Рішення № 76859085, 01.10.2018, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/663/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

21 вересня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось ПАТ "Укрсоцбанк".

В обґрунтування позову зазначає, що 16.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №218М, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 3000 доларів США зі сплатою 21% річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12.09.2008 на умовах визначених кредитним договором.

Вказує, що 16.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань позичальника було укладено договір поруки № 218М/1, згідно умов якого ОСОБА_2, як поручитель поручився за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому та зобов'язався перед ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій а також можливої неустойки (пені, штрафу), в розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Зазначає, що відповідно до п.1.1 договору кредиту ПАТ "Укрсоцбанк" свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку РОФ АКБ "Укрсоцбанк" на поточний рахунок позичальника на підставі письмової заяви позичальника.

Вказує, що відповідно до п.2.3 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році.

Зазначає, що відповідно до п. 3.3.5, 3.3.6 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами та комісіями у порядку, визначеному договором кредиту, а також сплачувати кредитору неустойку.

Вказує, що всупереч ст.ст. 525, 526, 1054 ЦК України та умов договору кредиту ОСОБА_1 неналежним чином виконує умови договору кредиту в частині своєчасності та повноти сплати кредиту та процентів.

Посилаючись на невиконання відповідачами умов кредитного договору №218М і договору поруки № 218М/1 та ст. 1050, 1054, 625, 629 ЦК України, ПАТ "Укрсоцбанк" просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 6007,20 доларів США заборгованості за кредитним договором та витрати на сплату судового збору в сумі 2370,34 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданій до суду заяві позов підтримав та просить розглянути справу без його присутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились без повідомлення причин, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п.1 ч.8 ст.128, ч.11 ст.128 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи, відзиву на позов у встановлений строк відповідачі не подали. За клопотанням представника позивача, згідно ст.280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (14.06.2010 приведено у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" назву організаційно-правової форми шляхом перейменування акціонерного-комерційного банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту на поточні потреби №218М, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 3000 доларів США зі сплатою 21% річних та комісій, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12.09.2008 на умовах визначених кредитним договором.

Відповідно до п.3.3.5, 3.3.6 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами та комісії в строки, встановлені п.2.4, 2.5 договору кредиту, а також сплачувати кредитору неустойку.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році.

Згідно п.2.4 договору кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок відкритий в РОФ АКБ "Укрсоцбанк".

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно п.1.1 договору кредиту, кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 3000 доларів США, зі сплатою 21 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 вересня 2008 року на умовах визначених цим договором.

Згідно п.2.1 договору кредиту, надання кредиту проводиться після укладення договорів, вказаних в п.1.3 та п.п.3.3.3 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку в РОФ АКБ "Укрсоцбанк" на поточний рахунок позичальника в РОФ АКБ "Укрсоцбанк", на підставі письмової заяви позичальника.

Згідно п.2.2 договору кредиту, кредит вважається наданим в момент (день) списання суми кредиту з позичкового рахунку, зазначеного в п.2.1 цього договору, на підставі письмової заяви позичальника.

Відповідно до п.2.1 договору кредиту, ПАТ "Укрсоцбанк" свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що підтверджується листом-заявкою на кредит/транш від 16.03.2007, заявою ОСОБА_1 на видачу готівки №15-008 від 16.03.2007, меморіальними валютними ордерами №15-007 від 16.03.2007, №СR004001.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

З розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість за кредитом по кредитному договору №218М від 16.03.2007 року станом на 04.05.2018 року становить 6007,20 доларів США, з яких 3000 доларів США - заборгованість за кредитом, 3007,20 доларів США - заборгованість за відсотками.

Згідно довідки ПАТ "Укрсоцбанк", вбачається що в рахунок погашення заборгованості по відсотках за кредитом за період з 16.03.2007 по 03.05.2018 ОСОБА_1 було перераховано наступні суми: 26.07.2007 - 187,25 доларів США, 24.12.2010 - 27,30 доларів США

Оскільки п.1.1 договору кредиту було передбачено повернення коштів щомісячно згідно з графіком, який є невід'ємною складовою частиною договору, а ОСОБА_1 зазначений графік порушив, то з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" слід стягнути заборгованість по кредиту, яка станом на 03.05.2018 року становила 3000 доларів США.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Договором кредиту від 16.03.2007 року визначено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти з умовою сплати 21% річних за користування ними і оскільки борг по відсотках станом на 03.05.2018 року становив 3007,20 доларів США, то зазначена сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1

При вирішенні спору суд бере до уваги і те, що розмір заборгованості відповідачем не оспорювався.

Одночасно суд враховує, що згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень частини другої статті 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", у статті 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтями 47 та 49 вказаного Закону операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик розглядаються як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Виходячи із зазначених положень законодавства, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо вона надавалась за умовами договору, і позивач просить стягнути заборгованість в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству України.

