Постанова № 76755373, 27.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа № 922/2771/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

1-ша третя особа – не з’явився;

2-га третя особа – не з’явився;

3-тя третя особа – не з’явився;

4-та третя особа – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Еко-Оіл" (вх. № 1135 Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017р. у справі №922/2771/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Еко-Оіл", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – фізична особа – підприємець ОСОБА_3, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой”, м. Харків

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2017р. у справі №922/2771/16 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", за Генеральним договором № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008, в сумі 52 202 252,55 грн. (що складається з: 24 523 240,80 грн. за тілом кредиту, 17 666 065,27 грн. за відсотками, 3 252 025,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 760 921,09 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків), звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008: на нежитлові приміщення першого поверху № 66-1-:-66-6, 66-2а, 66-8:66-12, 66-17, 66-17а, 66-18, що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9, шляхом реалізації предмета іпотеки при проведенні прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета іпотеки у розмірі 10 238 740,20 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Еко-Оіл" на користь Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судовий збір в розмірі 153581,10 грн.

ТОВ "ВК Еко-Оіл" з рішенням не погодилося та, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017р., та відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою суду від 17.08.2017 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про призначення судової будівельно – технічної експертизи. Призначено у справі № 922/2771/16 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

Чи є “нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1-:66-12, 66-14-:66-17, 66-17-а, 66-18, 66-20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9” та “нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1:-66-6, 66-2а, 66-8:66-12, 66-17. 66-17а, 66-18, що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9” одним і тим самим об’єктом нерухомості?

Внаслідок чого змінено нумерацію приміщень та площу досліджуваного об’єкта нерухомості (якщо такі зміни відбулися)?

Які технічні характеристики (планування, внутрішню нумерацію приміщень, площу) має досліджуваний об’єкт нерухомості на момент здійснення експертизи?

Ухвалою суду від 15.08.2018 поновлено провадження у справі №922/2771/16 у зв’язку з надходженням висновку судової будівельно – технічної експертизи №16214.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.09.2018 р. у зв’язку з відпусткою суддів Крестьянінова О.О., Білоусової Я.О., Шевель О.В., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою від 24.09.2018 відкладено розгляд справи на 27 вересня 2018 року о 09:30 год.

У судове засідання 27.09.2018 треті особи не з’явились.

У відповідності до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ТОВ "ВК Еко-Оіл" у засіданні суду наполягала на задоволенні апеляційної скарги, просило скасувати рішення суду першої інстанції.

ПАТ "Укрсоцбанк" проти задоволення скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції під час прийняття рішення, 13.10.2008 між Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", що є правонаступником за всіма правами та обов’язками Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (надалі - Кредитор) та ОСОБА_3 (надала - Позичальник) було укладено Генеральний договір №805/6/18/8-135 (надалі - договір кредиту), відповідно до умов якого Позичальнику були надані кредитні кошти у сумі 1 200 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості 12.10.2018.

13.10.2008 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору кредиту, якою надано кредит у формі разового кредиту у розмірі 297 574,83 доларів США зі сплатою 16% річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості 12.10.2018.

Також, 13.10.2008 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору кредиту, якою надано кредит у формі разового кредиту у розмірі 902 425,00 доларів США, зі сплатою 16% річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості 12.10.2018.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань, щодо погашення договору кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, в день укладення договору кредиту, між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008, згідно з яким передано банку в іпотеку: нежитлові приміщення першого поверху №№ 66-1-:-66-6, 66-2а, 66-8:66-12, 66-17, 66-17а, 66-18, загальною площею 421,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна 9, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності, що виникла на підставі договору №2598-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ “Інтерснабстрой”, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.07.2003 за реєстровим номером 807, акту - прийому передачі №2598-В-С, Свідоцтва №2598-В-С про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської області Харківської міської ради 21.08.2003, зареєстрованого у Комунальному підприємстві “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 14.10.2003 за №1714359, реєстраційний номер №1293360, номер запису 4780 в книзі 1.

