Постанова № 76723172, 27.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа № 922/1032/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників учасників справи:

позивача – не з’явився;

відповідача – ОСОБА_1, за довіреністю від 22.08.2018 року №32-20-014.1-92/62-18;

третьої особи – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Лозова, Харківська область (вх. № 1595Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1032/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 13.07.2018р.

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Лозова, Харківська область

до відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області

про визнання договору оренди землі поновленим

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1032/18 в задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1032/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Позивач тричі звертався до відповідача за поновленням договору оренди землі від 05.08.2008 року та не відмовлявся від свого переважного права на поновлення вказаного договору.

При цього, усі три звернення були надіслані до закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодного доказу щодо направлення та отримання позивачем листів-повідомлень про відмову у поновленні договору оренди землі.

Твердження місцевого господарського суду про обізнаність позивача щодо заперечення відповідача щодо продовження строку дії договору та про необхідність повернення земельної ділянки до земель запасу державної власності після закінчення строку дії договору не відповідає дійсності.

Позивачем було дотримано вимоги передбачені ч. 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме орендар належно виконує свої обов’язки за договором, орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; орендар додав проект додаткової угоди та виконав усі передбачені законом істотні умови з урахуванням чинного законодавства.

Згідно листа відповідача від 12.06.2017 року, виключною підставою відмови позивачу у поновленні договору оренди є можливість реалізації ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Харківській області права користування земельною ділянкою на земельних торгах та з метою наповнення місцевого бюджету.

Втім, вказана аргументація відмови у поновленні договору не може бути прийнята до уваги, оскільки вона не відповідає нормам чинного законодавства України.

Нормами чинного законодавства України прямо встановлена обов’язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту поновлення договору та передбачена можливість укладення правочинів про зміну договору за рішенням суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 року суддею – доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І, суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1032/18; відповідачу та третій особі встановлено строк до 30.08.2018 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 06.09.2018 року.

30.08.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№6759), який долучений до матеріалів справи.

Відповідач в обгрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що за наявності висловленої відповідачем відмови в продовженні дії договору оренди землі, зазначений договір є таким, що припинив свою дію зі спливом строку, на який його було укладено.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем переважного права позивача на отримання права оренди земельної ділянки, яка визначена предметом договору.

05.09.2018 року до суду від позивача надійшла телефонограма №8, в якій останній просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з його хворобою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 27.09.2018 року.

26.09.2018 року на адресу суду від позивача, факсограмою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою (вх.№7486), яке долучено до матеріалів справи.

26.09.2018 року телефонограмою від позивача надійшла телефонограма, в якій останній просить відкласти розгляд справи у зв’язку з хворобою.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання, апелянт не зазначає в чому саме полягає необхідність його участі в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду, а також надання яких доказів може вплинути на встановлення та оцінку обставин у даній справі, у зв'язку з чим останнім не обґрунтувано об'єктивної необхідності у відкладенні розгляду даної скарги.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав

Колегія суддів зазначає, що апелянт не був позбавлений права забезпечити участь адвоката в судове засідання для надання пояснень в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегією суддів відмовлено у задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.09.2018 року представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102225878543, №6102225878560, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

05.08.2008 року між позивачем, як орендарем та третьою особою, як орендодавцем, укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у Барвінківському районному відділі реєстрації земель, про що вчинено відповідний запис від 27.08.2008 року за №040868400031.

Згідно п. 1, 2 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Гаврилівської сільської ради.

В оренду передано земельну ділянку загальною площею 53,4834 га. (кадастровий номер 6320481500:03:000:0693)

У відповідності до п. 8 договору оренди, договір укладено строком до 01.01.2018 року включно.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити чи припинити його дію.

Як зазначає позивач, протягом строку дії договору, він належним чином виконував його умови.

14.01.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 15 “Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру”, відповідно до якої Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) визначено центральним органом виконавчої влади, на який покладено повноваження з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Таким чином, станом на момент винесення даного судового рішення функції щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення виконує Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

З огляду на сплив строку дії договору та бажання продовжити строк його дії позивач в порядку, визначеному п. 8 цього договору звернувся до відповідача з заявою від 10.05.2017 року про продовження строку дії договору оренди від 05.08.2008 року на 10 років.

Відповідачем надано лист – відповідь від 12.06.2017 року за № 19-20-14-10051/0/19-17, в якому зазначено, що позивач всупереч вимогам ст. 33 Закону України “Про оренду землі” не додав до заяви проекту додаткової угоди про поновлення цього договору.