На підставі наявних у справі доказів суд вважає, що наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями надає йому право як видавати кредити в іноземній валюті, так і стягувати грошові кошти у цій валюті.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та вимог ст.ст.526, 527, 530, 629 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором належним чином не виконував, що призвело до утворення станом на 04.05.2018 року заборгованості в розмірі 6007,20 доларів США.

Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 6007,20 доларів США боргу за кредитним договором, з яких 3000 доларів США - заборгованість за кредитом, 3007,20 доларів США - заборгованість за відсотками.

Вирішуючи спір в частині стягнення встановленої суми заборгованості солідарно з поручителем, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів та неустойки.

Судом встановлено, що 16.03.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №218М/1, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов'язався перед ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій та можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), в розмірі, строки та в порядку передбаченому договором кредиту №218М від 16.03.2007 року, а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту (п.1.1 договору поруки).

Відповідно до норм ст.ст. 3, 6, 11, 627 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Різновидом договору є кредитний договір, договір поруки, які обов'язково укладаються в письмові формі (ст.ст. 553, 1054, 1055 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відтак, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором або законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто, упродовж шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора та суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права шляхом пред'явлення позову, кредитор вчиняти не може.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6- 2662цс15.

Згідно із положеннями ч. 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді цивільної справи № 6-691цс16 від 07 вересня 2016 року.

Так, договором поруки № 218М/1 визначено, що порука діє до повного виконання забезпечених зобов'язань та зобов'язань поручителя за договором (п. 6.1). Однак, з урахуванням наведеної позиції Верховного Суду України, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, зазначена умова договору не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.

Таким чином, посилання позивача, що порука діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором, оскільки зазначена умова узгоджена між сторонами у договорі, є безпідставними, оскільки у даному випадку, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, що передбачено частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України.

Одночасно суд враховує, що відповідно до умов договору кредиту, остаточне погашення будь-якої заборгованості за кредитним договором позичальник має здійснити не пізніше 12.09.2008 року, що підтверджується і Графіком погашення кредиту, який є Додатком 2 до договору та його невід"ємною частиною. Отже, сторони чітко узгодили момент виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а тому суд приходить до висновку, що шестимісячний строк пред'явлення вимоги банку про стягнення заборгованості до поручителя слід відраховувати саме зі вказаної дати.

Умовами кредитного договору також передбачено виникнення у кредитора права пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості по кожному окремому платежу за кредитним договором, до яких, зокрема, належить обов'язок позичальника щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом (п.п.3.2.6.2, 3.3.6 Кредитного договору).

Зазначена обставина, згідно до висновку Верховного Суду України при розгляді цивільної справи № 6-272цс16 від 29 червня 2016 року, дає підстави для відрахування шестимісячного строку пред'явлення банком дострокової вимоги поручителям по кожному окремому платежу, який мав бути здійснений у строк і розмір визначений умовами договору, однак з тих чи інших підстав не був у належному вигляді здійснений позичальником.

Однак, враховуючи, що умовами договору встановлений кінцевий строк виконання усіх зобов'язань за кредитним договором, а останній платіж по процентам і кредитом мав бути здійснений позивачем в останній день строку користування кредитом, який визначений у п. 1.1, то питання відрахування закінчення строку для пред'явлення вимоги по кожному окремому платежу не має принципового значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що кредитор не звернувся до поручителя із позовом про стягнення заборгованості у шестимісячний строк з дня закінчення строку виконання усіх зобов'язань за кредитним договором, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2, у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, керуючись при цьому правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові № 6-1451цс16 від 14 вересня 2016 року.

При цьому суд враховує наступне.

Строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки

Сплив строку, передбаченого нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2662цс15 від 20 квітня 2016 року.

Таким чином, пред'явлення поручителю вимоги шляхом направлення письмової вимоги особисто поручителю після закінчення строку виконання основного зобов'язання є правом кредитора, однак і в такому разі належним пред'явленням вимоги, у розумінні положень ч. 4 ст. 559 ЦПК України, є звернення кредитора із такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, з урахуванням того, що строк виконання основного зобов'язання настав 12.09.2008, при цьому ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося з відповідним позовом до суду 22.05.2018, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання правовідносин за договором поруки припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки, кредитор звернувся з позовом поза межами визначеного законом строку.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги ту обставину, що протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання банком не було реалізовано його право на пред'явлення позову до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в солідарному порядку за договором поруки, у відповідності до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" слід стягнути 2370,34 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою.

На підставі ст. 549, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м.Київ, вул.Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) 6007,20 доларів США заборгованості за кредитним договором, з яких 3000 доларів США заборгованість за кредитом, 3007,20 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом та 2370 грн. 34 коп. витрат на сплату судового збору.

В позові публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення боргу за кредитним договором відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2018 р.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.