Постанова № 76856710, 28.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3830/17

Провадження № 22-ц/779/1093/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Горейко М.Д., Матківського Р.Й.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору — ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_5 про переведення прав кредитора за апеляційною скаргою представника АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2018 року під головуванням судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_5 про переведення прав кредитора у Генеральній кредитній угоді №010/14-20/643 від 20.07.2006 року, укладеній між ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та ОСОБА_5, мотивуючи тим, що 20.07.2006 року між ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_4» та ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду №010/14-20/643, якою визначались взаємні права та обов’язки сторін щодо кредитування банком позичальника з загальним лімітом кредитування 245 000,00 доларів США, згідно якої кредитні кошти повинні надаватись відповідно до кредитних договорів, які є її невід’ємними частинами. Між позивачем та ОСОБА_5 20.07.2006 року укладено договір, яким позивач брав на себе зобов’язання внесення всіх платежів за вказаним кредитом, а ОСОБА_5 від імені ТОВ «Вікторія-К ЛТД» зобов’язався передати у власність позивачу нежитлові приміщення в торгово-офісному комплексі в м.Тлумач, вул.Макуха, 15. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань відповідача, що випливають з даної Генеральної кредитної угоди, між ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та позивачем укладено договір іпотеки від 20.07.2006 року №Д349, за яким останній передав як забезпечення банку належну йому квартиру АДРЕСА_1, та гараж №12 по вул.Вовчинецька, 140 в м.Івано-Франківську. В межах Генеральної кредитної угоди укладено наступні кредитні договори: кредитний договір №014/14-20/643-1 від 20.07.2006 року, згідно якого ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 75 000,00 доларів США зі сплатою 12% річних; кредитний договір №014/14-10-140 від 12.03.2007 року, згідно якого ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 78 500,00 доларів США зі сплатою 14% річних; кредитний договір №014/14-10-140-387П014/14-20/643 від 08.06.2007 року, згідно якого ОСОБА_5 надано кредит у розмірі 97764,00 доларів США зі сплатою 14% річних. Всі платежі по вказаній Генеральній кредитній угоді та укладених в її межах кредитних договорах позивач виконав в повному обсязі, погасивши, в тому числі, прострочену заборгованість. Крім того, погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №43 від 11.03.2008 року здійснено за рахунок коштів та нерухомого майна позивача, яке одночасно було предметом іпотеки. А тому, до позивача перейшло право кредитора відносно боржника ОСОБА_5 у зобов’язаннях, що виникли на підставі вищезазначеної генеральної кредитної угоди. Просив визнати його кредитором боржника ОСОБА_5 у Генеральній кредитній угоді №010/14-20/643 від 20.07.2006 року, укладеній між ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та ОСОБА_5

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 кредитором боржника ОСОБА_5 у Генеральній кредитній угоді №010/14-20/643 від 20.07.2006 року, укладеній між ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» та ОСОБА_5.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням представник АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення прийняте з неповним з’ясування та доведенням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що на вимогу ухвали Івано-Франківського міського суду від 25.10.2017 року було надано відповідь щодо відсутності заборгованості ОСОБА_5 за кредитними зобов’язаннями та долучено докази про те, що заборгованість була врегульована між банком та ОСОБА_5, а не ОСОБА_2

Апелянт вказує на те, що 08.11.2013 року боргові зобов’язання ОСОБА_5 за Генеральною кредитною угодою припинено згідно Договорів про припинення зобов’язань за кредитним договором, укладеними між ОСОБА_5 та ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4».

АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до суду першої інстанції надсилав пояснення щодо позову, де зазначив, що в банку відсутні дані щодо виконання ОСОБА_2 зобов’язань ОСОБА_5 за Генеральною кредитною угодою №010/14-20/643 від 20.07.2006 р. Таким чином, проти задоволення позову заперечили. Однак рішенням суду першої інстанції не було надано жодної правової оцінки поясненням кредитора боржника. Отже, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та не перевірив заперечення АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4».

Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що суд першої інстанції не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

В оскаржуваному рішенні судом було зазначено, що ОСОБА_2 здійснив платежі власними коштами та нерухомим майном, що було предметом іпотеки, замість ОСОБА_5, однак, даний факт не підтверджений жодними доказами. Судом першої інстанції не було враховано пояснення АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4», в яких зазначалося, що стороною договірних зобов’язань є ОСОБА_5, а інформація про те що ОСОБА_2 виконав зобов’язання ОСОБА_5 - відсутня. В свою чергу ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів про виконання ним зобов’язань ОСОБА_5.

