Ухвала суду № 7679173, 07.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2009 року №22а-5314/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Сапіги В.П., Заверухи О.Б.,

Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нових інформаційних технологій» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

31.10.2007 року ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001182320/2 та № 0002622320/2 від 19.09.2007 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 19.09.2007 року №0001182320/2, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр нових інформаційних технологій» визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 181356,80 гривень (з яких основний платіж 121506,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції 59850,80 гривень) та від 19.09.2007 року №0002622320/2 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр нових інформаційних технологій» нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 818,70 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано те, що при перевірці не були представлені і підтверджені договори на виконання робіт по монтажу телефонно-компютерної мережі, а також те, що по простих векселях, виданих підприємством у вересні 2005 року, минув рік з дати складення кожного векселя, оплата векселів не була проведена та не було опротестовано у неплатежі вищевказані векселі. Станом на 01.01.2007 року векселедержатель ТзОВ «Перлина степу» було знято з обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі допускає передачу векселя шляхом бланкового індосаменту, тобто без вказівки на особу, яка виступатиме новим векселедержателем. При цьому новий векселедержатель вправі «передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту». Одночасно, законодавство не встановлює необхідності вносити зміни до тексту векселя у зв'язку з передачею векселя за бланковим індосаментом. Законодавство не відносить «датування індосаменту» до обов'язкових реквізитів індосаменту. Недатований індосамент є дійсним (ст. 20 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі), тому суму вексельної заборгованості на 416 692.14 грн. не можна вважати сумнівною та безнадійною.

Роботи по встановленню телефонно-комп'ютерної мережі та охоронної сигналізації виконані ТзОВ «Годіні», як субпідрядником ( генпідрядником згідно заключних договорів було ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій») на загальну суму 70404,64 грн. (в т.ч. ПДВ 11734,11 грн.) були проведені не в орендованому позивачем приміщенні ( як вказано в акті перевірки), а для інших замовників, тому включення цієї суми до валових витрат є правомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нових інформаційних технологій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова складено акт від 06.04.2007 року №124/23-2/23271658, яким встановлено порушення п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.12.1.5 п.12.1 , п.12.3, п.12.4, ст.12, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2, п.п.8.4.1 п.8.4, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.22.2 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр нових інформаційних технологій» занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 123808,00 грн.

Зокрема, в п.3.1 (1) акту перевірки встановлено неправомірне завищення підприємством за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року валових витрат на загальну суму 60374,00 грн. Дане порушення виникло за рахунок того, що ТзОВ «Годіні» виконано роботи по монтажу комп'ютерної мережі в орендованому приміщенні (за усним договором) для ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» на суму 70404,64 грн. (в т.ч. ПДВ 11734.11 грн.).

Згідно пп.8.1.2 п.8 ст.8, пп.8.7.1 п.8 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяється віднесення до валових витрат поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного періоду.

Податковим органом встановлено заниження скоригованих валових доходів в сумі 18167,00 грн. яке відбулося за рахунок розбіжності між даними, відображеними платником податку у декларації про прибуток підприємств та даними бухгалтерського обліку.

В акті перевірки п. 3.1 (2) зазначено, що станом на 01.01.2007 року за підприємством рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 1 498 853,21 грн. по виданих на забезпечення заборгованості векселях. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» в забезпечення заборгованості за отримані товари емітовано та видано прості векселі ТзОВ «Перлина степу» на загальну суму 416692,14 грн. яке 29.03.2006 року знято з обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі рішення Господарського Суду м. Києва від 28.12.2005 року № 43/872 і ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» не представило документів, які б свідчили про зміну векселедержателів векселів, переданих ТзОВ «Перлина степу» та внесення змін до тексту векселів стосовно дати пред'явлення емітованих векселів.

