Рішення № 7684116, 22.10.2008, Подільський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2008 року справа № 2-3866/08

Подільський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Васильченка О.В., при секретарі - Кушніренко Ю.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» про виділення майна в натурі та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять виділити їм в натурі будівлю, що складає 2/100 частин від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. ; припинити право спільної часткової власності на вказаний об'єкт нерухомого майна; визнати, що 2/100 частин від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , після виділу з спільної часткової власності в натурі становить окремий об'єкт нерухомого майна та вважається одним цілим; визнати право приватної власності позивачів на об'єкт нерухомого майна - нежилу будівлю - будівлю ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" провести державну реєстрацію права власності позивачів на вказаний об'єкт нерухомості та виробити нову технічну документацію на зазначений об'єкт.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. Однак, на думку позивачів, їх правомочності щодо володіння, користування, розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, значно звужені та не дозволяють власнику в повній мірі реалізувати свої права щодо належного їм майна, що, в свою чергу, порушує право позивачів на здійснення права власності на власний розсуд. Так, позивачі вказують, що вони не можуть здійснити відчуження власного майна на власний розсуд, зокрема, відчужити майно визначеній особі, з огляду на те, що повинні запропонувати об'єкт нерухомого майна іншим співвласникам. Також не можливо надати нерухоме майно в іпотеку.

В порядку ст. 364 ЦК України позивачі не дійшли згоди з іншим співвласником нежитлових будівель, відповідачем по справі, щодо укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна. Тому позивачі звернулися до суду з позовом про виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності та оформлення за ними права приватної власності.

В попередньому судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав з вище викладених підстав, просив позов задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову відповідачем в порядку встановленому статтею 174 ЦПК України не заперечував (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Представник ВАТ «Експериментальний механічний завод» своє право на участь у судовому засіданні не використав, надав суду заяву, в якій зазначив про визнання позову, вказавши, що майно, яке є у спільній частковій власності, та належить позивачам може бути виділене в натурі. Домовленості щодо укладення договору про поділ спільного часткового майна, не досягнуто, оскільки відповідач вважає для себе недоцільним сплачувати нотаріальні послуги.

Представник третьої особи подав до суду свої пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність порушення прав позивачів з боку третьої особи, просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, вивчивши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 26.08.08 належить на праві спільної часткової 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. (а.с. 14-17).

Іншим співвласником нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є відкрите акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод».

Між сторонами у справі не досягнуто згоди щодо укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

Об'єкт нерухомого майна, який позивачі просять виділити у натурі: нежила будівля -будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , що входить до складу нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є відокремленим від інших об'єктів нерухомого майна, має окремий вхід, отже може використовуватися позивачами незалежно від інших приміщень.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження № 404-1/3 від 20.10.08, складеного Кіровоградською науково-дослідною лабораторією судових експертиз, враховуючи технічні норми, інструктивні вказівки та розташування нежилої будівлі -будівля ковального цеху (літ. Р) площею 258, 10 кв. м. , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є технічна можливість виділити її в одиницю.

Причиною спору між сторонами стала відмова відповідача в добровільному порядку виділити частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади ( ст. 356 Цивільного кодексу України).

Із досліджених у судовому засіданні обставин справи вбачається, що позивачам на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.08 належить на праві спільної часткової 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. ).

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласникам належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно мають здійснювати за взаємною згодою.

Судом встановлено, що іншим співвласником нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є ВАТ «Експериментальний механічний завод».

Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Однак, право співвласника на розпорядження своєю часткою у праві спільної власності не можна ототожнювати з правом співвласника здійснювати володіння та користування майном. Чинним законодавством України передбачені певні обмеження у здійсненні права спільної часткової власності. Такі обмеження полягають, зокрема, у здійсненні права спільної часткової власності лише за згодою співвласників (ч. 1 ст. 358 Цивільного кодексу України), у передбаченому статтею 362 ЦК України переважному праві інших співвласників купівлі частки у праві спільної часткової власності тощо.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 367 ЦК України).

