Ухвала суду № 76686470, 19.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/422/18 Номер провадження 11-кп/786/873/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого – Нізельковської Л.В.

суддів – Костенка В.Г., Маліченка В.В.

із секретарем – Шевченко І.М.

за участі прокурора – Савчука М.Є.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

засудженого – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено спільне подання Держаної установи „Машівська виправна колонія №9” і спостережної комісії Машівської РДА Полтавської області та звільнено засудженого

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого:

- вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 року за ч.2 ст.286 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,

від відбування покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 року, умовно-достроково на невідбутий строк 01 рік 05 місяців 13 днів, із залишенням додаткової міри покарання.

Не погоджуючись з висновками суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні спільного подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання. При цьому зазначає, що засуджений за період відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення порядку відбування покарання, мав лише одне заохочення за сумлінну поведінку, що не є достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення. Відповідно до довідки про стягнення та заохочення під час перебування в установі виконання покарань м.Дніпро №4 мав стягнення за виготовлення саморобного ножа, що є забороненим для використання в установі предметом.

Під час відбування покарання в установі виконання покарань м.Дніпро, а також в ДУ „Машівська виправна колонія №9” до праці не залучався.

Окрім того, вироком районного суду на користь потерпілого у кримінальному провадженні стягнуто із засудженого моральну шкоду в розмірі 140 000 грн. та 20 000 грн. на користь держави, однак самостійно засудженим будь-які заходи щодо відшкодування шкоди не вживалися.

Інші учасники судового розгляду ухвалу не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку захисника та засудженого, які вважають ухвалу суду законною та обгрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці і навчання довів своє виправлення.

Висновок суду щодо можливості звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання умовно-достроково ґрунтується на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, всупереч твердженням апелянта.

Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” роз’яснив про необхідність під час розгляду даного питання ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Як вбачається із особової справи ОСОБА_3, засуджений відбув більше 1/2 строку покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 року.

Під час перебування в установі виконання покарань №4 м.Дніпро допустив одне порушення вимог режиму утримання, за яке притягувався до дисциплінарної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді догани. Це стягнення було у встановленому законом порядку погашено.

За період відбування покарання засуджений до дисциплінарної відповідальності не притягувався, мав одне заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, під впливом профілактичних виховних заходів зробив для себе вірні висновки та змінив свою поведінку на кращу.

При цьому, ОСОБА_3 вину у вчиненому визнає, щиро розкаюється, по відношенню до представників адміністрації ввічливий, тактовний, виконує їх законні вимоги, приймає участь у виховних заходах, прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення професійно-технічних навичок шляхом самоосвіти, подає позитивний приклад іншим засудженим.

Відповідно до виробничої характеристики від 13.05.2018 року ОСОБА_3 в період з березня 2007 року працював на дільниці ПР-2 виробничого структурного підрозділу ПАТ „ДТЕК Павлоградвугілля” шахта „Павлоградська” в якості прохідника 5 розряду. За час роботи зарекомендував себе як врівноважений, відповідальний та грамотний працівник. Користується повагою колег, не допускав порушень виробничої та трудової дисципліни.

Крім того, в матеріалах провадження наявне клопотання в.о. начальника відділу ІГЗ підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 від 30.07.2018 року про заохочення засудженого ОСОБА_3, який був працевлаштований робочим овочевого сховища, за добросовісне і якісне виконання роботи.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Доводи прокурора про наявність у засудженого дисциплінарного стягнення та обов’язку щодо відшкодування ним завданої злочином шкоди не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки судове рішення ґрунтується на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення до праці за весь період відбування покарання. Водночас, виконавчі листи щодо відшкодування засудженим шкоди до установи виконання покарань не надходили, а відомості про них в матеріалах провадження відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що мету призначеного ОСОБА_3 покарання досягнуто, а тому місцевий суд обґрунтовано звільнив засудженого від відбування покарання умовно-достроково та належним чином мотивував таке рішення. Відповідно, ухвала є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської щодо ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6