Постанова № 7679195, 24.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2009 року №22а-8592/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді Стародуба О.П.,

суддів Шавеля Р.М., Пліша М.А.,

при секретарі судового засідання Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» та Мукачівської обєднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» до Мукачівської обєднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2008 року ТОВ «Універсал-М» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області від 30.11.2007р. №3509/1503/22083669/27292 (0002451840/0), яким Товариству визначено податкове зобовязання із земельного податку в розмірі 67485,45 грн. (в т.ч. штрафних санкцій на суму 3231,59 грн.).

Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008р. позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області від 30.11.2007р. №3509/1503/22083669/27292 (0002451840/0), яким ТОВ «Універсал-М» визначено податкове зобовязання із земельного податку в розмірі 47697,54 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що грошова оцінка спірної земельної ділянки проведена неуповноваженим на це органом, а тому не могла бути підставою для визначення розміру земельного податку.

Також з рішенням, в частині задоволення позовних вимог, не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій також покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що згідно вимог Закону України «Про плату за землю» стягнення такої плати за попередні періоди можливе не більше ніж за два календарні роки (з січня по грудень), а не як визначив суд першої інстанції з часу винесення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, покликається на те, що позивач не був звільнений від сплати податку за землю у 2005 році, оскільки нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» були зупинені відповідні норми Закону України «Про плату за землю» щодо звільнення від її сплати.

Крім того, покликається на те, що придбавши цілісний майновий комплекс до позивача перейшло право користування і належної до нього земельної ділянки, за яку позивач зобовязаний вносити плату відповідно до Закону України «Про плату заземлю», а відсутність відповідних документів не може бути підставою для звільнення від її сплати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідача задоволити з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату заземлю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 7 цього Закону передбачено,що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.06.2003р. позивач придбав у ВАТ «Мукачівприлад» цілісний майновий комплекс (спортивний комплекс), розташований на земельній ділянці загальною площею 29651 м. кв., у м.Мукачево по вул.Парканія 1/5. Земельна ділянка належала продавцю на правах постійного користування і в тому ж розмірі перейшла у користування позивача.

Згідно акту камеральної перевірки податкової декларації від 19.11.2007р. встановлено, що за 2005 рік позивачем подано розрахунок земельного податку в розмірі 8085,83 грн., а протягом 2006-2007 років позивачем такий розрахунок не подавався і податок не сплачувався. Згідно даних довідок відділу архітектури та містобудування встановлено грошову оцінку земельної ділянки та визначено суму земельного податку, яка підлягає сплаті за 2005-2006 роки та девять місяців 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Мукачівською ОДПІ Закарпатської області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007р. №3509/1503/22083669/27292 (0002451840/0), яким ТОВ «Універсал-М» визначено податкове зобовязання із земельного податку розмірі 67485,45 грн. (в тому числі штрафних санкцій на суму 3231,59 грн.).

В частині визначення позивачу податку на землю в розмірі 16574,32 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 828,72 грн. суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, оскільки відповідачем правомірно нараховано такий податок на підставі відповідних довідок про грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом архітектури та містобудування виконкому Мукачівської міської ради.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та наведеним вище фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки відповідно до положень статті 6 Закону України «Про оцінку земель» суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель, серед іншого, є і органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем донараховано податок на землю більше ніж за два роки і на більшу за розміром земельну ділянку ніж та, що перебувала на той час у користуванні позивача, оскільки придбавши цілісний майновий комплекс позивач набув право лише на земельну ділянку, на якій такий комплекс розташований.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що пільги по сплаті земельного податку не можуть бути зупинені Законом України «Про Державний бюджет України», а застосування чи незастосування податкової пільги за критерієм форми фінансування платника податків не відповідає Конституції України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 19.6 цього Закону передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Відповідно до пункту 15.1.1 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня (три роки), наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому податкове зобовязання та штрафні санкції відповідачем нараховані в межах передбаченого законом строку давності в три роки.

Крім того, відповідно до положень статті 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час придбання позивачем цілісного майнового комплексу) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Із змісту договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу вбачається, що його попередній власник на законних підставах являвся одночасно і користувачем спірної земельної ділянки, а тому разом із правами власності на майновий комплекс до позивача перейшли також і права користувача земельної ділянки і відповідно обовязки платника податку на землю з часу придбання цього комплексу.

Крім того, пунктом 4 статті 12 Закону України «Про плату за землю» (в редакції станом на 2005-2006 роки) передбачено звільнення від сплати земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, яких використовуються за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності позивача являється оптова торгівля, в т.ч. продуктами харчування, доказів належності позивача до вітчизняних закладів фізичної культури та спорту не надано, сам по собі факт володіння спортивним комплексом не прирівнює позивача до таких закладів, а тому пільга по сплаті земельного податку на позивача не поширюється.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача і приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду слід скасувати і постановити нову, якою в задоволенні позову ТОВ «Універсал-М» відмовити.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області задоволити.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 24.03.2008р. по справі №14/15 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» до Мукачівської обєднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал-М» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ

СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ

М.А. ПЛІШ