Тому податковий орган дійшов висновку, що кредиторська заборгованість в сумі 416692,14 грн. є сумнівною та безнадійною і підлягає включенню до складу валового доходу за І кв. 2006 року і оподатковується на загальних підставах.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182320/0/7691/23-2 від 19.04.2007 року про визначення ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій » суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 123808,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59850.80 грн., яке було скасоване відповідачем в порядку адміністративного оскарження і прийняті оспорені податкові повідомлення-рішення від 19.09.2007 року №0001182320/2, яким ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 181356,80 гривень (з яких основний платіж 121506,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції 59850,80 гривень) та від 19.09.2007 року №0002622320/2, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 818,70 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ( генпідрядником) та ТзОВ «Годіні» (субпідрядником) були заключені письмові (а не усні, як стверджується відповідачем) договори про виконання робіт по монтажу телефонно-комп»ютерної мережі, охоронної сигналізації про що свідчать заключені договори: №1011/06 від 10.11.2005 року на суму 6327,67 грн., №1511/06 від 15.11.2005 року на суму 33062,75 грн., № 2011/06 від 20.11.2005 року на суму 4735,73 грн., № 2511/06 від 25.11.2005 року на суму 19488,24 грн., № 0112/06 від 01.12.2005 року на суму 6790,25 грн., (т.1а.с.82-86):

Дані роботи виконувалися для ТзОВ НВП «ЕРГО», ЛНУ ім. Ів. Франка, ВАТ «Дрогобицький завод автокранів», ТзОВ «Ворс», ПП «Гал - Всесвіт», Луцьке АТП, НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській обл., які виступали замовниками. Роботи прийняті та оплачені переліченими підприємствами згідно актів виконаних робіт, які включають встановлення телефонно-компютерної мережі, охоронної сигналізації та інші роботи, а саме для: ТзОВ НВП «ЕРГО» ( акт №221214 від 22.12.2005 року на суму 90541,79 грн.); ЛНУ ім. Ів. Франка ( акти №151206 від 15.12.2005 року на суму 4445,07 грн. та № 271206 від 27.12.2005 року на суму 2500,30 грн.); ВАТ «Дрогобицький завод автокранів» (акти №161205 від 16.12.2005 року на суму 5000.00 грн., № 281208 від 28.12.2005 року на суму 26965,60 грн., № 291215 від 29.12.2005 року на суму 5000,00 грн.; ТзОВ «Ворс» (акт №291218 від 29.12.2005 року на суму 14819,27 грн.); ПП «Гал-Всесвіт» (акт №271215 від 27.12.2005 року на суму 6411,52 грн. ); Луцьке АТП (акт №151209 від 15.12.2005 року на суму 4497,90 грн.); НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській обл. (акт №261212 від 26.12.2005 року на суму 5696,25 грн.) (т.1 а.с.70-79).

Всього робіт по встановленню телефонно-комп'ютерної мережі та охоронної сигналізації було виконано на загальну суму 70404,64 грн. (в т.ч. ПДВ 11734,11 грн.).

Вищевказані роботи підтверджені картками бухгалтерського обліку по рахунку 3613 «Розрахунки з покупцями за послуги».

Вищенаведені докази підтверджують і відповідачем не спростовані, що роботи на вищевказану суму виконані ТзОВ «Годіні» були проведені не в орендованому ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» приміщенні, а значить позивач правомірно включив до складу валових витрат суму 70404,64 грн.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).

Відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 згаданого Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього і податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 згаданого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з п.3.1 (1) акту перевірки податковим органом встановлено заниження скоригованих валових доходів в сумі 18167,00 грн. яке відбулося за рахунок розбіжності між даними, відображеними платником податку у декларації про прибуток підприємств та даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.7.3.1. ст.7 згаданого Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У даному випадку різниця між даними, відображеними платником податку у декларації про , прибуток підприємств та даними бухгалтерського обліку виникла за рахунок помилкового відображення у бухгалтерському обліку актів виконаних робіт, які не були погоджені та затверджені замовниками і фактично роботи по цих актах були не прийняті та не виконані, авансових платежів не поступало. Тобто ні отриманого, ні нарахованого доходу підприємство не мало і таким чином, у позивача не було підстав для включення зазначених сум до доходу, а вказані акти не підлягають відображенню у складі валових доходів підприємства у 2006 році, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( т.1 а.с.90-95).