З огляду на положення п.п 288.5.3 п. 288.5 статті Податкового кодексу України, відповідач повідомив позивача про свою відмову у поновленні договору оренди, та запропонував після закінчення строку договору повернути земельну ділянку.

Надалі, позивач звернувся до відповідача з заявою б/н від 29.06.2017 року про поновлення договору оренди землі від 05.08.2008 року шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

До зазначеної заяви позивачем додано проект додаткової угоди до договору про поновлення терміну дії договору на той самий строк до 27.05.2027 року.

У відповідь, відповідач направив на адресу позивача лист від 31.07.2017 року за № 19-20-14-12146/0/19-17, в якому повідомив про свою відмову у поновленні договору оренди землі та про необхідність після сплину строку дії договору повернення позивачем земельної ділянки до земель запасу державної власності.

Відповідач надіслав на адресу позивача лист-повідомлення від 01.11.2017 року за № 32-20-14,3-15380/0/19-17, в якому повідомив, що він відмовляє позивачу в поновленні договору оренди землі від 05.08.2008 року, та пропонує в добровільному порядку повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності звернувшись з цього приводу до відповідача.

Додатково відповідач надіслав на адресу позивача лист-повідомлення ОСОБА_3 управління від 29.12.2017 року за № 32-20-14,3-17479/0/19-17 щодо відмови у поновленні договору оренди землі від 05.08.2008 року з посиланням на положення статті 33 Закону України “Про оренду землі”, та свій намір реалізувати право користування земельною ділянкою на земельних торгах.

Як вказує позивач, після спливу строку дії договору ним не повернуто відповідачу земельну ділянку загальною площею 53,4834 га. (кадастровий номер 6320481500:03:000:0693), яка знаходиться на території Гаврилівської сільської ради, та яка була предметом оренди за договором, та продовжує виконувати умови цього договору, зокрема в частині сплати орендної плати.

Після закінчення строку дії договору оренди позивач звернувся до відповідача з листом від 15.02.2018 року “Щодо оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 05.08.2008 року”, в якому зазначив що на протязі 2017 року він неодноразово звертався до відповідача з заявами про продовження строку дії договору, проте мотивованої відповіді від відповідача щодо продовження строку дії договору не отримав.

Позивач вказував, що протягом січня – лютого 2018 року він продовжує користуватися земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди землі від 05.08.2008 року з оплатою орендних платежів, та за відсутності будь-яких заперечень з цього приводу з боку відповідача.

З огляду на вказане, позивач вважає, що в силу положень ст. 33 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі від 05.08.2008 року є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та з цих підстав просив узгодити та підписати відповідний проект додаткової угоди, який позивачем додав до цього листа.

Втім, за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач надіслав на адресу позивача лист № юр-2182/0-2240/0/95-18 від 19.03.2018 року, в якому зазначив, що позивача неодноразово раніше повідомлялося про відмову у поновленні дії договору оренди землі від 05.08.2008 року, повторно повідомив про таку відмову, та в черговий раз запропонував повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності, звернувшись з цього приводу до відповідача.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому останній просив визнати поновленим договір оренди землі від 05 серпня 2008 року (укладений між ФОП ОСОБА_2 та Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований у Барвінківському районному відділі реєстрації земель 27 серпня 2008 року за № 040868400031) на той самий строк і на тих же самих умовах у редакції додаткової угоди.

Позивач в обгрунтування своєї правової позиції вказує на те, що строк дії договору оренди сплинув, проте він продовжує користуватися земельною ділянкою яка є предметом оренди без будь-яких заперечень з боку відповідача, при цьому, як до так і після спливу дії цього договору в передбачений законом строк звертався до відповідача з приводу продовження його дії, додавши до звернення проект додаткової угоди, який з боку відповідача, проте, залишився не підписаним.

10.07.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та з 01.01.2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України та Положення про Головне управління передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб в межах Харківської області.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 ЗК України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно з ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Стаття 33 Закону України “Про оренду землі” регламентує процедуру поновлення договору оренди землі.

Згідно ч. 1- 5 ст. ЗЗ Закону України “Про оренду землі”, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист - повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписами ч. 6 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до статті 33 Закону України “Про оренду землі” по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у частинах 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, друга – у частині 6 вказаної статті.

За змістом частин 1- 5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк.