Апелянт вказує, на те, що банком не визнано факту виконання ОСОБА_2 боргових зобов’язань ОСОБА_5. Тому, в суду першої інстанції були обґрунтовані сумніви щодо обставин справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні прозову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився. Апеляційному суду направив заяву про слухання справи без його участі. Заявлений позов визнав, а апеляційну скаргу просив відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14-20/643, згідно п.п. 1.1-1.3., 2.5 кредитор на підставі цієї Генеральної кредитної угоди, зобов’язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної кредитної угоди і які є її невід’ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках цієї Угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 75 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Дана кредитна угода чинна до 20.07.2013 року. У відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної Угоди є трьохкімнатна квартира, загальною площею 104,2 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2; гараж, загальною площею 18,4 кв.м., що знаходиться в м.Івано-Франківську по вул.Вовчинецька, 140 гар.12 (а.с. 2, 3).

20.07.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/14-20/643-1, згідно п.п. 1.1, 8.1, 9.1 якого кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит в сумі 75 000 доларів США із встановлення строків погашення кредиту згідно Графіка, встановленого додатком №1, і який є невід’ємною частиною цього договору, із сплатою 12% річних. Договір набуває чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до часу повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування кредитом та пені та відшкодування збитків у разі їх невнесення). Даний договір є невід’ємною частиною Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20.07.2006 року (а.с. 4).

12.03.2007 року між ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_4» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/14-10-140, згідно п.п.1.1, 8.1, 9.1 якого кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит в сумі 78 500 доларів США із встановлення строків погашення кредиту згідно Графіка, встановленого додатком №1, і який є невід’ємною частиною цього договору, із сплатою 14% річних. Договір набуває чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до часу повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування кредитом та пені та відшкодування збитків у разі їх невнесення). Даний договір є невід’ємною частиною Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20.07.2006 року (а.с. 5).

08.06.2007 року ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_4» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/14-10-387 G 014/14-20/643, згідно п.п. 1.1, 8.1, 9.1 якого кредитор, на положеннях та умовах цього Договору та Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20.07.2006 року, в редакції від 28.09.2006 року, від 12.03.2007 року, та від 07.06.2007 року, надає позичальнику кредит у сумі 97 764,00 доларів США із встановлення строків погашення кредиту згідно Графіка, встановленого додатком №1, і який є невід’ємною частиною цього договору, із сплатою 14% річних. Договір набуває чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до часу повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування кредитом та пені та відшкодування збитків у разі їх невнесення). Даний договір є невід’ємною частиною Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20.07.2006 року в редакції від 28.09.2006 року, від 12.03.2007 року, та від 07.06.2007 року (а.с. 6).

20.07.2006 між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за №Д349, згідно п.п. 1.1 якого цей Договір гарантує виконання зобов’язань позичальника та вимог іпотекодержателя, що випливає з Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20.07.2006 року (а також усіх кредитних договорів до неї та додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії генеральної кредитної угоди), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем (позичальником), за умовами якого іпотекодавець (позичальник) зобов’язаний до 20.07.2013 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 75 000 доларів США, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договором. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 104,2 кв.м., житловою площею 61,7 кв.м., що знаходиться в м.Івано-Франківську АДРЕСА_3 і належить іпотекодавцю (майновому поручителю); гараж, загальною площею 18,4 кв.м., що знаходиться в м.Івано-Франківську по вул.Вовчинецька, гараж 12, в буд.№140 і належить іпотекодавцю (позичальнику) (а.с. 7-8).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 здійснив платежі власними коштами та нерухомим майном, яке було предметом договору іпотеки від 20.07.2006 року, визначені Генеральною кредитною угодою №010/14-20/643 від 20.07.2006 року та укладеними в її межах кредитними договорами, замість боржника ОСОБА_5. Суд зазначив, що вказані обставини визнані ОСОБА_5, а тому на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Крім того, суду апеляційної інстанції на спростування доводів апелянта про відсутність доказів, що стверджують вимоги позивача, представником ОСОБА_2 надано копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 27 вересня 2018 року. Зі змісту даної заяви вбачається, що всі без винятку платежі (в тому числі кредит, проценти, неустойка), отримані ОСОБА_5 згідно Генеральної кредитної угоди №010/14-20/643 від 20 липня 2006 року, укладеної між ним та ПАТ «РайффайзенБанк Аваль», були сплачені ОСОБА_2.

З огляду на вищенаведене, доводи апелянта про відсутність доказів про виконання боргових зобов’язань саме ОСОБА_2 перед банком, не заслуговують на увагу і спростовуються зібраними та перевіреними судом доказами.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_4» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 13 червня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_7

ОСОБА_8