Ухвала суду № 76733625, 07.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6749/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/1937/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

07 вересня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору кредиту,-

в с т а н о в и в:

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Дане рішення оскаржило ПАТ «Укрсоцбанк», подавши апеляційну скаргу на нього 08 червня 2018 року – з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року – відмовлено, оскільки апеляційна скарга подана на 21 день з дня отримання ОСОБА_4 ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року про повернення апеляційної скарги та майже через 7 місяців з дня проголошення оскаржуваного рішення та зважаючи на те, що довіреність №02-36/226 видана адвокату ОСОБА_5 на представництво інтересів ПАТ «Укрсоцбанк» 12 січня 2018 року тобто задовго до повернення апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року – залишено без руху для надання апелянту можливості подати апеляційному суду заяву (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

На виконання вимог ухвали, ПАТ «Укрсоцбанк» подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги. В клопотанні зазначають, що висновки суду про відрахування строку апеляційного оскарження від дати присутності представника при проголошенні тільки короткого тексту рішення є безпідставними. Зазначають, що повний текст оскаржуваного рішення ОСОБА_4 отримано лише 19.01.2018 року. Також, вказують на те, що банк, як особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення, було позбавлено можливості подати апеляційну скаргу на рішення в десятиденний строк з дня набрання таким законної сили, в силу отримання такого поштою лише 19.01.2018 року. Також, вказують на те, що вказана справа за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договорів відноситься до малозначного спору. Однак суддею Левиком Я.А. в ухвалі від 12.03.2018 року залишено апеляційну скаргу без руху мотивуючи це тим, що ні судом першої ні судом апеляційної інстанції вказану справу не віднесено до категорії справ незначної складності та не визнано судами двох інстанцій малозначною. Зазначають, що дані твердження судді Левика Я.А. є порушенням ч.1 ст. 58 Конституції України, оскільки за загальним принципом права закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, тому суд першої інстанції жодним чином не міг визнати справу малозначною та розглядати таку в порядку спрощеного провадження в силу відсутності на дату постановлення рішення ч.6 ст. 19 ЦПК України в редакції станом на 15.12.2017р. Однак, вказують на те, що визнати малозначною та прийняти до розгляду справу в порядку спрощеного провадження повинен був саме суд Апеляційної інстанції. Посилаються на практику Верховного Суду у аналогічних справах по яких суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги у справах, що не визнавались ні місцевим ні апеляційним судом малозначними та не слухались в порядку спрощеного позовного провадження. Крім цього, іншими причинами пропуску строку на апеляційне оскарження зазначають велику завантаженість, невеликий штат юристів та плинність кадрів; підписання між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договору про надання правової допомоги як із адвокатом для захисту інтересів кредитора, однак в момент в момент заключення договору та в подальшому сторона договору про надання правової допомоги не повідомила Банк про наявність перешкод для здійснення нею адвокатської діяльності, що призвело до порушення права ОСОБА_4 з незалежних від нього причин, захистити свої інтереси шляхом належного перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не слід вважати обґрунтованими підставами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Так, посилання апелянта на те, що висновки суду про відрахування строку апеляційного оскарження від дати присутності представника при проголошенні тільки короткого тексту рішення є безпідставними, оскільки банк, як особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення, було позбавлено можливості подати апеляційну скаргу на рішення в десятиденний строк з дня набрання таким законної сили, в силу отримання такого поштою лише 19.01.2018 року є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (журнал судового засідання від 10.11.2017р. а.с. 85-87), представник ПАТ «Укрсоцбанк» - ОСОБА_7 був присутній в судовому засіданні при проголошенні оскаржуваного рішення.

Крім цього, судом вказана обставина при залишенні апеляційної скарги без руху була врахована та у вказаній ухвалі, зокрема, зазначено про безпідставність пропуску строку на апеляційне оскарження навіть з часу отримання ухвали суду про повернення апеляційної скарги, що мало місце за сім місяців з часу проголошення оскаржуваного рішення та за шість місяців з часу отримання повного тексту рішення.

Також, посилання апелянта у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що судом апеляційної інстанції не було визнано справу малозначною жодним чином не впливає на пропуск строку на апеляційне оскарження. Крім цього посилання апелянта на практику Верховного Суду у аналогічних справах по яких суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги у справах, що не визнавались ні місцевим ні апеляційним судом малозначними та не слухались в порядку спрощеного позовного провадження то слід зазначити, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи не свідчить про визнання судом справи малозначною, оскільки згідно ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження окрім малозначних справ, розглядаються і інші категорії справ.

Також, посилання апелянта на невеликий штат юристів та плинність кадрів жодним чином не свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки вказане не підтверджено жодними доказами та не обґрунтовано, яким чином вказана обставина могла вплинути на пропуск строку на апеляційне оскарження.

Також, посилання апелянта на підписання між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договору про надання правової допомоги як із адвокатом для захисту інтересів кредитора, та не повідомлення адвокатом ОСОБА_4 про наявність перешкод для здійснення нею адвокатської діяльності, що призвело до порушення права ОСОБА_4 з незалежних від нього причин, захистити свої інтереси шляхом належного перегляду справи судом апеляційної інстанції, жодним чином не свідчать про поважність причин пропуску строку, зважаючи на те, що апеляційна скарга подана на 21 день з дня отримання ОСОБА_4 ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 травня 2018 року про повернення апеляційної скарги, та зважаючи на те, що довіреність №02-36/226 видана адвокату ОСОБА_5 на представництво інтересів ПАТ «Укрсоцбанк» 12 січня 2018 року тобто задовго до повернення апеляційної скарги.

Враховуючи вказане, підстав, що свідчили б про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали, апелянтом не наведено, а саме не вказано про причини пропуску строку на апеляційне оскарження з моменту отримання ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02.05.2018р., яку ОСОБА_4 отримано 18.05.2018 року, а скаргу подано вдруге аж 08.06.2018 року.

Відповідно до ч.4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Крім цього, слід вказати, що вказаний висновок відповідає практиці Європейського суду з прав людини, а саме п.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) від 29 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, за якими Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

Також, в п. 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_8 проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "ОСОБА_5 проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Враховуючи вищенаведене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року слід відмовити, враховуючи значний термін пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки особою, що подала скаргу не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не представлено доказів на їх підтвердження.

Керуючись ч.4 ст. 357, п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України, -

у х в а л и в:

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцять днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 07 вересня 2018 року.

Суддя Я.А. Левик