З огляду на те, що позивачі не мають наміру поділити між всіма співвласниками нежилі будівлі загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що передбачало б припинення права спільної часткової власності на всі нежилі будівлі, а звернулись до суду лише з метою виділу у натурі одного з об'єктів нерухомого майна у вказаних нежилих будівлях, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для поділу між співвласниками всіх нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 364 ЦК України право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, реалізується, зокрема, шляхом укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

Судом встановлено, що сторонами по справі не досягнуто згоди щодо укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

Статтею 15 ЦК України кожній особі надане право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім цього, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Внаслідок відсутності згоди всіх співвласників нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , що входить до складу вказаних нежилих будівель та належить на праві приватної власності позивачу, суд вважає обґрунтованим звернення позивача на підставі ст. ст. 15, 16, 364 ЦК України до суду за захистом свого цивільного права.

Судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна, який позивачі просять виділити у натурі: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , що входить до складу нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є відокремленим від інших об'єктів нерухомого майна, має окремий вхід, отже використовується позивачами незалежно від інших приміщень.

Отже, враховуючи вищезазначене та керуючись ст. 365 ЦК України, суд приходить до висновку, що здійснення права власності позивачів щодо об'єкту нерухомого майна: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1) не може відбуватись спільно з іншими учасниками спільної часткової власності.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження № 404-1/3 від 20.10.08, складеного Кіровоградською науково-дослідною лабораторією судових експертиз, враховуючи технічні норми, інструктивні вказівки та розташування нежилої будівлі -будівля ковального цеху (літ. Р) площею 258, 10 кв. м. , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є технічна можливість виділити її в одиницю.

На підставі викладеного, суд вважає, що виділ в натурі об'єкта нерухомого майна -нежилої будівлі ковального цеху площею 258, 10 кв.м. із складу нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є технічно можливим та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Беручи до уваги наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про виділ у натурі об'єкта нерухомого майна, що складає 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , та визнання за позивачами права власності.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04.10.1991 № 7 передбачено, що з виділом учаснику спільної власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї припиняється.

Виділ співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі частка у спільному майні, та іншими співвласниками, між якими продовжують існувати відносини права спільної часткової власності, але вже щодо зменшеного об'єкта.

З огляду на викладене, 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , після виділу з спільної часткової власності в натурі, становить окремий об'єкт нерухомого майна, вважається одним цілим та належить позивачам на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.02.2002 за № 157/6445, який визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, такими документами, зокрема є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Частина 4 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює, що державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається (пункт 1.3 положення). Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4. положення).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві» державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Враховуючи, що об'єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на них має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та досліджених доказів, визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 знайшли своє доведення у суді, ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів документально підтверджені судові витрати (а.с. 1-9).

На підставі викладеного, ст. ст. 15, 16, 182, 317, 355, 358, 361, 362, 364, 365, 367 ЦК України, ст. ст. З, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та керуючись, ст. ст. 2, 4, 8, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Виділити в натурі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 нежилу будівлю, що складає 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м.

Припинити право спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна під літерою „Р" нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , що раніше складав 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати, що 2/100 частини від нежилих будівель загальною площею 12078, 70 кв.м. , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху площею 258, 10 кв.м. , після виділу з спільної часткової власності в натурі, становить окремий об'єкт нерухомого майна та вважається одним цілим.

Визнати право приватної власності, в рівних частках, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - нежила будівля - будівля ковального цеху (літера Р) площею 258, 10 кв.м. , який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на окремий об'єкт нерухомого майна, як такий, що виділений у натурі, а саме: нежила будівля - будівля ковального цеху (літера Р) площею 258, 10 кв.м. , який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та виготовити нову технічну документацію на зазначений об'єкт.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_3 567 грн. 66 коп. - судового збору та 30 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 567 грн. 66 коп. - судового збору та 30 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_2 567 грн. 66 коп. - судового збору та 30 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, при цьому заява про апеляційне оскарження подається до Подільського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.