За змістом вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачають, що орендар ініціює питання поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом направлення орендодавцю листа-повідомлення та проекту додаткової угоди.

Отримавши зазначений лист-повідомлення та проект додаткової угоди, орендодавець вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: (а) перевіряє його на відповідність вимогам закону, (б) узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, (в) приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), (г) укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом, встановленим частинами 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: не передбачає звернення орендаря до орендодавця; переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Виходячи з того, що в частинах 1-5 та частині 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі” містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Колегія суддів зазначає про те, що сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч.6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності триваючої процедури погодження сторонами змін істотних умов договору оренди.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов’язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №922/888/17 та у постановах Верховного суду України від 25.02.2015 року по справах № 6-219цс14, від 18.03.2015 року № 6-3цс15, від 18.03.2015 року №6-4цс15.

Як вказує позивач та не заперечує відповідач, в процесі дії договору оренди землі від 05.08.2008 року позивач належним чином виконував його умови.

Після закінчення строку дії договору, тобто після 01.01.2018 року позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, яка є предметом оренди за договором, зі сплатою платежів за таке користування в розмірі, передбаченому умовами договору.

Втім, як вже було зазначено вище, на відповідні звернення позивача з заявами від 10.05.2017 року, від 29.06.2017 року, про продовження строку дії договору на підставі ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, до яких позивачем в т.ч. були додані відповідні проекти додаткової угоди, відповідач надсилав на адресу позивача лист від 12.06.2017 року за № 19-20-14-10051/0/19-17, лист від 31.07.2017 року за № 19-20-14-12146/0/19-17, лист-повідомлення від 01.11.2017 року за № 32-20-14,3-15380/0/19-17 та лист-повідомлення ОСОБА_3 управління від 29.12.2017 року за № 32-20-14,3-17479/0/19-17, в яких повідомляв позивача про свою відмову в продовженні строку дії договору оренди з зазначенням відповідних мотивів такої відмови, а саме, з метою подальшої реалізації права користування земельною ділянкою, яка є предметом оренди, на земельних торгах та з метою наповнення місцевого бюджету в порядку визначеному Податковим кодексом України.

Також, у вказаних листах відповідач неодноразово вказував позивачу, що після закінчення строку дії договору останній має повернути земельну ділянку, яка є предметом оренди за цим договором, до земель запасу державної власності, звернувшись з цього приводу до відповідача.

На відповідний лист позивача від 15.02.2018 року “Щодо оформлення додаткової угоди до Договору оренди землі від 05.08.2008 року”, надісланий після спливу строку дії договору оренди землі від 05.08.2008 року, відповідач надіслав на адресу позивача лист № юр-2182/0-2240/0/95-18 від 19.03.2018 року, в якому зазначив, що позивач ним неодноразово повідомлявся про відмову у поновленні дії договору оренди землі від 05.08.2008 року, повторно повідомив про таку відмову, та в черговий раз запропонував повернути земельну ділянку до земель запасу державної власності, звернувшись з цього приводу до відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, в т.ч. і повноваженнями з відчуження прав на земельні ділянки на земельних торгах відповідно до гл. 21 Земельного кодексу України.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що за наявності висловленої відповідачем відмови в продовженні дії договору оренди землі від 05.08.2008 року, вказаний договір є таким, що закінчив свою дію зі спливом строку, на який його було укладено, тобто 01.01.2018 року.

Не приймаються аргументи апелянта про те, що він має право на поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 3 Закону України “Про оренду землі”, оскільки після закінчення строку його дії продовжує користуватися земельною ділянкою, яка є предметом оренди за договором та після спливу одного місяця такого користування надіслав на адресу відповідача відповідний проект додаткової угоди, у зв’язку з тим, що за наявності відмови відповідача в продовженні строку дії договору та спливу строку його дії у зв’язку з цим, таке користування з боку позивача відбувається за відсутності відповідних правових підстав, а тому такий договір не може бути поновленим з посиланням на ч. 6 ст. 3 Закону України “Про оренду землі”.

За таких обставин, підстави для визнання поновленим договору оренди землі від 05 серпня 2008 року (укладений між ФОП ОСОБА_2 та Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований у Барвінківському районному відділі реєстрації земель 27 серпня 2008 року за № 040868400031) на той самий строк і на тих же самих умовах у редакції додаткової угоди відсутні, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов’язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Лозова, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2018р. у справі №922/1032/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.09.2018 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.