтованості.

Ураховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обгрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обгрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обгрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим переконливими доказами, доведеним фактами».

Таким чином рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Згідно виписки з протоколу профкому № 26 від 13 вересня 2017 року, адміністрації Бурштинської ТЕС відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з товарознавцем відділу закупівель ОСОБА_2 за п.4 ст. 40 КЗпП (прогул), (а.с. 9).

Підставою для такої відмови, як випливає зі змісту додатку до протоколу , були пояснення ОСОБА_2 щодо того, що їй було продовжено лікарняний, що засвідчує виправлення на лікарняному, де закреслено 10.08.2017 року, тобто був запис про продовження, тоді як відповіді щодо виправлень лікарнею не надано. А в медичній карті вчинено запис про порушення режиму 09.08.2018 року за межами граф, що вказує про його вчинення «заднім (попереднім) числом».

Однак таку відмову роботодавець обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки наведені факти не були підтверджені документально, крім того, як встановлено апеляційним судом в ході перегляду справи, такі не підтвердилися фактичними даними , що містяться у справі та показами свідка, а отже відмова не підтверджена переконливими доказами, доведеними фактами та не містить посилання на правове обгрунтування незаконності звільнення працівника ОСОБА_2 або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При тому трудова діяльність іншої особи – чоловіка позивача ОСОБА_4 не має жодного значення для оцінки трудової діяльності позивача, не впливає на її звільнення за прогул і не спростовує факт відсутності на роботі без поважних причин 11.08.2017 року. Жодних об»єктивних доказів упередженого ставлення до неї з боку адміністрації підприємства, що спричинило відсутність її на роботі, суду також не представлено.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

В спірному випадку, судом встановлено, що прогул ОСОБА_2 допущено без поважних причин, що за змістом наведеної норми могло бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

Щодо оцінки тяжкості проступку у співставленні з попередньою роботою та спричиненої роботодавцеві шкоди, то такі є критеріями, які повинні бути враховані роботодавцем під час застосування стягнення. Однак за наявності прогулу, визначення виду стягнення є правом роботодавця, яким він і скористався.

Із матеріалів справи встановлено, що прогул вчинено 11.08.2017 року, роботодавець вимагав пояснень від позивача з приводу відсутності на роботі, які вона надала 18.08.2017 р., 28.08.2017 року адміністрація підприємства звернулася за згодою до профспілкового органу на звільнення, а з 04.09.2017 року по 08.11.2017 року позивач знаходилася у відпустці, тому адміністрацією правильно проведено звільнення позивача 09.11.2017 року.

Суд першої інстанції на зазначені обставини та положення закону уваги не звернув, рішення суду основане на припущеннях, тому не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обгрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про поновлення на роботі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Генерального директора Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задовольнити.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», третьої особи на стороні позивача: Профспілковий комітет Бурштинської теплової електростанції про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_10