Постанова № 76797868, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5419/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро ОСОБА_1” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 813/1136/18 (час прийняття 16:00 год., м. Львів, головуючий суддя Гулик А.Г., повний текст складений 29 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро ОСОБА_1” до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

26 березня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Євро ОСОБА_1” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області за №1244 від 26.02.2018 ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”.

Рішенням від 24 травня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1” подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі товариство зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам позивача щодо невідповідності наказу вимогам закону та безпідставно дійшов висновку, що у контролюючого органу були правові підстави для прийняття наказу на проведення перевірки.

Також суд першої інстанції не звернув належної уваги на невідповідність запитів контролюючого органу вимогам п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу (ПК) України, відсутність на них печаток контролюючого органу, що звільняє позивача від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Вказавши в рішенні, що запити відповідача про надання інформації та її документального підтвердження містять обґрунтовані підстави для їх надсилання, в них зазначені порушення, допущені позивачем, суд не наводить конкретного змісту цих порушень та в чому вони полягають.

Позивач вважає, що письмові запити не відповідають вимогам п. 78.1.1 ст.78 ПК України, оскільки в них не вказано факти порушень, які виявлені податковим органом, не зазначено в чому полягає порушення формування податкового зобов’язання та податкового кредиту, (чи встановлено факт завищення чи його заниження), або будь-яка інша причина недостовірності; на яку суму виявлено порушення, в чому воно полягає та яка податкова інформація про це свідчить.

Проте, суд першої інстанції дані аргументи залишив поза увагою, обмежившись загальним висновком про те, що запити відповідають вимогам п.78.1.1 ст.78 ПК України, не навівши при цьому детальних фактів, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства при формування податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Наказ контролюючого органу про проведення перевірки № 1244 від 26.02.2018 року повинен утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.

Посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 № 103/13-01-14-14-15 від 21.02.2018, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу. Більше того, доповідна записка визначає, що підставою призначення позапланової перевірки слугувало неповне отримання документів на письмові запити, в той час коли матеріалами справи свідчать, що до 3 запитів взагалі не надавались документи, в силу зазначення у відповіді невідповідності цих запитів вимогам податкового законодавства.

Крім того, відповідно до п.78.1.1 ст.78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є ненадання платником податків пояснення та їх документального підтвердження на обов’язковий обгрунтований письмовий запит органу державної податкової служби. Відтак положення цієї статті передбачають одночасне дотримання двох основних вимог: це ненадання платником податків пояснень та документів на підтвердження операцій, і ні в якому разі не ,,неповне надання документів”, як про це стверджує відповідач та зазначено в доповідній записці начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3, що виключає обов’язковий характер письмового запиту.

За таких обставин, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 09.10.2017, 13.11.2017, 20.11.2017, 29.11.2017 та 06.12.2017 ГУ ДФС у Львівській області направило ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1” п’ять запитів відповідно за №16774/10/13-01-14-14, №20372/10/13-01-14-14, №21154/10/13-01-14-14, №22495/10/13-01-14-14 та №23497/10/13-01-14-14 ,,Про надання пояснень та їх документальних підтверджень”, в яких просив надати пояснення та їх документальне підтвердження по податкових зобов’язаннях по взаємовідносинах позивача з ТзОВ ,,Мрія-К”, ТзОВ ,,ПВП ,,Стандарт”, ТзОВ ,,ОСОБА_4 Торг”, ТзОВ ,,Даноша”, ТзОВ ,,Новий ОСОБА_5”, ТзОВ ,,Берта СВ”, ТзОВ ,,Марселл”, ТзОВ ,,ОСОБА_5”, ТзОВ ,,Дегер”, ТзОВ ,,Ферко”, ДП ,,Рітейл Центр” за липень 2017 року.

02.11.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь на запит від 09.10.2017, в якому вказав, що запит не відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки в ньому відсутні підстави для його надсилання, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, печатка контролюючого органу. Тому, позивач відмовляється надавати відповідь на вказаний запит.

28.12.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповіді, в яких надав пояснення щодо податкових зобов’язань, які містяться в податкових деклараціях за серпень та вересень 2017 року; також вказав, що між ним та ТзОВ ,,Даноша” укладений договір купівлі-продажу живих свиней №72 від 04.07.2017 та надав документи, які підтверджують факт такого укладення.

