Ухвала суду № 7679174, 21.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року №22а-5782/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Каралюса В.М., Заверухи О.Б.,

Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Пасавтопром» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

30.05. 2007 року ВАТ «Пасавтопром» звернувся з позовом, уточнивши його 03.12.2007 року, до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення: № 212301/0/9050, № 0000042201/0/9046, №0000032201/0/9047, №202301/0/9049 від 31.05.2006 року, №0000351511/0/10344 від 20.06.2006 року, № 0000351511/1/11745 від 13.07. 2006 року, № 0000351511/2/16165 від 27.09. 2006 року, № 352301/0/13734, № 362301/0/13738 від 15.08.2006 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12 червня 2007 року дану справу було роз»єднано і позовні вимоги про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення: № 212301/0/9050, № 0000042201/0/9046, № 0000032201/0/9047 від 31.05.2006 року виділені в самостійне провадження.

Вищевказані позовні вимоги мотивує тим, що на виконання договору поставки №26-ЗП-02 від 26.02.2004 року ПП «Марс» в лютому 2004 року перерахувало ВАТ «Львівський автобусний завод» (згідно рішення загальних зборів від 06.05.2006 року ВАТ «Пасавтопром») кошти в сумі 301699,06 грн. По першій події на підставі пп..7.3.1.п.7.3.ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» позивачем включено до податкового зобов'язання суму ПДВ - 50283,00 грн. До договору поставки №26-ЗП-02 від 26.02.2004 року укладено додатковий договір №1 від 28.07.2004 року, згідно якого договір №26-ЗП-02 було розірвано і, відповідно, у зв'язку з розірванням договору поставки було скориговано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 50283 грн., бо відповідачем безпідставно вказано в акті на не представлення позивачем розрахунку такого коригування.

Ним також правомірно відкориговано (зменшено) за жовтень податкові зобов'язання з ПДВ на суму 110325,00 грн. відповідно до п. 4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», де зазначено, що, якщо після поставки товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Не погоджується позивач і з включенням державною податковою інспекцією до податкового зобов'язання суми ПДВ в розмірі 26646600,00 грн. з продажу корпоративного права в розмірі 133233000,00 грн. «ЄВРОТРАК ТЕХНОЛОДЖІС ЛІМ1ТЕД» і ПП «Хелвік Інвестментс ЛІмітед» що, на погляд ДПІ, призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2005 року на суму 26547800,00 грн. за вересень 2005 року на суму 87612,00 грн. та завищення суми заявленої до відшкодування на суму 11188,00 грн. за вересень 2006 року, так як операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності не є об'єктом оподаткування.(пп..3.2.1.п.3.2 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість»)

Щодо стягнення пені за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то вказує на пропуск строку на застосування адміністративно-господарських санкцій, так як згідно наданого розрахунку заборгованість по польській фірмі «AUTOMET» та російській фірмі «Арсенал» виникла в 2003 році.

Постановою господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повІдомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 212301/0/9050 від 31.05.2006 року в частині стягнення з ВАТ «Пасавтопром» суми податкового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 53513850,00 грн. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000042201/0/9046 від 31.05.2006 року, №0000032201/0/9047 від 31.05.2006 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у м. Львові оскаржив його в апеляційному порядку, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Коригування (зменшення) податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 50283,00 грн. вважає неправомірним, так як зроблено у зв»язку з поверненням у вересні 2004 року позивачем ПП «Марс» векселя, що вважають порушенням п.4.8 ст.4 Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» де зазначено, що «для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі, видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів».

Судом не враховано також, що позивачем не представлено розрахунку коригувань та вартісних показників та податкових накладних, по яких проведено коригування( зменшення) податкового зобов'язання на суму 110325,33 грн. в жовтні 2004 року при взаєморозрахунках з ЗАТ «ЛАЗ» за період з 01.09.2003 року по 31.12.2003 року., чим порушено п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на. додану вартість».

Апелянт вважає, що операція з продажу корпоративних прав є об'єктом оподаткування ПДВ. Базою оподаткування такої операції згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» є її договірна (контрактна) вартість, включаючи вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, який продає корпоративні права, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією їх вартості.