Колегія суддів погоджується з висновком про помилковість відображення в бухгалтерському обліку актів виконаних робіт, так як матеріалами справи підтверджується, що вони були не погоджені та не затверджені замовниками, і фактично роботи по цих актах були не прийняті та не виконані, відтак ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» правомірно не включило до валового доходу суму 18167,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, вбачається з оглянутих оригіналів векселів,

що ТзОВ «Центр нових інформаційних технологій» в забезпечення заборгованості за отримані товари емітовано у вересні 2005 року прості векселі №7332536513356, №7332536513357 та № 7332536513355 на предявника на загальну суму 416692,14 грн., на звороті яких зафіксовано, що прості векселі емітовані позивачем на користь ТзОВ «Перлина степу». Останні передали їх ТзОВ «Реліза», а ті в подальшому - ТзОВ «Таймшит» (т.1 а.с.107-109).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно ст.ст.70, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються положення щодо 3-х річного строку позовної давності. Статтею 34 цього ж Закону передбачено, що дані векселі підлягають оплаті не пізніше одного року з дати складання., тобто в загальному зі строком позовної давності строк для оплати спливає через 4 роки.

Оскільки вищевказані векселі були видані 22-26 вересня 2005 року,то позовна давність спливає відповідно в 2009 році.

Чинне законодавство також не містить положень про те, що строк позовної давності по вексельному зобовязанню спливає у звязку зі зняттям першого векселедержателя з обліку у ДПІ чи з припиненням юридичної особи. Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні поняття безповоротної фінансової допомоги не повязує її з припиненням юридичної особи чи зняттям з обліку в ДПІ.

Таким чином, покликання апелянта на зняття 29.03.2006 року ТзОВ «Перлина степу» з обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі рішення Господарського Суду м. Києва від 28.12.2005 року №43/872 не є підставою для спливу строку позовної давності, відтак вексельна заборгованість в сумі 416692,14 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою.

Виходячи з положень п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дана сума не може вважатися як безнадійною заборгованістю, так як не являється непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної банкрутом.

Прості векселі №7332536513356, №7332536513357 та №7332536513355 емітовані позивачем на користь ТзОВ «Перлина степу» на загальну суму 416692,14 грн. передані останнім за бланковими індосаментами третій особі( третім особам). Ці індосаменти не датовано.

Згідно ст.12 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі «індосамент «на пред'явника» має силу бланкового індосаменту», «індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису (бланковий індосамент)» /ст.14/. Відповідно до ст. 14 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, «якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: (1) заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи; (2) реіндосувати вексель шляхом бланкового індосаменту або індосувати будь-якій іншій особі; (3) передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту».

Таким чином, Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі допускає передачу векселя шляхом бланкового індосаменту, тобто без вказівки на особу, яка виступатиме новим векселедержателем. При цьому новий векселедержатель вправі «передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту». Одночасно, законодавство не встановлює необхідності вносити зміни до тексту векселя у зв'язку з передачею векселя за бланковим індосаментом. Законодавство не відносить «датування індосаменту» до обов'язкових реквізитів індосаменту. Недатований індосамент є дійсним (ст. 20 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі).

Останнім векселедержателем, який отримав спірні векселі за бланковими індосаментами та предявив вимогу про оплату було TзOB «Таймшит». Підстав для відмови у оплаті не було, тому ці векселі були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 22.06.2007 року, №20 від 25.06.2007 року, №18 від 25.06.2007 року, №15 від 25.06.2007 року, №9 від 26.06.2007 року, №6 від 22.06.2007 року, №31 від 30.05.2007 року, №4 від 16.05.2007 року, №3 від 11.05.2007 року (т.1 а.с.98-106).

Правомірність оплати підтверджується й судовою практикою, зокрема Постановою Пленуму Верховного Суду від 08.06.2007 року № 5 « Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів», яка вказує, що якщо останній індосамент є бланковим або на предявника, законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Тому покликання апелянта на зняття з обліку в ДПІ першого векселедержателя, визначення вексельної заборгованості на загальну суму 416692,14 грн як сумнівної та безнадійної та вимоги вказати особи нових векселедержателів, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу.

Колегія суддів, з огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 20 грудня 2007 року у справі №12/324А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді В.П. Сапіга

О.Б. Заверуха

Ухвала у повному обсязі складена 11.12.2009 року.