10.01.2018 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь за №10.01-1 на запит від 06.12.2017 за №23497/10/13-01-14-14, в якій вказав, що вказаний запит не відповідає вимогам ПК України, а саме в ньому не зазначені конкретні відомості і відсутні посилання на конкретні господарські операції, не конкретизований перелік документів, які необхідно надати. Тому, позивач відмовив у наданні відповіді на вказаний запит.

26.02.2018 відповідно до п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України ГУ ДФС у Львівській області видав наказ за №1244 ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав в повному обсязі відповідь на письмові запити відповідача від 20.11.2017 №21154/10/13-01-14-14 та від 29.11.2017 №22495/10/13-01-14-14 про надання інформації та її документального підтвердження, а тому відповідач мав підстави, передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об’єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підставою для документальної позапланової перевірки є отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов’язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Виходячи з наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази та дійшов висновку, що запити відповідача від 09.10.2017 №16774/10/13-01-14-14, від 13.11.2017 №20372/10/13-01-14-14, від 06.12.2017 №23497/10/13-01-14-14 складені з порушенням ч.3 п.73.3 ст.73 ПК України, а саме не містять печатки контролюючого органу. Тому, на думку суду першої інстанції, позивач правомірно у відповідях від 02.11.2017 №02.11-1 та від 10.01.2018 №10.01-1 відмовився надати інформацію та підтверджуючі документи на вказані запити від 09.10.2017 №16774/10/13-01-14-14 та від 06.12.2017 №23497/10/13-01-14-14.

Також суд відзначив, що на запит від 13.11.2017 №20372/10/13-01-14-14 позивач надав відповідь 28.12.2017.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки запити від 09.10.2017, від 13.11.2017 та від 06.12.2017 не містили печатки контролюючого органу, що суперечило підпункту 3 абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

Відповідно до приписів абзацу 7 пункту 73.3 статті 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Таким чином, позивач був звільнений від обов’язку надавати відповідь на вказані запити.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що запити відповідача від 20.11.2017 №21154/10/13-01-14-14 та від 29.11.2017 №22495/10/13-01-14-14 відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, зокрема, містять печатку контролюючого органу.

В запиті від 20.11.2017 контролюючий орган просив надати пояснення та їх документальне підтвердження по податкових зобов’язаннях по взаємовідносинах позивача з ТзОВ ,,Даноша” за вересень 2017 року.

28.12.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь №28.12-1, в якій вказав, що між ним та ТзОВ ,,Даноша” укладений договір купівлі-продажу живих свиней №72 від 04.07.2017 та надав документи, які підтверджують факт такого укладення.

В запиті 29.11.2017 від 29.11.2017 відповідач просив надати на його адресу пояснення та їх документальне підтвердження щодо податкових зобов’язань, які містяться в податковій декларації за вересень 2017 року.

28.12.2017 позивач надіслав на адресу відповідача відповідь №28.12-3, в якій надав пояснення щодо податкових зобов’язань, які містяться в податковій декларації за вересень 2017 року.

Дослідивши зазначені запити ГУ ДФС у Львівській області та відповіді ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що він належним чином виконав вимоги контролюючого органу щодо надання пояснень та документального підтвердження на запити, оскільки всупереч приписам підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України, яким визначено, що у письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання, відповідач не зазначив конкретний перелік документів, які мав надати позивач.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання про відсутність у ГУ ДФС у Львівській області законодавчо визначених підстав для призначення позапланової документальної перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”, а тому оскаржений наказ є протиправним та належить до скасування.

Такі висновки суду колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 квітня 2018 року, справа №813/4282/16,адміністративне провадження №К/9901/466/17.

Суд першої інстанції належної оцінки зазначеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого наказу відповідача.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову щодо скасування наказу ГУ ДФС у Львівській області за № 1244 від 26.02.2018 року, не звернув уваги на ті обставини, що цим наказом призначено проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1” по взаємовідносинах з контрагентами, які вказувались у всіх запитах контролюючого органу, в тому числі і в тих запитах, які суд визнав такими, що не відповідають вимогам п.73.3 ст.73 ПК України.

Вказана обставина є самостійною підставою для скасування оскарженого наказу, оскільки відсутні підстави для призначення документальної позапланової перевірки по взаємовідносинах, вказаних у запитах від 09.10.2017, від 13.11.2017 та від 06.12.2017, виходячи з протиправності цих запитів, що визнав сам суд першої інстанції.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Євро ОСОБА_1” задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 813/1136/18 – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області за №1244 від 26.02.2018 ,,Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Євро ОСОБА_1”.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_6

Постанова в повному обсязі складена 26 вересня 2018 року.