Тому в порушення п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством не включено до податкового зобов'язання суму ПДВ в розмірі 26 646 600.00 грн. з продажу корпоративного права в розмірі 133 233 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2005 року на суму 26 547 800,00 грн., за вересень 2005 року на суму 87 612,00 грн. та завищення суми заявленої до відшкодування на суму 11 188,00грн. за вересень 2005року.

Судом також не взято до уваги, що в порушення ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) в 2003 році було здійснено імпортні операції по контрактах, укладених з фірмами-нерезидентами: «AUTOMET» та ЗАТ «Арсенал» і за яким станом на 01.07.2004 рік рахувалась прострочена дебіторська заборгованість в сумі 1980,00 Євро («AUTOMET») та в сумі 4600,00 рос.руб ЗАТ «Арсенал» .

Відповідно до ст.4 Закону України від 23вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) порушення резидентами термінів, передбачених ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної митної вартості недопоставленої! продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Представники ДПІ у м. Львові в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з зазначених в ній підстав .

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст..196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Львові проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Львівський автобусний завод»( тепер ВАТ «Пасавтопром» ) за період з 01.07.2004 року по 01.01.2006 року.

За результатами вищевказаної перевірки ДПІ у м. Львові року складено акт №27/23-0/05808787 від 18.05.2006 року( т.1 а.с.12-32), яким встановлені порушення позивачем податкового та валютного законодавства, внаслідок чого винесено податкове повідомлення-рішення: №212301/0/9050 від 31.05.2006 року, яким визначено податкове зобов»язання в сумі 53614416,00 грн., з яких 26807208,00 грн. - основний платіж, та 26807208,00 грн.- штрафні санкції за порушення п.4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».( т.1 а.с.164); №0000042201/0/9046 від 31.05.2006 року про стягнення 2040 грн. штрафних санкцій та №0000032201/0/9047 від 31.05.2006 року про стягнення 237276,69 грн. штрафних санкцій за порушення ст.2 Закону України від 23вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».(т.1 а.с.166-167).

Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання договору поставки № 26-ЗП-02 від 26.02.2004року ПП «Марс» в лютому 2004 року перерахувало ВАТ «Львівський автобусний завод» кошти в сумі 301699.06 грн. Позивач включив до податкового зобов'язання з податку на додану вартість в лютому 2004 року 50283,00 грн.

Додатковим договором №1 від 28.07.2004року договір № 26-ЗП-02 від 26.02.2004року було розірвано. Внаслідок цього 07 вересня 2004 року позивач повернув ПП «Марс» вексель ЗАТ «Дніпровський меткомбінат» за № 65305501370823, номінального вартістю 300000,00 грн. за ціною 301699,06грн. і відповідно зменшив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 50283,00грн.

Відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або Інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або Інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або Інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Тому, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності зменшення податкового зобов»язання позивачем на 50283,00 грн. є правильним.

Відповідач також вважає( зменшення) податкового зобов'язання на суму 110325,33 грн. в жовтні 2004 року при взаєморозрахунках з ЗАТ «ЛАЗ» за період з 01.09.2003 року по 31.12.2003 року порушенням п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на. додану вартість», так як позивачем не представлено розрахунку коригувань та вартісних показників та податкових накладних.

Згідно до п.4.5 ст.4 Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Вищевказані висновки податкового органу щодо не підтвердження коригування в жовтні 2004 року зменшенння податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110325,00 грн. спростовуються розрахунком №12 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.10.2004 року №1111 на суму 401952,00 грн., в тому числі ПДВ 66992,00 грн. та розрахунку №13 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.10.2004 року №1111 на суму 260000,04 грн., в тому числі ПДВ 43333,34 грн. та оглянутою в судовому засіданні декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року, де відображено коригування податкового зобов'язання на суму 110325,00 грн. Відмітка ДП1 на наданій декларації свідчить про те, що відповідач мав у себе в наявності підтверджуючі документи, які підтверджують правомірність зменшення податкового зобов'язання у жовтні 2004 року. Відповідно до пп.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в Інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової,' реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону. Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких Інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства.

підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Як вбачається з матеріалів справи, між Корпорацією «ЄВРОТРАК ТЕХНОЛОДЖІС ЛІМІТЕД» та ВАТ «ЛАЗ» (в особі TOB «ФІК «Брок-Інвест») 01 серпня 2005 року було укладено договір №64/4-05/К купівлі-продажу цінних паперів. Актом прийому-передачі цінних паперів від 02 серпня 2005 року ВАТ «ЛАЗ» передав Корпорації «ЄВРОТРАК ТЕХНОЛОДЖІС ЛІМІТЕД» 66739 простих іменних акцій ЗАТ «ЛАЗ» номінальною вартістю 1000,00 грн. на суму 66739000,00 грн.

Між ПП «Хелвік Інвестментс Лімітед» та ВАТ «ЛАЗ» (в особі TOB «ФІК «Брок-Інвест») 01 серпня 2005 року було укладено договір №64/5-05/К купівлі-продажу цінних паперів. Актом прийому-передачі цінних паперів від 02 серпня 2005 року ВАТ «ЛАЗ» передав ПП «Хелвік Інвестментс ЛімІтед» 66000 простих іменних акцій ЗАТ «ЛАЗ» номінальною вартістю 1000,00 грн. на суму 66 000 000,00 грн.

Між Корпорацією «ЄВРОТРАК ТЕХНОЛОДЖІС ЛІМІТЕД» та ВАТ «ЛАЗ» (в особі TOB «ФІК «Брок-Інвест») 25 серпня 2005 року було укладено договір №82/6-05/К купівлі-продажу цінних паперів. Актом прийому-передачі цінних паперів від 10 вересня 2005 року ВАТ «ЛАЗ» передав Корпорації «ЄВРОТРАК ТЕХНОЛОДЖІС ЛІМІТЕД» 494 прості іменні акцій ЗАТ «ЛАЗ» номінальною вартістю 1000,00 грн. на суму 494000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані договори є по суті договорами купівлі-продажу цінних паперів, а отже відбулася операція купівлі-продажу корпоративних прав.

Покликання апелянта на те, що дані договори купівлі-продажу цінних паперів прирівнюються до договорів надання послуг, що оплата за акції проводилась не грошовими коштами, нічим не підтверджена. В акті перевірки № 27/23-0/05808787 від 18.05.2006 року не досліджено і не відображено, яким саме шляхом позивач здійснив розрахунок згідно вищезгаданих договорів.

На думку судової колегії, здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу цінних паперів коштами чи іншим шляхом не впливає на виникнення у сторін зобов'язань за податком на додану вартість, що випливає з пп.3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Таким чином, позиція ДПІ ум.Львові, що позивачем занижено зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2005 року на суму 26 547 800,00 грн., за вересень 2005 року на суму 86612,00 грн. та завищено суми заявленої до відшкодування на суму 11 188,00 грн. за вересень 2005 року є помилковою.

Відповідно до ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тобто 90 календарних днів, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0000042201/0/9046, №0000032201/0/9047 прийняті 31.05.2006 року на підставі акта перевірки №27/23-0/05808787 від 18.05.2006 року. Факт порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності встановлено 18.05.2006 року, проте відповідачем не враховано вимог ст. 250 Господарського кодексу України, тобто дня виникнення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2003 року була здійснена оплата фірмі «AUTOMET» та 10.09.2003 року фірмі «Арсенал» і відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» мало бути виконане зобов'язання протягом 90 днів з моменту списання коштів на рахунок нерезидента, а штрафна санкція мала бути застосована не пізніше як через один рік з дати виникнення заборгованості.

Оскільки строки застосування адміністративно-господарських санкції відповідачем пропущено, то висновок суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень- рішень №0000042201/0/9046, №0000032201/0/9047 від 31.05.2006 року є вірним.

Колегія суддів, з огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2008 року у справі №5/1137-25/185-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді В.М. Каралюс

О.Б. Заверуха

Ухвала у повному обсязі складена 25.12.2009 року.