Початкова ціна за згодою сторін у іпотечному договорі становить 10 238 740, 20 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 по справі №922/2615/15 було визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №66-1-66-12, 66-14-66-17, 66-17-а, 66-18, 66-20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9, від 16 лютого 2015 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будпобутсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерснабстрой”. Визнано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1-66-12, 66-14-66-17, 66-17-а, 66-18, 66-20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9 (дев’ять) за ТОВ “Будпобутсервіс”.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 по справі № 922/2615/15, 16.02.2015 між ТОВ “Будпобутсервіс” та ТОВ “Інтерснабстрой” було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в простій письмовій формі. Договір було підписано з боку ТОВ “Будпобутсервіс” - директором ОСОБА_6, а з боку ТОВ “Інтерснабстрой” - ОСОБА_7, та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, сторони дійшли згоди, що ТОВ “Інтерснабстрой” зобов'язується передати у власність ТОВ “Будпобутсервіс” нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1-66-12, 66-14-66-17, 66-17-а, 66-18, 66- 20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9 (дев'ять), а ТОВ “Будпобутсервіс” зобов'язується прийняти це майно та сплатити за нього грошову суму передбачену договором.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 16 лютого 2015 року ТОВ “Інтерснабстрой” передало, а ТОВ “Будпобутсервіс” прийняло нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1-66-12, 66-14-66-17, 66-17-а, 66-18, 66-20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9 (дев'ять).

Як зазначає позивач, рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015 по справі № 922/2615/15 ПАТ “Укрсоцбанк” був незаконно позбавлений своїх прав, визначених Іпотечним договором, ст. 3, 5, 7, 12, 33, 38 Закону України “Про іпотеку” та постановою ХАГС від 09.10.2012 по справі №57/39-10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

22.10.2015 ПАТ “Укрсоцбанк” було отримано інформаційну довідку №46146774 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо предмету іпотеки що знаходиться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9 (дев'ять).

Відповідно до інформаційної довідки №46146774 від 22.10.2015 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вилучена заборона накладена ПАТ “Укрсоцбанк” у зв'язку з укладенням договору іпотеки №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008; у Державному реєстрі іпотек вилучено запис про іпотеку накладену ПАТ “Укрсоцбанк” у зв'язку з укладенням договору іпотеки №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником предмету іпотеки 06.07.2015 стала ОСОБА_8 (код НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 21.10.2006 МВМ Київського РВ ГУМВС України в Харківській області).

Як зазначалося вище, предмет іпотеки було відчужено ТОВ “Інтерснабстрой” на користь ТОВ “Будпобутсервіс” на підставі рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2015 року № 922/2615/15, а в подальшому на користь ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2015 №2302 та на користь ТОВ “ВК ЕКО-ОІЛ” на підставі Свідоцтва про право власності №47237716 від 09.11.2015.

За апеляційною скаргою ПАТ “Укрсоцбанк”, постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/2615/15 від 25.01.2016 було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16.02.2015.

Іпотека на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна 9, свою дію не припинила, зобов’язання забезпечене іпотекою не виконане. Заяв банком про погашення кредиту ПАТ “Укрсоцбанк” не надавалось. Іпотечний договір є чинним, а заборгованість з договором кредиту на час звернення позивача до суду не погашена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав.

Господарський суд Харківської області, задовольнив позовні вимоги повністю, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За загальним положенням Цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 1054 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно з приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави про позику та договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із загальною нормою ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначені окремі види застав, до яких, зокрема, частиною першої вказаної статті віднесена іпотека, яка є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п. 2.4.3. договору іпотеки ПАТ “Укрсоцбанк” має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання за договором кредиту, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечним договором було передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду.

Іпотечним договором визначено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду: а саме шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ “Про іпотеку”.

Рішенням від 18.05.2010 по справі №57/39-10 господарського суду Харківської області, що змінено частково постановою від 09.10.2012 №57/39-10 Харківського апеляційного господарського суду визначено право ПАТ “Укрсоцбанк” на продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Проте, такої згоди ПАТ “Укрсоцбанк” не надавав. Порушуючи умови п. 2.1.4 Іпотечного договору ТОВ “Інтерснабстрой” реалізував без згоди банку, незаконно вилучені записи про обтяження іпотекою та заборону відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху №66-1-66-12, 66-14-66-17, 66-17-а, 66-18, в літ. “А-5” загальною площею 421,2 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека віднесена на різновиду застави, а саме є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Підстави припинення іпотеки визначені статтею 17 Закону України “Про іпотеку”, відповідно до ч. 1 якої іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що припинення іпотеки як засобу забезпечення виконання зобов'язання пов'язано з припиненням основного зобов'язання, у даному випадку, з припиненням Генерального договору №805/6/18/8-135 від 13.10.2008.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази належного виконання Боржником - ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008 в матеріалах справи відсутні, що в свою чергу свідчить, що зобов'язання за вказаним кредитним договором не припинились в розумінні приписів ст. 599 Цивільного кодексу України.

Оскільки основне зобов'язання (кредитний договір 805/6/18/8-135 від 13.10.2008) не припинено виконанням проведеним належним чином, відтак строк дії іпотечного договору № 805/13/18-5/826 від 13.10.2008 не закінчився, отже іпотека, передбачена вказаним договором є дійсною на даний час.

Згідно ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що зумовлює основне зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих зрушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Статтею 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель, яким є позивач, вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальна сума кредитної заборгованості за Генеральним договором №805/6/18/8-135 від 13.10.2008 становить 52 202 252,55 грн.

Згідно іпотечного договору № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 вартість предмету іпотеки за згодою сторін була встановлена 10 238 740,20 грн. (т.1, а.с. 53-55).

Таким чином, сторони домовились про вартість предмета іпотеки, яка становить 10238740,20 грн.

В розумінні норми статті 39 Закону України “Про іпотеку” суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

При вирішенні питання, яке стосується оцінки майна - предмета іпотеки, в одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, а в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу з державного реєстру. Суд має виходити з того, що ціна предмету іпотеки встановлюється у самому договорі. Якщо при розгляді справи між сторонами не виникає спору щодо такої оцінки, то в суду не має підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору.

Згідно зі звітом ТОВ "Незалежна профгрупа" №08/18-2016 від 31.08.2016 вартість предмета іпотеки станом на 18.08.2016 становить 7 000 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 182).

Нормами ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Однак, господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що не приймає звіт ТОВ "Незалежна профгрупа" №08/18-2016 від 31.08.2016 про оцінку майна як належний та допустимий доказ, керуючись тим, що не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, оскільки дослідження проводилась не за ухвалою суду, а тому такий висновок не має доказової сили.

Таким чином вартість предмета іпотеки, складає 10 2387 40,20 грн., як-то визначили сторони у договорі.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи -іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.

Висновок №16214, наданий Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 свідчить: «“нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1-:66-12, 66-14-:66-17, 66-17-а, 66-18, 66-20 в літ. “А-5” загальною площею 427,1 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9” та “нежитлові приміщення 1-го поверху №66-1:-66-6, 66-2а, 66-8:66-12, 66-17. 66-17а, 66-18, що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9” – є одним і тим самим об’єктом нерухомості. Зміни у нумерації приміщень та площах відбувались у зв’язку з проведенням перепланування – зведенням та розбиранням перегородок у період від 1965 по 2017, здійсненням працівниками БТІ переобмірів приміщень та уточненням лінійних розмірів. Встановити, які технічні характеристики (планування, внутрішню нумерацію приміщень, площу) має досліджуваний об’єкт нерухомості на момент здійснення експертизи, не надається можливим».

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов законних, обґрунтованих висновків, підтверджених матеріалами справи про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду має бути залишене без змін.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Еко-Оіл" на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017р. у справі №922/2771/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2017р. у справі №922/2771/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 28.09.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.